02 березня 2026 рокуСправа №160/13099/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява акціонерного товариства «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» (далі - позивач, АТ НЗФ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в якій позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність ГУ ДПС у Дніпропетровській області, яка виразилася у невизнанні поданих уточнюючих декларацій з екологічного податку за І-й квартал 2022 року (реєстраційний номер документа 9315164866 від 31.03.2025 р.) та ІІ-й квартал 2022 року (реєстраційний номер документа 9315165738 від 01.04.2025 р.) податковою звітністю та не відображенні уточнених показників в ІКП платника податку Акціонерне товариство "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" (код 00186520);
зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (код 44118658) внести зміни до інтегрованої картки платника податків Акціонерне товариство "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" (код 00186520) щодо відображення відомостей про суму податкового зобов'язання з екологічного податку, згідно поданих уточнюючих декларацій з екологічного податку за І-й квартал 2022 року (реєстраційний номер документа 9315164866 від 31.03.2025 р.) та ІІ-й квартал 2022 року (реєстраційний номер документа 9315165738 від 01.04.2025 р.)
Обґрунтовуючи позов по суті товариство зазначило, що відповідач вчинив протиправну бездіяльність у прийнятті уточнюючих декларацій, оскільки вони заповнені у відповідності до вимог діючого законодавства.
Ухвалою суду справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження та з-поміж іншого відповідачу надано термін для подання відзиву на позовну заяву.
До суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він не визнає позовну заяву, вважає її необґрунтованою та просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначив, що згідно з пунктом 49.8 статті 49 ПКУ прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 ПКУ. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом (пункт 49.9 статті 49 ПКУ). За результатами перевірки було встановлено, що уточнюючі податкові декларації з екологічного податку за І-й та ІІ-й квартали 2022 року були подані Позивачем з порушенням абзацу 7 пункту 48.3 статті 48 ПКУ.
03.06.2025 року позивач надав відповідь на відзив, в якому зазначив, що як вбачається, із відзиву на позовну заяву, Відповідач не визнав подану Позивачем уточнену звітність з екологічного податку за 2022 рік з двох причин - у рядку «податкова адреса» не вказано назву країни (Україна), а також порушена послідовність зазначення обов'язкових елементів адреси. Позивач вважає, що вказані обставини не є порушенням вимог п. 48.3 ст. 48 ПКУ, а тому у Відповідача були відсутні підстави для застосування п. 48.7 ст. 48 ПКУ, тобто для невизнання поданої звітності податковою декларацією.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що у 2022 році Акціонерним товариством "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" подано податкові декларації з екологічного податку:
- за І-й квартал 2022 року, реєстраційний номер в контролюючому органі 9046120434, було задекларовано податкове зобов'язання з екологічного податку в сумі 10 942 772,78 грн.(рядок 4.1.1 Декларації);
- за ІІ-й квартал 2022 року, реєстраційний номер в контролюючому органі 9139997774, було задекларовано податкове зобов'язання з екологічного податку в сумі 9 237 291,57 грн.(рядок 4.1.1 Декларації).
Зазначені декларації були прийняті контролюючим органом, що підтверджується квитанціями.
Враховуючи норми пункту 69.16. підрозділу 10 розділу ХХ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Податкового кодексу України та індивідуальну податкову консультацію ДПС України від 24.11.2023 вих№4318/ІПК/99-00-04-01-03 ІПК, надану на запит АТ НЗФ від 07.11.2023 року вих№2023.11.07/7-6877, в майбутньому податковому періоді, зокрема, протягом І-го кварталу 2025 року, Позивач скористався правом коригування нарахованих за І-й та ІІ-й квартали 2022 року сум екологічного податку та, відповідно до ст. 50 та 102 ПКУ, надав на адресу контролюючого органу Уточнюючі податкові декларації з екологічного податку:
1. 31.03.2025 року - за І-й квартал 2022 року, реєстраційний номер в контролюючому органі 9315164866, було задекларовано податкове зобов'язання з екологічного податку до зменшення в сумі «- 10 942 772,78 грн.» (рядок 4.1.1 Декларації);
2. 01.04.2025 року - за ІІ-й квартал 2022 року, реєстраційний номер в контролюючому органі 9315165738, було задекларовано податкове зобов'язання з екологічного податку до зменшення в сумі «- 9 237 291,57 грн.» (рядок 4.1.1 Декларації).
Зазначені Уточнюючі податкові декларації з екологічного податку за І-й та ІІ-й квартали 2022 року подані позивачем в електронному вигляді та були прийняті ДПС України, що підтверджується відповідними квитанціями № 2 від 31.03.2025 року та від 01.04.2025 року відповідно.
Після подання Уточнюючих податкових декларацій з екологічного податку за І-й та ІІ-й квартали 2022 року АТ НЗФ було отримано наступні листи від ГУ ДПС у Дніпропетровській області:
- 10.04.2025 року надійшов лист № 31021/6/04-36-04-03 від 04.04.2025 року, в якому ГУ ДПС у Дніпропетровській області повідомляє «уточнююча податкова декларація екологічного податку у зв'язку із зменшенням податкового зобов'язання за І квартал 2022 року від 31.03.2025 року № 9315164866 не відповідає вимогам ст. 48 Кодексу та не вважається податковою звітністю»;
- 15.04.2025 року надійшов лист № 32109/6/04-36-04-03-14 від 07.04.2025 року, в якому ГУ ДПС у Дніпропетровській області повідомляє «уточнююча податкова декларація екологічного податку у зв'язку із зменшенням податкового зобов'язання за ІІ квартал 2022 року від 01.04.2025 року № 9315165731 не відповідає вимогам ст.48 Кодексу та не вважається податковою звітністю».
В якості обґрунтуванням зазначеного твердження про невідповідність поданих Уточнюючих декларацій з екологічного податку за І-й та ІІ-й квартали 2022 року вимогам ст. 48 ПКУ в листах Відповідача зазначається однакова підстава - «В порушення абз. 7 п. 48.3 статті 48 Кодексу Акціонерним товариством «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» (код 00186520) подало уточнюючу податкову декларацію екологічного податку у зв'язку із зменшенням податкового зобов'язання за І квартал 2022 року від 31.03.2025 року №9315164866 (за ІІ квартал 2022 року від 01.04.2025 року № 9315165731), в якому в графі «податкова адреса» невірно зазначено місцезнаходження платника податків відповідно до баз даних ДПС України».
У відповідності із п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Пункт 102.1 ст. 102 ПКУ в свою чергу визначає, що «Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 392, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації або уточнюючої декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань в межах поданих уточнень, за такою податковою декларацією протягом 1095 днів (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 392, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу) з дня подання уточнюючого розрахунку (декларації).»
Згідно із пунктом 48.1 статті 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.
Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.
Відповідно до пункту 48.2 статті 48 ПК України обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.
Пунктом 48.3 статті 48 ПК України передбачено, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити, як: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід'ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
Згідно із пунктом 48.7 статті 48 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.
Форма податкової декларації з екологічного податку затверджена Наказом Міністерства фінансів України № 715 від 17.08.2015 р.
У відповідності із затвердженою формою податкова декларація з екологічного податку може бути звітною, звітною новою або уточнюючою. Розділ (рядок ) 2 форми Декларації передбачає заповнення інформації про платника податку, зокрема про його найменування, податковий номер, інформацію про коди, податкову адресу та електронну адресу.
Позивач в поданих уточнюючих деклараціях з екологічного податку за І-й та ІІ-й квартали 2022 року, які подавалися в електронному вигляді 31.03.2025 р. та 01.04.2025 року відповідно, в Розділі (рядку) 2 зазначив свою податкову адресу, а саме було вказано - вул.Електрометалургів, будинок 310, місто Нікополь, Дніпропетровська обл., 53200.
У відповідності із п. 45.2 ст. 45 ПКУ податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
В даному випадку, зазначена Позивачем в уточнюючих податкових деклараціях з екологічного податку, адреса відповідає тій адресі, відомості про яку містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що підтверджується Випискою з ЄДР.
Таким чином, в поданій уточнюючій звітності з екологічного податку Позивачем було вірно зазначено податкову адресу, яка відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Посилання Відповідача на те, що податкова адреса зазначена невірно та не відповідає базі даних ДПС України є необґрунтованою.
Згідно з вимогами п. 49.15. ст. 49 ПКУ податкова декларація вважається неподаною за умови порушення норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48, абзаців першого - третього пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу та надання або надсилання контролюючим органом платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації, зокрема засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" для податкових декларацій, поданих у такий спосіб.
У Відповідача були відсутні правові підстави для застосування положень п. 49.15 ст. 49 ПКУ до уточнюючих податкових декларацій, поданих АТ НЗФ за І-й та ІІ-й квартали 2022 року.
Втім, суд щодо обраного способу захисту порушеного права, зокрема, шляхом внесення зміни до інтегрованої картки платника податків, зазначає про таке.
Наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 року №5 затверджено Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі - Порядок № 5).
Цим Порядком визначено правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).
За змістом пункту 3 розділу І Порядку № 5 Метою ведення оперативного обліку і складання звітності податкових органів є забезпечення користувачів повною, достовірною та неупередженою інформацією щодо стану розрахунків платників з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування для прийняття оптимальних управлінських рішень.
Оперативний облік та звітність податкових органів ґрунтується на таких принципах:
нарахування - показники фіксуються в оперативному обліку згідно з правилами оподаткування, установленими Кодексом та іншими законодавчими актами з питань податкового законодавства;
превалювання сутності над формою - законність відображення облікових операцій та відповідність їх сутності;
повне висвітлення - звітність податкових органів має містити інформацію, яка всебічно характеризує стан розрахунків платників податків з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування;
безперервність - виконання повноважень та функцій податкових органів здійснюється виходячи з припущення, що їх діяльність буде тривати і надалі;
єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх показників в інформаційній системі та звітності податкових органів в єдиній грошовій одиниці.
Для забезпечення достовірності відображення облікових показників в ІКП структурними підрозділами за напрямами роботи здійснюється попередній та загальний контроль у терміни, встановлені цим Порядком.
Пунктом 2 розділу І Порядку №5 встановлено, що інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу.
За п. 1 розділу ІІ Порядку № 5 з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.
ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.
Під час проведення облікової операції в ІКП зазначається дата запису операції, зміст операції та/або документ, на підставі якого здійснюється запис.
Спеціальне кодування всіх операцій, що використовуються для відображення в ІКП облікових показників, забезпечує автоматизоване ведення ІКП.
Виходячи із положень розділів Порядку № 5 відображенню в інтегрованій картці платника підлягають, зокрема, зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, визначені територіальним органом контролюючого органу та узгоджені відповідно до чинного законодавства.
Таким чином, вказаний Порядок зобов'язує контролюючий орган відобразити у інтегрованій картці позивача, як платника податків, показники податкової звітності.
Однак, як встановлено судом, уточнюючі податкові декларації не були прийняті контролюючим органом, відтак, вимога про зобов'язання здійснити коригування в інтегрованій картці платника згідно із показниками ще не прийнятих уточнюючих податкових декларацій є передчасною.
Суд зауважує, що в порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права, і потрібно враховувати, що суд не може вирішувати вимоги на майбутнє, а тому права позивача в цій частині наразі не порушені, а тому такі вимоги задоволенню не підлягають.
Пунктом 49.11 ст.49 Податкового кодексу України встановлено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48, а також недотримання вимог абзаців першого - третього пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації.
Згідно з вимогами п. 49.15. ст. 49 ПКУ податкова декларація вважається
неподаною за умови порушення норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48, абзаців першого - третього пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу та надання або надсилання контролюючим органом платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації, зокрема засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" для податкових декларацій, поданих у такий спосіб.
Так, листами № 31021/6/04-36-04-03 від 04.04.2025 року та № 32109/6/04-36-04-03-14 від 07.04.2025 року позивача повідомлено про те, що уточнюючі податкові декларації екологічного податку не вважаються податковою декларацією.
Отже, саме вказані повідомлення є тими рішеннями, якими повідомлено про відмову у прийнятті декларацій.
Таким чином, належним способом захисту прав позивача є визнання протиправними рішень про відмову у прийнятті декларацій, які оформлені листами № 31021/6/04-36-04-03 від 04.04.2025 року та № 32109/6/04-36-04-03-14 від 07.04.2025 року та зобов'язання відповідача зареєструвати спірні декларації.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, викладені у листах № 31021/6/04-36-04-03 від 04.04.2025 року та № 32109/6/04-36-04-03-14 від 07.04.2025 року.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області зареєструвати уточнюючі податкові декларації екологічного податку у зв'язку із зменшенням податкового зобов'язання за І квартал 2022 року від 31.03.2025 року № 9315164866 за ІІ квартал 2022 року від 01.04.2025 року № 9315165731, подані акціонерним товариством «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ», датою їх фактичного отримання контролюючим органом.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь акціонерного товариства «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова