04 березня 2026 року
м. Київ
справа № 761/19090/24
провадження № 61-8109св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», Національне агентство з питань запобігання корупції,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2024 року у складі судді Осаулова А. А. та постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2025 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Голуб С. А., Таргоній Д. О.,
Описова частина
Короткий зміст вимог позову
1. У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (далі - АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»), Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК), про зобов'язання вчинити дії.
2. Позов обґрунтовував тим, що 25 січня 2019 року між ним та АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» виникли трудові відносини, відповідно до яких позивач обіймав посаду начальника юридичного департаменту на умовах безстрокового трудового договору.
3. Наказом АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» № 15-К від 14 березня 2022 року «Про увільнення від роботи на час проходження військової служби» увільнено ОСОБА_1 , начальника юридичного департаменту АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» від роботи з 12 березня 2022 року на час проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, зі збереженням місця роботи, займаної посади та середньої заробітної плати на весь період проходження військової служби.
4. Наказом АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» № 43-К від 19 липня 2022 року «Про припинення збереження середнього заробітку ОСОБА_1 » припинено нарахування та виплату середнього заробітку
ОСОБА_1 , начальнику юридичного департаменту АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» з 19 липня 2022 року.
5. Умовами колективного договору АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на 2019 - 2021 роки, ухваленого зборами трудового колективу працівників АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» від 28 березня 2019 року (протокол № 2), передбачено виплату одноразової премії працівникам відповідача за результатами роботи за рік.
6. Позивач зауважував, що відповідно до звіту цілей на 2021 рік, що були визначені керівництвом корпоративної функції НАК «Нафтогаз України», ним були повністю виконані цілі на 2021 рік.
7. 13 березня 2022 року командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ за № 18 про призов позивача на військову службу в поряду мобілізації на особливий період та призначення на посаду помічника командира військової частини з правової роботи - начальника юридичної групи військової частини НОМЕР_1 ,
з 12 березня 2022 року.
8. 02 липня 2022 року акціонером АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» прийнято рішення № 17/2022, яким визначено: «9.3. Оцінку досягнення індивідуальних ЦКР на 2021 рік працівників Товариства, які мобілізовані до Збройних Сил України або Територіальної оборони Збройних Сил України чи перебувають в зоні активних бойових дій та не мають можливості пройти повноцінну оцінку досягнення індивідуальних ЦКР, здійснити функціональним керівником, яким підпорядковуються такі працівники, але завершеним процес оцінки досягнення індивідуальних ЦКР вважати тільки після обговорення результатів з такими працівниками і після підписання цими працівниками фінальної оцінки індивідуальних ЦКР за 2021 рік».
9. Позивач зазначає, що функціональні керівники зобов'язані здійснити оцінювання індивідуальних цілей та ключових результатів (ЦКР) шляхом проведення обговорення результатів. Водночас, першим заступником генерального директора АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» ОСОБА_3 , який входить до корпоративної функції «Юридичне забезпечення Групи Нафтогаз», без жодних правових підстав не виконано відповідне рішення акціонера та колективний договір.
10. Вищезазначена протиправна бездіяльність ОСОБА_3 унеможливила виплату позивачу у 2022 та 2023 роках премії за результатами роботи у 2021 році.
11. ОСОБА_1 зауважував, що повністю виконав індивідуальні цілі та ключові результати (ЦКР) на 2021 рік, АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» отримало прибуток на суму більше 10 000 000,00 грн.
12. За результатами досудового врегулювання спору АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» не були виконані вимоги Колективного договору та не було здійснено оцінювання результатів роботи позивача за 2021 рік, не здійснено нарахування та виплату позивачу премії за 2021 рік.
13. ОСОБА_1 зауважував на те, що у спірних правовідносинах вбачається наявність конфлікту інтересів у першого заступника генерального директора відповідача ОСОБА_3 , який виникає у зв'язку із участю останнього
у призначенні позивачу премії за 2021 рік. Вважає, що перший заступник генерального директора відповідача ОСОБА_3 порушив вимоги пункту 5 частини третьої статті 61 Закону України «Про запобігання корупції», частини другої статті 29 Закону України «Про запобігання корупції» та не врегулював самостійно наявний конфлікт інтересів. Крім цього, генеральним директором відповідача не вжито заходів щодо зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів згідно вимог статті 29 Закону України «Про запобігання корупції».
14. Вказував, що спірні відносини виникли внаслідок вчинення службовими особами відповідача корупційного правопорушення та порушення, пов'язаного з корупцією, тобто не є трудовими, у зв'язку із чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні норми права, визначені змістом Закону України «Про запобігання корупції».
15. З урахуванням вищезазначеного, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд зобов'язати АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» виконати вимоги пункту 4.8.2 Колективного договору АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на 2019 - 2021 роки, ухваленого зборами трудового колективу працівників АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» від 28 березня 2019 року (протоколом № 2), із змінами
і доповненнями, внесеними згідно з підпунктом 9.3 пункту 9 рішення акціонера -
АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», оформленого протоколом від 02 липня 2022 року № 17/2022, та завершити процес оцінки досягнення позивача за 2021 рік, у тому числі, але не виключно, із застосуванням дистанційного обговорення результатів з використанням власних технічних засобів шляхом врегулювання потенційного конфлікту інтересів першого заступника генерального директора АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» ОСОБА_3 у спосіб його усунення від вчинення стосовно начальника юридичного департаменту ДАТ «Чорноморнафтогаз» ОСОБА_1 дій згідно з рішенням акціонера АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» від 02 липня 2022 року № 17/2022 та з одночасним тимчасовим покладанням на іншу посадову особу АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» обов'язку щодо функціонального керівництва юридичним департаментом АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на час виконання рішення акціонера АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» від 02 липня 2022 року № 17/2022
у частині, що стосується начальника юридичного департаменту АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
16. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 травня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
17. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 червня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, запропоновано позивачеві доплатити судовий збір за звернення до суду із позовом та визначитись зі способом захисту своїх прав, уточнити зміст позовних вимог та надати позовну заяву в новій редакції з відповідними уточненнями для суду разом із доказами направлення уточненої позової заяви на адреси інших учасників справи.
18. У визначений судом строк ОСОБА_1 надав до суду докази на підтвердження сплати судового збору та уточнену позовну заяву.
19. Ухвалою суду, внесеною до протоколу судового засідання від 09 вересня 2024 року, залучено уточнену позовну заяву, надану на виконання ухвали
від 17 червня 2024 року та продовжено розгляд справи.
20. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09 вересня 2024 року клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено частково та витребувано у АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» копії документів: колективний договір АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на 2019-2021 роки, ухвалений зборами трудового колективу працівників від 28 березня 2019 року (протокол № 2); протоколів правління НАК «Нафтогаз України» від 09 грудня 2020 року № 494 та від 25 листопада 2020 року
№ 474; накази АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» про увільнення у 2022 році позивача від виконання трудових обов'язків та про виплату йому премії за 2021 рік; розрахунку премії позивача за 2021 рік.
21. Задовольняючи клопотання частково, районний суд, з урахуванням предмета спору, який зумовлює необхідність дослідження порядку нарахування
і виплати премій в АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» працівникам, увільненим від виконання трудових обов'язків на період мобілізації, дійшов висновку про необхідність витребування в АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» копій документів та інформації виключно щодо позивача у справі.
22. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
23. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд мотивував своє рішення недоведеністю порушених перед судом позовних вимог. Водночас районний суд зауважив про відсутність можливості суду втручатися
у господарську діяльність товариства та брати на себе функції органів управління товариством щодо призначення або відсторонення посадових осіб відповідача.
24. Відтак, на переконання районного суду, оскільки спірні правовідносини фактично виникли з приводу незавершеного процесу оцінювання досягнення позивачем індивідуальних ЦКР, а зазначений процес може вважатися завершеним виключно після обговорення його результатів із працівниками та підписання ними фінальної оцінки індивідуальних ЦКР за 2021 рік, з урахуванням відсутності доказів звернення позивача до відповідача з метою обговорення результатів такого оцінювання, позивач фактично не довів порушення відповідачем - АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» - його прав.
25. Також районний суд зауважив на дискреційному характері повноважень роботодавця щодо виплати працівникам премій і, як наслідок, відсутності у суду повноважень втручатися у реалізацію таких прав, а також на тому, що ані умовами Колективного договору, ані рішенням АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» № 17/2022 від 02 липня 2022 року не передбачено строків проведення оцінювання досягнення індивідуальних ЦКР за 2021 рік та строків обговорення їх результатів із працівниками, які мобілізовані до Збройних Сил України або Сил територіальної оборони Збройних Сил України чи перебувають
у зоні активних бойових дій.
26. Більше того, врахувавши неможливість втручання у господарську діяльність відповідача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині врегулювання потенційного конфлікту інтересів першого заступника генерального директора АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» ОСОБА_3 шляхом його усунення від вчинення щодо начальника юридичного департаменту цього товариства ОСОБА_1 дій відповідно до рішення акціонера АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» від 02 липня 2022 року № 17/2022, а також шляхом одночасного тимчасового покладення на іншу посадову особу товариства обов'язків щодо функціонального керівництва юридичним департаментом на час виконання зазначеного рішення акціонера в частині, що стосується ОСОБА_1 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
27. Постановою Київського апеляційного суду від 14 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2024 року - без змін.
28. Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, Київський апеляційний суд погодився з висновками районного суду про недоведеність та передчасність заявлених позовних вимог,
а також про відсутність у суду повноважень втручатися у господарську діяльність відповідача.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
29. У червні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2025 року у вказаній справі.
30. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 липня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу, надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
31. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
32. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд.
33. Підставою касаційного оскарження вказує неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду від 25 січня 2023 року в справі № 757/37241/20-ц, від 15 лютого 2023 року в справі № 377/169/20, від 18 січня 2024 року в справі № 340/739/20, від 10 квітня 2024 року в справі № 496/1059/18, від 17 квітня 2025 року в справі № 420/17661/23 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
34. Також у якості підстави для касаційного оскарження вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах та необґрунтоване відхилення (не розгляд) клопотання про витребування, дослідження та огляд доказів (пункти 3, 4 частини другої
статті 389 ЦПК України).
35. Крім того, до змісту касаційної скарги включено заперечення заявника на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 17 червня 2024 року про залишення позовної заяви без руху, оскільки, на переконання заявника, районний суд після відкриття провадження у справі безпідставно поділив одну позовну вимогу немайнового характеру на чотири вимоги, незаконно вимагаючи доплати судового збору за подання позову.
36. На обґрунтування касаційної скарги вказує наступне.
37. Викладаючи заперечення на ухвалу Шевченківського районного суду
м. Києва від 17 червня 2024 року у змісті касаційної скарги, заявник зазначає про помилковість поділу районним судом однієї позовної вимоги немайнового характеру на чотири окремі позовні вимоги та, як наслідок, витребування у нього доказів доплати судового збору за подання позову з такими вимогами, а також про безпідставність вимоги суду щодо уточнення змісту позовної заяви у зв'язку
з її нібито незрозумілим викладом.
38. Відтак, на переконання заявника, вищезазначені висновки суду першої інстанції є помилковими, оскільки ним фактично порушено перед судом одну позовну вимогу немайнового характеру.
39. Також звертає увагу колегії суддів на помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності у нього статусу викривача корупції, оскільки доказами, наявними у матеріалах справи, підтверджується факт повідомлення позивачем про факти корупції ОСОБА_3 як керівника корпоративної функції, що, своєю чергою, свідчить про автоматичне набуття статусу викривача корупції.
40. З урахуванням викладеного, на переконання заявника, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про неможливість задоволення позовної вимоги з мотивів того, що її задоволення матиме наслідком фактичне втручання
у господарську діяльність відповідача. При цьому заявник вказує, що у позові він просив врегулювати потенційний конфлікт інтересів першого заступника генерального директора АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» ОСОБА_3. шляхом його усунення від вчинення дій стосовно заявника як начальника юридичного департаменту АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» відповідно до рішення акціонера АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» від 02 липня 2022 року
№ 17/2022 та з одночасним тимчасовим покладенням на іншу посадову особу товариства обов'язків щодо функціонального керівництва юридичним департаментом на час виконання зазначеного рішення в частині, що стосується заявника.
41. Більше того, на переконання позивача, з огляду на те, що заявлені у позові вимоги фактично зводяться до зобов'язання відповідача завершити процедуру оцінювання результатів його роботи за 2021 рік без участі особи, щодо вчинення якою корупційного правопорушення позивач повідомив керівника корпоративної функції, висновок судів попередніх інстанцій про те, що задоволення позову призведе до втручання у господарську діяльність відповідача, є помилковим.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
42. У липні 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив АТ «Державне акціонерне товариство «Чономорськнафтогаз» на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення суду
є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними.
43. Як зауважує АТ «Державне акціонерне товариство «Чономорськнафтогаз»
у змісті відзива, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності у позивача статусу викривача корупції, на який останній посилався при зверненні до суду із позовом, а також вказує, що у період дії спірних правовідносин діяла антикорупційна програма, яка регулювала порядок повідомлення працівниками про можливе вчинення посадовими особами товариства корупційних правопорушень. Водночас позивач жодного разу не звертався до уповноважених осіб відповідача у порядку, визначеному антикорупційною програмою.
44. Зауважує, що висновки щодо відсутності у позивача статусу викривача під час розгляду справи також висловлювалися третьою особою - НАЗК
45. Відтак, врахувавши відсутність у позивача статусу викривача та, як наслідок, нерозповсюдження на останнього відповідних гарантій, суди попередніх інстанцій правомірно відмовили у задоволенні клопотання позивача щодо витребування доказів на підтвердження вибіркового підходу до здійснення оцінювання ЦКР
з боку відповідача.
46. Також вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо того, що суд не може втручатися в господарську діяльність підприємства, оскільки задоволення позовних вимог фактично призведе до втручання суду у порядок проведення оцінювання, строк проведення якого, своєю чергою, не передбачений відповідними внутрішніми документами відповідача.
47. У липні 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на касаційну скаргу, в якому також зазначено, що оскаржувані судові рішення суду
є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними.
48. АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у змісті відзивазвертає увагу Верховного Суду на те, що наявність чи відсутність у позивача статусу викривача жодним чином не впливає на законність рішень судів першої та апеляційної інстанцій, що зумовлено тим, що роботодавець не застосовував до позивача жодних негативних заходів впливу або загроз їх застосування у розумінні Закону України «Про запобігання корупції» у зв'язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень.
49. Також зауважує, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача з метою обговорення результатів оцінки досягнення індивідуальних ЦКР, тобто не містять доказів на підтвердження порушення прав позивача саме зі сторони відповідача - АТ «Державне акціонерне товариство «Чономорськнафтогаз».
50. Більше того, заявник відзива звертає увагу колегії суддів на те, що локальні акти АТ «Державне акціонерне товариство «Чономорськнафтогаз» не містять конкретного строку, у який роботодавець зобов'язаний завершити процедуру повної оцінки досягнення індивідуальних ЦКР працівника, а також обговорення результатів з такими працівниками фінальної оцінки індивідуальних ЦКР за
2021 рік.
51. Відтак, оскільки як положення Колективного договору, так і рішення акціонера АТ «Державне акціонерне товариство «Чономорськнафтогаз» № 17/2022 від 02 липня 2022 року не встановлюють строків проведення оцінки досягнень індивідуальних ЦКР за 2021 рік, а також строків обговорення результатів з працівниками, які були мобілізовані до Збройних Сил України, Територіальної оборони або перебували в зоні активних бойових дій із урахуванням того, що ОСОБА_1 не звертався до відповідача як до роботодавця із вимогою завершити процес оцінки його досягнень, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність порушеного права позивача, та, як наслідок, обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи особи, яка подала письмові пояснення на касаційну скаргу
52. У липні 2025 року до Верховного Суду надійшли письмові пояснення НАЗК на касаційну скаргу, які зводяться до того, що зміст доданих до позовної заяви доказів не містить відомостей, які б надавали змогу зробити висновок про набуття позивачем статусу викривача та поширення на останнього прав і гарантій його захисту.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
53. ОСОБА_1 працював на посаді начальника юридичного департаменту АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз».
54. Наказом в/ч НОМЕР_1 № 18 від 13 березня 2022 року ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу та призначено на посаду помічника командира частини з правової роботи-начальника юридичної групи військової частини (Т.1, а.с.11).
55. 14 березня 2022 року АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» видало наказ № 15-К «Про увільнення від роботи на час проходження військової служби» про увільнення ОСОБА_1 , начальника юридичного департаменту АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» від роботи з 12 березня 2022 року на час проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, зі збереженням місця роботи, займаної посади та середньої заробітної плати на весь період проходження військової служби (Т.1, а.с.12).
56. 19 липня 2022 року АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» видано наказ за № 43-К «Про припинення збереження середнього заробітку ОСОБА_1 » (Т.1, а.с.13).
57. 28 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до голови правління АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» із заявою, у змісті якої зазначив про наявний конфлікт інтересів першого заступника генерального директора АТ «Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» ОСОБА_3. під час оцінювання роботи ОСОБА_1 за 2021 року, просив надати доручення керівнику Корпоративної функції «Юридичне забезпечення Групи Нафтогаз» щодо відсторонення ОСОБА_3 від оцінювання роботи
ОСОБА_1 за 2021 року; оцінювання роботи ОСОБА_1 за 2021 року та прийняття рішення про виплату премії за результатами роботи у 2021 році; виплатити ДАТ «Чорноморнафтогаз» премії за результатами роботи у 2021 року
в повному обсязі (Т.1, а.с.16-18).
58. На вищевказану заяву позивача направлено відповідь за підписом начальника юридичного департаменту АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» Віктора Короленка від 01 лютого 2023 року, змістом якої позивача повідомлено, що оцінку досягнення індивідуальних ЦКР на 2021 рік працівників Товариства, які мобілізовані до Збройних Сил України або Територіальної оборони Збройних Сил України чи перебувають в зоні активних бойових дій та не мають можливості пройти повноцінну оцінку досягнення індивідуальних ЦКР, здійснити функціональним керівником, яким підпорядковуються такі працівники, але завершеним процес оцінки досягнення індивідуальних ЦКР вважати тільки після обговорення результатів з такими працівниками і після підписання цими працівниками фінальної оцінки індивідуальних ЦКР за 2021 рік. Фінальна оцінка індивідуальних ЦКР за 2021 року здійснюється функціональним керівником. Виплата премії за результатами діяльності за 2021 рік здійснюється відповідно до змін до Колективного договору АТ «Державна акціонерна компанія «Чорноморнафтогаз» на 2019-2021 роки, ухвалених зборами трудового колективу Товариства від 14 жовтня 2022 року, протокол № 5, якими передбачено виплату з урахуванням фінансових можливостей Товариства у жовтні та грудні 2022 року в розмірі 30% та відповідно 20% фактичної суми річної премії 2021, розрахованої до відповідної формули та із відтермінуванням іншої частини фактичної суми річної премії 2021 на 2023 рік. Для категорії працівників, які мобілізовані до Збройних Сил України або Територіальної оборони Збройних Сил України чи перебувають в зоні активних бойових дій та не мали можливості пройти в установленому порядку повноцінну оцінку досягнення індивідуальних ЦКР, строки виплати премії за 2021 рік, що встановлені колективним договором та/чи відповідним рішенням загальних зборів акціонера Товариства, потребують змін з урахуванням триваючого періоду оцінки досягнень індивідуальних ЦКР зазначеної категорії працівників (Т.1, а.с. 22).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
59. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
60. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
61. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише
в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
62. Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
63. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
64. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
65. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо доводів ОСОБА_1 по суті вирішення споруколегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
66. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, виходили з недоведеності заявлених вимог та їх передчасності.
67. Більше того судами зауважено, що фактичне задоволення позовних вимог може спричинити втручання у господарську діяльність товариства, а саме у процес здійснення оцінювання показників позивача за 2021 рік.
68. Верховний Суд погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
69. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
70. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
71. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
72. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
73. Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
74. Великою Палатою Верховного Суду у змісті постанови від 02 лютого
2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зауважено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
75. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
76. Як вже зауважувалось, спірні правовідносини у справі виникли з приводу зобов'язання відповідача завершити процес оцінки досягнення індивідуальних ЦКР позивача за 2021 рік, а відтак, характеризуючи спірні правовідносини, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
77. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
78. Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного
і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.
79. Оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт (частина перша статті 97 КЗпП України
у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
80. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно
у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (частина друга статті 97 КЗпП України).
81. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті (частина третя статті 97 КЗпП України).
82. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права
в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами (частина четверта статті 97 КЗпП України).
83. Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати.
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами
і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові
і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
84. Відповідно до частини першої, другої статті 15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм
і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання
з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.
Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.
85. Як зауважено Великою Палатою Верховного Суду у змісті пункту 35 постанови від 30 червня 2020 року у справі № 317/2777/17 (провадження
№ 14-76цс20), та було враховано судами попередніх інстанцій при розгляді справи: «При вирішенні питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту суди мають уникати зайвого втручання у внутрішні питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішеннями відповідних органів товариства».
86. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» діє система преміювання, передбачена колективним договором (Т.2, а.с.7-14).
87. Відповідно до пункту 4.8.2 Колективного договору АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на 2019-2021 роки преміювання за результатами роботи за рік здійснюється згідно з Положенням про преміювання працівників ДАТ «Чорноморнафтогаз» за результатами роботи за рік (додаток 11 до колективного договору) (Т.2, а.с. 12).
88. Пунктом 5.5 розділу 5 Положення про преміювання працівників
ДАТ «Чорноморнафтогаз» передбачено, що результати оцінки досягнення індивідуальних цілей та КПВ заповнюються працівником, погоджуються його безпосереднім керівником та заступником Генерального директора за напрямком діяльності і затверджуються Генеральним директором товариства.
89. Пунктом 6.1 розділу 6 Положення про преміювання працівників
ДАТ «Чорноморнафтогаз» передбачено, що розрахунок розміру премії за результатами роботи за рік здійснюється на підставі наданого відповідальній особі кадрового підрозділу примірника карти цілей за звітний період із затвердженим генеральним директором товариства результатами оцінки досягнення індивідуальних цілей та КПВ (Т.2, а.с.110).
90. Відповідно до змін та доповнень до колективного договору на
2019-2021 років, які ухвалені зборами 20 травня 2021 року, протокол № 3, сторони дійшли згоди про внесення змін та доповнень в Положення про преміювання працівників ДАТ «Чорноморнафтогаз», а саме: абз. 4 п.п. 4.3 п. 4 розд. 4 викласти
в наступній редакції: граничний термін або строк встановлення ЦКР та граничний термін або строк завершення проведення оцінки досягнення ЦКР на наступні періоди визначаються окремими рішеннями Правління АТ «НАК «Нафтогаз України» (Т.2, а.с.114-115).
91. 02 липня 2022 року акціонером АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» прийнято рішення за № 17/2022, яким визначено: 9.3. Оцінку досягнення індивідуальних ЦКР на 2021 рік працівників Товариства, які мобілізовані до Збройних Сил України або Територіальної оборони Збройних Сил України чи перебувають в зоні активних бойових дій та не мають можливості пройти повноцінну оцінку досягнення індивідуальних ЦКР, здійснити функціональним керівником, яким підпорядковуються такі працівники, але завершеним процес оцінки досягнення індивідуальних ЦКР вважати тільки після обговорення результатів з такими працівниками і після підписання цими працівниками фінальної оцінки індивідуальних ЦКР за 2021 рік (Т.1, а.с.23-24).
92. Як встановлено судами при вирішенні спору зі змісту змін та доповнень до колективного договору на 2019-2021 роки, ухвалених зборами трудового колективу працівників АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» 04 липня 2022 року, протокол № 3, сторони дійшли згоди про внесення змін та доповнень в Положення про преміювання працівників ДАТ «Чорноморнафтогаз»,
а саме: п. 1.8 викладено в наступній редакції: «Встановлення цілей та ключових результатів, оцінка досягнення цілей та ключових результатів здійснюється відповідно до Регламенту управління ефективністю діяльності працівників НАК «Нафтогах Україна» та інших юридичних осіб групи Нафтогаз, затвердженого рішенням акціонера АТ ДАТ «Чорноморнафтогаз», від 02 липня 2022 року
№ 17/2022. Індивідуальні ЦКР працівників товариства, ухвалені їхніми функціональними працівниками згідно з функціональним підпорядкуванням
у системі управління талантами (TMS) на 2021 рік, вважати встановленими на
2021 рік. Оцінку досягнення індивідуальних ЦКР за 2021 рік працівників товариства здійснити відповідальному функціональному керівнику, якому функціонально підпорядковані зазначені працівники (працівник), з урахуванням пропозицій та зауважень керівника, якому адміністративно підпорядковані зазначені працівники (працівник) відповідно до організаційної структури товариства. У разі відсутності функціонального керівника оцінку досягнення індивідуальних ЦКР здійснити керівнику вищого рівня згідно з функціональним підпорядкуванням/особі, що здійснює його повноваження, а у разі їх відсутності - особі, яка визначається керівником товариства. До кінця 2022 року запровадити на час дії воєнного або надзвичайного стану, введеного в Україні, такі встановлення та оцінки індивідуальних ЦКР: 1. Оцінку досягнення індивідуальних ЦКР за 2021 рік працівникам товариства, яким встановлено індивідуальні ЦКР у 2021 році, здійснити протягом червня-серпня 2022 року; 2. Установлення індивідуальних ЦКР працівникам товариств на 2022 року здійснити протягом червня-серпня 2022 року; 3. Оцінку досягнення індивідуальних ЦКР на 2021 рік працівників Товариства, які мобілізовані до Збройних Сил України або Територіальної оборони Збройних Сил України чи перебувають в зоні активних бойових дій та не мають можливості пройти повноцінну оцінку досягнення індивідуальних ЦКР, здійснити функціональним керівником, яким підпорядковуються такі працівники, але завершеним процес оцінки досягнення індивідуальних ЦКР вважати тільки після обговорення результатів з такими працівниками і після підписання цими працівниками фінальної оцінки індивідуальних ЦКР за 2021 рік; 4. Установлення індивідуальних ЦКР на 2022 рік працівникам Товариства, які мобілізовані до Збройних Сил України або Територіальної оборони Збройних Сил України чи перебувають в зоні активних бойових дій та не мають можливості пройти повноцінну оцінку досягнення індивідуальних ЦКР, здійснити протягом 14 робочих днів з дати початку виконання ними своїх посадових обов'язків» (Т.2, а.с.123-125).
93. Зі змін та доповнень до колективного договору на 2019-2021 року, ухвалених зборами трудового колективу працівників АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» 14 жовтня 2022 року, протокол № 2, судами встановлено, що сторони дійшли згоди про внесення змін та доповнень в Положення про преміювання працівників ДАТ «Чорноморнафтогаз», в частині п. 6.2 (розрахунку фактичного розміру премії за 2021 рік) та доповнено розділом 7 «Порядок розрахунку та виплати річної премії за 2021 рік». Відповідно до п. 7.1.2, 7.1.6 річна премія 2021 може нараховуватись таким категорія працівників ДАТ «Чорноморнафтогаз»: працівникам, яких у звітному році увільнено від виконання трудових обов'язків у зв'язку з призовом на військову службу; працівникам, які до дати видання наказу про нарахування та виплату річної премії 2021 року, відпрацювали у звітному році Групі Нафтогаз безперервно не менше ніж 6 місяців та їм через об'єктивні причини не було встановлено індивідуальні ЦКР на звітний період у встановленому порядку, яким може бути нараховано та виплачено річну премію 2021 на підставі оцінки окремого переліку досягнень, здійснених такими працівниками протягом звітного року, за їх зверненням до роботодавця (Т.2, а.с.126-129).
94. Як вже зазначалось колегією суддів, звертаючись до суду, позивач вказував про порушення відповідачем своїх прав, які, своєю чергою, були зумовлені незавершеним процесом оцінки його досягнення за 2021 рік, та фактично просив суд зобов'язати відповідача завершити процес оцінки у зазначений ним спосіб.
95. Відтак, порушення свого права позивач чітко пов'язував із незавершеною процедурою його оцінювання.
96. Згідно пункту 1.8. Додатку 11 до Колективного договору передбачено, що оцінку досягнення індивідуальних ЦКР за 2021 рік працівників Товариства здійснити відповідальному функціональному керівнику, якому функціонально підпорядковані зазначені працівники (працівник), з урахуванням пропозицій та зауважень керівника, якому адміністративно підпорядковані зазначені працівники (працівник) відповідно до організаційної структури Товариства.
97. Також передбачено до кінця 2022 року запровадити на час дії воєнного або надзвичайного стану, введеного в Україні, такі встановлення та оцінки індивідуальних ЦКР, зокрема, оцінку досягнення індивідуальних ЦКР за 2021 рік працівників Товариства, які мобілізовані до Збройних Сил України або Територіальної оборони Збройних Сил України чи перебувають в зоні активних бойових дій та не мають можливості пройти повну оцінку досягнення індивідуальних ЦКР, здійснити функціональним керівникам, яким підпорядковуються такі працівники, але завершеним процес оцінки досягнення індивідуальних ЦКР вважати тільки після обговорення результатів з такими працівниками фінальної оцінки індивідуальних ЦКР за 2021 рік.
98. З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що ані умовами колективного договору, ані рішенням АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» № 17/2022 від 02 липня 2022 року не передбачено строків проведення оцінки досягнення індивідуальних ЦКР за 2021 рік та строків обговорення результатів з працівниками, які мобілізовані до Збройних Сил України або Територіальної оборони Збройних Сил України чи перебувають в зоні активних бойових дій, та, як наслідок, щодо відсутності з боку АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» порушення прав позивача в частині організації проведення оцінки його роботи за спірний період (2021 рік).
99. Відтак, на переконання колегії суддів, з урахуванням вимог, заявлених позивачем, які фактично зводяться до зобов'язання відповідача провести оцінювання у визначений позивачем спосіб, останній порушив перед судом питання про примусове здійснення оцінювання, рішення щодо проведення якого належить до компетенції органів управління відповідача, а також про усунення посадової особи відповідача та покладення на іншу посадову особу обов'язку щодо функціонального керівництва юридичним департаментом товариства. За таких обставин задоволення заявлених вимог може призвести до втручання
у господарську діяльність відповідача, про що обґрунтовано зауважено судами попередніх інстанцій.
100. Щодо посилань заявника на наявність у нього статусу викривача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
101. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» викривач - це фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв'язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов'язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.
102. Згідно з пунктом 16-2 частини першої статті 3 КПК України викривач - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, звернулася із заявою або повідомленням про корупційне кримінальне правопорушення до органу досудового розслідування.
103. Загальні засади та підходи щодо гарантій захисту трудових прав викривача закріплені у Директиві Європейського Парламенту і Ради ЄС 2019/1937
від 23 жовтня 2019 року про захист осіб, які повідомляють про порушення законодавства Європейського Союзу (далі - Директива).
104. Відповідно до статті 19 Директиви держави-члени вживають необхідних заходів для заборони будь-якої форми переслідування осіб, які повідомили про порушення, зокрема:
- відсторонення, скорочення, звільнення чи рівнозначних заходів;
- пониження на посаді чи ненадання підвищення за посадою;
- передачі повноважень, зміни місця роботи, зменшення розміру заробітної платні, зміни графіка роботи;
- незабезпечення навчання;
- негативної оцінки роботи чи рекомендації для працевлаштування;
- дискримінації, несприятливого чи несправедливого ставлення;
- непереведення тимчасового трудового договору у постійний трудовий договір
у випадку, коли у працівника були законні очікування, що йому буде запропоновано постійну роботу;
- непоновлення чи передчасне припинення тимчасового трудового договору; унесення до «чорних» списків на основі офіційних чи неофіційних домовленостей
у сфері чи галузі промисловості загалом, що може потягти за собою неможливість в майбутньому працевлаштуватися в певній сфері чи галузі, тощо.
105. Правові норми щодо захисту трудових прав викривачів в Україні передбачені змістом КЗпП України та Закон України «Про запобігання корупції».
106. Статтею 21 КЗпП України передбачено заборону будь-якої дискримінації
у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників через повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення.
107. Відповідно до частини першої статті 53-3 Закону України «Про запобігання корупції» права викривача виникають з моменту повідомлення інформації про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону.
108. КПК України, зокрема, визначає викривачем будь-яку фізичну особу, яка за наявності переконань, що інформація є достовірною, повідомляє про корупційне кримінальне правопорушення (пункт 16-2 частини першої статті 3 КПК України).
109. З наведеного вище випливає, що права викривача виникають з моменту повідомлення інформації про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою. Тобто з цього часу викривач здобуває певний імунітет від застосування до нього негативних заходів впливу. При цьому в Законі України «Про запобігання корупції» відсутні норми, які б визначали момент виникнення прав викривачів залежно від інших юридичних фактів, зокрема, повідомлення на адресу Національного агентства з питань запобігання корупції від уповноваженого органу досудового розслідування про початок досудового розслідування за заявою викривача корупції.
110. Закон гарантує захист трудових прав викривача, прямо вказуючи на найбільш поширені форми негативних заходів впливу, які керівнику або роботодавцю заборонено застосовувати до викривача у зв'язку з повідомленням, одночасно залишаючи перелік таких форм відкритим, тобто невичерпним.
111. Згідно з частиною першою статті 53-4 Закону України «Про запобігання корупції» викривачу не може бути відмовлено у прийнятті на роботу, його не може бути звільнено чи примушено до звільнення, притягнуто до дисциплінарної відповідальності чи піддано з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв'язку з повідомленням.
112. До негативних заходів також належать формально правомірні рішення і дії керівника або роботодавця вибіркового характеру, які не застосовуються до інших працівників у подібних ситуаціях та/або не застосовувалися до працівника
у подібних ситуаціях раніше.
113. При цьому передбачені статтею 53-4 Закону України «Про запобігання корупції» гарантії застосовуються не просто за фактом того, що особа
є викривачем, а за умови наявності зв'язку між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривача.
114. Стосовно доведення зв'язку між повідомленням та негативними заходами впливу до викривача слід зазначити, що відповідно до частини п'ятої
статті 21 Директиви, у судових провадженнях чи провадженнях будь-якого іншого органу, які стосуються шкоди, що завдана особі, яка повідомляє про порушення,
і за умови встановлення, що ця особа здійснила повідомлення чи публічне розкриття та зазнала шкоди, то презюмується, що шкоди було завдано в рамках переслідування за повідомлення чи публічне розкриття. У таких випадках обов'язок доведення, що застосовані до особи, яка повідомила про порушення, заходи базувалися на належно обґрунтованих підставах, покладається на особу, яка вжила таких заходів.
115. Вказаній нормі кореспондують норми національного законодавства, відповідно до яких у справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ними загрози застосування негативних заходів впливу до викривача
у зв'язку з повідомленням обов'язок доказування, що прийняті рішення, вчинені дії є правомірними і не були мотивовані діями викривача щодо здійснення цього повідомлення, покладається на відповідача (стаття 81 ЦПК України).
116. Отже, викривач набуває такого статусу з моменту, коли він здійснив всі залежні від нього дії для повідомлення про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, щоб відповідна інформація надійшла до адресата (постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі
№ 815/2074/18 (провадження № К/9901/10664/19; К/9901/10699/19)).
117. Верховним Судом у постанові від 06 жовтня 2021 року у справі
№ 361/8080/18 (провадження № 61-6838св20) зауважувалось, що про наявність зв'язку між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою можуть свідчити, зокрема, але не виключно, такі обставини: певна послідовність подій (спочатку повідомлення особою про факти корупції, потім - застосування до викривача негативних наслідків, а не навпаки); наближеність в часі цих подій (застосування негативних наслідків до викривача відбулось незадовго після повідомлення ним про факти корупції); наявність різного роду погроз до викривача після повідомлення ним про факти корупції; відсутність в минулому (до моменту повідомлення) претензій до працівника, в тому числі й з боку осіб, про корупційні діяння яких він повідомив. Перевірка наявності чи відсутності наведених обставин дасть змогу стверджувати про відсутність чи наявність причинного зв'язку між виданням спірних наказів із діяльністю позивача як викривача.
118. Системний аналіз вищезазначеного дозволяє дійти висновку, що особа набуває статусу викривача з моменту повідомлення інформації про порушення вимог Закону іншою особою. При цьому в Законі України «Про запобігання корупції» відсутні норми, які б визначали момент виникнення прав викривачів залежно від інших юридичних фактів, зокрема, повідомлення особою керівництва юридичної особи про те, що вона є викривачем, чи повідомлення на адресу Національного агентства з питань запобігання корупції від уповноваженого органу досудового розслідування про початок досудового розслідування за заявою викривача корупції.
119. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у змісті постанови
від 19 квітня 2023 року у справі № 761/8294/21 (провадження № 61-4650св22).
120. Водночас, як зауважено Верховним Судом у змісті постанов від 15 серпня 2019 року у справі № 815/2074/18 та від 11 червня 2020 року у справі
№ 816/1874/17, імунітет викривача не є абсолютним та має певні межі. В першу чергу, повинен бути наявним зв'язок між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривача про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою.
121. Наступною обставиною, що свідчить про наявність у викривача імунітету,
є те, що ним повинно бути повідомлено про порушення саме Закону України «Про запобігання корупції», а не іншого закону і саме тих вимог, які ним визначені,
у тому числі встановлені ним заборони і обмеження.
122. Ще одним обов'язковим елементом, за наявності якого особа отримує імунітет викривача, є застосування до нього, негативних заходів впливу, перелік яких не є вичерпним. Під негативним заходом впливу може розумітись також
і позбавлення або обмеження певного права викривача в порівнянні з іншими працівниками. Наприклад, відмова йому в наданні відпустки в іншому місяці, ніж це передбачено графіком відпусток, в той час як іншим працівникам в такому праві відмовлено не було.
123. Про наявність зв'язку між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою можуть свідчити, зокрема, але не виключно такі обставини: певна послідовність подій (спочатку повідомлення особою про факти корупції, потім - застосування до викривача негативних наслідків, а не навпаки); наближеність в часі цих подій (застосування негативних наслідків до викривача відбулось незадовго після повідомлення ним про факти корупції); наявність різного роду погроз до викривача після повідомлення ним про факти корупції; відсутність у минулому (до моменту повідомлення) претензій до працівника, в тому числі й з боку осіб, про корупційні діяння яких він повідомив.
124. Відтак, враховуючи як відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження факту вчинення першим заступником генерального директора
ДАТ «Чорноморнафтогаз» ОСОБА_3 корупційного діяння, так і визнання позивача в установленому законом порядку викривачем, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності у позивача такого статусу.
125. Як неодноразово зауважувалось Великою Палатою Верховного Суду, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18),
від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18),
від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18),
від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19).
126. Відтак, за встановлених у справі обставин колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності порушеного права позивача, а відтак, погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог з підстав їх недоведеності.
127. Доводи касаційної скарги в частині неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі, не можуть бути застосовані у справі, що переглядається, оскільки вони сформульовані за інших фактичних обставин та не суперечать висновкам судів попередніх інстанцій у справі, яка є предметом касаційного перегляду.
128. Більше того, з урахуванням предмета спору та встановленої відсутності
у позивача статусу викривача, районний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів та витребував у відповідача копії документів і інформацію виключно щодо позивача у справі.
129. При цьому суд обґрунтовано виходив із того, що спір стосується лише порядку нарахування і виплати премій позивачу як працівнику АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», увільненому від виконання трудових обов'язків на період мобілізації, а відтак доводи касаційної скарги про необґрунтовану відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.
130. Додатково колегія суддів зауважує, що з урахуванням вищезазначеного посилання касаційної скарги на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах не заслуговують на увагу, оскільки предметом розгляду та оцінки судами було саме питання щодо наявності або відсутності факту порушення прав саме позивача у справі, а відтак витребування доказів щодо виплати премії за 2021 рік щодо усіх працівників АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», увільнених від виконання трудових обов'язків на період мобілізації, не мають правового значення при вирішенні справи.
131. Відтак, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
132. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
133. Колегією суддів враховано усталену практику ЄСПЛ, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торія проти Іспанії» («Ruiz Torija v. Spain», серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
134. ЄСПЛ зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» («Ponomaryov v. Ukraine», заява № 3236)).
135. ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують
у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України (Pronina v. Ukraine, заява № 63566/00, § 23)). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості.
Щодо заперечень ОСОБА_1 на ухвалуШевченківського районного суду міста Києва від 17 червня 2024 року про залишення позовної заяви без руху, включених до касаційної скарги колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
136. Відтак, як вбачається зі змісту позову, ОСОБА_1 , за наслідками розгляду останнього, просив суд зобов'язати АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» виконати вимоги пункту 4.8.2 Колективного договору
АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на 2019 - 2021 роки, ухваленого зборами трудового колективу працівників АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» від 28 березня 2019 року (протоколом № 2), із змінами і доповненнями, внесеними згідно з підпунктом 9.3 пункту 9 рішення акціонера АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», оформленого протоколом від 02 липня 2022 року № 17/2022, та завершити процес оцінки досягнення позивача за 2021 рік, у тому числі, але не виключно, із застосуванням дистанційного обговорення результатів з використанням власних технічних засобів, шляхом врегулювання потенційного конфлікту інтересів першого заступника генерального директора ДАТ «Чорноморнафтогаз» ОСОБА_3 у спосіб його усунення від вчинення стосовно начальника юридичного департаменту ДАТ «Чорноморнафтогаз» ОСОБА_1 дій згідно з рішенням акціонера АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»
від 02 липня 2022 року № 17/2022 та з одночасним тимчасовим покладанням на іншу посадову особу ДАТ «Чорноморнафтогаз» обов'язку щодо функціонального керівництва юридичним департаментом ДАТ «Чорноморнафтогаз» на час виконання рішення акціонера АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» від 02 липня 2022 року № 17/2022 у частині, що стосується начальника юридичного департаменту ДАТ «Чорноморнафтогаз» ОСОБА_1 .
137. Відтак, зі змісту прохальної частини позову чітко вбачається, що фактично перед судом була порушена одна позовна вимога зобов'язального характеру,
а саме зобов'язання відповідача провести оцінювання у визначений позивачем спосіб.
138. Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час подання позову) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір, ставка якого становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
139. Станом на 01 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 3 028,00 грн.
140. З урахуванням вищевказаного, за звернення до суду із позовом підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1 211,20 грн (3 028,00 х 0,4), про що обґрунтовано зауважено заявником у змісті касаційної скарги.
141. Вищезазначене, на переконання колегії суддів, свідчить про неправильний обрахунок районним судом розміру судового збору, що підлягав сплаті за звернення до суду із позовом, а відтак, колегія суддів вважає помилковим визначений у змісті ухвали Шевченківського районного суду міста Києва
від 17 червня 2024 року розмір судового збору.
142. Водночас вищезазначені порушення, допущені районний судом при розрахунку розміру судового збору, не свідчать про наявність підстав для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд з огляду на таке.
143. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга статті 133 ЦПК України).
144. Згідно з пунктом 1 частини першої, частиною другою статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
145. Судові витрати несе учасник справи, зокрема, сторона, яка має право на повернення цих витрат за наявності підстав, встановлених законом.
146. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (частина п'ята статті 7 Закону України «Про судовий збір»).
147. 07 січня 2025 року набув чинності наказ Міністерства фінансів України
від 26 листопада 2024 року № 606 «Про внесення змін до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», яким внесено зміни до механізму повернення судового збору у випадках, визначених статтею 7 Закону України «Про судовий збір».
148. З урахуванням внесених змін органи Казначейства здійснюють повернення судового збору в усіх випадках виключно на підставі електронного подання, сформованого відповідним судовим органом. Таке подання формується відповідним судовим органом на підставі поданої платником (його уповноваженою особою) заяви про повернення коштів з бюджету, складеної із зазначенням усіх необхідних реквізитів.
149. Вищезазначене свідчить, що для повернення судового збору платнику необхідно звернутися із заявою до відповідного суду, на рахунки якого сплачено судовий збір.
150. Відтак, з урахуванням встановленого факту сплати позивачем судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом останній не позбавлений права звернутися до відповідного суду, на рахунки якого сплачено судовий збір із заявою про повернення надміру сплаченого судового збору, проте ніяким чином не свідчить про наявність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій за наслідками вирішення спору по суті.
Щодо постановлення окремої ухвали
151. У змісті заяви від 12 серпня 2025 року ОСОБА_1 перед колегією суддів було порушене питання про постановлення окремої ухвали за фактами невиконання НАЗК обов'язків згідно зі статтею 53 Закону України «Про запобігання корупції».
152. Колегія суддів не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали з огляду на таке.
153. Згідно зі статтею 420 ЦПК України суд касаційної інстанції у випадках
і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
154. Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли.
155. Згідно з частиною першою статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
156. Як зауважено Великою Палатою Верховного Суду у змісті постанови
від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21): «Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли. Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду».
157. Відтак, колегія суддів не встановила обставин, які б давали підстави для постановлення окремої ухвали у цій справі за фактами невиконання НАЗК обов'язків згідно зі статтею 53 Закону України «Про запобігання корупції», а тому заява про постановлення окремої ухвали задоволенню не підлягає.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
158. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
159. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Керуючись статтями 262, 400, 410, 415-419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали відмовити.
2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
3. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 грудня
2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара О. В. Ступак В. В. Шипович