24 листопада 2010 року Колегія судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді - Гладія С.В.
судді - Гриненка О.І.
судді - Кияшка О.А.
за участю прокурора - Гуменюк Л.М.
захисика - ОСОБА_1
засудженого - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 на вирок Деснянського районного суду міста Києва від 17 серпня 2010 року відносно ОСОБА_2,-
Вироком Деснянського районного суду міста Києва від 17 серпня 2010 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, з вищою освітою, розлученого, не працюючого, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_2, засуджений вироком Шевченківського раонного суду міста Києва від 28 грудня 2009 року за ч.1 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України, звільненого від відбування покарання з випробуванням на 2 роки,
- засуджено за ч.2 ст. 190 КК України до 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі. Вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 28.12.2009 року відносно ОСОБА_2, засудженого за ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 190 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки вирішено виконувати окремо.
Справа № 11-а-2354/2010 Головуючий у першій інстанції Овсієнко О.Г.
Категорія КК: ч.2 ст. 190 Доповідач: Гриненко О.І.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним в умисному заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), скоєному повторно за таких обставин.
09 червня 2009 року близько 17 години 00 хвилин ОСОБА_2 з метою заволодіння чужим майном шляхом обману під вигаданим приводом допомоги у працевлаштуванні за кордоном, знаходячись по вулиці Радистів, 56 в місті Києві, заволодів грошовими коштами в сумі 220 євро та 800 гривень ОСОБА_4, заподіявши йому матеріальних збитків на загальну суму 3 174 гривні 10 копійок.
Крім того, 16 червня 2009 року у невстановлений досудовим слідством час, ОСОБА_2 з метою заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), знаходячись по вулиці Радистів, 56 в місті Києві повторно заволодів грошовими, коштами ОСОБА_5 в сумі 300 доларв США, які по курсу Національного банку України станом на 16.06.2009 року становлять 2401 гривню 26 копійок, під вигаданим приводом працевлаштування за кордоном, спричинивши потерпілому матеріальних збитків на вказану суму.
Крім того, 19 червня 2009 року у невстановлений досудовим слідством час, ОСОБА_2 з метою заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), знаходячись по вулиці Радистів, 56 в місті Києві повторно заволодів грошовими, коштами ОСОБА_5 в сумі 850 гривень для ніби-то оформлення документів, спричинивши потерпілому матеріальних збитків на вказану суму.
Засудженим ОСОБА_2 подано апеляцію від 04.09.2010 року, в якій останній просить вирок Деснянського районного суду міста Києва від 17 серпня 2010 року скасувати, а кримінальну справу відносно нього закрити на підставі п.п. 1,2,9 ч.1 ст. 6 КПК України, вважаючи, що вирок є незаконним, його винність в своєнні інкримінованого злочину не доведена, має місце однобічність та неповнота досудового слідства, порушення судом кримінально-процесуального закону.
Зокрема апелянт вказує на те, що йому судом першої інстанції не було роз'яснено суть обвинувачення, дана неправильна оцінка доказам по справі, визнання ним вини в ході досудового та судового слідства є результатом незаконних дій з боку працівників органу досудового слідства та суду, які не роз'яснили йому суті обвинувачення.
До початку розгляду справи в апеляційному суді засудженим ОСОБА_2 12.11.2010 року було подано доповнення до апеляції, в яких останній посилається на незаконність постановленого Деснянським районним судом міста Києва вироку від 17.08.2010 року відносно нього, вказуючи на те, що судом першої інстанції при призначенні йому покарання, не врахована ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого, а саме його позитивну характеристику з СІЗО, наявність двох неповнолітніх дітей, відшкодування завданих потерплим збитків, щире каяття та призначено самий суворий вид покарання, передбачений санкцією ч.2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі. Апелянт просить вирок суду першої інстанції змінити, призначивши йому покарання менш суворе, ніж позбавлення волі, або звільнити його від відбування покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України встановивши іспитовий строк, так як злочин ОСОБА_2 був вчинений до набрання законної сили вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 28.12.2009 року.
В судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав доповнення до апеляції у повному обсязі та просив її задовольнити, змінивши вирок Деснянського районного суду міста Києва від 17 серпня 2010 року, призначивши йому покарання не пов'язане з позбавленням волі або застосувати відносно нього ст. 75 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням.
Захисник засудженого - адвокат ОСОБА_1 в своїй апеляції на вирок Деснянського районного суду міста Києва від 17 серпня 2010 року, просить вирок суду змінити, застосувавши до засудженого ОСОБА_2 ст. 75 КК України, звільнивши останнього від відбування покарання з випробуванням. В обгрунтуванні доводів апеляції, захисник посилаєтьсяна те, що судом першої інстанції, не було враховано відповідно до ст. 66 КК України обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_2, а саме його щире каяття та активне сприяння розслідуванню кримінальної справи, повне відшкодування завданих збитків потерпілим. Крім того, на думку апелянта, при призначенні його підзахисному покарання, суд не врахував ступінь тяжкості скоєного злочину та ту обставину, що у засудженого на утриманні перебуває двоє малолітніх дітей, його позитивну характеристику з місця проживання, не врахував можилвість виправлення засудженого без відбування покарання та його звільнення з випробуванням.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1, які підтримали свої апеляції, пояснення прокурора, який заперечив проти задоволення вказаних апеляцій та вважає вирок суду першої інстанції законним і обгрунтованим, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, викладені в апеляції, беручи до уваги заперечення на апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_1, подані прокурором, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, колегія суддів уважає, що подані апеляції засудженого та його захисника не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 в умисному заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), скоєному повторно містить склад злочину, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України за обставин, викладених у вироці, є обгрунтованими та відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наявними у справі доказам, в їх сукупності, які не заперечувались також і засудженим.
Всупереч доводам апеляції захисника засудженого - адвоката ОСОБА_1, та зміненої апеляції засудженого ОСОБА_2, покарання ОСОБА_2 призначено з урахуванням вимог ст. 65 КК України, за своїм видом і розміром є справедливим, відповідає тяжкості вчиненого злочину та даним про особу засудженого. При цьому судом першої інстанції враховані, відповідно зі ст. 66 КК України обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_2, а саме: щире каяття та добровільне відшкодування завданих потерпілим збитків, а тому суд огрунтовано призначив засудженому покарання не у максимальних межах санкції ч.2 ст. 190 КК України. При призначенні покарання засудженому судом першої інстанції було враховано, як вбачається з вироку, і дані про особу ОСОБА_2
В матеріалах кримінальної справи, на момент постановлення вироку суду від 17.08.2010 року, відсутні будь-які дані про наявність у засудженого на утриманні неповнолітніх дітей, а тому у суду першої інстанції не було правових підстав визнати вказану обставину такою, що пом'якшує покарання засудженому.
Таким чином, колегія суддів уважає, що призначене покарання ОСОБА_2 з огляду на викладені обставини справи та дані про особу засудженого, за своїм видом і розміром є справедливим та необхідним для його виправлення, перевиховання та попередження нових злочинів. Підстав для пом'якшення покарання засудженому колегія суддів не убачає.
Будь-яких порушень, які були б підставами для зміни чи скасування вироку першої інстанції при призначенння порання ОСОБА_2 за злочин, передбачений ч.2 ст. 190 КК України по справі не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції захисника засудженого - адвоката ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги захисника засудженого - адвоката ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду міста Києва від 17 серпня 2010 року відносно ОСОБА_2, без змін.
Головуючий суддя С.В. Гладій
Суддя О.І. Гриненко
Суддя О.А. Кияшко