Окнянський районний суд Одеської області
Справа № 506/653/23
Провадження № 3-в/506/49/26
02 березня 2026 року селище Окни
Суддя Окнянського районного суду Бурдинюк О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали подання т.в.о. начальника ВПД №2 Подільського РУП ГУНП в Одеській області про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, від відбування адміністративного арешту строком на 10 діб, накладеного постановою Красноокнянського районного суду № 506/653/23 від 20.07.2023 року, у зв'язку із закінченням строку давності фактичного виконання постанови суду, -
19.02.2026 року т.в.о. начальника ВПД №2 Подільського РУП ГУНП в Одеській області звернувся до суду з поданням про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, від відбування адміністративного арешту строком на 10 діб, накладеного постановою Красноокнянського районного суду № 506/653/23 від 20.07.2023 року, у зв'язку із закінченням строку давності фактичного виконання постанови суду.
Подання обґрунтоване тим, що постановою Красноокнянського районного суду Одеської області від 20.07.2023 (справа № 506/653/23 ) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на 10 діб. Постанова була звернута до виконання та прийнята до виконання ВПД № 2 Подільського РУП ГУНП в Одеській області, однак фактично адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту виконано не було. З дня набрання постанови законної сили постанови суду минуло більше двох років. КУпАП не містить норм, які б встановлювали граничний строк фактичного виконання постанови суду про накладення адміністративного арешту після її звернення до виконання, що свідчить про наявність прогалини в законодавстві. Рішенням Конституційного Суду України від 23.11.2018 №10-p/2018 у справі №1-12/2018 (3911/15), положення ч.1 ст.294 та ст.326 КУпАП визнано таким, що не відповідають Конституції України, у зв'язку з чим вони втратили чинність. Зазначене рішення є обов'язковим остаточним та таким, що не може бути оскаржене, що унеможливлює безстрокове та автоматичне виконання адміністративного арешту. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Швидка проти України» від 30.01.2015 (заява №17888/12), «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 (заява №16347/02),«Надточій проти України» від 15.05.2008 (заява №7460/03), визнав, що справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю можуть підпадати під гарантії ст. 6 Конвенції, як справи з кримінальним обвинуваченням. Однак, подальше виконання постанови суду суперечитиме принципу правової визначеності та практиці Конституційно Суду України і Європейського суду з прав людини. На підставі зазначеного, ініціатор зазначеного подання вважає за можливе до правовідносин, які виникли, застосувати аналогію закону, а саме норми ст.80 КК України, та просить звільнити ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у зв'язку із закінченням строків давності виконання судового рішення.
Учасники, повідомлені належним чином, до суду не з'явилися, про поважність причини неявки не повідомили.
Дослідивши матеріали подання, суд приходить до наступного.
Постановою Красноокнянського районного суду № 506/653/23 від 20.07.2023 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 10 діб.
Відповідно до ст. 304 КУпАП питання, зв'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Разом з тим, перелік питань, пов'язаних із виконанням постанов викладений у розділі V КУпАП.
Зокрема, під час виконання постанови можуть вирішуватися питання про відстрочку, припинення, давність виконання постанови про накладення адміністративного стягнення, заміну одного виду стягнення на інший тощо.
Статтею 303 КУпАП встановлена давність виконання постанов про накладення адміністративних стягнень. Так, не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до ст. 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Давність виконання - це визначений термін, протягом якого потрібно здійснити усі дії, необхідні для реалізації останньої стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення, і після закінчення якого постанова про накладення адміністративного стягнення вже не підлягає виконанню. Обов'язок звернення до виконання постанови лежить на органі, що виніс постанову. Таким строком, згідно із цією статтею є три місяця. Цей термін починає відраховуватися з моменту винесення постанови.
Постанова про накладення адміністративного стягнення виконується до її фактичного виконання.
Зазначена постанова суду, у визначений законом термін звернена до виконання, а тому давність виконання постанови про накладення адміністративного стягнення згідно зі ст. 303 КУпАП не порушено.
У той же час, згідно зі ст. 302 КУпАП, за наявності обставин, зазначених у пунктах 5, 6 і 9 статті 247 цього Кодексу, орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, припиняє її виконання.
Такими обставинами відповідно до пунктів 5, 6 та 9 ст. 247 КУпАП, є: видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
Таким чином, підстави, що унеможливлюють виконання постанови суду є обставини, що роблять виконання судового рішення взагалі неможливим, до таких обставин неможливо віднести відсутність за місцем проживання чи не встановлення місця перебування правопорушника, оскільки така відсутність може бути тимчасовою та/або з метою ухилення особи від відбування адміністративного стягнення.
Судом не встановлено та в матеріалах подання не містяться докази наявності обставин, які зумовлюють припинення виконання постанови чи визнання її такою, що не підлягає виконанню.
Більше того, до подання не додано жодного доказу, що міг би свідчити про намагання працівників поліції виконати постанову суду, хоча, згідно зі ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Аналогічні приписи містить і ст.298 КУпАП, якою встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.
Виконання постанови про накладення адміністративного стягнення є завершальною стадією провадження у справах про адміністративні правопорушення, зміст якої полягає в практичній реалізації обмежень особистого, морального і матеріального характеру, передбачених призначеним правопорушнику стягненням.
Стадія виконання постанови про накладення адміністративного стягнення включає в себе такі етапи: звернення постанови до виконання; безпосереднє виконання постанови; закінчення провадження по виконанню постанови.
Під зверненням постанови до виконання у ст. 303 КУпАП розуміється своєчасне (не більш ніж через три місяці з дня її винесення) направлення постанови до органу, який відповідно до законодавства уповноважений її безпосередньо виконувати, і визнається єдиним юридичним фактом, який має значення для встановлення, чи підлягає вона виконанню, незалежно від того, чи розпочато безпосереднє (реальне) виконання цієї постанови, що дотримано судом.
Кодекс України про адміністративні правопорушення не передбачає і можливості звільнення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, від відбування адміністративного стягнення у зв'язку з закінченням строку давності виконання судового рішення за жодним з видів адміністративних стягнень, у тому числі стягнення у виді адміністративного арешту.
В той же час, застосування за аналогією положень ст. 80 КК України щодо звільнення особи від відбування адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту у зв'язку з закінченням строку давності виконання судового рішення є неможливим, оскільки суперечить положенням ч. 4 ст. 3 КК України, якою передбачено, що застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.
Конституційний суд України у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5 рп/2005 вказав, що «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі».
За таких обставин подання про вирішення питання про давність виконання судового рішення, шляхом звільнення особи від відбування адміністративного стягнення не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст.284, 304 КУпАП, -
У задоволенні подання т.в.о. начальника ВПД №2 Подільського РУП ГУНП в Одеській області про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування адміністративного арешту строком на 10 (десять) діб, накладеного постановою Красноокнянського районного суду № 506/653/23 від 20.07.2023 року, у зв'язку із закінченням строку давності фактичного виконання постанови суду - відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Бурдинюк О. С.