Справа №2-2779-1/10
21 грудня 2010 р. Святошинський районний суд м.Києва
в складі: головуючого Морозова М.О.
при секретарі Родько Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 за договором позики основного боргу в розмірі 32759 грн., 3 % річних в розмірі 207 грн. 32 коп., індексу інфляції в розмірі 622 грн. 43 коп., процентів у розмірі 809 грн. 55 коп., судових витрат по справі. При цьому, посилається на те, що він 16.02.2010 р. ОСОБА_2 позичив до 27.02.2010 р. 4100 доларів США, про що була написана відповідачем розписка. Згідно домовленості відповідач зобов'язана була повернути борг в повному обсязі до 27.02.2010 р. Однак, гроші відповідач не повернула, ухиляється від виконання свого зобов'язання, незважаючи на його звернення до відповідача по справі, внаслідок чого він вимушений звернутися до суду за захистом своїх майнових прав.
В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, уточнивши їх, і просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь основний борг 32759 грн., частку боргу з врахуванням індексу інфляції за час прострочення грошового зобов'язання в сумі 3983 грн. 49 коп., три відсотки річних від простроченої суми боргу, що складає 675 грн. 82 коп., судові витрати по справі за оплату судового збору в сумі 374 грн. 20 коп., оплату ІТЗ 120 грн., мотивуючи тим, що боржниця, прострочивши виконання зобов'язання, повинна сплатити борг з врахуванням вимог ст.ст. 625, 1050 ЦК України станом на 5.11.2010 р.
Відповідач неодноразово в судові засідання не з'являється, судові повістки з зазначенням часу, місця слухання справи їй належним чином направлялись, вони повертаються назад без вручення з позначками поштового відділення, що обслуговує адресу проживання відповідача: «за закінченням терміну зберігання», судом робився запит в адресне бюро ГУ МВС України в м. Києві щодо місця реєстрації проживання відповідача, звідки прийшло підтвердження реєстрації місця проживання відповідача за адресою, вказаною у позові, тому суд, враховуючи думку позивача, матеріали та обставини справи, вважає за можливе вирішити спір без участі відповідача відповідно до ст.ст. 74, 169 ЦПК України.
Суд, вислухавши пояснення позивача, з'ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з слідуючих підстав.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 передав у борг ОСОБА_2 по розписці від 16.02.2010 р. 4100 доларів США з умовою повернення до 27.02.2010 р., про що сторони оформили та підписали розписку. Тобто, фактично між сторонами по справі був укладений договір позики. ОСОБА_2 обумовлені договором суми грошей не повернула, незважаючи на звернення до неї ОСОБА_1 (а.с.6).
Оскільки судом встановлено, що між сторонами існували договірні зобов'язання, пов'язані з позикою грошей, то позивач правомірно просить стягнути з відповідача борг, що залишився неповернутим, бо в цьому є вина останньої відповідно до ст. 614 ЦК України.
Грошова сума, неповернута по договору позики, складає 32759 грн., яка й підлягає стягненню в судовому порядку.
Частка боргу, що припадає на врахування індексу інфляції, складає 3983 грн. 49 коп.
Частка боргу, що припадає на врахування три проценти від простроченої суми складає 675 грн. 82 коп.
З даними розрахунками, представленими позивачем, суд погоджується, оскільки вони виконані вірно й відповідають офіційно встановленим індексам інфляції й 3 % річних від простроченої суми.
Загальний розмір, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача по договору позики, становить 37418 грн. 31 коп., з розрахунку(32759 грн.+3983 грн. 49 коп. +675 грн. 82 коп.).
В силу ст. 88 ЦПК України на користь позивача з відповідача необхідно стягнути 494 грн. 20 коп., сплачених ним при подачі позову до суду у вигляді судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, в межах задоволених позовних вимог, що підтверджується квитанціями від 12.05.2010 р., 4.11.2010 р.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 536, 614, 617, 625, 1046-1051 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 74, 88, 169, 212, 214, 215 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1 борг по договору позики від 16.02.2010 року в розмірі 37418 грн. 31 коп., судові витрати по справі в розмірі 494 грн. 20 коп., а всього 37902 гривні 51 копійку.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особа, яка брала участь у справі, але не була присутня в судовому засіданні під час проголошення рішення, може подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення суду.
Суддя