Справа № 553/1088/25 Номер провадження 22-ц/814/399/26Головуючий у 1-й інстанції Подмаркова Ю. М. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
23 лютого 2026 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Обідіної О.І.,
суддів: Карпушина Г.Л., Пилипчук Л.І.,
розглянула в судовому засіданні м. Полтаві, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу адвоката Максименко Юлії Петрівни, яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Полтави від 07 липня 2025 року по справі за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу,-
У березні 2025 року АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу в сумі 3159,63 грн., 95,44 грн. - 3% річних, 390,38 грн. - інфляційній витрати та судовий збір в сумі 3028 грн.
Вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є побутовим споживачем послуг із розподілу природного газу, за адресою АДРЕСА_1 , з яким укладений договір розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу.
Фактом приєднання відповідача до умов договору розподілу природного газу є вчинення споживачем будь-яких дій, зокрема надання підписаної заяви - приєднання, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
АТ «ОГС «Полтавагаз» виконує належним чином умови договору розподілу природного газу, а відповідач ухиляється від сплати за надані послуги, що призвело до утворення заборгованості за період з 01.03.2020 по 01.03.2025, яка становить 3159,63 грн.
Вважає, що в порядку ст. 625 ЦК України підлягають стягненню також 3% річних та інфляційні витрати.
Рішенням Подільського районного суду м. Полтави від 07 липня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу в сумі 3159,63 грн., 3% річних - 95,44 грн., інфляційній витрати - 390,38 грн., а всього 3645,45 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» судовий збір 3028 грн.
Не погодившись з рішення суду адвокат Максименко Ю.П. подала апеляційну скраду, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вказує, що адреси за якою надаються послуги та пред'явлено позов - АДРЕСА_1 не існує і між сторонами не укладався договір щодо вказаної адреси на транспортування газу, а отже позивачем ведеться облік газу за неіснуючою адресою та неіснуючим договором, що свідчить про відсутність у відповідача обв'язку по сплаті послуг із розподілу природного газу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 є побутовим споживачем послуг із розподілу природного газу за адресою АДРЕСА_2 , де встановлено 2 лічильники газу.
По лічильнику газу № 679928 присвоєно ЕІС код 56ХМ26І01012801С, о/р НОМЕР_1 , по лічильнику № 679865 присвоєно ЕІС код 56ХМ26І01012800Е, О/Р 1012800.
Несплата послуг за транспортування газу за період з 01.01.2020 по 01.03.2025 призвела до виникнення заборгованості, яку товариство просило стягнути з урахуванням норм ст. 625 ЦК України.
Задовольняючи позовні вимоги, суд дійшов висновку про наявність договірних відносин між сторонами в сфері розподілу природного газу, згідно яких відповідач є споживачем і на її ім'я відкрито два особових рахунка. Внаслідок невиконання останньою обов'язку по своєчасній оплаті за спожиті послуги, утворилась заборгованість, розмір якої доведений наданими позивачем доказами.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов'язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
З 01 жовтня 2015 року введено в дію Закон України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 року № 329-VІІІ, яким визначено правові засади функціонування ринку природного газу України, впроваджено розмежування послуг та обов'язків оператора газорозподільної системи та постачальника природного газу.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про ринок природного газу», розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.
Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України «Про ринок природного газу», регулятор затверджує кодекс газорозподільних систем за результатами консультацій із суб'єктами ринку природного газу.
Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 року №2494, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за №1379/27824, розроблений відповідно до Закону України «Про ринок природного газу», визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.
Відповідно до п. 1 глави 1 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем, суб'єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.
Згідно п. 1 глави 3 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем, здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2498 затверджено Типовий договір розподілу природного газу (далі - Договір). Відповідно до п. 1.3. цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 633 ЦК України, умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.
Так, матеріалами справи доводиться, що ОСОБА_1 є власником садибного будинку за адресою АДРЕСА_2 , який було газифіковано в 2007 році.
У вказаному домоволодінні по заяві власника встановлено 2 лічильники газу та відкрито споживачу відповідно 2 особові рахунки - № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 .
Зазначене не заперечується стороною відповідача, яка пояснювала, що робочий проект, розроблений проектним відділом «Полтавагаз» в 2007 році вже передбачав існування 2 лічильників по обліку природного газу в її домоволодінні.
В 2008 році лічильники пройшли перевірку та на них були встановлені захисні засоби, що доводиться відповідними протоколами ВАТ «Полтавагаз» та актами.
Факт споживання природного газу та користування послугами доводиться відомостями контрольного зняття показників лічильників за 2023-2024 роки.
Крім того, самим відповідачем не заперечувався факт отримання нею послуг АТ «ОГС «Полтавагаз» та відповідно здійснення нею оплати за такі послуги. Так, в своєму відзиві ОСОБА_1 повідомляє, що в неї має місце переплата за надані послуги з розподілу природного газу в розмірі 1964,32 грн. згідно рахунку фактури №1012800-202501 по особовому рахунку НОМЕР_2 .
Зазначені обставини доводять факт приєднання відповідача до умов договору розподілу природного газу, а відтак наявність договірних правовідносин в даній сфері.
Як неодноразово зауважував Верховний Суд при розгляді справ подібної категорії, фактом приєднання відповідача до умов договору (акцептування договору) є вчинення дій по споживанню послуг з розподілу природного газу.
Тобто фактичне отримання послуг та відсутність прямого заперечення проти надання таких послуг необхідно розцінювати як висловлене споживачем погодження з умовами надання житлово-комунальної послуги (правовий висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 11 листопада 2019 року у справі №646/834/17).
Таким чином колегія суддів приходить до висновку про наявність між сторонами договірних правовідносин, користування ОСОБА_1 , як побутовим споживачем, послуг з розподілу газу та не здійснення їх оплати впродовж 5 років, що призвело до виникнення заборгованості, яка правомірно стягнута судом першої інстанції з урахуванням положень ст. 625 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду та не містять посилання на обставини, з якими процесуальне законодавство пов'язує скасування чи зміну судового рішення.
Посилання апелянта на відсутність адреси АДРЕСА_1 та не укладання договору про надання послуг за вказаною адресою є безпідставними та не спростовують її наявність, оскільки заборгованість стягується по конкретному особовому рахунку за розподіл газу по лічильнику.
В даному випадку належне відповідачу домоволодіння по АДРЕСА_2 облаштоване двома приладами обліку газу ще з 2007 року, у зв'язку з чим і відкрито два окремих особових рахунків, оплату по яких необхідно також здійснювати окремо в залежності від показників лічильника.
Твердження апелянта про наявність в неї переплати по особовому рахунку НОМЕР_2 не спростовує наявності заборгованості по іншому особовому рахунку НОМЕР_1 .
При цьому колегія суддів звертає увагу, що в рахунку-фактурі №1012800-202501 про наявність переплати товариством зазначено адресу АДРЕСА_3 , що не заперечується відповідачем на відміну від зазначення адреси АДРЕСА_1 .
Що стосується твердження апелянта про порушення позивачем строків позовної давності з огляду на нарахування заборгованості за період, починаючи з 2020 року, колегія суддів зауважує наступне.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Разом з тим, згідно пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Пункт 19 передбачає, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року№64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Отже, перебіг строків позовної давності, визначених статтями 257, 258 ЦК України (загальна та спеціальна позовна давність), зупиняються на строк дії воєнного стану.
Таким чином, строк позовної давності для звернення до суду за захистом свого права позивачем в даному випадку не пропущено.
За вказаних обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду як ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 367, ч. 1 п. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу адвоката Максименко Юлії Петрівни, яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду м. Полтави від 07 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 03 березня 2026 року.
Судді: О.І. Обідіна Г.Л. Карпушин Л.І. Пилипчук