23 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 280/9697/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),
суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року (суддя Богатинський Б.В.) в адміністративній справі №280/9697/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 16.09.2024 № 084150005574 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до частини 1 статті 26 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 30.05.2024, зарахувавши до загального стажу роботи періодів роботи згідно з трудовою книжкою від 05.09.1986 серії НОМЕР_1 та періоду навчання згідно з дипломом серії НОМЕР_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з рішенням відповідача про відмову в призначенні пенсії не погоджується. При видачі паспорта громадянина України у січні 2011 року допущена технічна помилка і прізвище позивачки рос.мової вказано “ ОСОБА_2 », замість вірного “ ОСОБА_3 ». Звернутися до паспортного столу та отримати новий паспорт позивачка не має можливості, оскільки проживає в м. Дніпрорудне, яке на даний час окуповано російською федерацією. Твердження відповідача про те, що прізвище позивачки в трудовій книжці та свідоцтві про народження дитини не відповідає паспортним даним є надмірним формалізмом.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 16.09.2024 № 084150005574 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу роботи періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 05.09.1986 серії НОМЕР_1 та період навчання згідно з дипломом серії НОМЕР_2 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що за доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано: період роботи згідно з записів трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки прізвище заявниці не відповідає паспортним даним; період догляду за дитиною до трирічного віку, оскільки прізвище заявниці не відповідає паспортним даним; період навчання з 01.09.1981 по 24.06.1986, оскільки прізвище позивача не відповідає паспортним даним та прізвищу зазначеному в свідоцтві про одруження. За таких обставин у позивача відсутній достатній страховий стаж для призначення пенсії за віком.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач 07.09.2024 звернулась з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Розглянувши заяву та надані документи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області (визначений структурний підрозділ органу за принципом екстериторіальності) прийняте рішення від 16.09.2024 року № 084150005574 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком за нормами ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за відсутності необхідного страхового стажу 31 років.
У оскаржуваному рішенні відповідач 1 зазначає, що до страхового стажу не враховані періоди роботи згідно записів трудової книжки серія НОМЕР_3 та період догляду за дитиною до трьох річного віку, згідно свідоцтва про народження дитини НОМЕР_4 , оскільки прізвище заявниці не відповідає паспортним даним. Не врахований період навчання з 01.09.1981 по 24.06.1986, згідно диплому НОМЕР_2 , оскільки прізвище особи не відповідає паспортним даним та прізвищу зазначеному в свідоцтві про одруження НОМЕР_5 .
Не погоджуючись з рішення про відмову у призначенні пенсії, позивач звернулась до суду з цією позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України “Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Приписами частин першої-третьої статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Як зазначено у частині четвертій статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно ст.62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" № 637 від 12.08.1993 року (далі - Постанова № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці відповідач вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.
Так, на час заповнення трудової книжки позивача (дата заповнення 05.09.1986), діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412) (далі - Інструкція).
Відповідно до п.1.2 Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу.
У подальшому була чинною інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993 року , яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110 (далі - Інструкція №58).
Відповідно до п. 2.2 Інструкції №58, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження: відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення: відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України: відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з ним винагороди.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказ) (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати текст) наказу (розпорядження).
В даному випадку трудова книжка позивача є належним та достатнім доказом для підтвердження роботи позивача у спірному періоді.
Відповідно до п. "д" ч. 3 ст. 56 Закону №1788-XIІ, до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Згідно пункту 8 Порядку №637, час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Під час навчання позивача діяли норми Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, пункт 2.15 якої передбачав, що студентам, особам, які навчаються, аспірантам та клінічним ординаторам, що мають трудові книжки, учбовий заклад (науковий заклад) вносить запис про час навчання на денних відділеннях (в тому числі підготовчих) вищих і середніх спеціальних учбових закладах, в партійних школах і школах профруху. Підставою для таких записів є накази учбового закладу (науковий заклад) про зарахування або відрахування студента, особи, яка навчається, аспіранта, клінічного ординатора.
Статтею 45 Закону СРСР від 19.07.1973 р. "Про затвердження Основ законодавства Союзу PCP і союзних республік про народну освіту" було передбачено, що вища освіта здійснюється в університетах, інститутах, академіях, заводах - втузах та інших навчальних закладах, віднесених у встановленому порядку до вищих навчальних закладів. Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах здійснюється за денною, вечірньою та заочною формами навчання.
Статтею 53 Закону України "Про вищу освіту" передбачено, що студент (слухач) - особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.
Згідно з Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 02.06.1993 за № 161 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 листопада 1993 року за № 173, студенту, який захистив дипломний проект (роботу), склав державні екзамени відповідно до вимог освітньо-професійної програми підготовки, рішенням державної комісії присвоюється відповідно освітній рівень (кваліфікація) та видається державний документ про освіту (кваліфікацію).
Із змісту наведених норм встановлено, що навчанням у вищому навчальному закладі є період з дня зарахування особи до вищого навчального закладу на денну, вечірню або заочну форму навчання до дня її відрахування у зв'язку із завершенням навчання та отриманням відповідного документа про вищу освіту державного зразка.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.02.2020 у справі №456/2503/16.
Щодо підстав зазначених відповідачем для не зарахування до загального стажу роботи періодів роботи згідно з трудовою книжкою від 05.09.1986 серії НОМЕР_1 та періоду навчання згідно з дипломом серії НОМЕР_2 , оскільки прізвище особи не відповідає паспортним даним та прізвищу зазначеному в свідоцтві про одруження НОМЕР_5 , суд звертає увагу, що Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а та від 25.04.2019 у справі № 593/283/17 висловив позицію, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Так, згідно з свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 08.06.1964 року, позивачу присвоєно ПІБ (рос. мовою) “ ОСОБА_4 ». Дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно диплому серії НОМЕР_2 від 30.06.1986 року, ОСОБА_5 в 1981 році вступила до Запорізького державного педагогічного університету і в 1986 році закінчила повний курс Запорізького державного університету за спеціальністю “математика і фізика». Рішенням Державної екзаменаційної комісії від 24.06.1986 ОСОБА_5 присвоєно кваліфікацію “вчителя математики і фізики».
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 06.12.1986 року, “ ОСОБА_4 » уклала шлюб з “ ОСОБА_6 », прізвище після укладення шлюбу змінила на “ ОСОБА_3 ». Згідно свідоцтва серії НОМЕР_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 “ ОСОБА_7 », батьком якої є “ ОСОБА_6 », а матір'ю - “ ОСОБА_8 ».
Згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_8 , виданого Дніпрорудненським РВ ГУМВС України в Запорізькій області від 04.01.1997 року, позивачу присвоєно ПІБ (укр. мовою) “ ОСОБА_1 » (рос. мовою - “ ОСОБА_9 »). Дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Місце народження позивача: місто Запоріжжя.
Однак, при видачі паспорта громадянина України у січні 2011 року допущена технічна помилка і прізвище Позивачки рос.мової вказано “ ОСОБА_2 », замість вірного “ ОСОБА_3 », але позивач зазначає, що звернутися до паспортного столу та отримати новий паспорт не має можливості, оскільки проживає в м. Дніпрорудне, яке на даний час окуповано російською федерацією.
Згідно трудової книжки серії НОМЕР_9 від 05.09.1986 особисті дані власника трудової книжки зазначені: Прізвище “ ОСОБА_10 , змінено на ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_5 », ім'я “ ОСОБА_11 », по-батькові “ ОСОБА_12 », дата народження “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
В даному випадку формальна неточність при заповненні паспорту позивача так і свідоцтва про укладення шлюбу у написанні прізвища, а саме, зазначено “ ОСОБА_2 » замість правильного “ ОСОБА_3 » не може позбавляти позивача на зарахування до загального стажу роботи періодів роботи згідно з трудовою книжкою від 05.09.1986 серії НОМЕР_1 та періоду навчання згідно з дипломом серії НОМЕР_2 та позбавлення позивача в подальшому конституційного права на соціальний захист.
В силу положень статті 64 Закону № 1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України; проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсійні виплати.
В той же час пункт 43 Порядку гарантує, що право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Крім того, відповідно до приписів статті 64 Закону № 1058-IV відповідачі наділені правом, зокрема, проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями.
Однак, відповідачем не надано доказів здійснення законодавчо визначених дій для встановлення періоду роботи, який підлягає зарахуванню до загального стажу позивача.
При цьому слід зазначити, що не зарахування періоду догляду за дитиною до трьох річного віку, згідно свідоцтва про народження дитини НОМЕР_4 в спірному рішенні, не оскаржується позивачем, тому судом оцінка вказаному періоду не надається.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 16.09.2024 № 084150005574 про відмову зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу роботи періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 05.09.1986 серії НОМЕР_1 та період навчання згідно з дипломом серії НОМЕР_2 .
При цьому належним способом відновлення порушених прав позивача в даному випадку є саме зобов'язати зарахувати такі періоди позивача до страхового стажу та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та вказане не є втручанням у дискреційні повноваження пенсійного органу.
Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України
Головуючий - суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова
суддя Ю. В. Дурасова