Україна
12 січня 2011 р. справа № 2а-27868/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Зеленова А. С.
при секретарі Кобець О.А.
за участю
представника позивача Биковського С.М.,
представника відповідача Кононенко В.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» до Східної митниці, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Головне управління державного казначейства України в Донецькій області, Головне управління Державного казначейства України в м. Києві, про визнання протиправними картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 11.10.2010 року №700000012/0/200031, рішення про визначення митної вартості від 11.10.2010 року №700000006/2010/001252/2, стягнення надмірно сплачених платежів,
Позивач, Закрите акціонерне товариство «Донецьксталь» - металургійний завод», звернувся до суду з адміністративним позовом до Східної митниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління державного казначейства України в Донецькій області, про визнання нечинною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 11.10.2010 року №700000012/0/200031, скасування рішення про визначення митної вартості від 11.10.2010 року №700000006/2010/001252/2, стягнення надмірно сплачених платежів.
В обґрунтування позову посилається на те, що 11.10.2010 року товариством до Східної митниці була надана декларація митної вартості, якою задекларував вартість вогнетривкої торкрет маси марок JEHEARTH 335D, JEHEARTH 33 GP на суму 18878,20 Євро. Не погоджуючись з заявленою вартістю товарів, відповідачем була складена картка відмови від 11.10.2010 року №700000012/0/200031 та прийняте рішення про визначення митної вартості товарів від 11.10.2010 року №700000006/2010/001252/2 де митниця завищила вартість товарів - вантажна митна декларація №700000012/2010/201606. На підставі цього товариство вимушено було подати декларацію митної вартості за формою ДМВ - 2, у зв'язку із чим товариство зайво перерахувало до держбюджету мито у розмірі 10338,68 грн., та податок на додану вартість у розмірі 43422,45 грн. За зазначеною вантажною митною декларацією для митного оформлення та визначення митної вартості товарів до відповідача були надані контракт, специфікації до цього контракту, декларація митної вартості, вантажна митна декларація, інвойс про оплату, СМГС, які підтверджують факт постачання товару та кількість, сертифікат походження товару, сертифікат якості товару, пакувальні листи на товар, рахунки фірми посередника, приходні ордери, лист фірми Ruskin industries Limited від 30.09.2010 року №0055/10, експортні вантажні митні декларації та звіт №02/838/17763/500 ТОВ «Консалтингової фірми «Грата» про незалежну експертну оцінку товарів. Вважає, що наданих документів було достатньо для визначення митної вартості товарів за ціною контракту. Крім того, позивач зазначає, що Східна митниця під час визначення митної вартості використала третій метод, в той час як жодних консультацій не проводила та не надала жодних пояснень з цього приводу, що є порушенням прав товариства. Також позивач зазначає, що листом від 30.09.2010 року №0055/10 фірма «Ruskin industries Limited» відмовила в наданні інформації щодо торкрет маси посилаючись на те, що інформація відносно вартості такого товару є комерційною таємницею.
Просить суд визнати нечинною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 11.10.2010 року №700000012/0/200031, скасувати рішення про визначення митної вартості від 11.10.2010 року №700000006/2010/001252/2, стягнути з Державного бюджету надмірно сплачені ЗАТ «Донецьксталь» - металургійний завод» платежі на загальну суму 53761,13 грн., у тому числі мито у розмірі 10338,68 грн. та податок на додану вартість у розмірі 43422,45 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача 1, Східної митниці, надав судові заперечення на адміністративний позов, в яких посилається на те, що під час контролю правильності визначення митної вартості товару було встановлено, що на умовах поставки DAF UA Чоп, заявлена митна вартість товару «вогнетривка торкрет маса марки JEHEARTH» в асортименті (виробник - АО «Словацькі магнезитові заводи», країна походження - Словаччина) складала 0,57 дол. США/кг. Часом раніше позивачем здійснено митні оформлення такого ж самого товару за митною вартістю 1,14 доларів США/кг. Саме факт заниження позивачем митної вартості товару призвело до обґрунтованих сумнівів у митного органу в правильності її визначення, та достовірності поданих до митного оформлення документів. Враховуючи факт заниження митної вартості товару, декларанту було запропоновано подати документи, для підтвердження заявленої митної вартості товару, але позивачем на зворотному боці декларації митної вартості зроблений запис про не можливість ненадання додаткових документів, тому митну вартість товару визначено на підставі наявних у митного органу відомостей згідно чинного законодавства із застосуванням третього методу визначення митної вартості, що складає 0,8200 євро/кг. До Східної митниці позивачем додаткові документи для підтвердження митної вартості, заявленої декларантом, надані не були, що унеможливлює застосовувати митну вартість, заявленої декларантом. Вважає, що митний орган має право вимагати, а декларант зобов'язаний надати необхідні документи, при цьому достатність наданих документів визначає саме митний орган, як державний контролюючий орган, який має відповідні повноваження.
Просить суд у задоволені позову відмовити.
Представник відповідача 1, що діє за довіреністю, у суді позов не визнав з підстав, зазначених у запереченні.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року по справі залучено третю особу на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державного казначейства України у м. Києві.
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, про дату час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.
Відповідач Східна митниця у відповідності до ст. 14 Митного кодексу України є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та спеціалізованих митних установ і організацій.
Відповідач Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області у відповідності до ч. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснюють повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.
Закрите акціонерне товариство «Донецьксталь» - металургійний завод» є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради 09.08.2002 року, внесено до ЄДРПОУ за №30939178.
Східна митниця є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Донецької міської ради 18.03.2008 року, внесено до ЄДРПОУ за №35793589, є органом державної влади.
01 жовтня 2007 року між фірмою «T7 EUROPE Ltd», Великобританія (продавець) та ЗАТ «Донецьксталь» - металургійний завод», Україна укладений контракт T7D1096, предметом якого є продукція (товар), номенклатура, ціна, умови та строки поставки якої визначені специфікаціями (68-76).
Відповідно до специфікації від 23.09.2010 року №18 до вищенаведеного контракту фірма «T7 EUROPE Ltd», Великобританія прийняло на себе зобов'язання у 2010 році поставити ЗАТ «Донецьксталь» - металургійний завод» 46 т вогнетривкої торкрет маси марок JEHEARTH 335D, JEHEARTH 33 GP на суму 18878,20 євро. (ціна за 1 т вогнетривкої торкрет маси марок JEHEARTH 335D 408,10 євро, ціна за 1 т вогнетривкої торкрет маси марок JEHEARTH 33 GP 416,90 євро) (а.с. 77).
11.10.2010 року позивач надав Східній митниці декларацію митної вартості №700000012/2010/201600, якою задекларував імпорт товару за контрактом від 01.10.2007 року T7D1096 на загальну митну вартість 207173,05 грн., що складає - 18878,20 Євро (а.с. 17-18)
Тобто, митна вартість зазначеного товару була визначена позивачем, виходячи з ціни контракту, тобто, за основним (першим) методом, встановленим ст. 266 Митного кодексу України.
Відповідачем в декларації митної вартості в графі «для відміток митного органу» було зазначено, що необхідно надати додаткові документи, а саме:
- Рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;
- Прейскуранти (прайс - листи) фірми - виробника товару;
- Калькуляція фірми - виробника товару;
- Інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.
Позивачем митному органу не були надані документи, які витребувались, про що декларантом був здійснений запис на декларації митної вартості. Так, декларантом було зазначено, що рахунки не можливо надати, оскільки вони здійснюються протягом 90 днів з дати поставки товару згідно контракту. Щодо вимог про надання прейскурантів (прайс листів) та калькуляцій, позивач зазначив, що листом від 30.09.2010 року №0055/10 йому було відмовлено в їх наданні, оскільки вони є комерційною таємницею. Також декларант зазначив, що листом йому було повідомлено, що фірма не розміщує інформацію про вартість продукції на сайтах, та інших будь - яких рекламних носіях.
11.10.2010 року Східною митницею винесено рішення про визначення митної вартості товарів №700000006/2010/001252/2, яким позивачу, по декларації митної вартості від 11.10.2010 року №700000012/2010/201600 кореговано вартість вогнетривкої торкрет маси для виготовлення набивного шару задньої, передньої стін та відкосів мартенівської печі марок JEHEARTH 335D, JEHEARTH 33 GP з 18878,20 Євро за 46000 кг на 37720,00 Євро (а.с. 13).
Також того ж дня, Відділ контролю митної вартості Східної митниці, розглянувши вантажну митну декларацію від 11.10.2010 року №700000012/2010/201600, склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000012/0/200031 (а.с. 14).
Підставою відмови є не здійснення позивачем корегування митної вартості товару відповідно до рішення про визначення митної вартості товарів №700000006/2010/001252/2.
Вантажною митною декларацією від 11.10.2010 року №700000012/2010/201606 товар (вогнетривка торкрет маса для виготовлення набивного шару задньої, передньої стін та відкосів мартенівської печі марок JEHEARTH 335D, JEHEARTH 33 GP,) випущено у вільний обіг, у зв'язку із чим позивачем сплачено державне мито у розмірі 20697,33 грн., що на 10338,68 грн. перевищує суму мита, яке підлягало сплаті до бюджету позивачем у разі здійснення митного оформлення за митною вартістю, визначеною декларацією митної вартості, та 86928,79 грн. податку на додану вартість, що на 43422,45 грн. більше ніж заявленою в декларації митної вартості (а.с. 39).
На підтвердження заявленої митної вартості позивачем надавалися наступні документи:
- облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності від 11.08.2010 року №70000/03/08/000359;
- внутрішній транзитний документ від 05.10.2010 року №305010023.2010.301146;
- накладні УМВС від 01.10.2010 року №13864, №13865;
- рахунки - фактури від 01.10.2010 року №1147/1 Т, №3532010, №3542010;
- пакувальні листи від 01.10.2010 року №905/2010, №906/2010;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу товарів від 01.10.2007 року №Т7D1096, доповнення до нього від 30.12.2009 року, від 07.05.2010 року, від 21.06.2010 року та специфікація від 23.09.2010 року №18;
- довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами від 23.07.2010 року №57/15-16-23/1;
- сертифікат походження товару від 07.01.2010 року №D032072;
- сертифікати якості від 01.10.2010 року №41325, №41648.
Суд вважає, що митним органом при здійсненні митного оформлення товару, який був ввезений на митну територію України позивачем, були допущені порушення вимог діючого законодавства, а тому дії митного органу про визначення митної вартості товару є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно ст. 249 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.
Поняття митної вартості визначено Митним кодексом України (ст. 259), а саме, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Стаття 260 МК України встановлює, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.
Стаття 261 Митного кодексу України встановлює, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Згідно ч. 2 статті VII ГААТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару вітчизняного походження або на довільних або фіктивних оцінках.
Згідно статті 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Як встановлює ст. 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 266 Митного кодексу України визначає методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну. Так, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:
1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
4) на основі віднімання вартості;
5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Згідно рішення про визначення митної вартості, митним органом застосований другий метод.
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.
Згідно ст. 267 МК України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати, понесені покупцем, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів тощо.
Використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.
20 грудня 2006 року Постановою Кабінету Міністрів України №1766, Затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, який визначає умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України (далі - товари), подання декларантом відомостей для її підтвердження.
Статтею 7 цього Порядку передбачено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати:
- зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього;
- рахунок - фактуру (інвойс) або рахунок-проформу;
- банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом);
- пакувальні листи;
- копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Статтею 11 цього Порядку передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.
Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.
Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу".
Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися:
- договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;
- рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту);
- відповідна бухгалтерська документація;
- ліцензійний чи авторський договір (контракт);
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прас - листи) фірми - виробника товару;
- калькуляція фірми - виробника товару;
- копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;
- сертифікат про походження товару;
- відомості про якісні характеристики товару;
- інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.
Стосовно вимоги митного органу щодо надання рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, то суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 5.1 контракту, розрахунки за контрактом здійснюються не пізніше 90 днів з дня поставки товару (відповідно до п. 5.2 датою поставки вважається дата штампу пограничної митниці України на товаросупровідних документах), тому позивач не мав можливості надати ці документи.
Зазначене також підтверджується разовим кредитним платежем, відповідно до якого фірма «T7 EUROPE Ltd», Великобританія 15 жовтня 2010 року, на виконання специфікації від 23 вересня 2010 року №18 до контракту від 01 жовтня 2007 року №Т7-1095 сплатило фірмі «Ruskin industries Limited» 17162,00 євро за 34 т вогнетривкої торкрет маси марки JEHEARTH 335D, (12614,00 євро, ціна за 1 т 371,00 євро) та за 12 т вогнетривкої торкрет маси марки JEHEARTH 33 GP (4548,00 євро, ціна за 1 т 379,00 євро) (а.с. 33 - 35).
Суд вважає безпідставними вимоги митного органу про надання прейскурантів (прайс - листів) фірми - виробника товару, калькуляцій фірми - виробника товару, інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини з наступних підстав.
Позивачем фірми «Ruskin industries Limited» був надісланий лист від 30.09.2010 року №24-06/11-552 про надання інформації про товар - вогнетривкої торкрет маси марок JEHEARTH 335D, JEHEARTH 33 GP, а саме інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини (а.с. 117). Листом від 30.09.2010 року №0055/10, фірма «Ruskin industries Limited» відмовила у наданні цієї інформації та зазначила, що інформація відносно вартості такого товару є комерційною таємницею (а.с. 46).
З наведеного вбачається, що позивачем були прийняті заходи щодо надання відповідачу документів, яки витренувались, але йому було відмовлено.
Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача на дані Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, оскільки в ній не зазначено за яким методом визначалася митна вартість товарів, тобто за митною вартістю визначеної декларантом чи митним органом.
Таким чином, відомості про заявлену позивачем митну вартість є об'єктивними, такими, що піддаються обчисленню та підтверджуються документально.
Митні органи у відповідності до ст. 41 МК України повинні здійснювати митний контроль, який включає в себе контроль за правильністю визначення декларантом митної вартості.
Суд не піддає сумніву право митного органу контролювати митну вартість, заявлену декларантом, але такий контроль повинен здійснюватися в межах повноважень, наданих діючим законодавством.
Пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України і подачі відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766, передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.
Отже, митний орган має право вимагати від декларанта подання додаткових документів виключно для підтвердження заявленої митної вартості.
Як суд зазначив вище, декларантом позивача були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару.
Згідно п. 14 Порядку, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Разом з тим, суд вважає, що такі положення Порядку зовсім не передбачають, що митний орган у разі неповного подання документів зобов'язаний визначити митну вартість не за тим методом, який застосував декларант.
Відповідно до частини 3 статті 265 Митного кодексу України, якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Відповідачем не надано суду доказів щодо неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів та проведення відповідних консультацій між митним органом та декларантом, що є прямим порушенням порядку визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.
Стаття 266 Митного кодексу Україну чітко визначає, що якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Отже, фактично митним органом обов'язкові консультації з декларантом проведені не були, що дає суду підстави для висновку, що митним органом були порушені вимоги митного законодавства щодо проведення обов'язкових консультацій з декларантом.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем в судовому засіданні взагалі не надано доказів правомірності своїх дій щодо визначення митної вартості товарів, не доведена законність, обґрунтованість своїх дії.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючі рішення про визначення митної вартості товарів діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.
З урахуванням викладених обставин, на підставі частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визначити спосіб захисту порушеного права позивача шляхом визнання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 11.10.2010 року №700000012/0/200031 та рішення про визначення митної вартості від 11.10.2010 року №700000006/2010/001252/2 протиправними замість його скасування, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень є скасованим з моменту набрання постановою законної сили, тобто лише на майбутнє.
Оскільки судом визнані неправомірними дії митниці щодо встановлення митної вартості товару, суд вважає, що позивачу підлягає поверненню сума надмірно сплачених митних платежів (податку на додану вартість).
Як зазначено вище судом, згідно з вантажною митною декларацією від 11.10.2010 року №700000012/2010/201606 товар (вогнетривка торкрет маса для виготовлення набивного шару задньої, передньої стін та відкосів мартенівської печі марок JEHEARTH 335D, JEHEARTH 33 GP,) випущено у вільний обіг, у зв'язку із чим позивачем сплачено державне мито у розмірі 20697,33 грн., що на 10338,68 грн. перевищує суму мита, яке підлягало сплаті до бюджету позивачем у разі здійснення митного оформлення за митною вартістю, визначеною декларацією митної вартості, та 86928,79 грн. податку на додану вартість, що на 43422,45 грн. більше ніж заявленою в декларації митної вартості (а.с. 39).
У відповідності до п. 4 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2008 р. № 609, юридичні та фізичні особи, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, подають ці рішення органам Державного казначейства, що здійснюють безспірне списання, у разі повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів.
Відповідно до п. 3.4 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 №25/44 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 січня 2006 року за №64/11938), повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, що зараховані на депозитні рахунки митних органів 3734, здійснюється відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за N 1097/14364. ГУДК України у місті Києві на підставі платіжних доручень митних органів забезпечує перерахування коштів зокрема, на банківські рахунки платників, відкриті в банках.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету надмірно сплачені ЗАТ «Донецьксталь» - металургійний завод» платежі на загальну суму 53761,13 грн., у тому числі мито у розмірі 10338,68 грн. та податок на додану вартість у розмірі 43422,45 грн. також підлягають задоволенню.
Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов Закритого акціонерного товариства «Донецькстал» - металургійний завод» до Східної митниці, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Головне управління державного казначейства України в Донецькій області, Головне управління Державного казначейства України в м. Києві, про визнання протиправними картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 11.10.2010 року №700000012/0/200031, рішення про визначення митної вартості від 11.10.2010 року №700000006/2010/001252/2, стягнення надмірно сплачених платежів - задовольнити.
Визнати протиправною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України Східної митниці від 11.10.2010 року №700000012/0/200031.
Визнати протиправним рішення Східної митниці про визначення митної вартості від 11.10.2010 року №700000006/2010/001252/2.
Стягнути з Державного бюджету надмірно сплачені ЗАТ «Донецьксталь» - металургійний завод» платежі на загальну суму 53761,13 грн., у тому числі мито у розмірі 10338,68 грн. та податок на додану вартість у розмірі 43422,45 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 544 (п'ятсот сорок чотири) гривні 42 копійки.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 12 січня 2011 року в присутності представника позивача та відповідача.
Постанова у повному обсязі складена 16 січня 2011 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Зеленов А. С.