Справа №2-268/10
25 листопада 2010 року
Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Локтіонової О.В.,
при секретарі - Федоровській Л.А.,
за участю позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
відповідача - ОСОБА_3,
представника відповідача - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна,
В січні 2010 року позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просила поділити між нею та відповідачем майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнавши за кожним право власності на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 і автомобіль ВАЗ 2112 4, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. В процесі розгляду справи по суті позивачка уточнила позовні вимоги в частині поділу автомобіля, зазначивши, що просить стягнути половину його вартості, оскільки автомобіль проданий відповідачем третім особам. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка вказала, що з червня 2000 року почала проживати з відповідачем разом в будинку АДРЕСА_1. 20 серпня 2002 року зареєструвала шлюб з ним. Від сумісного життя мають спільну дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. 29 червня 2000 року відповідачем був придбаний будинок АДРЕСА_1. Власником будинку був зареєстрований відповідач. За час шлюбу вони зробили істотні покращення у будинку у вигляді його капітального ремонту та побудували на спільні кошти господарчий блок вартістю 12 000 грн., гараж вартістю 10 000 грн., добудували другий поверх до будинку вартістю 25 000 грн., житлову кімнату на першому поверсі, веранду, ванну кімнату вартістю 16 959 грн.51 коп., драбину вартістю 22 325 грн., встановили паркан та перекрили дах будинку черепицею вартістю 15 000 грн. Крім того було придбано обладнання для дитячої кімнати на суму 10 000 грн. Також під час шлюбу вони за частково за свої кошти та за отримані в кредит по кредитному договору №014/08-112/39982 від 26.04.2006 року придбали транспортний засіб марки ВАЗ 2112 4, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Оскільки вони з відповідачем вели спільне господарство, робили ремонт на спільні кошти, вона вважає, що майно чоловіка істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових та грошових затрат, а також її особистих затрат, тому воно є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Тому просила позов задовольнити.
В судовому засіданні позивачка підтримала свій позов та пояснила про вищевикладене.
Представник позивачки позов підтримала і просила його задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні позов визнав частково тільки в частині стягнення з нього половини вартості автомобіля, пояснивши, що будинок АДРЕСА_1 був придбаний ним у 2000 році. Однією сім'єю з позивачкою вони стали проживати з квітня 2002 року. До цього часу він прожив по вищевказаній адресі з матір'ю - ОСОБА_6 Під час шлюбу вони зробили ремонт в будинку за спільні кошти і кошти матері, крім того добудували кімнати та господарські будівлі, які зазначила позивачка у позові. Все це є самозабудовою, згідно технічного паспорту будинок залишився в тому стані, в якому був під час придбання.
Представник відповідача у судовому засіданні позов визнала частково тільки в частині розподілу автомобіля.
Треті особи по справі - ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації у судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про розгляд справи.
Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що є рідною сестрою позивачки. Сторони по справі стали проживати разом з весни 2000 року в будинку по вул.Леніна с.Українка. Влітку 2000 року вони купили АДРЕСА_1. На купівлю вищезгаданого будинку вона дала їм гроші в сумі 1 000 доларів, розписку не складали. Через рік позивачка їй повернули кошти і пояснила, що будинок оформили на відповідача по справі. Цей будинок сторони по справі купили разом, однак оформили на відповідача. На момент купівлі будинку сторони проживали разом. Під час шлюбу вони зробили істотні покращення будинку за спільні кошти та кошти матері відповідача, яка проживала з ними разом. З травня 2009 року проживають окремо.
Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що зі слів мешканців села знає, що буд.АДРЕСА_1 придбаний сторонами по справі за спільні кошти їх родичів. Вони вселилися туди зразу ж після купівлі будинку. За час їх спільного проживання вони добудували у будинку другий поверх, декілька кімнат, перекрили дах черепицею, вставили у будинку пластикові вікна, побудували блок по прийманню молока у населення, гараж, паркан.
Свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що є матір'ю відповідача по справі. В 2000 році вона за свої кошти купила буд.АДРЕСА_1. Оформила його на ім'я сина, так як збиралася на пенсії жити разом з ним. На той час позивачка ще вчилася у школі і проживала у своєї матері. В 2002 році вони одружилися і стали проживати разом у цьому будинку. За час проживання вони за сумісні кошти і її кошти зробили ремонт у будинку, добудували другий поверх, зробили новий дах, замінили вікна на пластикові, побудували гараж, молокоблок, паркан. Автомобіль позивач і відповідач купляли тільки за свої кошти.
Дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про одруження сторони зареєстрували шлюб 20 серпня 2002 року (а.с.10). Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу актовий запис про це був зроблений 11 грудня 2009 року (а.с.67). З договору купівлі-продажу від 29 червня 2000 року вбачається ОСОБА_3 купив у ОСОБА_12 будинок АДРЕСА_1 (а.с.15)
З довідки Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації встановлено, що право власності на спірний будинок зареєстровано за ОСОБА_3 (а.с.7).
Згідно довідок Українківської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області та копії паспорту встановлено, що позивачка по справі по травень 2002 року була зареєстрована і проживала у будинку своєї матері по АДРЕСА_2. З травня 2002 р. проживала у житловому будинку АДРЕСА_1 без реєстрації. Позивачка по справі була зареєстрована за цією адресою 21 лютого 2005 року (а.с.10, 78, 84). З довідки Українківської загальноосвітньої школи вбачається, що позивачка по справі з 01.09.1992 р. по 01.04.2002 р. навчалася в цій школі (а.с.82).
Згідно з довідкою ОСОБА_6 - матір відповідача з травня 2000 р. проживає по АДРЕСА_1 (а.с.80). Відповідно до довідки від 20.10.2010 р. вона з 27.02.1993 р. по 15.10.2004 р. працювала в СГВК «Авангард» (а.с.81).
Відповідно до розписки від 10.04.2006 року ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_13 грошові кошти у сумі 65 000 грн. на будівництво житлового будинку. Зобов'язалася їх повернути до 10.04.2011 р. (а.с.46).
З товарного чеку від 26 та 27 серпня 2008 року вбачається, що були придбані меблі для дитячої кімнати за 10 000 грн. (а.с.10). Відповідно до специфікації від 14.08.2007 року ОСОБА_3 придбав вікна за 16 959 грн.21 коп. (а.с.12-14). Згідно з квитанцією він же 10.12.2008 р. придбав драбину за 22 325 грн. (а.с.15).
Відповідно до договору купівлі-продажу від 26.04.2006 р., кредитного договору №014/08-112/39982 від цієї ж дати, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та довідки «Райфайзен Банк Авалю» від 07.08.2009 р. ОСОБА_3 придбав автомобіль марки ВАЗ 2112 4, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску, НОМЕР_2, №двигуна НОМЕР_3 за 48 715 грн. (а.с.8, 9, 71-77). Зазначений автомобіль відповідач по справі передав за довіреністю від 20.10.2009 р. ОСОБА_7, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 в користування з правом його продажу. 13.11.2009 р. цей автомобіль був придбаний за договором купівлі-продажу ОСОБА_17 з присвоєнням номеру НОМЕР_4 (а.с.31,40, 43, 45, 65).
Згідно з приписами ст. 5 ЦК України та п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень цього кодексу, норм розділу VII Прикінцеві положення СК України, правовий статус майна, інших об'єктів цивільних прав, визначається нормами матеріального права, які діяли на час його набуття (створення).
Відповідно до норм ст.ст.22,28 КпШС України (1969 р.), які підлягають застосуванню до спірних правовідносин в частині визначення правового статусу майна, нажитого подружжям до 2004 року, спільним сумісним майном визнається майно нажите подружжям під час шлюбу. Оскільки будинок був придбаний відповідачем по справі у 2000 році, до одруження з позивачкою, то він не підлягає поділу, так як є особистою власністю відповідача.
Посилання позивачки на те, що ними під час шлюбу за спільні кошти були зроблені істотні покращення будинку та будівництво господарських споруд, як на підставу визнання за нею права власності на Ѕ частину цього нерухомого майна, суд вважає необґрунтованим, оскільки в судовому засіданні встановлено, що це будівництво проведено без належних дозволів і є самозабудовою. Це підтвердили в суді як позивач, так і відповідач. Суд не ділить майно, право власності на яке належним чином не зареєстровано. Крім того у разі збільшення цінності будинку за рахунок будівництва та поліпшення допоміжних приміщень відповідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.1991 р. «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок» (п.п.4,5) така участь дає право вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування затрат на будівництво.
Ні підставі викладеного суд вважає необхідним відмовити позивачці у задоволенні вимоги про визнання будинку АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання за нею та відповідачем права власності на цей будинок по Ѕ частці.
Стосовно придбаного у 2006 році сторонами по справі автомобіля, то до цих правовідносин застосовуються положення Сімейного кодексу України, який набрав чинності 01.01.2004 р. Відповідно ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Згідно з ч.1 ст.70 цього ж кодексу у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Оскільки транспортний засіб марки ВАЗ, моделі 2112 4, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, був придбаний сторонами по справі під час шлюбу за їх спільні кошти, а потім проданий відповідачем, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача по справі на користь позивача половину вартості автомобіля, яка зазначена у договорі купівлі-продажу від 26.04.2006 р. у сумі 24 357 грн.50 коп.
Згідно з ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений нею судовий збір у сумі 243 грн.57 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи у сумі 120 грн.
Керуючись ст.ст. 209, 212-215,218 ЦПК України , суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 половину вартості автомобіля ВАЗ 21124, 2006 року випуску, колір сірий, реєстраційний номер НОМЕР_1, НОМЕР_2, №двигуна НОМЕР_3, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, у сумі 24 357 (двадцять чотири тисячі триста п'ятдесят сім)грн. 50 коп.
В частині визнання будинку АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 права власності на Ѕ його частини за кожним - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у сумі 243 грн.57 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи у сумі 120 грн.
На рішення може бути подано до апеляційного суду Миколаївської області через Жовтневий районний суд апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.В.Локтіонова