Справа № 2-512\10
10 грудня 2010 року
Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Локтіонової О.В.,
при секретарі - Коваленко О.І.,
за участю позивача - ОСОБА_1,
представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідачів - ОСОБА_4, ОСОБА_5,
представника відповідачів - ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля частково недійсним та визнання за ним права власності,
20 квітня 2010 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати договір купівлі-продажу автомобілю марки LANDMARK BQ 6473 SG, реєстраційний номер НОМЕР_1, укладений 20 липня 2007 року на підставі довідки-рахунку НОМЕР_3 частково недійсним в частині покупця ОСОБА_7 та визнати за ним право власності на вказаний автомобіль. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що його батьку ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, виданого 24 липня 2007 року, зареєстрованого в РЕГ 1 МРВ ДАІ м. Миколаєва ВДАІ УМВС України в Миколаївській області, належав автомобіль марки LANDMARK BQ 6473 SG, реєстраційний номер НОМЕР_1, який був зареєстрований за ним на підставі довідки рахунку НОМЕР_3 від 20.07.2007 року. Зазначений автомобіль був придбаний батьком за його - позивача кошти, які він отримав від реалізації належної йому нежитлової будівлі, яку він продав ТОВ «К-Систем» за 757 500 гривень. Вказані кошти були зараховані на банківський рахунок відкритий на його ім'я. Його батько попросив дати йому в борг суму грошей, яку б вистачило на придбання вищевказаного автомобілю та для проведення реконструкції житлового будинку, господарчих споруд, проведення ремонтних робіт і робіт по благоустрою присадибної ділянки з метою покращення житлових умов. Після чого він оформив в банку довіреність від 19 липня 2007 року на ім'я батька, надавши йому право користуватися коштами, що знаходилися на його рахунку. Він разом з батьком, маючи бажання придбати автомобіль, відвідали чимало автосалонів та зупинившись на обраному автомобілі, вирішили його купити. Для цього з його рахунку були зняті кошти у розмірі 127 957 грн.
20 липня 2007 року разом з батьком він поїхав в автосалон ТОВ «Техноконтракт» купувати автомобіль, де він в касу автосалону готівкою сплатив грошову суму у розмірі 127957 грн., тобто кошти він особисто передав касиру автосалону. Але в момент оформлення автомобілю, батько попросив його оформити довідку-рахунок на нього. Він не заперечував, так як знав, що гроші заплачені за автомобіль, протягом деякого часу він йому поверне, так як на той час батько займався фермерським господарством та отримував чималі прибутки. Після чого батько за його згодою ще не раз знімав з його рахунку кошти. Останні два роки батько майже не отримував доходів від фермерського господарства, згодом його діяльність за рішенням суду зовсім було припинено. В зв'язку з цим він обіцяв переоформити автомобіль на нього, так як знав, що грошей вже не зможе повернути. Але влітку 2009 року дуже тяжка і несподівана хвороба різко погіршила стан здоров'я батька та за два тижні, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 батько помер. На час відкриття спадщини після смерті батька спадкоємцями за законом є він та його брат ОСОБА_4, який є відповідачем по справі. Так як автомобіль був придбаний за його кошти, то він вважає, що автомобіль є його особистою власністю, а не спадковим майном, на яке претендують відповідачі, тому й повинно бути виключене зі складу спадкового майна, в зв'язку з чим він змушений був звернутися до суду та просить його позов задовольнити, а саме визнати договір купівлі-продажу автомобіля від 20 липня 2007 року в частині покупця ОСОБА_7 частково недійсним та визнати за ним - ОСОБА_1 право особистої власності на автомобіль.
У судовому засіданні позивач та його представники позов підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити.
Відповідачі - ОСОБА_4 і ОСОБА_5 позов не визнали, пояснивши, що автомобіль був придбаний ОСОБА_7 за його кошти, оскільки нежитлове приміщення (телятник), яке позивач вважає своєю власністю, фактично придбав за свої кошти ОСОБА_7, але так як він займав посаду головного агронома ТОВ «Оксамит», то він не зміг на себе оформити вказане майно та зареєстрував його за старшим сином ОСОБА_1, тобто позивачем по справі. Про те, що саме батько придбав це приміщення, і був його власником свідчить те, що позивач оформив на його ім'я довіреність від 19.07.2007 р. на розпорядження грошовими коштами, отриманими від продажу цього приміщення. Посилання позивача на те, що він дав батькові гроші в борг на придбання автомобіля не відповідають дійсності, так як письмово договору займу не оформлювалося. Також є неправдивим те, що ОСОБА_7 збирався переоформити спірний автомобіль на позивача, так як це спростовується тим, що в технічному паспорті на автомобіль були вписані обидва сини - і ОСОБА_1, і ОСОБА_4. Таким чином батько визнавав рівні права синів на цей автомобіль. Відповідач ОСОБА_4 також зазначив, що 20 липня 2007 року саме він був з батьком при купівлі автомобілю і віддавав гроші у касі банку, яка розташована у автосалоні. ОСОБА_8 в той день з ними не було. Автомобіль вони отримали з батьком тільки 24 липня, так як були вихідні і їм сказали, що документи відправлять до Києва, там їх перевірять і тільки потім вони зможуть забрати автомобіль.
Представник відповідачів просила відмовити у задоволенні позову.
Третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Техноконтракт» свого представника у судове засідання не направила. До суду надіслала повідомлення з проханням слухати справу за відсутністю свого представника. В своїх письмових запереченнях третя особа позовні вимоги не визнала в повному обсязі та просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, оскільки позовні вимоги позивача є голослівними і викривленими, та такими, що не відповідають фактичним обставинам купівлі-продажу автомобіля.
Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що сім'ю ОСОБА_1 він знає три роки. В 2007 році він захотів собі придбати новий автомобіль. Декілька разів він їздив на вул. Інженерну в ТОВ «Техноконтракт», де оглядав автомобілі. Там він двічі зустрічав ОСОБА_7 та ОСОБА_4, які також вибирали автомобіль. В день купівлі автомобіля позивача з ними не було. Хто платив гроші за спірний автомобіль він не бачив. Ще раз в цей день він зустрівся з ОСОБА_7 в державній автомобільній інспекції, де він оформляв автомобіль. ОСОБА_7 повідомив йому, що оформляє автомобіль на себе, але синів також впише в технічний паспорт, щоб вони мали можливість при необхідності управляти його автомобілем. Розмови за гроші в них не було. В цей же день позивач по справі - ОСОБА_1 купив у нього його автомобіль «Шевроле». Передача цього автомобіля відбулася ввечері цього дня. ОСОБА_8 знав, що його батько в цей день купляє автомобіль, але його при купівлі-продажу в автосалоні не було. Коли вони зустрілися в цей день ввечері, то ОСОБА_1 не казав йому, що батько за його гроші придбав машину.
Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що сім'ю ОСОБА_1 він знає з 1977 року, так як з ОСОБА_7 разом працював на підприємстві та підтримував дружні стосунки по роботі. Йому відомо, що приблизно сім років назад ОСОБА_7 купив в с.Мішково-Погорілове Жовтневого району Миколаївської області телятник. Вказаний телятник зареєстрували на ім'я ОСОБА_1, так як ОСОБА_7 працював агрономом та не хотів на себе оформляти якесь майно. В цьому телятнику ОСОБА_7 працював разом із сином ОСОБА_8. ОСОБА_7 деякий час ОСОБА_7 продав телятник і сказав йому, що за ці гроші він хоче купити собі автомобіль. Він разом з ним їздив по автосалонах з метою вибору автомобіля. Він порадив ОСОБА_7 відразу купити автомобіль подорожче, щоб була гарна якість, зазначивши, що, якщо йому не вистачає коштів, то він може йому зайняти необхідну суму. Однак ОСОБА_7 сказав йому, що грошей йому вистачає на придбання автомобіля.
Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що позивач по справі - її бувший чоловік, ОСОБА_7 був її свекром. Ферма, про яку говорить позивач, належала ОСОБА_7, позивачу та їй, оскільки гроші в неї вкладали всі разом. Під час її проживання з позивачем, його батько завжди надавав їм допомогу на проживання - давав гроші на продукти, оплачував комунальні послуги. В 2007 році вона кожні вихідні приїздила до свекра. Після продажу ферми її чоловік та його батько поділили гроші. ОСОБА_7 при всіх обговорював, що хоче придбати автомобіль. Коли він здійснив купівлю, то повідомив їй, що придбав автомобіль за свої кошти, а на своїх двох синів оформив довіреність на керування вказаним транспортним засобом. В сім'ї це було заведено завжди. Коли батько купляв собі автомобіль, він одночасно оформлював право керування на нього на обох синів. Її свекор -ОСОБА_7 працював агрономом ТОВ «Оксамит» і мав 50 гектарів землі, тому отримував чималі прибутки. Він придбав автомобіль за власні кошти.
Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що до 2008 року з позивачем знаходився у дружніх стосунках. Спілкувався з усією його сім'єю, включаючи його батьків. Батько позивача - ОСОБА_7 завжди морально та матеріально підтримував ОСОБА_1 та його сім'ю. На ремонт ферми позивачу також гроші давав ОСОБА_7, так як мав більше 40 гектарів землі та отримував з неї чималі прибутки. ОСОБА_7 при ньому говорив, що гроші, які він отримав від продажу ферми, поділить на три частини: на себе і двох синів. Сказав, що на свою частку, придбає автомобіль. Оскільки батько позивача працював разом з ОСОБА_1, то він йому більше довіряв, ніж ОСОБА_12. Тому банківський рахунок у сім'ї був відкритий на ім'я ОСОБА_1 Крім того батько ОСОБА_8 не відкривав рахунок у банку на себе, тому що працював агрономом в ТОВ «Оксамит», і не хотів ніяких розмов на свій рахунок з боку односільчан. ОСОБА_1 знімав з рахунку гроші та давав їх батьку та брату ОСОБА_4, коли в цьому була необхідність. Крім того йому відомо, що ОСОБА_7 ніколи не брав грошей в борг у ОСОБА_1, а навпаки допомагав матеріально останньому. Спірний автомобіль батько позивача купив за власні кошти. ОСОБА_8 навіть був невдоволений, що він купив китайську машину. Але жодного разу не сказав, що батько за його гроші купив цю машину. Ніяких питань з приводу власності на цей автомобіль ніколи між ним та батьком не виникало. Розмови про переоформлення автомобіля на ОСОБА_1 ніколи не було.
Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що сім'ю ОСОБА_1 він знає давно, так як вчився разом з ОСОБА_1, а ОСОБА_5 була їх класним керівником. Він разом з ОСОБА_1 у 2003 році придбали приміщення ферми. В цьому ж році вони припинили сумісну діяльність і ОСОБА_1 віддав йому гроші за його частку, яка складала 50 %. Приміщення було придбане на ім'я ОСОБА_1, але за їх спільні кошти. Він довіряв позивачу і тому в договорі купівлі-продажу покупцем ферми зазначений тільки позивач. У 2007 року він разом з ОСОБА_1 не працював, тому спілкувався з останнім лише при зустрічі на вулиці. З ОСОБА_7 та ОСОБА_4 також не спілкувався. Про те, хто продав приміщення йому не відомо. З приводу купівлі автомобіля йому нічого не відомо.
Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що ОСОБА_1 вона знає з 2004 року, так як працювала у нього в с.Мішково-Погорілове Жовтневого району Миколаївської області на фермі. ОСОБА_7 - батька позивача вона знала, так як він часто приїжджав на підприємство і вона з ним спілкувалася. Заробітну плату вона отримувала від ОСОБА_1 Однак коли він кудись уїжджав, то казав, що по любих питаннях з приводу ферми вони можуть звертатися до його батька. Крім того вона пояснила, що у позивача була також маслобійня, устаткування для якої купляв його батько. Оскільки вона не приносила доходу, то батько позивача продав це устаткування. Згодом ОСОБА_1 продав ферму.
Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що з 03 травня 2007 року по 25 червня 2010 року він працював продавцем консультантом в ТОВ «Техноконтракт». Він пам'ятає, що приблизно 2-3 роки назад декілька днів підряд три чоловіка вибирали автомобіль марки LANDMARK. Одним з них був позивач по справі, другий - його батько, третій - брат позивача. Їх батько захотів собі автомобіль чорного кольору, бо він йому сподобався. ОСОБА_1 сказав батькові, що якщо йому сподобався автомобіль, то він може його купляти, гроші для цього він йому дасть. Після чого він виписав рахунок та провів їх до каси. Розрахунок здійснював ОСОБА_1 Саме останній достав з пакету гроші і передав їх представнику банку для оплати. Після цього він пішов, щоб остаточно підготувати автомобіль для передачі покупцю. ОСОБА_4 до каси не підходив. Згодом ОСОБА_1 приніс йому квитанцію. Автомобіль оформили на ім'я батька. Документи і ключі він віддав ОСОБА_1 та його батьку. Чиї були гроші він не знає, але точно бачив, що їх діставав з пакета саме ОСОБА_1 Факт знаходження свідка у трудових відносинах з ТОВ «Техноконтракт» з 03.05.2007 р. по 25.06.2010 р. підтверджується довідкою №153 від 28.09.2010 р. (а.с.72).
З договору купівлі - продажу нежитлової будівлі, вбачається, що 05.07.2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ «К-Систем» в особі Генерального директора ОСОБА_16 був укладений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі телятника, розташованого за адресою АДРЕСА_1, за яким досягнуто між сторонами згоду по всіх суттєвих умовах і відбулася передача нежитлової будівлі покупцю, а договірна вартість зазначеної будівлі передана продавцю (а.с.17-18).
Згідно довіреності від 19 липня 2007 року ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_7 бути його представником з питань, що пов'язані з розпорядженням коштами на відкритому на його ім'я рахунку в ЗАТ «ОТП Банк» НОМЕР_4 (а.с.16).
З виписки з цього банківського рахунку в АТ «ОТП Банк» в м.Миколаєві за 2007 рік вбачається, що 20 та 23 липня 2007 року на підставі вищезазначеної довіреності з рахунку було знято 125 000 грн. та 80 000 грн. (а.с.13-14).
З договору купівлі - продажу автомобіля №2007/1 видно, що 20.07.2007 року ОСОБА_7 купив, а філія «Дунай-Транс» АТ «Українська автомобільна корпорація» в особі Генерального директора ТОВ «Техноконтракт» ОСОБА_17 продала автомобіль марки LANDMARK BQ 6473 SG. За цим договором досягнуто між сторонами згоду по всіх суттєвих умовах (а.с.55,56). Відповідно до квитанції від 20 липня 2007 року № FO7 676-24 ОСОБА_7 сплатив кошти у розмірі 127957 грн. за придбання автомобілю (а.с.15). З акту прийому-передачі автомобіля вбачається, що передача автомобіля покупцю відбулася 24 липня 2007 року (а.с.57).
Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу автомобіль марки LANDMARK BQ 6473 SG, реєстраційний номер НОМЕР_1 належить ОСОБА_7. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мають право керування ним (а.с.13).
Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12)
Вислухавши учасників процесу, свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля LANDMARK BQ 6473 SG в частині покупця - ОСОБА_7 та визнання за ним права власності на цей автомобіль не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст.640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
У суді було встановлено, що 20 липня 2007 року ОСОБА_7 і ТОВ «Техноконтракт» підписали письмовий договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_7 зобов'язався купити у товариства автомобіль LANDMARK BQ 6473 SG. В цей же день ОСОБА_7 здійснив оплату цього товару, що підтверджується квитанцією. Укладений цей договір був 24 липня 2007 року, оскільки в цей день автомобіль був переданий ОСОБА_7, про що свідчить його особистий підпис та проставлена ним дата на акті прийому-передачі автомобіля. Форма та зміст договору купівлі-продажу сторонами були додержані. Вони домовилися про всі суттєві умови договору. Після цього відбулася передача майна покупцеві, а вартість товару продавцеві. Тобто всі умови договору були виконані належним чином.
Згідно з положеннями ст.ст.203, 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами), певних вимог, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
У судовому засіданні не було виявлено жодної вищенаведеної підстави для визнання договору недійсним. Посилання позивача на те, що саме він, а не його батько - ОСОБА_7 є власником цього автомобіля, тому, що саме він особисто у філії банку, яка розташована у ТОВ «Техноконтракт» платив гроші за нього і, що вони належать саме йому, тому що він їх дав батькові у борг, дозволивши зняти їх на підставі доручення з банківського рахунку, суд вважає необґрунтованими. По-перше, зняття його батьком грошей з його банківського рахунку не свідчить про те, що вони отримані ним у борг, оскільки немає належно оформленого договору позики між ними. По-друге, довіреність, яка була видана позивачем його батьку на користування грошима на його рахунку, свідчить про те, що він дозволив батьку у повному обсязі розпоряджатися його грошима, в тому числі отримувати готівку. Його дії підтверджують пояснення відповідачів і свідків в суді про те, що позивач і його батько разом працювали і мали спільний дохід, а отже і гроші на цьому рахунку були їх спільними. По-третє, навіть, якщо як стверджує позивач, він особисто у касі банку передавав гроші за автомобіль, це не свідчить про те, що він в такому разі є покупцем цього автомобілю. Передача певною особою грошей за товар не робить його автоматично покупцем. По-четверте, якщо, як стверджує позивач, його батько купив автомобіль за його кошти і збирався в разі неможливості повернути гроші, переоформити його на нього, то 20 липня 2007 року, коли підписувався договір-купівлі продажу і оформлювалося свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_7 не став би записувати в нього відомості про те, що він надає право керування цим автомобілем обом синам, тобто як позивачу - ОСОБА_1, так і відповідачу - ОСОБА_4. Його дії під час оформлення автомобіля свідчать про те, що він був повноправним власником спірного автомобіля.
Керуючись ст.ст.209, 212-215, 218 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля частково недійсним в частині покупця та визнання за ним права власності - відмовити.
На рішення може бути подано до апеляційного суду Миколаївської області через Жовтневий районний суд апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.В.Локтіонова