Апеляційний суд міста Києва
Справа № 11-а-1578/10 Головуючий у суді першої інстанції - Тютюн Т. М.
Категорія - ч. 2 ст. 187; ч. 3 ст. 357 КК України Доповідач Єфімова О.І.
18 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді - Кравченка С.І.
суддів - Ковальської В.В., Єфімової О.І.,
за участю прокурора - Тертичного О.А.
потерпілого - ОСОБА_2,
представника потерпілого - ОСОБА_3,
захисника - ОСОБА_4
засудженого - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, потерпілого ОСОБА_2, представника потерпілого ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_6, засудженого ОСОБА_5, на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 27 травня 2010 року,
Цим вироком
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Шпола Черкаської області, громадянина України, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, не судимого,
засуджено за ст. 121 ч. 1 КК України із застосуванням ст. 69 ч. 1 КК України на три роки позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_5 змінено з підписки про невиїзд з постійного місця проживання на взяття під варту з утриманням у Київському СІЗО № 13.
Вироком постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 15 901 грн. 86 коп. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, та 100 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вироком суду ОСОБА_5 засуджений за те, що 01 серпня 2008 року о 12 год. 30 хв., він перебуваючи на території кооперативу «Чорнобилець», розташованого по вул. Богатирській, 30-а в м. Києві, під'їхав до електропідстанції, щоб з'ясувати причину відключення електропостачання, побачивши в приміщенні електропідстанції голову кооперативу ОСОБА_2 та знайомого ОСОБА_7, грубо висловлювався на їхню адресу, вказуючи, що вони не зможуть усунути поломку. Під час словесного конфлікту, що виник між ОСОБА_5 з одного боку та ОСОБА_2 і ОСОБА_7 - з іншого, ОСОБА_5 підійшов до ОСОБА_2 та штовхнув його животом у живіт. Не реагуючи на прохання ОСОБА_7 не заважати роботі, ОСОБА_5 умисно завдав ОСОБА_2 один удар кулаком правої руки в обличчя, від якого той впав спиною на землю та вдарився головою об камінь. Після цього, коли ОСОБА_2 намагався піднятися, ОСОБА_5 умисно завдав йому кілька ударів ногою по ногах та тулубу і один удар ногою в обличчя в область правого ока. Вказаними діями ОСОБА_5 спричинив ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді контузії III ступеня, дислокації (вивиху) штучної оптичної лінзи в склоподібне тіло, артифакії, вторинної глаукоми правого ока, які призвели до грубих незворотних органічних змін та різкого зниження гостроти зору правим оком до рахунку пальців поблизу обличчя, що прирівнюються до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм стійкої втрати працездатності не менш як на одну третину.
В апеляції прокурор просить вирок суду скасувати внаслідок м'якості призначеного покарання, та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_5 за ст. 121 ч. 1 КК України - 5 років позбавлення волі. При цьому, прокурор зазначає, що суд безпідставно застосував до ОСОБА_5 ст. 69 КК України, оскільки підстав для призначення покарання нижче від найнижчої межі немає.
В апеляційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати та призначити ОСОБА_5 покарання за ст. 121 ч. 1 КК України у виді восьми років позбавлення волі при цьому зазначає, що підстави для призначення покарання ОСОБА_5 із застосуванням ст. 69 КК України відсутні, оскільки судом не встановлені обставини, що пом'якшують покарання.
Потерпілий ОСОБА_2 в апеляції оскаржує вирок в частині вирішення цивільного позову та висуває вимоги щодо задоволення цивільного позову в повному обсязі. Зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки даним, наявним у матеріалах справи, що свідчать про витрати потерпілого на лікування у закладах охорони здоров'я та безпідставно обмежив відшкодування суми моральної шкоди.
В апеляції захисник засудженого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6, просить вирок суду скасувати, а кримінальну справу направити на додаткове розслідування. Вважає, що в основу вироку суду покладені суперечливі показання свідків, а висновок суду про виявлення у ОСОБА_2 тілесного ушкодження в області правого ока не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки згідно даних медичного обстеження, у потерпілого виявлене ушкодження в області лівого ока. Крім того, вказує, що дії ОСОБА_5 безпідставно кваліфіковані за ст. 121 ч. 1 КК України, оскільки наявність у нього прямого умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 слідством не здобуто, а судом не встановлено. Також вважає, що суми, постановлені судом у вироку до задоволення за цивільним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 є необґрунтованими, як в частині задоволення матеріальних вимог, так і в частині морального відшкодування.
В апеляції та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_5 вважає вирок суду незаконним, просить його скасувати, при цьому вказує, що суд взяв до уваги показання свідків, які не були очевидцями події, а показання його свідків, які вказують, що він захищався від ОСОБА_2, до уваги не взяв. При цьому зазначає, що він захищаючись від ОСОБА_2, та відштовхуючи його, не міг передбачати, що таким чином може нанести йому пошкодження. Також вказує, що свідок ОСОБА_9 вказувала, що у потерпілого були пошкодження в області лівого ока, що зазначено і в акті обстеження від 01 серпня 2008 року, разом з тим, суд дійшов висновку про заподіяння ОСОБА_2 ушкоджень правого ока. Крім того, вказує на те, що ОСОБА_10 взагалі не міг бути свідком подій, оскільки між його будинком та електричною підстанцією знаходилось побутове приміщення, яке не дозволяло оглядати місце, де відбувалась сварка між ним та ОСОБА_2 Просить вирок суду скасувати, справу направити на додаткове розслідування та змінити йому запобіжний захід на підписку про невиїзд.
В запереченнях на апеляцію засудженого ОСОБА_5, - представник потерпілого ОСОБА_3, вважаючи вимоги, викладені в апеляції безпідставними, просить залишити її без задоволення.
В запереченнях на апеляцію прокурора, засуджений ОСОБА_5 просить вимоги апеляції прокурора залишити без задоволення як такі, що є безпідставними.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав подану апеляцію та частково підтримав апеляцію представника потерпілого в частині призначення більш суворого покарання, просив скасувати вирок в частині призначення покарання ОСОБА_5 та призначити покарання за ст. 121 ч. 1 КК України у виді п»яти років позбавлення волі, зазначивши при цьому, що підстави для призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України - відсутні та заперечував проти задоволення апеляцій засудженого та його захисника, пояснення потерпілого ОСОБА_2 та представника потерпілого ОСОБА_3, які підтримали подані апеляції, просили задовольнити вимоги потерпілого щодо збільшення сум відшкодування за цивільним позовом та призначити ОСОБА_5 за ст. 121 ч. 1 КК України вісім років позбавлення волі, частково підтримали апеляцію прокурора, заперечували проти задоволення апеляцій засудженого та його захисника, пояснення захисника ОСОБА_4, який підтримав апеляцію засудженого з доповненнями до неї та апеляцію адвоката ОСОБА_6, просив вирок суду скасувати та справу направити на додаткове розслідування, та заперечував проти задоволення апеляцій інших учасників процесу, пояснення засудженого ОСОБА_5, який просив вирок суду скасувати, справу направити на додаткове розслідування, при цьому зазначав, що злочину він не вчиняв, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, апеляція представника потерпілого ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, апеляції засудженого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 задоволенню не підгягають.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України при обставинах, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений розглянутими в судовому засіданні доказами, які детально викладені у вироку та перевірені при проведенні судового слідства.
Так, як слідує з показань потерпілого ОСОБА_2, 01 серпня 2008 року, перебуваючи на електропідстанції кооперативу «Чорнобилець», він побачив як на велосипеді під'їхав ОСОБА_5, який нецензурно лаявся через те, що пропало світло, вдарив по щоці своїм посвідченням ОСОБА_7, а потім на зауваження припинити такі дії, штовхнув його (ОСОБА_2) животом та вдарив кулаком у перенісся. Від удару він впав та ударився об каміння, після чого ОСОБА_5 вдарив його ногою один раз в обличчя та два-три рази по тулубу з боків. Коли отямився, то побачив, що у нього (ОСОБА_2) йде кров з носа та очей.
Підтвердив такі показання потерпілого інший учасник події - свідок ОСОБА_7, з показань якого вбачається, що, перебуваючи на трансформаторній підстанції, він побачив під'їжджаючого на велосипеді ОСОБА_5, який кричав на його адресу, а через хвилину завдавав ударів кулаком в обличчя ОСОБА_2 Після того, як останній впав, ОСОБА_5 почав бити ОСОБА_2 ногами. До того ж, він бачив як у ОСОБА_2 з носу йшла кров, а його обличчя було червоне від ударів.
За показаннями свідка ОСОБА_10, який став очевидцем конфлікту між ОСОБА_5 і ОСОБА_2, в день події, коли він знаходився на 3-му поверсі свого будинку АДРЕСА_3, на відстані 50-ти метрів від будинку, він побачив, що спиною на землі лежить потерпілий ОСОБА_2, а біля нього стоїть ОСОБА_5, який б'є ОСОБА_2 ногами. Вийшовши на вулицю, щоб розборонити бійку, він побачив, що обличчя у ОСОБА_2 було у крові.
При цьому, доводи апеляції засудженого ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_10 не міг бути свідком-очевидцем подій, оскільки між його будинком та електричною підстанцією знаходилось побутове приміщення, яке не дозволяло оглядати місце, де відбувалась сварка між ним та ОСОБА_2, не заслуговують на увагу, оскільки свідок в судовому засіданні заявив, що ні автомобіль, ні побутове приміщення не заважало йому спостерігати за бійкою та бачити все, що відбувається.
Крім того, сам ОСОБА_5 в ході його допитів під час досудового слідства зазначав, що не виключає можливості нанесення ударів потерпілому ОСОБА_2 під час бійки з ним.
Свідок ОСОБА_11, яка хоч і не була свідком конфлікту між ОСОБА_2, її чоловіком ОСОБА_7 та ОСОБА_5, бачила потерпілого ОСОБА_2 безпосередньо після конфлікту. Так, свідок суду повідомила, що 01 серпня 2008 року її чоловік, ОСОБА_7, привіз до них додому ОСОБА_2, у якого над бровою було садно, а з носу текла кров. ОСОБА_2 перебував у запамороченому стані, а на його сорочці було видно сліди крові та відбиток взуття. У ОСОБА_7 також була кров на обличчі та слід від удару цеглою на грудях. Як пояснив їй чоловік, це сталось внаслідок їх побиття ОСОБА_5
Як вбачається з показань свідка ОСОБА_9, близько 21:00 год. 01 серпня 2008 року, вона зайшла до потерпілого ОСОБА_2, та бачила у нього над лівою бровою садно, яке кровоточило, око, яке повністю заплило, а також садна на потилиці і лопатці. Зі слів сусідів вона дізналась, що ОСОБА_2 побив ОСОБА_5
Зазначені свідчення ОСОБА_11 та ОСОБА_9 підтверджуються актом судово-медичного обстеження ОСОБА_2 № 5239 від 01 серпня 2008 року, відповідно до якого у останнього виявлено в лівій надбрівній області, на спинці носа на віках лівого ока три крововиливи, рекомендована консультація невропатолога, отоларинголога, окуліста, травматолога,
Згідно даних медичної картки стаціонарного хворого № 4251337, ОСОБА_2 госпіталізовано 06 серпня 2008 року до Олександрівської клінічної лікарні м. Києва, за терміновими показаннями, із скаргами на погіршення зору в правому оці після одержання травми, та поставлено діагноз - контузія III ступеня правого ока, артифакія правого ока. (т. 1, а. с. 53-65).
У висновку експерта № 1618/Э від 01 грудня 2008 року зазначено, що при вивченні медичних документів на ім'я ОСОБА_2 встановлено, що на момент надходження до стаціонару у нього мали місце наступні тілесні ушкодження: контузія III ступеня, дислокація (вивих) штучної оптичної лінзи в склоподібне тіло, артифакія, вторинна глаукома правого ока, які призвели до грубих незворотних органічних змін та різкого зниження гостроти зору правим оком до рахунку пальців поблизу обличчя, що прирівнюється до повної сліпоти.
Вказані ушкодження спричинені тупим предметом (предметами), могли утворитись 01 серпня 2008 року внаслідок удару рукою (ногою) та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень (за критерієм стійкої втрати працездатності не менш як на одну третину).
Утворення вказаних ушкоджень внаслідок падіння з будь-якої висоти, у тому числі з положення «стоячи», виключається ( т.1, а. с. 129-132).
Таким чином, матеріалами справи доведено, що ушкодження правого ока у ОСОБА_2 було виявлено відразу при госпіталізації безпосередньо після події.
Як роз'яснив у судовому засіданні експерт ОСОБА_12, утворення ушкодження правого ока у ОСОБА_2 при падінні з наступним ударом об тупий предмет з обмеженою поверхнею контакту неможливий, оскільки очне яблуко спереду і зверху, а також зовні та знизу прикрито кістковими виступами, зокрема, лобною і лицьовою кістками, верхнім краєм нижньої щелепи, але ознак травматичного ушкодження цих ділянок у потерпілого не виявлено.
З урахуванням викладених обставин заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, колегія суддів не вбачає протиріч та суперечностей у вказаних вище доказах щодо нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_2, оскільки виявлення у останнього безпосередньо після бійки явно виражених ушкоджень в області лівої брови, не виключають одночасної можливості отримання ним ушкоджень правого ока, що видалось за можливе встановити лише при проведенні ґрунтовного обстеження ОСОБА_2 в стаціонарних умовах шляхом застосування спеціальних медичних знань.
Як свідчать фактичні обставини події, що відбувалась 01 серпня 2008 року, саме ОСОБА_5 спровокував бійку, завдавши ОСОБА_2 удар кулаком в обличчя, а коли потерпілий впав на землю та намагався підвестись, ОСОБА_5 наніс йому ще декілька ударів ногами по тулубу та один в обличчя.
Такий характер поведінки ОСОБА_5 під час конфлікту з потерпілим ОСОБА_2 дає підстави вважати, що засуджений усвідомлював настання шкідливих наслідків своїх дій та бажав їх настання.
Крім того, вина ОСОБА_5 у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_2 також підтверджується протоколом відтворення обстановки і обставин події від 14 квітня 2009 року (т. 1 а.с.168 - 177); висновком судово-медичної експертизи № 734/И від 21 жовтня 2008 року, згідно якого у ОСОБА_7 виявлені легкі тілесні ушкодження (т. 1 а.с. 114-115).
Отже, суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_5 за ст. 121 ч. 1 КК України як умисне спричинення тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило розлад здоров'я, поєднаний із втратою працездатності не менше як на одну третину, що спростовує доводи захисника ОСОБА_6 в цій частині.
Що стосується доводів апеляції прокурора, а також представника потерпілого ОСОБА_3 про невідповідність призначеного покарання ОСОБА_5 внаслідок м'якості у зв'язку із застосуванням ст. 69 КК України, колегія суддів вважає їх обґрунтованими, у зв'язку з чим вирок в цій частині підлягає скасуванню.
Так, призначення покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої законом за злочин відповідно до ст. 69 КК України, може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Обираючи ОСОБА_5 покарання, суд першої інстанції, як зазначено у вироку, врахував, що ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності не притягувався, намагався добровільно частково відшкодувати завдані збитки, та страждання на гіпертонічну хворобу, тобто суд визнав ці обставини такими, що пом'якшують покарання на підставі ст. 66 ч. 2 КК України.
Врахувавши вказані обставини, суд дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, тобто нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ст. 121 ч. 1 КК України.
Такий висновок суду не ґрунтується на вимогах закону.
Так, суд неправильно визнав в якості обставини, що пом'якшує покарання - намагання добровільно частково відшкодувати завдані збитки, оскільки відповідно до ст. 66 ч. 2 КК України такою обставиною може бути визнано добровільне відшкодування завданих збитків, а не намагання такого відшкодування.
До того ж, вчинений ОСОБА_5 злочин, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, представляє велику суспільну небезпеку, посягає на здоров'я іншої людини.
Внаслідок злочинних дій ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_2 заподіяно тяжке тілесне ушкодження. Крім того, дій з відшкодування завданої злочином шкоди здоров'ю потерпілого, засуджений не вжив.
Враховуючи наведене, з урахуванням даних про особу ОСОБА_5 який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, страждає на гіпертонічну хворобу, відсутність обтяжуючих покарання обставин, колегія суддів вважає за необхідне призначити йому покарання в мінімальних межах санкції ст. 121 ч. 1 КК України.
При розгляді цивільного позову потерпілого ОСОБА_2, суд в повній мірі врахував тяжкість вчиненого злочину, його наслідки, характер і тривалість моральних та психологічних страждань, істотність вимушених змін в його житті, і правильно задовольнив заявлений позов в частині морального відшкодування частково у розмірі 100 000 гривень.
Обґрунтованим доказами, що містяться у матеріалах справи є також рішення суду і в частині задоволення суми матеріального відшкодування, що становить 15 901 грн. 86 коп. Додаткових даних, які б свідчили про обґрунтованість вимог потерпілого щодо необхідності задоволення суми матеріального відшкодування у більшому розмірі у зв'язку із здійсненням ОСОБА_2 витрат на лікування у закладах охорони здоров'я, потерпілим не надано.
На основі зазначеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку в частині цивільного позову потерпілого ОСОБА_2
З урахуванням вище наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366, 378 КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - задовольнити; апеляцію представника потерпілого ОСОБА_3, апеляцію потерпілого ОСОБА_2 - задовольнити частково, апеляції захисника ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 27 травня 2010 року щодо ОСОБА_5 в частині призначення покарання скасувати
Призначити ОСОБА_5 за ст. 121 ч. 1 КК України покарання у виді п»яти років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_5 до вступу вироку Апеляційного суду м. Києва в законну силу залишити без змін - тримання під вартою в Київському СІЗО № 13.
В решті вирок суду залишити без змін.
Вирок Апеляційного суду міста Києва може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця з моменту його проголошення, а засудженим, що утримується під вартою - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Судді:
Кравченко С.І. Ковальська В.В. Єфімова О.І.