02 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/32123/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року (суддя Н.Є. Сліпець) у справі № 160/32123/25 за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання незаконною та скасування постанови,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якому просив визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука Костянтина Петровича від 19.09.2025 про відкриття виконавчого провадження № 79143939.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не був обізнаний про ухвалення судом постанови від 09.01.2025 року, позивач не мав можливості добровільно сплатити штраф відповідно до ст. 307 КУпАП, а тому вважав, що строк для добровільної сплати не розпочався. Крім того, виконавче провадження було відкрито не за місцем проживання боржника, що свідчить про порушення відповідачем Закону України «Про виконавче провадження». Відтак, позивач вважає, що постанова від 19.09.2025 про відкриття виконавчого провадження № 79143939 є незаконною та підлягає скасуванню.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Судом першої інстанції зазначено, що постанова суду від 09.01.2025 не містить альтернативних адрес місця проживання позивача, і містить лише одну адресу, за якою мешкає позивач.
Суд звернув увагу, що у спірних правовідносинах відсутні підстави вважати, що зазначені у виконавчому документі відомості про місце (фактичного) проживання позивача були недостовірними і вимагали додаткової перевірки та/або не могли вважатися місцем проживання/перебування для цілей визначення місця виконання рішення за правилами частини першої статті 24 Закону №1404-VIII. Державний виконавець Савчук К.П. на стадії вирішення питання про відкриття виконавчого провадження не був зобов'язаний самостійно встановлювати адресу місця проживання боржника позивача.
Відтак, суд дійшов висновку, що виконавче провадження було правомірно відкрито
Шевченківським ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), оскільки у виконавчому документі зазначена адреса, яка територіально відноситься до Шевченківського району м. Києва.
Також, суд зазначив, що до повноважень державного виконавця не належить перевірка своєчасного вручення (надіслання) судом правопорушнику копії постанови про накладення адміністративного стягнення, а відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право проводити перевірку виконання боржником рішень, що підлягають виконанню виключно під час здійснення виконавчого провадження, а отже виключно після відкриття виконавчого провадження.
Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що адреса у постанові суду від 09.01.2025 року явно не відповідає дійсності, а державний виконавець всупереч ст. 24 Закону №1404 не встановив зареєстроване місце проживання позивача. Зауважує, що він не був повідомлений про існування виконавчого документа - постанови суду від 09.01.2025 року, це унеможливлює направлення постанови суду від 09.01.2025 року на примусове виконання, а тому відкриття виконавчого провадження за постановою суду від 09.01.2025 року є передчасним.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що 09.01.2025 постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та до нього застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на один рік. У цій постанові адресою проживання правопорушника вказано АДРЕСА_1 .
18.09.2025 постанова суду надійшла на примусове виконання до Шевченківського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та постановою державного виконавця Савчука К.П. було відкрито виконавче провадження № 79143939.
Також, постановами державного виконавця від 19.09.2025 визначений розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, стягнутий виконавчий збір, накладений арешт на кошти боржника та надіслані запити до банків, Пенсійного фонду України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової служби України з метою встановлення майна (коштів), на які можна звернути стягнення в порядку виконання постанови суду.
З матеріалів виконавчого провадження № 79143939, а також з відзиву вбачається, що позивач сплатив кошти 23.09.2025 в сумі 37 857,92грн та розпорядженням № 79143939 від 24.09.2025 кошти були перераховані в рахунок оплати штрафу в розмірі 34 000грн, та в рахунок оплати виконавчого збору - 3400грн та витрат виконавчого провадження - 69 грн та 388,92грн.
Постановою державного виконавця Савчука К.П. від 24.09.2025 виконавче провадження закінчено у зв'язку з фактичним виконання позивачем постанови суду.
Вважаючи, що постанова про відкриття виконавчого провадження № 79143939 є протиправною та підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Положенням ст.1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №1404 у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Відповідно до ч.4 ст.4 Закону №1404 виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.
Згідно ч.1 ст. 24 Закону №1404 виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Частиною 1 ст. 26 Закону №1404 встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, зокрема, якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом.
Частиною ст. 26 Закону №1404 встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Відповідно до ст. 18 Закону №1404 виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Закон №1404 не містить норми, що встановлює безпосередньо обов'язок виконавця перевірити інформацію про місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) сторін виконавчого провадження.
Отже, якщо інформація про місце проживання (перебування) боржника, що міститься у виконавчому документі, не викликає сумнівів в її достовірності, виконавець не має підстав для перевірки цієї інформації.
Спірною постановою державного виконавця 19.09.2025 року відкрито виконавче провадження № 79143939 щодо примусового виконання постанови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська (на сьогоднішній день змінена назва суду на Шевченківський районний суд м. Дніпра) від 09.01.2025 року у справі №932/2470/24. В свою чергу, у цій постанові районного суду від 09.01.2025 року адресою проживання правопорушника зазначено АДРЕСА_1 .
Як слушно звернув увагу суд першої інстанції, у спірних правовідносинах відсутні підстави вважати, що зазначені у виконавчому документі відомості про місце (фактичного) проживання позивача були недостовірними і вимагали додаткової перевірки та/або не могли вважатися місцем проживання/перебування для цілей визначення місця виконання рішення за правилами ч.1 ст. 24 Закону №1404.
Так, постанова районного суду від 09.01.2025 року, на підставі якої було прийнято оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження, не містила альтернативних адрес місця проживання позивача, у зв'язку з чим його аргументи (з посиланням на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 15.07.2021 у справі №380/9335/20) про протиправність оскаржуваної постанови через те, що виконавець не упевнився, що зазначена у постанові районного суду від 09.01.2025 року адреса проживання позивача є його зареєстрованим місцем проживання, є безпідставними.
У спірних правовідносинах державний виконавець на стадії вирішення питання про відкриття виконавчого провадження не був зобов'язаний самостійно встановлювати адресу боржника, відповідно не здійснення дій щодо перевірки місця реєстрації позивача як боржника не може свідчити про те, що виконавче провадження було відкрито протиправно.
Аналогічний висновок вказано Верховним Судом у постанові від 11 січня 2024 року у справі № 640/35340/21.
Також, зі змісту матеріалів справи вбачається, що постанова районного суду від 09.01.2025 року, яка надійшла до відповідача для примусового виконання, містила дату набрання нею законної сили.
Колегія суддів зауважує, що встановивши відповідність виконавчого документа вимогам ст. 4 Закону № 1404, зокрема наявності в ньому відомостей (дати) про набрання документом законної сили, державний виконавець не мав підстав для повернення виконавчого документу без прийняття до виконання. Натомість, виконавець в силу вимог ч.5 ст. 26 Закону №1404 мав винести постанову про відкриття виконавчого провадження.
За цих обставин, колегія суддів дійшла висновку, що спірна постанова про відкриття виконавчого провадження № 79143939 винесена правомірно з дотриманням вимог Закону №1404, а отже підстави для її скасування відсутні.
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року у справі № 160/32123/25 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 02.03.2026
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров