Р І Ш Е Н Н Я Справа №№ 2-1743-2010 року
10 листопада 2010 року Київський районний суд міста Донецька у складі головуючого судді Рассуждай Я.М. при секретарі: Васильєвої С.С. за участю представника позивача: ОСОБА_1, представника відповідача: ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського районного суду міста Донецька справу за позовом: ОСОБА_3 до ОСОБА_4, про припинення права одного з подружжя на утримання, суд-
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_4, про припинення права одного з подружжя на утримання.
Мотивує свої позовні вимоги тим, що з 6 серпня 1984 року по 18 серпня 1985 року він працював на шахті імені Засядько. 27 жовтня 1993 року з ним трапився нещасний випадок на підприємстві в наслідок чого він став інвалідом 3-ї групи.
Таким чином , перебуваючи у шлюбних стосунках з ОСОБА_4 шлюб з якою був між ними зареєстрований 28 листопада 1987 року він згідно ст.. ст.. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 16 березня 1994 року став непрацездатним членом подружжя.
Відповідачка ОСОБА_4 на підставі довідки МСЕК №№ 1 від 12 грудня 2000 року також є інвалідом 2-ї групи та отримує пенсію.
11 липня 2006 року ОСОБА_4 звернулася до Київського районного суду міста Донецька з позовною заявою про стягнення аліментів з нього у зв*язку із тим, що вона є інвалідом 2-ї групи та вважається непрацездатним членом подружжя.
Рішенням Київського районного суду міста Донецька від 27 липня 2006 року він був зобов*язаний виплачувати на користь ОСОБА_4 аліменти на її утримання у розмірі 1 / 4 частини усі його доходів щомісячно. Таким чином станом на цей час з нього щомісячно стягуються аліменти у розмірі 1354.89 гривень на користь ОСОБА_4
Рішенням Київського районного суду міста Донецька від 18 грудня 2006 року шлюб між ним та ОСОБА_4 був розірваний.
Відповідно до вимог п.п. 8 ст. ст.. 7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім*ї. На підставі вимог п.п. 1, 2 ст. ст.. 4 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створені правильних, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їх потребу відновленні здоров*я, матеріальної забезпеченості, посильний трудовий та громадській діяльності, а соціальний захист інвалідів з боку держави полягає у наданні грошової допомоги , засобів пересування, протезування, орієнтації і сприйняття інформації, пристосованого житла у встановленні опіки або стороннього догляду, а також пристосуванні забудови населених пунктів громадського транспорту, засобів комунікації і зв*язку до особливостей інвалідів.
Відповідно до вимог ст.. ст.. 76 ч. 2 Сімейного кодексу України, після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надати матеріальну допомогу.
На підставі вимог ст.. ст.. 75 ч. 2 Сімейного кодексу України … право на утримання / аліменти / має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальну допомогу, за умови, що другий з подружжя може надати матеріальну допомогу. А на підставі ст.. ст.. 75 ч. 4 Сімейного кодексу України, один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія,доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до вимог ст.. ст.. 75 ч. 3 Сімейного кодексу України, непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом 1,2 чи 3 групи.
Починаючи з 1994 року він є інвалідом 3 групи, з вказаного періоду ніде не працевлаштований, від Держави отримує страхові виплати, тому фактично неспроможний надавати матеріальну допомогу. Крім того, починаючи з початку 2007 року до теперішнього часу у нього погіршується фізичний стан здоров*я, про що свідчать медичні документи.
Враховуючи наведене він не може утримувати колишню дружину, оскільки також є інвалідом.
Відповідно до вимог п.п. 2 ч.ч. 3 ст. ст.. 82 Сімейного кодексу України, право одного з подружжя на аліменти які були присуджені за рішенням суду, може бути припинене за рішенням суду, якщо буде встановлено, що платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу.
Також стверджує те, що на теперішній час і у подальшому не має можливості сплачувати аліменти на утримання відповідачки ОСОБА_4, тому, що на теперішній час у нього є нова сім*я, теперішня його цивільна дружина також є інвалідом. Крім того він в даний час налагодив свої стосунки із своїм сином, який має двох неповнолітніх дітей і є сам інвалідом дитинства у зв*язку із чим він також потребує його допомоги Також зазначив те, що останнім часом він хворіє та витрачає у зв8язку із цим значні грошові кошти спрямовані на своє лікування.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 свої позовні вимоги підтримав і просив суд задовольнити їх.
Аналогічні пояснення суду дав і представник позивача ОСОБА_1
Відповідачка по цій справі ОСОБА_4 позовні вимоги позивача по цій справі ОСОБА_3 не визнала у повному обсязі і просила відмовити йому в задоволенні його вказаних позовних вимог.
Суд дослідивши обставини по цій справі надані суду документи та докази, заслухавши доводи поповича ОСОБА_3 та заперечення відповідачки ОСОБА_4 приходить до переконання про те, що між сторонами по цій справі виникли і існують правовідношення які передбачені і регулюються вимогами ст.. ст.. 75 ч. ч. 2, 3, 82, 85 Сімейного кодексу України.
Суд вважає на те, що позовні вимоги позивача по цій справі ОСОБА_3 задоволенню не підлягають з наступних підстав:
В судовому засіданні було встановлено те, що сторони по цій справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були одружені з 28 листопада 1987 року по грудень 2006 року. Рішенням Київського районного суду міста Донецька від 18 грудня 2006 року шлюб вказаних сторін був розірваний.
Рішенням Київського районного суду міста Донецька від 27 липня 2006 року з позивача ОСОБА_3 на користь відповідачки ОСОБА_4 були стягнути аліменти на її утримання у розмірі 1 / 4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менш неоподаткованого податком мінімуму доходів громадян.
Відповідно до вимог ст.. ст.. 75 ч. 2 Сімейного кодексу України, право на утримання / аліменти / має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до частини 3 ст. ст.. 82 Сімейного кодексу України … право одного з подружжя на аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути припинено за рішенням суду, як що буде встановлено, що: 1. отримувач аліментів перестав потребувати матеріальну допомогу, 2. платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу.
В даному судовому засіданні було встановлено те, що позивач ОСОБА_3 є інвалідом 3-ї групи, що в свою чергу підтверджується довідкою МСЕК №№ 117699 від 16 березня 1994 року.
Згідно із відповіді заступника начальника відділу пенсійного забезпечення Управління пенсійного фонду України в Київському районі міста Донецька позивач по цій справі ОСОБА_3 знаходиться на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Київському районі міста Донецька та отримує пенсію за віком працівникам провідних професій на підземних і відкритих роботах і в металургії. За липень 2010 року він отримав пенсію у розмірі 2417.85 гривень з відрахуванням аліментів / на користь ОСОБА_4 / у розмірі 812.45 гривень.
Згідно з довідки відділення виконавчої дирекції фонду в Київському районі міста Донецька ВД Фонду ССНВВ Київського району міста Донецька позивач по цій справі ОСОБА_3 знаходиться на обліку в ІД Фонду ССНВВ Київського району міста Донецька та йому щомісячно нараховуються виплати у сумі 2176.89 гривень. З даної суми він також сплачує аліменти на користь відповідачки по цій справі ОСОБА_4 у розмірі 544.22 гривні.
Таким чином як вбачається доход позивача по цій справі ОСОБА_3 складає / за липень 2010 року / - 5407.19 гривень, а з урахуванням сплачених ним аліментів його доход складає 4050.52 гривні.
Також в судовому засіданні було встановлено те. Що відповідачка по цій справі ОСОБА_4, згідно із довідки пенсійного фонду України в Київському районі міста Донецька вона отримує щомісячно пенсію у розмірі 715 гривень.
В судовому засіданні, відповідачкою по цій справі ОСОБА_4 суду надані квитанції на придбання ліків на суму 600 гривень щомісячно.
В судовому засіданні також було встановлено те, що відповідачка по цій справі ОСОБА_4 є інвалідом 2-ї групи безстроково, що підтверджується довідкою МСЕК №№ 1 від 12 грудня 2000 року у зв8язку із захворюванням на бронхіальну астму в інфекційній алергічній формі гормонозалежної течії, емфіземи легенів другого ступеню, хронічного гепатохолцеститу, полікістоза нирок, вторинного пієлонефриту рецидивуючої течії, хронічної ниркової недостатності першого ступню, симптоматичної артеріальної гіпертензії.
В даному судовому засіданні було встановлено те, що на час розгляду даної справі в суду інвалідність відповідачки ОСОБА_4 не знята, вона продовжує хворіти.
Суд вважає за необхідне зазначити про те, що позивачем по цій справі ОСОБА_3 суду не надані будь-які об*активні і безспірні докази в обґрунтовування своїх позовних вимог. Як вбачається, згідно із наданих позивачем по цій справі ОСОБА_3 суду довідок його матеріальний стан не змінився та не прогрішився.
Крім того в судовому засіданні було встановлено те. Що матеріальний стан відповідачки по цій справі ОСОБА_4 також не змінився. Крім того судом було встановлено те, що вона як раніше так і на даний час потребувала і потребує матеріальної допомоги.
Доводи і посилання позивача по цій справі ОСОБА_3 на сімейний стан, його та його сина, на матеріальне становище його теперішньої цивільної дружини та матеріальне становище членів сім*ї його сина, суд не бере до уваги, оскільки вказані особи також працюють і отримують крім заробітної плати пенсію за інвалідність.
Крім того суд вважає за необхідне зазначити про те, що судом в даному судовому засіданні розглядаються питання про матеріальне становище сторін по цій справі і наявність потреби в отриманні матеріальної допомоги.
Суд критично дослідивши обставини по цій справі приходить до переконання про те, що позовні вимоги позивача по цій справі ОСОБА_3 задоволенню не підлягають оскільки вони, на думку суду не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і в судовому засіданні не знайшли свого законного і об'єктивного підтвердження і насамперед вони не знаходяться у відповідності до вимог ст.. ст.. 85 Сімейного кодексу України..
При наявності вказаних обставин суд вважає за необхідне позивачу по цій справі ОСОБА_3 в задоволенні його позовних вимог до відповідачки ОСОБА_4, про припинення права одного з подружжя на утримання відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст.. ст.. 75, 82, 85 Сімейного кодексу України, ст.. ст.. 10, 11, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд-
ОСОБА_3 в задоволенні його позовних вимог до ОСОБА_4, про припинення права одного з подружжя на утримання відмовити у повному обсязі.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд міста Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: