Апеляційний суд міста Києва
Справа № 11-а-1240/10 Головуючий у суді першої інстанції Вінтоняк Р. Я. Категорія - ч. 2 ст. 286 КК України Доповідач Єфімова О.І.
22 липня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді - Гладія С.В.
суддів - Журавля О.О., Єфімової О.І.,
за участю прокурора - Тертичного О.А.
представників потерпілих - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
захисника засудженого - адвоката ОСОБА_5
засудженого - ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав учать при розгляді справи судом першої інстанції, потерпілого ОСОБА_7, представників потерпілого - ОСОБА_8, ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_9, представника потерпілого -ОСОБА_3, захисника засудженого - адвоката ОСОБА_5, на вирок Деснянського районного суду міста Києва від 15 березня 2010 року,
Даним вироком
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1, не судимого в силу ст. 89 КК України,
засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.
Запобіжний захід ОСОБА_6 залишено без змін - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Вироком постановлено стягнути з ОСОБА_6
- на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві 264 грн. 77 коп. судових витрат;
- на користь ОСОБА_7 на відшкодування матеріальної шкоди 48 547 грн. 71 коп. та моральної шкоди - 75 000 грн.
- на користь Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги на відшкодування витрат на стаціонарне лікування - 10 996 грн. 47 коп.
-
Цивільний позов ОСОБА_9 про стягнення з ОСОБА_6 60 871 грн. 40 коп. матеріальної шкоди та 20 000 грн. моральної шкоди залишено без розгляду.
ОСОБА_6 засуджений за те, що 12 травня 2007 року, приблизно о 23:00 год., керуючи технічно справним автомобілем «Хюндай Санта-Фе», д.н.з. НОМЕР_3, що належить ОСОБА_10 та рухаючись зі швидкістю 70 км/год. по крайній лівій смузі проїзної частини пр-ту Броварському від м. Бровари в напрямку станції метро «Лісова» м. Києві, в порушення вимог п. п. 12.3; 12.4; 13.1 Правил дорожнього руху України, маючи технічну можливість уникнути зіткнення шляхом екстреного гальмування, вчинив зіткнення передньою частиною керованого ним автомобіля із задньою частиною автомобіля «Рено Кенго», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_9, після чого внаслідок зіткнення автомобіль «Рено Кенго» розпочав рух та вчинив зіткнення із задньою частиною автомобіля «Субару Легасі», д.н.з. НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_11
В результаті порушення зазначених правил безпеки дорожнього руху водієм ОСОБА_6 пасажиру автомобіля «Хюндай Санта-Фе», потерпілій ОСОБА_10, були заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, а пасажиру автомобіля «Рено Кенго», потерпілому ОСОБА_7, відповідно до висновку експерта № 1507 від 25 липня 2007 року, тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя.
В апеляції прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засудженого, у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_6 за ст. 286 ч. 2 КК України призначити покарання у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Вказує, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував те, що ОСОБА_6 визнав свою вину частково, не відшкодував завдані збитки потерпілим, а також наслідки вчинення злочину, а саме спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7
В апеляції потерпілий ОСОБА_7, представники потерпілого ОСОБА_8 і ОСОБА_2, у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, невідповідністю покарання, призначеного ОСОБА_6 тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, а також у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, просять вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_6 за ст. 286 ч. 2 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років; стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду у розмірі 150 000 грн., а також витрати з надання останньому правової допомоги у сумі 5 000 грн.; стягнути з ОСОБА_6 на користь відповідних експертних підрозділів судові витрати за проведення авто-товарознавчої експертизи у сумі 470 грн. 76 коп., за проведення комісійної авто-технічної транспортно-трасологічної експертизи у сумі 2 390 грн. На обґрунтування доводів апеляції скаржники вказують, що протягом трьох років з моменту ДТП, ОСОБА_6 жодних намагань щодо відшкодування потерпілому ОСОБА_7 спричиненої шкоди не здійснив, а спроба відшкодування шкоди в судовому засіданні є нічим іншим як уникнення від законного та справедливого покарання. Крім того, судом не враховано, що ОСОБА_6 переховувався від слідства та був оголошений у розшук. Не враховані при призначенні покарання судом і наслідки злочину, а саме спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 Як зазначено в апеляції, рішення суду про звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України є безпідставним. При цьому, як вважають скаржники, звільняючи ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, суд повинен був зазначити від відбування якого саме : основного чи додаткового, звільняється засуджений.
Потерпілий ОСОБА_13, представник ОСОБА_3, вказуючи на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, на безпідставне залишення без розгляду цивільних позовів ОСОБА_9 та ОСОБА_13, просять вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винним за ст. 286 ч. 2 КК України та призначити йому покарання у виді 7 років позбавлення волі; стягнути на користь ОСОБА_9 моральну шкоду у розмірі 20 000 грн. та на користь ОСОБА_13 матеріальну шкоду у розмірі 60 871 грн. 40 коп.
В апеляції захисник засудженого ОСОБА_5, вважає, що вирок суду щодо ОСОБА_6 є незаконним, що досудове та судове слідство у справі проведені неповно, однобічно, з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що вина її підзахисного у вчиненні злочину недоведена, зазначає, що об»єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 286 КК України характеризується трьома ознаками: діянням, наслідками та причинним зв»язком між діянням та наслідками, але це у вироку не встановлено. Зокрема, захисник зазначає, що причинний зв'язок між діянням ОСОБА_6 та його наслідками відсутній, в силу того, що водій автомобіля «Рено Кенго», ОСОБА_9, усвідомлюючи, що в автомобілі не передбачено місць для сидіння пасажирів, перевозив у його кузові потерпілого ОСОБА_7 Крім того, зазначає, що судом за клопотанням прокурора було призначено комплексну судово-автотечнічну та судово - медичну експертизу, між тим в порушення вимог КПК було проведено комісійну судово-автотехнічну та транспортно-трасологічну експертизу. Крім того, захисник зазначає, що суд, при наявності суперечливих доказів у справі щодо подій 12 травня 2007 року, взяв за основу одні докази, та не дав оцінку іншим, наявним у матеріалах справи доказам. Також зазначає, що не дана судом і оцінка суперечливим показанням свідка ОСОБА_11 та потерпілого ОСОБА_9 про обставини ДТП. Просить вирок суду скасувати, справу направити на додаткове розслідування.
В запереченнях на апеляції прокурора, потерпілого ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_9, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими, потерпіла ОСОБА_10, просить залишити їх без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію, просив вирок суду в частині призначеного покарання скасувати та призначити ОСОБА_6 покарання у виді семи років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортним засобами строком на три роки, апеляції потерпілих підтримав та заперечував проти задоволення апеляції захисника засудженого, пояснення представників потерпілих - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які підтримали свої апеляції, просили вирок суду скасувати та призначити ОСОБА_6 більш суворе покарання та задовольнити цивільні позови в повному обсязі, представника потерпілої - ОСОБА_4, який вважав, що вирок суду незаконний та необґрунтований, а вина ОСОБА_6 у вчиненні злочину не доведена, оскільки дана ДТП відбулася із-за порушення правил дорожнього руху іншими учасниками, а саме ОСОБА_11 та ОСОБА_9, просив вирок суду скасувати справу направити на додаткове розслідування, пояснення захисника ОСОБА_5, яка підтримала свою апеляцію та просила її задовольнити, вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, заперечувала проти задоволення апеляцій прокурору та потерпілих, пояснення засудженого ОСОБА_6, який підтримав апеляцію захисника ОСОБА_5, просив вирок суду скасувати, справу направити на додаткове розслідування, заперечував проти задоволення апеляцій прокурора та потерпілих, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, апеляція потерпілого ОСОБА_7, представників потерпілого - ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_2, апеляція потерпілого ОСОБА_13 та представника потерпілого - адвоката ОСОБА_3 - підлягають задоволенню частково, апеляція захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 - підлягає задоволенню, вирок суду скасування з направленням справи на додаткове розслідування з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 22, 64-66 КПК України прокурор, слідчий зобов»язаний вжити всіх передбачених законом заходів для повного, всебічного і об»єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом»якшують і обтяжують його покарання. В числі обставин, що підлягають доказуванню в кримінальній справі при провадженні досудового слідства, шляхом збирання і подання доказів, виключно в порядку встановленому процесуальним законом, є час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину, винність обвинуваченого та мотиви злочину. При цьому, суд, прокурор, слідчий не вправі перекладати обо»язок доказування на обвинуваченого.
Згідно ст. 323, ст. 327 ч.2 КПК України вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.
Стаття 367 КПК України передбачає, що однією з підстав для скасування рішення суду є однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства, істотне порушення кримінально-процесуального закону.
Проте ці вимоги закону під час досудового слідства та розгляду справи в суді не виконані.
Так, суд першої інстанції визнав ОСОБА_6 винним у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесне ушкодження та тяжке тілесне ушкодження.
При цьому суд у вироку зазначив, що ОСОБА_6 12 травня 2007 року при керуванні автомобілем «Хюндай Санта-Фе», порушив п. 12.3, п. 12.4, п. 13.1 Правил дорожнього руху, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем «Рено Кенго» під керуванням водія ОСОБА_9 та автомобілем «Субару Легасі» під керуванням водія ОСОБА_11 та пасажир автомобіля «Рено Кенго» - ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження, пасажир автомобіля «Хюндай Санта-Фе» - ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, тобто у вироку не встановлений причинний зв»язок між порушеннями ПДР та наслідками.
Разом з тим, об»єктивна сторона злочину, передбаченого статтею 286 КК України характеризується трьома ознаками: діянням, наслідками та причинним зв»язком між діянням на наслідками, при цьому причинний зв»язок між діянням та наслідками, що настали, є обов»язковою ознакою об»єктивної сторони цього злочину, для встановлення якого важливе значення має характер порушення. Причиною наслідків можуть бути лише такі порушення, які створюють реальну можливість настання наслідків.
Судом першої інстанції не встановлений причинний зв»язок між діянням ОСОБА_6 та наслідками.
Крім того, діяння полягає в порушенні правил безпеки руху й експлуатації транспорту. Порушення правил безпеки руху може виявлятися в перевищенні швидкості, порушенні правил обгону,об»їзду перешкод, проїзду перехресть та іншого. Порушення правил експлуатації може полягати в недотриманні водієм технічних умов експлуатації, порушенні порядку перевезення пасажирів, неправильному завантаженні та інше.
У тих випадках, коли наслідки перебувають у причинному зв»язку з порушеннями, які допустили два або більше водіїв, то всі вони притягаються до кримінальної відповідальності.
Так, в ході досудового та судового слідства встановлено, що автомобіль «Рено Кенго», державний номерний знак НОМЕР_2, в якому знаходився потерпілий ОСОБА_7, є вантажного малотоннажного типу, тобто потерпілий ОСОБА_7 під час ДТП знаходився у вантажному відділенні вказаного автомобіля, який не пристосований для перевезення пасажирів.
Крім того, матеріали кримінальної справи містять дані щодо недотримання водієм «Рено Кенго» ОСОБА_9 правил експлуатації транспорту - перевезення пасажира у кузові, де заводом виробником не передбачено місця для сидіння, при цьому сам водій ОСОБА_9 давав показання про те, що він усвідомлював, що за технічними характеристиками в автомобілі є лише місце водія та пасажира, та всупереч вимогам технічних характеристик, у вантажному відділенні був установлений пуфік, на якому і перебував потерпілий ОСОБА_7
При цьому слід зазначити, що сам потерпілий ОСОБА_7 допустив порушення вимоги п. 5.3 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого пасажиру забороняється під час руху автомобіля сидіти в необладнаному для сидіння місці.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, водій ОСОБА_9 порушив п. 21.1 ПДР відповідно до якого дозволяється перевозити пасажирів у транспортному засобі,обладнаному місцями для сидіння, що передбачено технічними характеристиками; п. 21.5, відповідно до якого перевезення пасажирів у пристосованому для цього вантажному автомобілі дозволяється водіям, які мають стаж керування транспортними засобами більше трьох років і посвідчення водія категорії «С»; п. 21.11, відповідно до якого забороняється перевозити пасажирів поза кабіною автомобіля.
При цьому, судом не взято до уваги та не надано належної оцінки, наявному в матеріалах справи висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 08 травня 2009 року за № 123 МК, відповідно до якого всі пошкодження у потерпілого ОСОБА_7 виникли при дії тупих предметів в момент різних фаз дорожньо-транспортної пригоди внаслідок порушення потерпілим та водієм ОСОБА_9 правил дорожнього руху, а саме п. 5.3.г, п. п. 21.1, 21.5, 21.6, 21.7, 21.10, 21.11, в момент знаходження потерпілого на незакріпленому сидінні в автомобілі.
Разом з тим, суд першої інстанції, при постановленні вироку щодо ОСОБА_6, виніс окрему постанову щодо вирішення питання про притягнення до відповідальності водія ОСОБА_9, при цьому в постанові зазначено, що під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 12 травня 2007 року, водій автомобіля «Рено Кенго» ОСОБА_9 перевозив у кузові автомобіля, в якому не передбачено місць для пасажирів, громадянина ОСОБА_7, який в результаті ДТП отримав тілесні ушкодження, крім того, водій ОСОБА_9 рухався у межах населеного пункту зі швидкістю 70 км/год., що є порушенням правил дорожнього руху.
Зазначена постанова суду ставить під сумнів вирок суду щодо винуватості ОСОБА_6
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, постановою від 26 вересня 2008 року в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_11 за ознаками злочину, передбаченого ст. 286 КК України, відмовлено, при цьому в постанові зазначено, що в діях водія автомобіля «Субару Легесі» держаний номерний знак НОМЕР_4, ОСОБА_11 порушень правил безпеки руху та експлуатації транспорту, які б знаходились в причинному зв»язку з виникненням даної ДТП, слідством не вбачається ( т. 1, а. с. 16).
Разом з тим, як свідчать матеріали кримінальної справи, ОСОБА_11 на різних стадіях розслідування кримінальної справи давав різні показання щодо подій 12 травня 2007 року.
Так, відповідно до протоколу допиту свідка від 15 червня 2006 року ОСОБА_11 зазначав, що 12 травня 2007 року він рухався на автомобілі «Субару» в крайній лівій смузі по Броварському проспекту в напрямку міста Києва, автомобіль, який рухався попереду почав зменшувати швидкість до 10-15 км/год., що почав робити і він, при цьому за ним рухався автомобіль «Рено», який також почав зменшувати швидкість та подавати йому звуковий сигнал, після чого він почув звук гальм та удар, хотів подивитись, що трапилось, і в цей час відчув удар в свій автомобіль ( т.1,а. с. 63-66).
Будучи додатково допитаним в якості свідка в ході досудового слідства, 19 вересня 2008 року ОСОБА_11 змінив свої показання та зазначав, що коли він розпочав зниження швидкості то пройшло приблизно 4-5 секунд, а поті він зупинив свій автомобіль в своїй смузі та простояв приблизно 4-5 секунд до зіткнення в його автомобіль автомобіля «Рено», при цьому вказував, що він відчув різкі болі в області живота, вже хотів розпочати рух, але в цей момент відчув удар автомобіля «Рено» в його автомобіль ( т.1, а. с. 202-204).
Як слідує із вироку суду, свідок ОСОБА_11 в суді дав показання про те, що 12 травня 2007 року він рухався на автомобілі «Субару» в крайній лівій смузі проїзної частини проспекту Броварського в напрямку міста Києва, під час руху у нього з»явилися різкі болі в області живота, внаслідок чого він включив лівий поворот і став плавно звертати ліворуч на суцільну розділову смугу, коли він зупинився, то почув позаду удар і побачив у дзеркало заднього виду, як автомобіль «Хюндай» вдарив автомобіль «Рено», внаслідок чого автомобіль «Рено» по інерції вдарив його автомобіль, при цьому в ході досудового слідства ОСОБА_11 зазначав, що дистанція між його автомобілем і автомобілем «Рено» була приблизно 40-50 метрів.
За таких обставин, ні органами досудового слідства, ні судом не дана належна оцінка діям свідка ОСОБА_11 в даній дорожньо-транспортній пригоді.
Не дана й оцінка тому факту, що відповідно до схеми дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Субару» після ДТП знаходився за розділовою суцільною смугою, що поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, та пошкодження на автомобілі були зафіксовані в задній правій частині автомобіля, що свідчить про те, що ОСОБА_11 мав намір пересікти суцільну смугу, яка розділяє потоки протилежних напрямків.
Крім того, водій автомобіля «Рено Кенго» ОСОБА_9 в ході досудового слідства щодо дій водія ОСОБА_11 давав показання про те, що «він ( ОСОБА_9) рухався в крайній лівій смузі в напрямку міста Києва по Броварському проспекту зі швидкістю 70 км/год., попереду нього рухався автомобіль «Субару», який різко зменшив швидкість та ввімкнув лівий поворот, він подивився, що з лівої сторони знаходиться газон, який розділяє напрямки руху, і місця та знаку розвороту немає» (протокол допиту потерпілого 01 червня 2007 року, т.1, а .с. 81), автомобіль «Субару» пригальмував з ввімкнутим лівим повторювачем повороту, але даний автомобіль до ДТП не встиг як розвернутися в протилежному напрямку, так і не встиг пересікти суцільну подвійну розділову смугу, але лівим переднім колесом встиг переїхати суцільну смугу, ні водій «Субару», ні він (ОСОБА_9) екстрено не гальмували, а зменшували швидкість, перед «Субару» автомобілів не було, водій «Субару» явно хотів розвернутися ( т.1, а. с. 166-167).
Свідок ОСОБА_15 в ході досудового слідства щодо дій водія автомобіля «Субару» ОСОБА_11 давав показання про те, що « водій автомобіля «Субару» почав гальмувати, при цьому увімкнув лівий повторювач повороту, ОСОБА_9 також почав зменшувати швидкість, увімкнув фари та подав звуковий сигнал, водій автомобіля «Субару» на це ніяк не відреагував, а зупинився і почав вивертати кермо ліворуч, де скінчився газон та була нанесена подвійна суцільна смуга ( т. 1, а.с. 114).
Відповідно до розділу 34 Правил дорожнього руху перетинати лінії 1.1 (суцільна лінія, яка подіє транспортні потоки протилежних напрямків руху) та 1.3 ( поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху) - забороняється.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, ні органами досудового слідства, ні судом не дана оцінка діям водія автомобіля «Субару» ОСОБА_11, який за показаннями ОСОБА_9 та ОСОБА_15 та й самого ОСОБА_11 перетнув суцільну лінію, що забороняється, що можливо і потягло за собою наслідки, які мали місце 12 травня 2007 року.
Крім того, як слідує із матеріалів справи, судом першої інстанції була призначена комплексна судово-автотехнічна та судово-медична експертиза з визначенням проведення з урахуванням поставлених питань Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, та направлено копію постанови суду про призначення експертизи Київському міському бюро судово-медичної експертизи.
Як свідчать матеріали справи, всупереч вимогам ст. 310, 196, 198 КПК України експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз було проведено комісійну судово-автотехнічну та транспортно-трасологічну експертизу, яка судом призначена не була та експертами у висновку цієї експертизи не висвітлено, не проведено досліджень та не дані відповіді на такі поставлені у постанові суду питання як: яке було взаємне розташування транспортних засобів «Хюндай Санта Фе», «Рено Кенго», «Субару-Легасі» в момент їх первинного контакту з урахуванням слідової інформації, що відображена на схемі ДТП; яка була траєкторія та характер руху автомобілів з урахуванням слідової інформації, що відображені на схемі ДТП.
Разом з тим, експерти зазначили, що механізм зіткнення даних транспортних засобів був наступним: спочатку автомобіль «Хюндай» лівою передньою частиною автомобіля контактував із задньою правою частиною автомобіля «Рено», в результаті чого автомобіль «Рено» почало розвертати проти годинникової стрілки. В процесі обертання автомобіль «Рено» передньою частиною кузова контактував із задньою кутовою частиною автомобіля «Субару», після чого всі транспортні засобі зупинилися в зафіксованому на схемі ДТП кінцевому положенні. При цьому, експертами визначені спроможними з технічної точки зору показання водія ОСОБА_9 та ОСОБА_11, разом з тим, не зрозуміло, які саме показання ОСОБА_9 та ОСОБА_11 визнані спроможними, оскільки їх показання, як в ході досудового слідства, так і в суді були суперечливими.
Показання ж ОСОБА_6 з технічної точки зору експертами визнані неспроможними, при цьому, як свідчать матеріали справи, показання ОСОБА_6 щодо обставин події, яка мала місце 12 травня 2007 року, є незмінними та послідовними.
Крім того, судом не дана оцінка наявному в матеріалах справи висновку транспортно-трасологічного дослідження від 08 травня 2009 року, за яким показання водіїв ОСОБА_11 та ОСОБА_9 про механізм та обставини даної пригоди з технічної точки зору є неспроможними ( т. 3, а. с. 53-69).
За даним висновком, первинне зіткнення відбулось між автомобілем «Субару-Легасі» та «Рено Кенго» з причин явного порушення водієм автомобіля «Субару_Легасі» правил дорожнього руху та створення аварійної обстановки автомобілю «Рено-Кенго».
Таким чином, суд першої інстанції, при наявності суперечливих доказів у справі, поклав в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_6 одні докази, та не зазначив з яких підстав не взяв до уваги інші, що є неприпустимим.
З урахуванням наведеного, вирок суду підлягає скасуванню з направленням справи на додаткове розслідування.
При додатковому розслідуванні слідчим органам необхідно прийняти до уваги викладене в даній ухвалі, дати правильну юридичну оцінку всім здобутим за результатами розслідування доказам, належним чином перевірити показання та дії ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_9 щодо обставин даної дорожньо-транспортної пригоди, та в залежності від достовірно встановленого, прийняти рішення відповідно до вимог як кримінально-процесуального, так і кримінального закону.
В силу наведеного, колегія суддів не аналізує доводів апеляцій щодо справедливості покарання, призначеного ОСОБА_6 та вирішення цивільних позовів.
Керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалила:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, апеляцію потерпілого ОСОБА_7, представників потерпілого ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_2, апеляцію потерпілого ОСОБА_13 та представника потерпілого - адвоката ОСОБА_3 - задовольнити частково, апеляцію захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 - задовольнити.
Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 15 березня 2010 року щодо ОСОБА_6 - скасувати, справу направити на додаткове розслідування прокурору міста Києва.
Запобіжний захід ОСОБА_6 залишити без змін - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Судді:
Гладій С.В. Журавель О.О. Єфімова О.І.