Справа № 2-581/10
09 грудня 2010 року
Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого-судді Локтіонової О. В.,
при секретарі - Коваленко О.І.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності,
В травні 2010 року позивачка звернулася до суду з позовом про визнання за нею права особистої приватної власності на домоволодіння в АДРЕСА_1. В його обґрунтування вона зазначила, що 13 вересня 1958 року вона уклала шлюб з ОСОБА_3. Але протягом 50 років вони проживають окремо, не спілкуються і не ведуть сумісного господарства. 10 травня 2000 року вона позичила 5000 грн. у ОСОБА_4 для купівлі будинку по АДРЕСА_1. 15 травня 2000 року вона придбала зазначений будинок на Товарній Біржі «Ріко-Альянс» у ОСОБА_5 Оскільки вже більше 50 років вона проживає окремо з відповідачем, то відповідно до ч.6 ст.57 СК України просить суд визнати за нею право особистої приватної власності на цей будинок, так як він придбаний нею в період окремого проживання з відповідачем, у зв'язку з фактичними припиненням шлюбних відносин.
У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, пояснивши про вищевикладене, крім того додала, що одружилася з відповідачем, проживаючи у Луганській області. У 1960 році вона разом з ОСОБА_3 переїхала жити до с.Калинівка Жовтневого району Миколаївської області. Відповідач побув у селі всього 3-4 дні. Потім сказав, що поїде назад за речами і більше не повернувся. З цього часу про нього нічого чути не було.
Представник позивача позов підтримав і просив його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, не повідомивши причину неявки, не зважаючи на те, що про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. На підставі ч.4 ст.169 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у справі доказів.
Третя особа - Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації свого представника у судове засідання не направила, але письмово просила розглянути справу без її участі та вирішити питання на розсуд суду.
Свідок ОСОБА_6 . у судовому засіданні пояснив, що проживає в с.Калинівка з 1961 року. Позивачка проживала з ним по сусідству одна, з двома дітьми: ОСОБА_4 та ОСОБА_7. Приблизно 10 років назад вона придбала новий будинок по сусідству зі своїм попереднім будинком. Всі роки її проживання в селі він ніколи не бачив, щоб з нею проживав її чоловік.
Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що проживає в с.Калинівка з 1959 року. Позивачка весь час проживала по вул.Суворова з сином та донькою, без чоловіка. Останні 20-30 років проживає з сином. Він позичав їй гроші у сумі 5000 грн. для придбання нею будинку по АДРЕСА_1. Чоловік з нею не жив за цією адресою жодного дня і він взагалі ніколи його в селі не бачив.
Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що позивачка є її матір'ю. З 1960 року вона проживала в АДРЕСА_2, з матір'ю та братом ОСОБА_7. Батько жодного разу не приїжджав і вона його ніколи не бачила. В 2000 році мати позичила гроші у ОСОБА_4 і придбала будинок АДРЕСА_1.
Свідок ОСОБА_7 . у судовому засіданні дав аналогічні пояснення.
З письмових доказів, досліджених судом, встановлено, що 13 вересня 1958 року ОСОБА_3 уклав шлюб з ОСОБА_9, яка після одруження отримала прізвище ОСОБА_3 (а.с.6).
15.05.2000 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_3 (а.с.13), який згідно з рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 10 грудня 2009 року було визнано дійсним (а.с.15). Зазначений будинок на праві особистої власності зареєстрований Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_1 (а.с.18).
Відповідно до рішення Калинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області від 27 листопада 2008 року АДРЕСА_3, який належить ОСОБА_1 був перенумерований на №124 (а.с.14).
З витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що станом на квітень 2010 року не має жодної заборони на відчуження АДРЕСА_1 (а.с.17).
З довідок Головних управлінь юстиції у Луганській і Житомирській області, де проживав відповідач до одруження з позивачкою і де він народився і проживали його родичі, випливає, що в архівах немає даних про смерть відповідача та про реєстрацію розірвання шлюбу з позивачкою (а.с.40-53).
Згідно з довідкою Жовтневого РВ УМВС України у Миколаївській області від 30.03.2010 року позивачка зверталася до міліції для встановлення місцезнаходження відповідача, що підтверджує факт, що відповідач разом з нею не проживає (а.с.26). Цей факт також підтверджується виписками з особових рахунків члена домогосподарства ОСОБА_1, які зберігаються у Калинівській сільській раді Жовтневого району Миколаївської області з 1964 року, з яких вбачається, що відповідач ніколи не був зареєстрований за місцем проживання позивачки (а.с.63-71). Це доводиться і довідкою Калинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області №2584 від 18.11.2010 року, в якій зазначено, що відповідно до погосподарських книг сільської ради, починаючи з 1967 року і по теперішній час ОСОБА_3 в с.Калинівка не був зареєстрований і не проживав (а.с.62).
Вислухавши думки учасників процесу, свідків, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, однак не на підставі Сімейного кодексу України від 10.01.2002 р., а на підставі Кодексу про шлюб та сім'ю від 20.06.1969 р., оскільки згідно з приписами ст. 5 ЦК України та п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень цього кодексу, норм розділу VII Прикінцеві положення СК України, правовий статус майна, інших об'єктів цивільних прав, визначається нормами матеріального права, які діяли на час його набуття (створення), а в судовому засіданні було встановлено, що будинок АДРЕСА_1 позивачка придбала у 2000 році, тобто, коли діяли норми Кодексу про шлюб та сім'ю.
Відповідно до норм ст.ст.22,28 КпШС України (1969 р.), які підлягають застосуванню до спірних правовідносин в частині визначення правового статусу майна, нажитого подружжям до 2004 року, спільним сумісним майном визнається майно нажите подружжям під час шлюбу. Однак суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.
Оскільки в судовому засіданні з показань свідків та письмових доказів судом встановлено, що сторони по справі проживають 50 років роздільно, тобто вони фактично припинили шлюбні відносини, будинок придбаний позивачкою в 2000 році за її власні кошти, то згідно з ч.2 ст.28 КпШС будинок АДРЕСА_1 є особистою приватною власністю ОСОБА_1.
Так як позивачка у судовому засіданні просила не стягувати з відповідача на її користь судові витрати, то суд не вирішував питання про розподіл витрат.
Керуючись ст.ст. 209, 212-215, 218, 226 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності задовольнити.
Визнати житловий будинок №124 з належними до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами, розташований по АДРЕСА_1 особистою приватною власністю ОСОБА_1.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Жовтневий районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Суддя О.В.Локтіонова