вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" лютого 2026 р. Справа№ 910/12496/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Євсікова О.О.
Демидової А.М.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників:
від позивача: Шпінь В. І.
від відповідача: Долженко Ю. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Дойч-Фарм"
на рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2025 (повний текст рішення складено 17.12.2025)
у справі № 910/12496/25 (суддя І. О. Андреїшина )
за позовом Державного підприємства "Медичні закупівлі України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дойч-Фарм"
про стягнення 3 234 183, 55 грн
Короткий зміст позовних вимог
Державне підприємство "Медичні закупівлі України" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дойч-Фарм" про стягнення 3 234 183,55 грн за договором про закупівлю № 09/324-09/2024 від 06.09.2024, з яких: 2 312 435,46 грн пені та 921 748,09 грн штрафу.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором про закупівлю № 09/324-09/2024 від 06.09.2024 в частині дотримання строків поставки товару.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2025 у справі № 910/12496/25 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дойч-Фарм" на користь Державного підприємства "Медичні закупівлі України" пеню у розмірі 2312435 грн 46 коп., штраф у розмірі 921748 грн 09 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 38 810 грн 20 коп.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що відповідачем порушено договірні зобов'язання в частині дотримання строків поставки товару, що є підставою для покладення на нього обов'язку сплатити пеню та штраф в заявленому розмірі. Також, суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення нарахованої пені та штрафу.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів
Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2025 у справі №910/12496/25, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дойч-Фарм" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить його скасувати в частині відмови суду першої інстанції у зменшенні розміру неустойки відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір неустойки до справедливого та співмірного рівня.
При цьому скаржник зазначає, що судом безпідставно відмовлено у зменшенні штрафних санкцій та не враховано, що його порушення не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.
Позивачем, 15.01.2026 через систему "Електронний суд" подано до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін, посилаючись на те, що відповідачем не доведено винятковості даного випадку та наявності обставин, які можуть бути підставою для зменшення штрафних санкцій.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2026 апеляційну скаргу у справі № 910/12496/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Ходаківська І.П. - головуючий суддя, судді: Владимиренко С.В., Демидова А.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І. П., судді: Демидова А. М., Владимиренко С. В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дойч-Фарм" на рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2025 у справі № 910/12496/25, витребувано матеріали справи № 910/12496/25 з господарського суду міста Києва, призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дойч-Фарм" у судовому засіданні на 18.02.2026.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/591/26 від 17.02.2026 у справі № 910/12496/25, у зв'язку із перебуванням судді Владимиренко С.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2026 у справі № 910/12496/25 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Євсіков О.О., Демидова А.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дойч-Фарм" на рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2025 у справі № 910/12496/25, призначено апеляційну скаргу до слухання у судовому засіданні на 26.02.2026 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Ходаківська І. П., судді: Євсіков О. О., Демидова А. М.
Присутній у судовому засіданні 26.02.2026 представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу.
Присутній у судовому засіданні 26.02.2026 представник позивача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин
Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, державне підприємство "Медичні закупівлі України" (далі - замовник, позивач) засноване на державній власності, належить до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України (далі - МОЗ України) і є підзвітним йому.
За оголошеною позивачем закупівлею було оголошено процедуру відкритих торгів з особливостями за предметом закупівлі "ДК 021:2015 - 33600000-6 Фармацевтична продукція (Пеметрексед 100 мг, Пеметрексед 500 мг)".
Після перемоги в аукціоні (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2024-07-26-007343-a) Товариства з обмеженою відповідальністю "Дойч-Фарм" (далі - постачальник, відповідач) з ним укладено договір про закупівлю № 09/324-09/2024 від 06.09.2024 (далі - договір), відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити замовнику фармацевтичну продукцію - Пеметрексед 100 мг, Пеметрексед 500 мг (далі за текстом - товар), а замовник зобов'язався прийняти товар та оплатити його в порядку і на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник бере на себе зобов'язання поставити замовнику фармацевтичну продукцію, асортимент, ціна та обсяг якої вказується в специфікації (додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього договору, а замовник прийняти таку продукцію та оплатити її в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно з пунктом 1.3. договору передбачено, що цей договір виконується в рамках виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров'я, а саме за бюджетною програмою КПКВК 2301400 "Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру".
Відповідно до умов договору постачальник зобов'язаний здійснити поставку продукції, закупленої за кошти Державного бюджету України 2024, 2025, 2026 років. При цьому у специфікації до договору визначено, що поставка продукції здійснюється окремими партіями (партія 1, партія 2, партія 3).
Відповідно до пункту 3.4. договору якщо інше не передбачено цим договором, за загальним правилом, оплата продукції за цим договором здійснюється замовником на умовах попередньої оплати з урахуванням положень бюджетного законодавства та нормативно-правових актів, що регулюють питання здійснення попередньої оплати.
Пунктом 4.1. договору встановлено, що постачальник зобов'язаний здійснити поставку продукції за цим договором у строк, вказаний у специфікації (додаток № 1).
Поставка продукції здійснюється Постачальником однією або окремими партіями.
Пунктом 8.1 договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань, що виникають з цього договору, сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.
Пунктом 8.2 договору за кожне порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) продукції, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від ціни продукції, строк поставки якої порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданої (несвоєчасно переданої, повернутої) продукції, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за договором, включаючи день виконання такого зобов'язання. За порушення строку поставки продукції понад 30 календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 відсотків від ціни продукції, строк поставки якої порушено. При цьому, відібрані зразки серій продукції для проведення лабораторного аналізу не вважаються непоставленими (неприйнятими).
Відповідно до пункту 8.3.5. у разі не передачі постачальником в повному обсязі продукції, закупленої за кошти державного бюджету 2024 та/або 2025, та/або 2026 років постачальником сплачується штраф у розмірі 20 відсотків від ціни непоставленої продукції.
Згідно з 8.4. договору у разі застосування пені та/або штрафу постачальник зобов'язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 30 календарних днів від дати направлення замовником письмового повідомлення постачальнику.
Відповідно до п. 4.1 договору, постачальник зобов'язаний здійснити поставку продукції партія №1 за договором у строк до 14 січня 2025 року включно.
На виконання вимог договору замовник здійснив попередню оплату за партію № 1, що підтверджується платіжним дорученням від 17.09.2024 № 7710.
Додатковою угодою № 5 від 17.07.2025 до договору сторони дійшли згоди викласти пункт 4 специфікації у такій редакції: у відповідності до п. 4.1 договору постачальник зобов'язаний здійснити поставку продукції за договором партії № 1:
- ПЕМЕТРЕКСЕД-МБ (Пеметрексед 100 мг), 11060 флаконів, до 14 січня 2025 включно;
- ПЕМЕТРЕКСЕД-МБ (Пеметрексед 100 мг), 4 флакони, до 11 серпня 2025 включно;
- ПЕМЕТРЕКСЕД-МБ (Пеметрексед 500 мг), 5278 флаконів, до 14 січня 2025 включно;
- ПЕМЕТРЕКСЕД-МБ (Пеметрексед 500 мг), 7479 флаконів, до 11 серпня 2025 включно.
04.07.2025 постачальник поставив 11060 флаконів ПЕМЕТРЕКСЕД-МБ (Пеметрексед 100 мг), що підтверджується видатковою накладною № 45141 від 04.07.2025.
04.07.2025 постачальник поставив 5278 флаконів ПЕМЕТРЕКСЕД-МБ (Пеметрексед 500 мг), що підтверджується видатковою накладною № 45141 від 30.07.2025.
22.07.2025 постачальник поставив 7479 флаконів ПЕМЕТРЕКСЕД-МБ (Пеметрексед 500 мг), що підтверджується видатковою накладною № 45653 від 22.07.2025.
Листом від 21.07.2025 №1215 відповідач повідомив про неможливість поставити 4 флакони ПЕМЕТРЕКСЕД-МБ (Пеметрексед 100 мг).
13.08.2025 позивач листом №05/3196-08/2025 повідомив постачальника про відмову від прийняття продукції в кількості 4 флакони ПЕМЕТРЕКСЕД-МБ (Пеметрексед 100 мг).
Щодо поставки лікарського засобу Пеметрексед 100 мг позивач у позовній заяві зазначає таке.
В періоди прострочення зобов'язання за договором (з 15.01.2025 по 04.07.2025 включно), вартість продукції, що не поставлена складає 4 421 672,28 грн та 0,1 відсоток від ціни продукції, строк поставки якої порушено, складає 4 421,67 грн. за кожен день прострочення зобов'язання, яке становить 171 день, та відповідно до наведеного розрахунку сума пені складає 756 105,57 грн.
Позивач також зазначає, що в період прострочення зобов'язання за договором (з 05.07.2025 по 16.07.2025 включно), вартість продукції, що не поставлена складає 1 598,58 грн (з ПДВ) та 0,1 відсоток від ціни продукції, строк поставки якої порушено, складає 1,60 грн за кожен день прострочення зобов'язання, яке становить 12 днів, та відповідно до наведеного розрахунку сума пені складає 19,20 грн.
Щодо поставки лікарського засобу Пеметрексед 500 мг позивач вказав наступне.
В період прострочення зобов'язання за договором (з 15.01.2025 по 04.07.2025 включно), вартість продукції, що не поставлена, складає 8 741 590,10 грн (з ПДВ) та 0,1 відсоток від ціни продукції, строк поставки якої порушено, складає 8 741,59 грн за кожен день прострочення зобов'язання, яке становить 171 день, та відповідно до наведеного розрахунку сума пені складає 1 494 811,89 грн.
Як зазначає позивач, в періоди прострочення зобов'язання за Договором (з 05.07.2025 по 16.07.2025 включно), вартість продукції, що не поставлена складає 5 124 900,24 грн (з ПДВ) та 0,1 відсоток від ціни продукції, строк поставки якої порушено, складає 5 124,90 грн за кожен день прострочення зобов'язання, яке становить 12 днів, та відповідно до наведеного розрахунку сума пені складає 61 498,80 грн.
Позивачем на електронну адресу відповідача надіслана претензія № 05/3472-09/2025 від 03.09.2025 з вимогою сплатити неустойку за неналежне виконання умов договору.
Постачальник відповіді не надав, не вчинив жодних дій для врегулювання спору, не сплачено неустойку.
Враховуючи вищевикладені обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дойч-Фарм" 3 234 183,55 грн за договором про закупівлю № 09/324-09/2024 від 06.09.2024, з яких: 2 312 435,46 грн пені та 921 748,09 грн штрафу.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
Як вбачається із змісту апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції відповідачем оскаржується в частині відмови суду першої інстанції у зменшенні розміру неустойки відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, а саме, заявлених до стягнення з ТОВ "Дойч-Фарм" на користь Державного підприємства "Медичні закупівлі України" пені у розмірі 2312435 грн 46 коп., та штрафу у розмірі 921748 грн 09 коп., а тому з огляду на норми частини першої статті 269 ГПК України судом апеляційної інстанції переглядається в цій частині.
За правилами статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, а згідно з приписами ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач свої зобов'язання за договором виконав не належним чином, заборгованість у заявленому до стягнення розмірі підтверджується належними доказами.
В оскаржуваній частині рішення щодо стягнення штрафу та пені, апеляційний господарський суд зазначає на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 8.2 договору визначено, що за кожне порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених договором) продукції, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 відсотка від ціни продукції, строк поставки якої порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданої (несвоєчасно переданої, повернутої) продукції, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за договором, включаючи день виконання такого зобов'язання. За порушення строку поставки продукції понад 30 календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 відсотків від ціни продукції, строк поставки якої порушено.
Місцевий господарський суд, перевірив наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, дійшов висновку про обґрунтованість стягнення з відповідача 2 312 435,46 грн. пені та 921 748,09 грн. штрафу. Скаржник не оспорює вірність нарахування пені та штрафу.
В апеляційній скарзі скаржник оспорює відмову судом першої інстанції у зменшенні розміру неустойки, а саме оспорює співмірність та справедливість застосованих штрафних санкцій. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зменшення неустойки (зокрема, штрафу) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу) до її розумного розміру.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил ст.86 ГПК на власний розсуд, за внутрішнім переконанням, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення, та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до ст.86 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме ст.551 ЦК та ст.233 ГК, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.
У постановах від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд також зазначив, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Необхідно зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання).
Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/17.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Як було роз'яснено Великою Палатою Верховного Суду від 18.03.2020 у постанові у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.
У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Апеляційний господарський суд зважає на те, що клопотання про зменшення штрафних санкцій відповідач мотивує тим, що нараховані штрафні санкції є занадто великими порівняно із збитками позивача, які як зазначає відповідач були нівельовані банківською гарантією.
Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, відповідачем зазначено про повне виконання ним умов договору (з урахуванням додаткової угоди №3), але наголошує на тому, що затримка у поставці товару відбулася не з його вини. Зокрема, відповідач зазначає, що системне порушення ним строків поставки пов'язано виключно з тим, що такі строки не відповідають реальним обставинам, які характеризують ринок лікарських засобів онкологічного спрямування. Відповідач зазначив, що звертався до позивача з проханням продовжити термін поставки 7479 флаконів до 26.08.2025 (лист №1192 від 09.07.2025), проте строк продовжено позивачем лише до 11.08.2025.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3, статті 627 Цивільного кодексу України, свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства України.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як погоджено сторонами в Договорі, зокрема підпунктом 4.4.1 договору, заявка на поставку продукції подається позивачем відповідачу не менш ніж за 30 календарних днів до дати поставки, визначеної у специфікації (додаток № 1).
Відповідач був обізнаний про мінімально можливі терміни здійснення позивачем замовлення продукції (30 календарних днів до дати поставки) та підтвердив своє погодження з даною умовою договору.
Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
З огляду на вказане, судом першої інстанції вірно зазначено, що невиконання зобов'язань контрагентом відповідача не звільняє його від відповідальності за неналежне виконання ним зобов'язань за договором. Також, суд зазначив, що контрагент відповідача не є стороною договору про закупівлю № 09/324-09/2024 від 06.09.2024, вибір та пошук контрагента, виробника - це самостійна (ризикова) та окрема діяльність позивача, яка ніяким чином не ототожнюється з взятими ним на себе зобов'язанням по договору про закупівлю № 09/324-09/2024 від 06.09.2024.
Крім цього, судом першої інстанції враховано численні листи позивача (листи від 14.04.2025 № 05/1507-04/2025, від 22.04.2025 № 05/1633-04/2025, від 10.06.2025 № 05/2338-06/2025, від 01.07.2025 №05/2628-07/2025) в яких він повідомляв відповідача про нагальну потребу лікарського засобу, що є предметом договору поставки, а також просив максимально можливо прискорити поставку, оскільки існує ризик переривання лікування пацієнтів, що отримують лікування.
З огляду на вказане, дослідивши матеріали справи та встановивши наявність правових підстав для задоволення позову, місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив, що питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, з урахуванням сукупності з'ясованих обставин, та зважаючи на відсутність виключних обставин які пов'язують можливість зменшення розміру санкцій, також врахував не надання відповідачем документального підтвердження, вказав про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, у тому числі з урахуванням їх розміру. При цьому, судом зазначено про неможливість визнати заявлене клопотання виключним випадком для можливості зменшення суми пені.
Враховуючи відсутність у даній справі виняткових підстав, передбачених статтею 551 ЦК України, а також зважаючи на ненадання відповідачем належних доказів на підтвердження наявності особливих обставин, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру пені та штрафу.
Апеляційний господарський суд не вбачає підстав для зменшення штрафних санкцій, оскільки відповідачем не доведено належними і допустимими доказами наявність виняткових обставин для зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій. Також, скаржником не доведено неспівмірності останній по відношенню до суми основного боргу.
В той же час, відповідно до частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Судові витрати
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за результатами розгляду апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дойч-Фарм" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2025 у справі №910/12496/25 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повна постанова підписана 02.03.2026.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді О.О. Євсіков
А.М. Демидова