04 березня 2026 року
м. Київ
справа № 159/50/25
провадження № 61-435св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідачка), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 ,
третя особа - Служба у справах дітей Колодяжненської сільської ради,
про виключення відомостей про особу батька з актового запису про народження дитини,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14 травня 2025 року у складі судді Смалюха Р. Я. та постанову Волинського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року у складі колегії суддів Осіпука В. В., Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,
Короткий зміст вимог і підстав позовної заяви
1. У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Колодяжненської сільської ради, про виключення відомостей про особу батька з актового запису про народження дитини.
2. Вимоги обґрунтовані тим, що він з відповідачкою не перебували у зареєстрованому шлюбі, проте ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_3 , батьком якої він був записаний зі згоди відповідача, оскільки вважав, що дитина походить від нього.
3. Зі сплином часу у нього з особистих причин виникли сумніви щодо дійсності його батьківства, а тому вважав, що його права підлягають захисту на підставі статті 136 СК України.
4. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив виключити відомості про нього, як батька дитини, з актового запису від 07 листопада 2023 року № 832 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стислий виклад змісту судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
5. Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
6. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за встановленими обставин справи ОСОБА_1 на момент реєстрації його батьківства знав, що не є біологічним батьком дитини, та не міг не знати і не усвідомлювати цієї обставини.
7. Постановою Волинського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14 травня 2025 року - без змін.
8. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що сторони у справі у шлюбі між собою на час народження дитини не перебували. ОСОБА_1 записаний батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до правил, установлених статтею 126 СК України, оскільки саме він через два місяці після народження дитини звернувся до державного органу реєстрації актів цивільного стану із заявою про визнання батьківства.
Стислий виклад доводів і вимог касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу
9. 08 січня 2026 року засобами поштового зв'язку до Верховного Суду звернувся ОСОБА_1 з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14 травня 2025 року та постанову Волинського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
10. Як на підставу касаційного оскарження, ОСОБА_1 посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, оскільки застосовано норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду та не досліджено зібрані у справі докази.
11. Так, ОСОБА_1 зазначає, що суди не встановили фактичних обставин справи, всупереч висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 356/1223/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 127/25686/17, від 17 березня 2020 року у справі № 606/2142/18, від 06 травня 2020 року у справі № 641/2867/17.
12. 02 березня 2026 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що позивач не має права оспорювати батьківство, оскільки на момент реєстрації себе батьком дитини, він знав, що не є її батьком.
13. Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження у справі.
14. 18 лютого 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.
15. Сторони у справі у зареєстрованому шлюбі не перебували.
16. Згідно з копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію народження ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_4 , матір'ю дитини зазначено ОСОБА_2 , а батьком - ОСОБА_5 . Відомості про батька дитини записані відповідно до частини першої статті 135 СК України за вказівкою матері, актовий запис про народження № 832 складено 07 листопада 2023 року.
17. 29 грудня 2023 року до актового запису про народження № 832 внесено відомості про визнання батьківства на підставі спільної заяви сторін спору від 27 грудня 2023 року № 101/30.7-06.01-06, та внесено такі зміни до відомостей актового запису: прізвище дитини змінено з « ОСОБА_1 » на « ІНФОРМАЦІЯ_3 », по батькові батька з « ОСОБА_1 » на « ІНФОРМАЦІЯ_3 », а також змінено підставу внесення відомостей про батька з частини першої статті 135 СК України на статтю 126 СК України, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану від 09 травня 2024 року.
18. 29 грудня 2023 року Ковельським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повторно видано свідоцтво про народження ОСОБА_3 , серія НОМЕР_1 , батьками якої зазначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
19. 26 листопада 2024 року ОСОБА_2 звернулася до Ковельського міськрайонного суду Волинської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Провадження у цивільній справі № 159/7965/24 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням, ухваленим у цій справі.
20. З показань сторін спору вони познайомилися у другій половині квітня 2023 року і близькі стосунки між ними склалися у травні 2023 року, тоді ж відповідач дізналася, що перебуває на 16 тижні вагітності.
21. Факт щодо обізнаності ОСОБА_1 з тією обставиною, що він не є біологічним батьком дитини і про його бажання бути записаним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтвердили свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , допитані місцевим судом, які стверджували, що позивач саме з метою отримання звільнення від мобілізації звертався до відповідача з проханням записати його батьком дитини, знаючи про її походження від іншого чоловіка.
22. Крім того, сторони визнають той факт, що позивач не є біологічним батьком дитини ОСОБА_3 .
Право, застосоване судом, та оцінка доводів касаційної скарги
23. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
24. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
25. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
26. Згідно з статтею 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
27. Відповідно до статті 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
28. Відповідно до частини першої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
29. Згідно з статтею 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною, суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.
30. Відповідно до частини п'ятої статті 136 СК України, не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.
31. ЄСПЛ зазначив у справі «Йевремович проти Сербії», що у відповідності до статті 8 Конвенції під час розгляду скарги про встановлення батьківства, суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини («Jevremovic v. Serbia», заява № 3150/05, пункт 109, рішення ЄСПЛ від 17 травня 2007 року).
32. Законодавством передбачено певні обов'язки батьків щодо їх дитини, а також вимогу ухвалювати судові рішення з урахуванням найкращих інтересів дитини, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, інших осіб.
33. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частини перша та друга статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII).
34. Отже, при вирішенні справ про оспорювання батьківства суди повинні керуватися найкращими інтересами дитини, забезпечуючи баланс між інтересами дитини та сторін по справі.
35. За приписами частини п'ятої статті 136 СК України для відмови в позові з цієї підстави під час судового розгляду перевірці підлягають обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати.
36. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
37. Верховний Суд зауважує, що сторона, яка оспорює батьківство, має надати всі необхідні докази, оскільки тягар доказування лежить саме на цій особі.
38. Отже, позивач (особа, яка оспорює батьківство) має надати докази, що він не є батьком дитини, а також, що в момент реєстрації себе батьком дитини він не знав, що не є її батьком.
39. Відповідно до частини третьої статті 12, частини другої статті 77, статті 81 ЦПК України відповідачка має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень. Отже, якщо позивач стверджує, що в момент реєстрації себе батьком дитини не знав, що не є її батьком, то відповідачка має надати докази на спростування таких тверджень.
40. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (частина перша статті 82 ЦПК України).
41. У цій справі суди встановили, що відповідачка не заперечує проти обставин позову в тій частині, що позивач не є біологічним батьком народженої нею дитини - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
42. Верховний Суд зазначає, що обставини, стверджуванні однією стороною і визнані іншою, набувають характеру доказаних у разі, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
43. Суди не виклали висновки щодо сумніву у достовірності визнання відповідачкою того факту, що позивач не є біологічним батьком дитини, або щодо добровільності їх визнання.
44. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з такого.
45. На момент внесення змін до актового запису про народження дитини, щодо батька, позивач знав, що він не є її біологічним батьком, що підтверджується актовим записом про народження дитини, в якому спочатку було зазначено зовсім інші відомості про батька, які повністю не співпадають з прізвищем, ім'ям та по батькові позивача. Крім цього, ОСОБА_1 був записаний батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до правил, установлених статтею 126 СК України, оскільки саме він через два місяці після народження дитини звернувся до державного органу реєстрації актів цивільного стану із заявою про визнання батьківства.
46. Судами встановлено, що хоча у матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження термінів на яких народилася дочка, однак з пояснень сторін та свідків встановлено, що дитина народилася здоровою, доношеною на 38-39 тижні гестації. Ця обставина не оспорюється ні позивачем, ні відповідачем. Також судом враховано те, що від знайомства сторін до дня народження дитини минуло трох більше п'яти місяців (22-24 тижні). Враховуючи, що позивач є дорослим чоловіком, який має інших неповнолітніх дітей, він не міг не знати та не усвідомлювати цієї обставини.
47. Отже позивач всупереч вимог статті 81 ЦПК України не надав суду будь-яких належних та допустимих доказів та не обґрунтував суду своїх доводів про необізнаності щодо походження дитини не від нього на час подання ним особисто заяви про реєстрацію батьком дитини.
48. Висновки судів попередніх інстанцій у цій справі узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2018 року у справі № 318/2458/15, провадження № 61-916св18, від 12 лютого 2020 року у справі № 317/1584/18, провадження № 61-12342св19, від 27 жовтня 2020 року у справі № 172/125/19, провадження № 61-10977св20, від 21 серпня 2019 року у справі № 265/597/17, провадження № 61-36366св18, згідно з якими чоловік в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є біологічним батьком дитини, однак погодився на реєстрацію його батьком за його особистою заявою.
Щодо підстав касаційного оскарження
49. Так, у касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суди не встановили фактичних обставин справи, всупереч висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 356/1223/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 127/25686/17, від 17 березня 2020 року у справі № 606/2142/18, від 06 травня 2020 року у справі № 641/2867/17.
50. Проаналізувавши наведені в касаційній скарзі постанови Верховного Суду на предмет їх подібності, колегія суддів робить висновок про відсутність підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, оскільки у вказаних справах на підставі їх доказової бази встановлені інші фактичні обставини, а тому підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, не знайшла свого підтвердження.
51. Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, проте суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
52. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
53. Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14 травня 2025 року та постанову Волинського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Ступак
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара