Апеляційний суд міста Києва
Справа № 11-а-2202/10 Головуючий у суді першої інстанції - Одинець В. М.
Категорія - ч. 2 ст. 185 КК України Доповідач Єфімова О.І.
26 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді - Гладія С. В.,
суддів - Кепкал Л. І., Єфімової О.І.,
за участю прокурора - Мінакової Г. О.,
захисника - ОСОБА_2,
засудженого - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, на вирок Подільського районного суду м. Києва від 26 серпня 2010 року,
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, судимого
04 лютого 1998 року Радянським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 140 КК України (в редакції Закону від 1960 року) на 4 роки позбавлення волі;
10 квітня 2001 року Радянським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 141 КК України (в редакції Закону від 1960 року) на 5 років позбавлення волі;
24 лютого 2006 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 185; ст. 71 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 13 серпня 2008 року умовно-достроково на 9 місяців 15 днів,
засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, з виконанням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Запобіжний захід ОСОБА_3 змінено з утримання під вартою в Київському СІЗО № 13 на підписку про невиїзд з постійного місця поживання.
ОСОБА_3 вироком суду засуджений за те, що 10 травня 2010 року о 08 год. 18 хв., перебуваючи в приміщенні комп'ютерного клубу «Слава Героям», що розташований по вул. Вишгородській, 21 в м. Києві, діючи з корисливих мотивів, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до столу, на якому знаходилась сумка потерпілого ОСОБА_4, звідки таємно викрав мобільний телефон «Нокіа-5200», вартістю 899 грн. та гроші в сумі 385 грн., а всього підсудний таємно викрав чуже майно на загальну суму 1 284 грн., чим завдав потерпілому майнову шкоду, після чого з місця скоєння злочину зник.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичні обставини справи та правильність юридичної кваліфікації злочину, просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати, постановити новий вирок, яким ОСОБА_3 призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі з його реальним відбуттям. Прокурор зазначає, що судом без врахуванням тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину та його особи, який неодноразово судимий за корисливі злочини, при призначенні покарання безпідставно застосовано ст. 75 КК України, звільнивши ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав подану апеляцію та просив її задовольнити, пояснення захисника ОСОБА_2, який заперечував проти апеляції прокурора та просив вирок суду залишити без змін, пояснення засудженого ОСОБА_3, який просив вирок суду залишити без змін, при цьому зазначив, що у вчиненому щиро розкаявся, шкоду потерпілому відшкодував, в даний час зайнятий суспільно-корисною працею, оскільки влаштувався на роботу, також зазначив, що з народження виховувався без батька і в основному і інтернаті, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, розглянувши матеріали справи, а також доводи, викладені в апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Висновки суду про винність ОСОБА_3 у вчиненні вказаного злочину за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені доказами.
Суд вірно визнав ОСОБА_3 винним у повторному умисному, таємному викраденні чужого майна (крадіжка), і правильно кваліфікував його дії за ст. 185 ч. 2 КК України.
Доведеність вини ОСОБА_3 і правильність кваліфікації його дій не оспорюється і в апеляції прокурора.
Всупереч твердженням апелянта, призначене ОСОБА_3 за ст. 185 ч.2 КК України покарання із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України, відповідає вимогам ст. 65 КК України, за своїм видом і розміром є справедливим, відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, є необхідним для його виправлення, перевиховання та попередження нових злочинів.
Мотивуючи у вироку рішення про призначення ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, суд першої інстанції врахував ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, його тяжкість, особу засудженого, обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обтяжуючих покарання обставин, добровільне відшкодування завданої шкоди та хворобу на туберкульоз. З огляду на ці дані, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 без відбування покарання у виді позбавлення волі.
Крім того, як вбачається з документів, наданих засудженим апеляційному суду, ОСОБА_3 перебуває на обліку і лікуванні в міжрайонному клінічному протитуберкульозному диспансері № 1 Оболонського району м. Києва ( а. с. 142).
В даний час ОСОБА_3 влаштувався на роботу, з 06 жовтня 2010 року по 06 грудня 2010 року проходить стажування в ТОВ «Бетон Комплекс» транспортувальником 3-го розряду ( а.с. 143).
Характеризується позитивно як працелюбний працівник; відвідує церкву «Царство Боже» та бере активну участь у молодіжному русі Церкви «Сила Молодих» ( а. с. 146), крім того, ОСОБА_3 пройшов курс психологічної реабілітації ( а. с. 145).
Таким чином, в силу викладеного, підстав вважати, що призначене ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України, є явно несправедливим внаслідок м'якості, у колегії суддів немає.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Подільського районного суду м. Києва від 26 серпня 2010 року щодо ОСОБА_3 - залишити без змін.
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, залишити без задоволення.
Судді:
Гладій С. В. Кепкал Л. І. Єфімова О. І.