Справа № 553/2921/25 Номер провадження 33/814/421/26Головуючий у 1-й інстанції Подмаркова Ю. М. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.
03 березня 2026 року м. Полтава
Суддя Полтавського апеляційного суду Дряниця Ю.В., при секретарі Чемерис А.К., за участі ОСОБА_1 , адвоката Горбенка П.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Горбенка Павла Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Подільського районного суду м. Полтави від 22 грудня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Постановою Подільського районного суду м. Полтави від 22 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 06 липня 2025 року, о 00 год. 42 хв., в м. Полтаві, по вул. Олександра Бідного, 1, керував транспортним засобом Chevrolet Epica, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager ARLM-0457 результат: 0, 29‰, тест 469, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР України.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що своїми діями ОСОБА_1 вчинивадміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, наклавши на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком один рік.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 діючи через свого адвоката Горбенка П.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду, та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Звертає увагу суду, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який знаходився на військовій службі, а тому його огляд на стан сп'яніння мав відбуватися уповноваженою особою органу ВСП.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до положень п.2.9.а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП наступає за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння.
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, суд першої інстанції зазначив, що водій перебував поза межами території будь-якої військової частини та не виконував в той час жодних військових обов'язків, а тому залучення уповноваженої особи органу ВСП для проведення огляду на стан сп'яніння не вимагалась.
Апеляційний суд не погоджується з такими висновками.
Відповідно до частини 2 статті 266-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, огляд військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння,щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Також, відповідно до частини 3 статті 266-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Так, згідно відеозапису події, що мала місце 06 липня 2025 року, ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції поза військовою частиною у зв'язку з керуванням транспортним засобом в комендантську годину.
Зі змісту відеозапису також встановлено, що водій ОСОБА_1 був одягнений у військовий однострій, повідомляв поліцейських про перебування на військовій службі, зазначав, що виконує розпорядження командира, що зобов'язувало поліцейських повідомити про свої підозри про перебування військовослужбовця поза військовою частиною у стані сп'яніння орган управління Військової служби правопорядку.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що до повноважень патрульних поліцейських не входить з'ясування істинності чи хибності тверджень зупиненого військовослужбовця про фактичне виконання ним завдань військової служби.
Наявність встановленого факту перебування особи на військовій службі та повідомлення ним факту виконання обов'язків військової служби зобов'язують поліцейського залучити до процедури огляду співробітників ВСП, які наділені повноваженнями оцінки підстав і законності перебування військовослужбовця поза межами території військової частини, та в подальшому прийняти на себе ініціативу щодо огляду особи на стан сп'яніння, або ж, у випадку встановлення, що особа не виконувала обов'язки військової служби, передати відповідну ініціативу співробітникам Національної поліції.
З урахуванням встановлених обставин, апеляційний суд зважає, що проведення проводилоась працівником поліції без відповідної правової підстави, а тому суд приходить до висновку про недоведеність винуватості водія автомобіля в порушенні п. 2.9а Правил дорожнього руху.
Недоведеність вини особи, відповідно до ст. 9 КУпАП, свідчить про відсутність складу правопорушення.
Відповідно до вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
З огляду на викладене та оцінюючи докази в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Горбенка Павла Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Подільського районного суду м. Полтави від 22 грудня 2025 рокускасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського апеляційного суду Ю. В. Дряниця