61022, м. Харків, пр. Науки, 5
за результатами підготовчого засідання
про відмову у відкритті провадження у справі
про неплатоспроможність боржника фізичної особи
03.03.2026 Справа № 905/92/26
Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., за участі секретаря судового засідання Сухіна В.А. розглянувши у підготовчому засіданні матеріали
заяви ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи
Представники сторін участь у засіданні не приймали
ОСОБА_1 , як фізична особа, звернувся до Господарського суду Донецької області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
В обґрунтування заяви заявник посилається на скрутне фінансове становище та неможливість виконання своїх боргових зобов'язань перед кредиторами.
Заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність також містить пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого Белінської Наталії Олександрівни для виконання повноважень керуючого реструктуризацією.
Ухвалою від 20.02.2026 заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи прийнята до розгляду та підготовче засідання призначено на 03.03.2026.
Суд звертає увагу сторін, що відповідно до ч.9 ст.6 ГПК України та пп.17, 17.3 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Згідно з п.122 розділу VI «Перехідні положення» Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
ОСОБА_1 подав до суду заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи через підсистему "Електронний суд" з додатками, які мають великий обсяг (1575 сторінок - додаток «кредитні договори»).
На підставі наведених вище норм, з метою процесуальної економії, господарський суд дійшов висновку про доцільність розгляду (формування та зберігання) справи №905/92/26 у змішаній формі (електронно-паперовій).
Сторони участь у судовому засіданні 03.03.2026 року не приймали, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином. Заяв на участь у справі в режимі відеконференції до суду не надходило. На підставі п.3 ст.222 Господарського процесуального кодексу України суд оголошує про проведення судового засідання без фіксування судового процесу технічними засобами.
Розглянувши у підготовчому засіданні 03.03.2026 заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи, дослідивши додані до заяви матеріали, здійснивши всебічно і повно оцінку поданих суду боржником доказів, що мають значення для розгляду судом заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до абзацу тринадцятого частини першої статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, під неплатоспроможністю слід розуміти неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви (абзац п'ятий частини першої статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства).
Положеннями Книги четвертої Кодексу України з процед банкрутства визначено особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця.
Стаття 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи наведені в частині другій статті 115 цього Кодексу, згідно з якою боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:
- боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців;
- у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
- існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
У відповідності до частини 3 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства до складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Разом з тим, способи та засоби доведення підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність визначені законодавцем шляхом наведення у частині третій статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства переліку документів, що мають додаватись до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та підтверджувати її зміст.
При цьому, як зазначає Верховний Суд у постанові від 18.01.2024 у справі №911/2308/23, задля отримання бажаного результату боржник, серед іншого, зобов'язаний: "... повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (п. 3 ч. 2 ст. 116 Кодексу), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо".
Згідно з частиною 1 статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства, у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви. Підготовче засідання проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом.
З урахуванням викладеного та положень частини 3 статті 13, статей 74, 76, 77 ГПК України, розглядаючи заяву боржника у підготовчому засіданні, місцевий суд повинен перевірити відповідність поданої заяви вимогам до її форми та змісту відповідно до статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства та з'ясувати на підставі поданих боржником доказів наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визначених частиною другою статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози відповідно до вищезазначених положень частини другої статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Водночас при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
У відповідності до положень статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства обов'язок подання документів, на підставі яких виникла заборгованість, покладений на заявника.
Звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність фізична особа - боржник повинен розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, що також передбачено пунктами 3, 14 частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
В обґрунтування заяви заявник зазначає, що через початок воєнної агресії з боку росії на території України та скрутний матеріальний стан у нього накопичилась заборгованість за кредитними зобов'язаннями у розмірі 584 899,63 грн, які не можуть бути виконані ним з причин недостатності грошового доходу.
На підтвердження наявності грошових зобов'язань перед банками і мікрофінансовими організаціями на загальну суму 584 899,63 грн заявник подав роздрукований з веб-сайту ТОВ «Українського бюро кредитних історій» Кредитний звіт станом на 16.12.2025.
Однак, роздруківка з сайту ТОВ «Українське бюро кредитних історій» не може бути доказом наявності заборгованості за кредитними договорами. Відповідна правова позиція щодо неприйняття як доказу роздруківки з сайту ТОВ Українське бюро кредитних історій у справі про неплатоспроможність фізичної особи викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.11.2022 у справі № 909/937/21, Верховного Суду від 11.01.2024 у справі №924/622/23.
Як зазначено у поданій ОСОБА_1 заяві, кредиторами боржника є 34 фінансові установи: АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", АТ "КБ "ПРИВАТБАНК", ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ", ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА", ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ», ТОВ "ФК "СУПЕРІУМ", ТОВ "ФК "НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ", ТОВ "МІЛОАН", ТОВ “ФК “МАЙБІЗ», ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ», ТОВ «МУЛЬТІКРЕДИТ», ТОВ "ФІНТАРГЕТ", ТОВ "ІННОВАЦІЯ КОМПАНІ", ТОВ «ФК «БІКСБІТ“», ТОВ «КЛТ КРЕДИТ», ТОВ "СОС КРЕДИТ", ТОВ «МАКС КРЕДИТ», ТОВ "ФК "КІФ", ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП", ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ", ТОВ "СІРОКО ФІНАНС", ТОВ "ФК "Є ГРОШІ КОМ", ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ», ТОВ "ФК "АВІРА ГРУП", ТОВ "ФК "ТОП1", ТОВ «ФК «УКРАЇНСЬКИЙ ПЛАТІЖНИЙ ЦЕНТР», ТОВ "БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС", ТОВ «ФК «ТАЙГЕР ФІНАНС», ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", ТОВ "БІЗПОЗИКА", ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР", ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА", ТОВ "МІСТЕР МАНІ" та ТОВ "ФК "НОВІ КРЕДИТИ".
У заяві боржником також вказано про наявність у нього відкритих рахунків та залишку коштів на них, а саме:
АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» - рахунок № НОМЕР_2 - заборгованість 17 212,88 грн.
АТ КБ «ПРИВАТБАНК»:
Рахунок № НОМЕР_3 - заборгованість 66 333,50 грн.
Рахунок № НОМЕР_4 - заборгованість 44,27 грн.
Рахунок № НОМЕР_5 - заборгованість 0,00 грн.
АТ «А-БАНК» - рахунок № НОМЕР_6 - заборгованість 11,16 грн.
В підтвердження наявності та розміру кредиторських вимог окрім роздруківки з сайту ТОВ «Українське бюро кредитних історій» заявником також надано інші документи, що різняться за своєю правовою природою, змістом та повнотою.
Дослідивши надані докази, суд встановив, що у матеріалах справи в копіях (електронних формах) містяться кредитні договори (у формі анкет-заяв, заяв про приєднання або повнотекстових договорів) лише щодо частини кредиторів.
Відсутність копій кредитних договорів щодо решти заявлених установ фактично унеможливлює встановлення судом об'єктивних правових підстав виникнення зобов'язань ОСОБА_1 .
Зокрема, за відсутності первинної документації не видається можливим достовірно підтвердити:
правову підставу та факт отримання коштів: конкретну дату, суму та спосіб передачі кредитного ресурсу позичальнику;
істотні умови кредитування: погоджений сторонами графік погашення кредиту, кінцеву дату повернення коштів, а також розмір договірних нарахувань у вигляді процентів за користування коштами, штрафів, пені;
порядок застосування санкцій: підстави та алгоритм нарахування неустойки, штрафів і пені, що є критично важливим для їх відокремлення від основного боргу згідно з вимогами КУзПБ;
стан виконання зобов'язань: докази погашення позичальником тіла кредиту та нарахованих відсотків.
Поданий заявником «Конкретизований список кредиторів» та дані УБКІ за своєю правовою природою є лише інформативними джерелами, які відображають стан кредитних відносин суб'єктивно або через посередництво третіх осіб. Вони не можуть замінити собою офіційні розрахунки заборгованості, складені безпосередньо кредиторами, та не дозволяють суду розмежувати суму основного боргу та фінансових санкцій.
Таким чином, за наявного обсягу доказів, суд позбавлений можливості провести повну верифікацію структури заборгованості, що ставить під сумнів достовірність визначеного заявником загального розміру грошових зобов'язань, які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів. Крім того, подані докази не дають повної та достовірної інформації про цільове витрачання ОСОБА_1 отриманих коштів, а також про рух кредитних ресурсів по рахунках заявника з моменту виникнення зобов'язань перед кредиторам
Оскільки відповідно до частини першої статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства до складу грошових зобов'язань боржника не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, встановити точний розмір саме основного грошового зобов'язання ОСОБА_1 (без урахування санкцій) на підставі наданих документів не вбачається можливим
Тобто, в порушення пункту 3 частини 3 статті 116 Господарського процесуального кодексу України, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо кожного кредитора, а саме: визначення суми грошових вимог із розмежуванням загальної суми заборгованості, суми основного зобов'язання та суми неустойки (штрафу, пені) окремо, підстав виникнення кредитних зобов'язань, а також строків їх виконання відповідно до закону або умов договору.
Системний аналіз статті 113 та частин 1- 2 статті 116 КУзПБ вказує на те, що наявність підстав для відкриття провадження у кожному конкретному випадку має підтверджуватися достатніми фактичними обставинами. Такі обставини, з урахуванням заяви боржника та доданих до неї доказів, повинні об'єктивно свідчити про настання неплатоспроможності фізичної особи.
Заявник при зверненні до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність вказав, що з 06.10.2021 розпочалась його кредитна історія, він перебував у кредитних відносинах з вищевказаними банківськими та іншими фінансовими установами та укладав правочини, за якими отримував послуги споживчого кредитування у вигляді грошових коштів з метою оплати оренди житла та комунальних послуг, навчання, медичних послуг. З часом фінансова ситуація ускладнилася через початок воєнної агресії з боку росії на території України. З 21.11.2025 фактично припинив сплачувати кредити.
При цьому, доказів на підтвердження витрачання кредитних коштів на оплату оренди житла, комунальних послуг, навчання та медичних послуг, до заяви не додано.
Господарський суд звертає увагу, що боржник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу поданих доказів, покладений на суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство.
Суд встановив, що надані заявником документи не містять повної та об'єктивної інформації про здійснені банківські операції, фактичне отримання кредитних коштів та їх рух за рахунками боржника з моменту виникнення зобов'язань. Відсутність первинної фінансової документації та розгорнутих виписок унеможливлює всебічну й достовірну перевірку фактичного стану розрахунків за кожним із 33 кредиторів.
За таких обставин суд позбавлений можливості встановити реальну структуру заборгованості, відокремити основне зобов'язання від нарахованих штрафних санкцій та перевірити правильність визначення загального розміру боргу, що є обов'язковою умовою для відкриття процедури неплатоспроможності відповідно до вимог КУзПБ. Без належних доказів суд не може підтвердити правдивість інформації, наданої боржником.
Відтак, наведені документи не підтверджують пояснення боржника, викладені у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Заявник мав право та можливість звернутися до відповідних банківських і фінансових установ для отримання необхідної інформації від кожного кредитора, зокрема про визначення суми грошових вимог із розмежуванням загальної заборгованості, суми основного зобов'язання та суми неустойки (штрафу, пені) окремо, підстав виникнення відповідних зобов'язань, а також строків їх виконання відповідно до закону або умов договору. Крім того, заявник міг отримати інформацію про рух коштів по рахунках після отримання кредитних коштів, щоб підтвердити обґрунтованість та доцільність їх використання за весь період кредитної історії. У разі відмови саме заявник повинен був довести, що йому не було надано доступу до цих відомостей.
Суд зауважує, що до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Зокрема, для досягнення мети - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів, КУзПБ покладає на боржника певні обов'язки. Серед них: повідомлення про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини 2 статті 116 КУзПБ), обґрунтування природи та причин неплатоспроможності, надання інформації про використання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або про рух основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами.
Неповідомлення повної та об'єктивної інформації про її фінансовий стан, ненадання доказів та обґрунтованих пояснень стосовно обставин виникнення неплатоспроможності (зокрема, щодо руху його активів, а також напрямків витрачання кредитних коштів), дає обґрунтовані сумніви у добросовісності дій боржника.
У судовому засіданні встановлено, що заявник був звільнений з останнього місця роботи 25.11.2022 і станом на 13.02.2026, тобто протягом строку більше ніж 3 роки не працевлаштований і не має офіційного доходу,
Згідно з поясненнями заявника, він отримує нерегулярні виплати від підробітків у розмірі 12 000,00 грн. Проте суду не надано доказів того, що заявник вживав заходів для погашення заборгованості, зокрема щодо пошуку більш оплачуваної роботи або офіційного працевлаштування.
Заявник також пояснив, що отримані кредитні кошти були використані ОСОБА_1 на власне життєзабезпечення, а також на погашення заборгованості за раніше отриманими зобов'язаннями шляхом оформлення нових позик. За розрахунками заявника, загальна сума заборгованості перед 34 фінансовими установами станом на 13.02.2026 становить 584 899,63 грн
Водночас погашення раніше отриманих зобов'язань шляхом залучення нових кредитів з річною процентною ставкою понад 1000 % (зокрема, по кредитному договору з ТОВ « 1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» - 1069,75 %) не може вважатися розумним і добросовісним способом виконання зобов'язань перед кредиторами.
З фінансової точки зору, така практика призводить до постійного перекредитування, нарощування боргового навантаження та неможливості стабільного погашення заборгованості навіть за умови регулярного отримання доходів. Проявляючи розумну обачність та добросовісність, будь-яка особа не може будувати своє фінансове становище виключно на залученні високопроцентних кредитів, оскільки це створює безперервний цикл зростання заборгованості та загрожує фінансовій нестійкості.
Станом на 13.02.2026 заявник не мав офіційного працевлаштування, а нерегулярні доходи від підробітків у розмірі 12 000,00 грн , які не підтверджені жодним належним доказом, не дозволяють погашати наявну заборгованість.
Суд зауважує, що проявивши розумну обачність та добросовісність, будь-яка людина не може повністю уникати праці та надавати перевагу фінансуванню свого життя виключно за рахунок кредитів, особливо з урахуванням надзвичайно високих процентних ставок, що призводить до постійного перекредитування та нарощування боргу.
З огляду на вищевикладене, фінансовий стан заявника та його поведінка у частині пошуку джерел доходу свідчать про відсутність ефективних дій щодо стабілізації власної платоспроможності та погашення наявних зобов'язань перед кредиторами.
Військовий стан, несприятлива економічна ситуацію в країні, є загальновідомими та розповсюджуються на усіх громадян України, а отже не є ознаками загрози неплатоспроможності, в розумінні норм Кодексу про банкрутство, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, та не є підставою для припинення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитними договорами.
Поряд із цим, суд наголошує, що заявник не надав належних та допустимих доказів на підтвердження реального наміру досягти компромісу з кредиторами (зокрема шляхом реструктуризації), а також не довів вжиття заходів у межах об'єктивно наявних можливостей для часткового чи повного задоволення їхніх вимог до звернення до суду.
Отже, наведені ОСОБА_1 обґрунтування підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не підтверджені фактичними даними та належними доказами, що свідчить про відсутність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у розумінні пункту 1 частини четвертої статті 119 КУзПБ та є підставою для постановлення ухвали про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Щодо реструктуризації боргів
Згідно з частиною 4 статті 116 КУзПБ разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).
Приписами частини 2 статті 124 КУзПБ визначено, що у плані реструктуризації боргів боржника зазначаються:
1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника;
2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення;
3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації);
4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів;
5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів;
6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів;
7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні.
Суд звертає увагу, що при поданні до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, обов'язком боржника є складення реального (виконуваного) проекту плану реструктуризації, який після розгляду господарським судом грошових вимог та формування реєстру кредиторів розробляється, уточнюється та погоджується з кредиторами. Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду №925/473/20 від 25.08.2021.
Проект плану реструктуризації боргів містить інформацію про те, що боржник розраховує виділяти під час процедури реструктуризації боргів для погашення вимог кредиторів (в місяць) 1147,06 грн із розрахунку загального доходу боржника (в місяць) 12000,00 грн та загальних витрат боржника (в місяць) 10852,94 грн.
Водночас зазначений розмір щомісячних коштів для погашення вимог кредиторів не підтверджений належними доказами. Як вбачається з матеріалів справи, заявник звільнений з останнього місця роботи 25.11.2022, на момент звернення до суду не працевлаштований, а відповідно до декларації про майновий стан станом на 01.11.2025 будь-які доходи у нього відсутні. Посилання ж на отримання 12 000,00 грн як доходу ґрунтується виключно на поясненнях боржника про нерегулярні підробітки та не підтверджене документально.
За таких обставин проект плану реструктуризації не відповідає критерію реальності та виконуваності, що свідчить про недотримання боржником обов'язку щодо його належного складення.
Також у проекті плану реструктуризації боргів боржником визначено, що розмір суми, яка виділятиметься для погашення наявних у боржника обов'язкових періодичних зобов'язань становить 68823,6 грн. Вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів становлять 390665,29 грн. Заявник пропонує план реструктуризації боргів на 5 наступних років.
Таким чином, загальна сума, яку заявник має намір сплатити на погашення боргів становить 68823,6 грн. При цьому, у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність повідомлено, що на день подання заяви розмір прострочених зобов'язань перед кредиторами становить 584 899,63 грн.
Отже, зі змісту плану реструктуризації боргів вбачається, що заявник фактично пропонує до списання більшу частину заявленої заборгованості 516 076,03 грн. (584 899,63 грн - 68823,6 грн), що становить більше ніж 88%.
Відповідно до статті 1 КУзПБ реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Отже, план реструктуризації повинен містити умови відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань, гарантії повернення заборгованості, а не зводитися фактично до її списання та звільнення боржника від виконання зобов'язань..
З цього приводу Верховний Суд у постанові від 16.12.2021 у справі №910/8306/20, вказав, що законодавець визначив саме процедуру реструктуризації боргів як пріоритетну, яка є найбільш оптимальним варіантом закінчення справи про неплатоспроможність як для фізичної особи боржника, так і для кредиторів, оскільки там відбувається відновлення платоспроможності та більш повно погашаються борги боржника. І тільки за умови добросовісності громадянина, інститут неплатоспроможності фізичної особи може стати дієвим механізмом. При цьому для боржника-фізичної особи він дозволить зберегти та акумулювати активи для відновлення платоспроможності, а для кредитора - стане гарантією повернення заборгованості. Метою і завданням процедури реструктуризації боргів, зокрема, є забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності.
У відповідності до стаття 124 КУзПБ План реструктуризації боргів боржника розробляється з метою відновлення платоспроможності боржника (ч.1).
У плані реструктуризації боргів боржника зазначаються (ч.2):
1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника;
2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення;
3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації);
4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів;
5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів;
6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів;
7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні;
8) розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення наявних у боржника обов'язкових періодичних зобов'язань (виплата аліментів тощо).
Отже, розроблення проекту плану реструктуризації має відбуватися відповідно до вимог статті 124 КУзПБ, зокрема, щодо форми і змісту проекту плану. Це дасть можливість зборам кредиторів оцінити перспективу відновлення платоспроможності боржника та дасть можливості прийняття рішення про його схвалення та подання на затвердження господарському суду або відхилення і прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів.
Однак поданий боржником проект плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності містить дані «Заборгованість по даним УБКІ» у розмірі 459 488,89 грн, що не відповідає сумі, зазначеній ОСОБА_1 у заяві від 13.02.2026, - 584 899,63 грн.
Ця невідповідність істотно впливає на графік та розмір погашення заборгованості перед кожним із кредиторів.
Щодо авансування боржником винагороди арбітражного керуючого
Згідно з пунктом 12 частини третьої статті 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи - боржника додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди арбітражного керуючого (керуючого реструктуризацією) за три місяці виконання повноважень.
Пунктом 1-4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що стосовно боржника справу про банкрутство (неплатоспроможність) може бути відкрито без здійснення авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду. У такому разі до заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність) додається копія укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений цим Кодексом. Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відповідно до цього пункту, призначає розпорядником майна або керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого, з яким заявником укладено угоду.
Боржник надав суду копію угоди від 16.12.2025, укладеної між арбітражним керуючим Белінською Наталією Олександрівною та ОСОБА_1 . Пунктами 3.4, 3.5 розділу 3 цього договору визначено, що виплата винагороди здійснюється заявником щомісяця у розмірі 5 677,50 грн протягом чотирьох місяців до 22.03.2026.
Згідно з квитанцією від 23.12.2025 заявник авансував 5 677,50 грн.
Разом із заявою про неплатоспроможність ОСОБА_1 надав суду план реструктуризації боргів, який містить наступні дані:
Загальні доходи боржника (в місяць) складають 12 000 грн, включаючи нерегулярні виплати на підробітках відповідно до Розписки від 17.12.2025.
Загальні витрати боржника (в місяць) становлять 10 852,94 грн, зокрема:
необхідний прожитковий мінімум - 3 028 грн;
орендна плата за житло - 5 000 грн;
плата за комунальні послуги - 2 000 грн;
щомісячні витрати на інтернет - 101,24 грн;
необхідні витрати на медичне лікування - 473,70 грн;
щомісячні витрати на мобільний зв'язок - 250 грн.
Відтак різниця між доходами та витратами боржника становить 1 147,06 грн, яка, за планом, буде виділятися для погашення вимог кредиторів.
Розмір суми, що щомісяця залишатиметься боржнику на побутові потреби, за планом складає 10 852,94 грн. Сума, що виділятиметься для погашення наявних обов'язкових періодичних зобов'язань - 68 823,6 грн. Вимоги кредиторів, які будуть списані у разі виконання плану, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 124 КУзПБ, становлять 390 665,29 грн.
Господарський суд звертає увагу, що судова процедура у справах про неплатоспроможність фізичної особи може тривати від 6 до 10 місяців, і цей період роботи арбітражного керуючого має бути оплачений.
Разом із тим боржник у плані реструктуризації боргів не вказав майбутніх витрат на оплату послуг арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого реструктуризацією та не надав жодного доказу можливості їх подальшої оплати у розмірі 5 677,50 грн щомісячно, окрім одноразової авансованої виплати 23.12.2025.
При задекларованому доході заявника у 12 000 грн на місяць покриття всіх витрат, включно з винагородою арбітражного керуючого, фактично неможливе.
Отже, план реструктуризації боргів є заздалегідь та свідомо необ'єктивним і таким, що не може бути виконаним.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20 сформулював принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності (подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 31.01.2024 у cправі №911/2140/22, від 15.02.2024 у справі №904/7413/21, від 25.01.2024 у справі №916/1575/21, від 18.04.2024 у справі №920/1398/21, від 27.05.2025 у справі №906/820/24).
Отже до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки, зокрема на етапі ініціювання справи про його неплатоспроможність:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог.
Проте, ОСОБА_1 (боржником) вказані вимоги законодавства належним чином не виконані, а саме:
не надано доказів щодо кожного кредитора про визначення суми грошових вимог із розмежуванням загальної суми заборгованості, суми основного зобов'язання та суми неустойки (штрафу, пені) окремо,
не надано доказів виникнення кредитних зобов'язань по кожному із кредиторів, а також строків їх виконання відповідно до закону або умов договорів (зокрема договорів, графіків платежів та доказів отримання коштів).
не надано доказів на підтвердження витрачання кредитних коштів на оплату оренди житла, комунальних послуг, навчання та медичних послуг;
не надано повної та достовірної інформації про банківські операції (платежі), рух грошових коштів по рахунках боржника за кредитними зобов'язаннями;
запропонований боржником план реструктуризації боргів є заздалегідь та свідомо необ'єктивним і таким, що не може бути виконаним.
Таким чином, ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами добросовісну поведінку боржника, яка демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та погашення заборгованості перед ними; натомість боржник через судову процедуру банкрутства, без прийняття власних добросовісних дієвих заходів, передбачає списання 88% боргу за рахунок кредиторів, що безумовно завдасть їм матеріальних збитків.
Встановлені судом обставини мають наслідком відмову ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі про власну неплатоспроможність.
Суд зауважує, що провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.
З огляду на положення процесуального закону, господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід'ємною складовою цього провадження.
Передбачена чинним Кодексом України з процедур банкрутства процедура неплатоспроможності фізичної особи не може використовуватися з метою ухилення від виконання взятих на себе фізичною особою зобов'язань та на шкоду іншим особам.
Згідно ч.4 ст. 119 Кодексу про банкрутство, господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо, відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Враховуючи те, що заявник не довів наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, суд дійшов до висновку про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Зважаючи на те, що судом відмовлено у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність боржника, господарський суд залишає без розгляду заяву арбітражного керуючого Белінської Н.О. про участь у справі про неплатоспроможність.
З урахуванням частини 7 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, відмова у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.
Керуючись статями 1, 2, 6, 9, 39, 113, 115, 119, Кодексу України з процедур банкрутства, 12, 75-79, 86, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у відкриті провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1 .
Заяву арбітражного керуючого Белінської Наталії Олександрівни про участь у справі про неплатоспроможність, залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки передбачені ГПК України.
Повний текст ухвали складено та підписано 03.03.2026.
Суддя Е.В. Зекунов