Апеляційний суд міста Києва
Справа № 11-а-1397/10 Головуючий у суді першої інстанції - Сухомлінов С. М.
Категорія - ч. 3 ст. 212; Доповідач Єфімова О.І.
ч. 2 ст. 366 КК України
27 вересня 2010 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді - Єфімової О.І.,
суддів - Дмитренко Г. М., Кепкал Л. І.,
за участю прокурора - Карпука Ю. А.,
захисника - ОСОБА_2,
засудженого - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, що приймав участь при розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_3, на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 22 квітня 2010 року,
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який проживає в АДРЕСА_1, не судимого,
засуджено за ст. 212 ч. 3 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 2 роки;
за ст. 366 ч. 2 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 1 рік.
Згідно ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік з покладенням обов'язків згідно ст. 76 КК України.
Запобіжний захід ОСОБА_3 залишено без змін - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Вироком суду ОСОБА_3 засуджено за те, що він ухилявся від сплати податків на додану вартість в особливо великих розмірах та вчинив службове підроблення, яке спричинило тяжкі наслідки за наступних обставин.
Так, ОСОБА_3, обіймаючи посаду головного бухгалтера ТОВ «Касом», з метою ухилення від сплати податку на додану вартість та податку на прибуток в м. Києві, за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, отримав від останніх реквізити зареєстрованого з метою здійснення фіктивного підприємництва, ТОВ «Агро-Транс».
Використовуючи отримані реквізити, ОСОБА_3 в березні 2002 року склав завідомо підроблені документи у вигляді договору № 01/03 між ТОВ «Агро-Транс» та ТОВ «Касом» про поставку продукції на загальну суму 1 966 600, 10 грн., специфікацію № 1 на постачання деталей трубопроводів, видаткову накладну № 79-13/07, акт приймання-передачі обладнання № 1 від 20 березня 2002 року.
Згідно вказаних документів, ТОВ «Касом» розрахувалось за начеб то отримане від ТОВ «Агро-Транс» обладнання шляхом перерахування 1 966 600, 10 грн.
Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_3 шляхом безпідставного віднесення до валових витрат підприємства суми в розмірі 1 638 833, 42 грн. в порушення п. 5.1 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» умисно ухилився від сплати податку на прибуток в розмірі 491 650, 02 грн., а в порушення п.п. 7.2.4; 7.2; 7.4.1; 7.4.5; 7.7.1 ЗУ «Про податок на додану вартість» шляхом безпідставного віднесення до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 327 766, 68 грн., умисно ухилився від сплати ПДВ.
Крім того, діючи як службова особа, ОСОБА_3 в приміщенні ТОВ «Касом» по вул. Бориспільська, 26-б, в м. Києві, в період з 01 по 25 квітня 2002 року склав та роздрукував податкову декларацію з ПДВ ТОВ «Касом», в якій незаконно збільшив суму податкового кредиту за березень 2002 року на 327 766, 68 грн. і потім подав декларацію до ДПІ Дарницького району в м. Києві, де вона була зареєстрована за № 21780 від 22 квітня 2002 року.
Крім того, в період з 01 по 25 квітня 2002 року в приміщенні ТОВ «Касом» ОСОБА_3 склав та роздрукував декларацію на прибуток підприємства за 1 квартал 2002 року, в якій умисно не зазначив суму податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 491 650,02 грн., а потім подав цю декларацію до ДПІ Дарницького району м. Києва, де вона була зареєстрована за № 23383 від 25 квітня 2002 року.
В апеляції прокурор, який приймав участь при розгляді справи судом першої інстанції, вказуючи на м'якість призначеного судом покарання, яке на його думку не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання за ст. 212 ч. 3 КК України у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 2 роки; за ст. 366 ч. 2 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 1 рік. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 2 роки.
В доповненнях до апеляції прокурор, згідно ст. ст. 49; 74 КК України просить звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ст. 366 ч. 2 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
В апеляції засуджений ОСОБА_3 просить вирок районного суду скасувати, а кримінальну справу закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину. Вказує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а докази, що досліджені в судовому засіданні не підтверджують його вини у вчинених злочинах, оскільки факт здійснення реальних господарських операцій між ТОВ «Касом» та ТОВ «Агро-Транс», згідно яких були сплачені суми податку на додану вартість, встановлений рішенням Господарського суду м. Києва. Зазначає також, що заявлені суми податкового кредиту, розраховані відповідно до норм чинного законодавства, та на підставі укладених договорів.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подану апеляцію та доповнення до неї, заперечував проти задоволення апеляції засудженого, пояснення захисника та засудженого про необґрунтованість вимог апеляції прокурора та щодо скасування вироку суду з закриттям кримінальної справи у зв»язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу злочину, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 323 КПК України вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. 327 КПК України, обвинувальний вирок повинен бути судом мотивований, не може ґрунтуватись на припущеннях і постановляється при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину, згідно зі ст. 334 КПК України, повинна містити мотивувальна частина обвинувального вироку.
Дані вимоги закону при постановлені вироку судом не дотримані.
Так, як вбачається з мотивувальної частини вироку, дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ст. 212 ч. 3 КК України як умисне ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах та за ст. 366 ч. 2 КК України як вчинення умисних дій, які виразились у вчиненні службового підроблення, тобто внесені службовою особою до офіційних документів, завідомо неправдивих відомостей, іншому підробленні документів, а також складанні і видачі завідомо неправдивих документів, що спричинило тяжкі наслідки.
Висновок суду про те, що ОСОБА_3 як службова особа ТОВ «Касом», умисно ухилився від сплати податку на прибуток та податку на додану вартість, збільшивши суму податкового кредиту, є невмотивованим.
Так, суд в мотивувальній частині вироку зазначив, що ОСОБА_3, використовуючи отримані від невстановлених слідством осіб, реквізити ТОВ «Агро-Транс», створеного з метою фіктивного підприємництва, в березні 2002 року склав завідомо підроблені документи у вигляді договору № 01/03 між ТОВ «Агро-Транс» та ТОВ «Касом» про поставку продукції на загальну суму 1 966 600, 10 грн., специфікацію № 1 на постачання деталей трубопроводів, видаткову накладну № 79-13/07, акт приймання-передачі обладнання № 1 від 20 березня 2002 року.
Згідно вказаних документів, ТОВ «Касом» розрахувалось за начеб-то отримане від ТОВ «Агро-Транс» обладнання шляхом перерахування 1 966 600, 10 грн.
В основу підтвердження вини ОСОБА_3 у зазначеному злочині суд поклав Акт про результати позапланової документальної перевірки з питань правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток ТОВ «Касом» при проведенні операцій закупівлі обладнання для другого енергоблоку Хмельницької атомної електростанції від 18 березня 2005 року № 13/26-52/30722670 та рішення Деснянського районного суду м. Києва від 29 січня 2004 року про визнання установчих документів ТОВ «Агро-Транс» недійсними з моменту реєстрації.
Разом з тим, матеріалами перевірки встановлено, що ТОВ «Касом» перебувало у фактичних фінансово-господарських відносинах з ТОВ «Агро-Транс», і підтверджується даний факт договором між підприємствами про поставку деталей трубопроводів на суму 1 966 600, 10 грн. від 01 березня 2002 року; видатковою накладною від 20 березня 2002 року № 79-В/07, відповідно до якої ТОВ «Агро-Транс» відвантажило ТОВ «Касом» товар на загальну суму 1 966 600, 10 грн. в т.ч. ПДВ - 327 766, 68 грн.; актом прийому-передачі № 1 від 20 березня 2002 року, відповідно до якого ТОВ «Касом» від ТОВ «Агро-Транс» прийнято обладнання на загальну суму 1 966 600, 10 грн. в т.ч. ПДВ - 327 766, 68 грн.
Крім того, Актом перевірки встановлені та не заперечуються і ті обставини, що ТОВ «Касом» за отримане від ТОВ «Агро-Транс» обладнання розрахувалось частково грошовими коштами в сумі 1 180 271,56 грн. в т.ч. ПДВ 196 711,92 грн. та відвантаженням товарно-матеріальних цінностей на суму 786 329,64 грн. в т.ч. ПДВ 131 054,94 грн., а також факт відображення зазначених операцій у бухгалтерському обліку ТОВ «Касом» та складання первинних документів, що підтверджують здійснення господарських операцій.
Таким, що не відповідає фактичним обставинам справи є також і висновок суду щодо того, що ОСОБА_3 безпідставно, з метою ухилення від сплати податку на прибуток, в 1-му кварталі 2002 року, відніс до складу валових витрат ТОВ «Касом» суму у розмірі 1 638 833,42 грн., а також безпідставно відніс до суми податкового кредиту ПДВ у розмірі 327 766,68 грн. та умисно ухилився від сплати податку на додану вартість.
Відповідно до п. 5.1.ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року, валові витрати - це - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, акту прийому-передачі № 1 від 20 березня 2002 року та видаткової накладної від 20 березня 2002 року № 79-В/07, ТОВ «Касом» отримало, а ТОВ «Агро-Транс» відвантажило обладнання - деталі трубопроводів на загальну суму 1 966 600, 10 грн. в т.ч. ПДВ - 327 766, 68 грн., що свідчить про фактичне проведення господарської операції між вказаними юридичними особами.
Крім того, як свідчать матеріали справи, розрахунок заявленої ОСОБА_3 суми податкового кредиту, було здійснено на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Агро-Транс» № 70 від 14 березня 2002 року та № 76 від 20 березня 2002 року.
Факт здійснення господарських операцій між ТОВ «Касом» та ТОВ «Агро-Транс», за якими ТОВ «Касом» були сплачені суми податку на додану вартість в ціні придбання товарів, що дає право на податковий кредит, встановлений і рішенням Господарського суду м. Києва від 06 липня 2007 року, якому суд належної оцінки не дав.
Крім того, судом не встановлено об'єктивну та суб'єктивну сторони злочину за ст. 212 ч. 3 КК України.
Оскільки обвинувачення ОСОБА_3 за ст. 212 ч. 3 КК України тісно пов'язане з його обвинуваченням за ст. 366 ч. 2 КК України, та з огляду на положення ст. 26 КПК України, вирок суду підлягає скасуванню у повному обсязі з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності, проаналізувати всі зібрані у справі докази, дати їм належну оцінку та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
При новому судовому розгляді та в разі доведеності вини, за обставин, які викладені в обвинувальному висновку, ОСОБА_3 слід призначити покарання, яке б відповідало вимогам ст. 65 КК України.
При скасуванні судового рішення з направленням справи на новий судовий розгляд, колегія суддів не вбачає підстав для зміни ОСОБА_3 запобіжного заходу та залишає його у виді підписки про невиїзд.
З урахуванням викладеного, апеляції прокурора та засудженого підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Апеляції прокурора, що брав участь при розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_3, - задовольнити частково.
Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 22 квітня 2010 року щодо ОСОБА_3 - скасувати, кримінальну справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.
Запобіжний захід ОСОБА_3 залишити без змін - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Судді:
Єфімова О. І. Кепкал Л. І. Дмитренко Г. М.