Україна
Апеляційний суд міста Києва
Справа № 11-а-2141/10 Головуючий у судді 1-шої інстанції - Шибко Л.В.
Категорія - ч. 2 ст. 186 КК України Доповідач - Єфімова О. І.
22 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого-судді - Єфімової О. І.,
суддів - Чорного О. М., Юденко Т. М.,
за участю прокурора - Пламадяла І. П.,
захисника - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь при розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 26 липня 2010 року,
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 26 липня 2010 року кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України, направлена прокурору Шевченківського району м. Києва для проведення додаткового розслідування.
Органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що 21 червня 2009 року, приблизно о 23:00 год., він разом з двома невстановленими досудовим слідством особами, перебуваючи біля стм. «Лук'янівська» в м. Києві, разом з потерпілим ОСОБА_4, біля автомобіля «Деу Нексія», сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1, вживали спиртні напої. Після сумісного розпиття спиртних напоїв, потерпілий ОСОБА_4 попросив ОСОБА_3 підвезти його додому. Під'їхавши до буд. № 21 по вул. О. Теліги в м. Києві, потерпілий ОСОБА_4 вийшов з автомобіля «Деу Нексія», яким керував ОСОБА_3 і пішки направився по вул. О. Теліги в м. Києві.
В цей час у ОСОБА_3 та невстановлених досудовим слідством осіб виник умисел на незаконне збагачення за рахунок відкритого викрадення майна ОСОБА_4 Реалізуючи свій злочинний умисел. ОСОБА_3 разом з невстановленими слідством особами вийшли з вищевказаного автомобіля та пішли за ОСОБА_4, наздогнавши його нанесли останньому удар в область ніг, внаслідок чого ОСОБА_4 впав на землю, та не мав змоги чинити опір. В цей момент, ОСОБА_3 та невстановлені слідством особи почали наносити удари руками та ногами по всім частинам тіла ОСОБА_4, тим самим застосували насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого. Після цього, продовжуючи злочинні дії, невстановлена досудовим слідством особа, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3, згідно розподілених ролей відкрито викрали особисте майно ОСОБА_4 на загальну суму 835 грн. Після чого, ОСОБА_3 разом з двома невстановленими досудовим слідством особами з відкрито викраденим чужим майном з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись ним на власний розсуд.
Розглядаючи кримінальну справу по суті, суд першої інстанції, за клопотанням захисника підсудного - ОСОБА_6, прийняв рішення про направлення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти та неправильності досудового слідства, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні, оскільки необхідним є проведення низки оперативно-розшукових та слідчих дій. Так, зокрема, суд у постанові вказав, що відомими є особи ОСОБА_7 та ОСОБА_8, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження як відносно невстановлених слідством, які разом з ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_4 в день події їхали разом в автомобілі підсудного. Разом з тим, причетність даних осіб до злочину, органом досудового слідства не перевірялась.
Вважаючи постанову суду незаконною, прокурор, що брав участь при розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляцію, в якій просить постанову суду скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд, оскільки підстав для повернення кримінальної справи для проведення додаткового розслідування немає. Зазначає, що чинне кримінально-процесуальне законодавство надає можливість притягнення до відповідальності осіб, які разом з ОСОБА_3 вчинили злочин, при окремому розгляді кримінальної справи щодо таких осіб.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подану апеляцію та просив її задовольнити, пояснення захисника підсудного - ОСОБА_2, яка вважала постанову суду законною та обґрунтованою, просила залишити її без змін, а апеляцію прокурора без задоволення, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 64 КПК України, при провадженні досудового слідства, дізнання, розгляду кримінальної справи в суді, підлягають доказуванню: подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання; характер і розмір шкоди, завданої злочином.
Статтею 22 КПК України на прокурора, слідчого і особу, яка провадить дізнання, покладено обов'язок вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, такі і , що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, пред'явивши ОСОБА_3 обвинувачення у повторному відкритому викраденні чужого майна, поєднаному із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я особи, за попередньою змовою групою осіб, органом досудового слідства не перевірялись показання підсудного щодо причетності до злочину осіб ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які за словами підсудного в день події перебували у нього в автомобілі разом з потерпілим ОСОБА_4
Як вбачається, з'ясування вказаних судом обставин вчинення підсудним злочину за попередньою змовою групою осіб, надасть можливість перевірити версію ОСОБА_3 про його непричетність до вчиненого злочину, або ж спростувати таку версію, встановивши детальні обставини вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, роль ОСОБА_3 та ступінь його участі у вчиненому злочині.
Виправлення органом досудового слідства вказаної у постанові неповноти та неправильності, надасть суду можливість вирішити питання щодо обґрунтованості пред»явленого обвинувачення ОСОБА_3
Крім того, судова колегія вважає, що органу досудового слідства під час додаткового розслідування належить перевірити та виконати всі інші вказівки суду, що зазначені в постанові суду, а при необхідності провести інші слідчі дії, що стосуються неповноти досудового слідства.
Таким чином, доводи прокурора про те, що підстави для направлення кримінальної справи на додаткове розслідування відсутні, є такими, що не заслуговують на увагу.
Перевіривши наведені у постанові підстави направлення справи на додаткове розслідування, колегія суддів вважає, що вказана неповнота та неправильність досудового слідства не можуть бути усунуті в судовому засіданні із врахуванням необхідності проведення слідчих дій.
Враховуючи наведене, колегія суддів, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою.
Керуючись ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 26 липня 2010 року про направлення кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України прокурору Шевченківського району м. Києва для проведення додаткового розслідування - залишити без змін, а апеляцію прокурора, який брав участь при розгляді справи судом першої інстанції, без задоволення.
Судді:
Єфімова О. І. Чорний О. М. Юденко Т. М.