Рівненський апеляційний суд
Іменем України
26 лютого 2026 року м. Рівне
Справа № 569/1769/23
Провадження № 11-кп/4815/405/26
Колегія суддів Рівненського апеляційного суду у складі :
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю :
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 13 січня 2026 року, якою продовжено ОСОБА_5 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 27, ч. 3 ст. 307, ч.2 ст.27, ч.3 ст.15, ч.3 ст. 307, ч.2 ст. 307, ч.1 ст. 354 Кримінального кодексу України (далі - КК), запобіжний захід у виді тримання під вартою, у кримінальному провадженні №62021240030000096,
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 13 січня 2026 року, задоволено клопотання прокурора ОСОБА_8 та продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 , котрий народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 13 березня 2026 року, з одночасним визначенням застави - 120 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 363 360 грн., у разі внесення якої на обвинуваченого буде покладено ряд процесуальних обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 просить вказане судове рішення скасувати та постановити нову ухвалу, якою змінити раніше обраний йому запобіжний захід з триманням під вартою на цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 , із застосуванням електронного засобу контролю або зменшити раніше визначений розмір застави на суму, що не перевищує 80 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
На обґрунтування своїх вимог зазначив, що прокурором у цьому клопотанні не наведено даних про існування заявлених ризиків, а посилання на тяжкість вчиненого злочину не може бути вагомою підставою для тримання особи під вартою. Вказує, що прокурором не доведено існування ризиків впливу ним на свідків, перешкоджання судового розгляду чи вчинення нових кримінальних правопорушень, оскільки саме на сторону обвинувачення покладено обов'язок доказування у кримінальному процесі.
Судом у порушенні вимог закону не було розглянуто можливість застосування інших альтернативних запобіжних заходів, зокрема цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю, оскільки вража,є що саме він зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. При цьому зазначив, протягом 9 років не отримує доходів, а його родина перебуває в скрутному матеріальному становищі, тому вважає визначений розмір застави надто суворим та непомірним для нього.
Звертає увагу на тривалість терміну його перебування під вартою - 3 роки 8 місяців, що суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод,
Повний текст цієї ухвали місцевого суду від 13 січня 2026 року йому вручено не було, а тому вважаючи, що строк пропущений з поважних причин, просить поновити строк на апеляційне оскарження,
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 на підтримання поданої апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_4 про відсутність підстав для зміни обвинуваченому виду запобіжного заходу, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить таких висновків.
Як убачається з матеріалів судового провадження повний текст ухвали Рівненського районного суду Рівненської області від 13 січня 2026 року обвинуваченому ОСОБА_5 , який перебуває під вартою, вручено не було. Вказане дає підстави для висновку, що відповідно до приписів статей 115-117 КПК, строк на апеляційне оскарження ухвали суду підлягає поновленню.
За приписами ч.1 ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Положеннями ч.ч.1, 2 ст. 331 КПК передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. При цьому, як передбачено ст. 177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Як убачається з матеріалів цієї судової справи, у провадженні Рівненського районного суду Рівненської області перебуває кримінальне провадження №62021240030000096, про обвинувачення ряду осіб, зокрема обвинуваченого ОСОБА_5 за ч.2 ст. 27, ч. 3 ст. 307, ч.2 ст. 27, ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 307, ч.2 ст. 307, ч.1 ст. 354 КК.
Прокурором, у відповідності до вимог КПК, і зокрема ст. 331 цього Кодексу, було подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки існують достатні підстави вважати, що існують ризики передбачені ст. 177 КПК - впливу на свідків та інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні та вчинення іншого чи продовження кримінального правопорушення в яких обвинувачується.
Перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів, погоджується з тим, що на даний час продовжують існувати ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Так, ОСОБА_5 будучи знайомий з іншими обвинуваченими та свідками у вказаному кримінальному провадженні може чинити на них тиск, шляхом погроз, умовлянь, чи іншим з метою примусити їх відмовитися від дачі показань чи дати завідомо неправдиві показання.
Також обвинувачений може вчинити інше чи продовжити кримінальні правопорушення, в яких обвинувачується, оскільки ОСОБА_5 будучи раніше неодноразово засудженим за вчинення тяжких, особливо тяжких злочинів та відбуваючи покарання у Державній установі "Катеринівська виправна колонія №46" знову обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, зокрема у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропної речовини у місцях позбавлення волі, у складі організованої групи, вчинених повторно, що свідчить на обґрунтованість даного ризику.
Водночас, жодних доказів щодо незадовільного стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_5 , який перешкоджав би його утримуванню в слідчому ізоляторі, як в апеляційній скарзі, так і в ході апеляційного розгляду не надано.
Колегія суддів визнає, що встановлені місцевим судом ризики знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді і є достатніми для висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе запобігти цим ризикам та гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Стосовно доводів обвинуваченого ОСОБА_5 щодо зменшення визначеного судом розміру застави, колегія суддів приходить до наступного.
Так, ч.4 ст. 182 КПК передбачено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Тобто застава повинна бути обрана в такому розмірі, аби забезпечити попередження можливої протиправної поведінки підозрюваного або перешкодити її виникненню та запобігти ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК, під загрозою застосування фінансових санкцій. Зокрема, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Мангурас проти Іспанії" від 08 січня 2009 року, сума застави має бути такою, аби забезпечити стримуючий ефект цього заходу.
При визначенні розміру застави суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який раніше неодноразово судимий, його майновий стан, тяжкість злочинів в яких він обвинувачується у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропної речовини, а тому колегія суддів приходить до переконання, що місцевим судом правомірно визначено розмір застави, який є достатнім та зможе гарантувати у разі внесення обвинуваченим чи будь-якою іншою особою заставодавцем виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Разом з цим суд звертає увагу на тривалий термін перебування під вартою обвинуваченого, що підтверджується матеріалами справи. Зокрема встановлено, що обвинуваченому ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 24.06.2022 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, тобто більше 3 років тому, і з того часу цей запобіжний захід постійно продовжено.
Апеляційний суд зауважує, що застосування запобіжного заходу не повинно бути "очікуванням" обвинувального вироку. Саме на це звернув увагу ЄСПЛ у ряді свої рішень.
Так у рішенні ЄСПЛ (за скаргою № 26772/95 від 6 квітня 2000 року) по справі "Лабіта проти Італії", п. 152 визначає, що "…відповідно до практики Суду, на питання про те, чи є розумним строк тримання під вартою, не можна відповісти абстрактно…; передусім національні судові органи мають забезпечити, щоб у будь-якому конкретному випадку досудове тримання обвинуваченої особи під вартою не перевищувало розумного строку. З цією метою вони повинні вивчити всі факти "за" і "проти" наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка, за належного врахування принципу презумпції невинуватості, виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи, та викласти їх у своєму рішенні щодо відхилення клопотання про звільнення…".
З огляду на викладене колегія суддів приходить висновку, що ця ухвала є законною, обґрунтованою та вмотивовано, постановленою з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а тому підстав для її скасування та обрання обвинуваченому ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, на даний час не вбачає.
Керуючись ст.ст. 115-117, 404, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Поновити обвинуваченому ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження.
Ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 13 січня 2026 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 - без задоволення.
Ця ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3