вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" лютого 2026 р. Справа № 910/7523/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Євсікова О.О.
Ходаківської І.П.
за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Кравченко С.В.
від відповідача: Курдюмов М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 (повний текст рішення складено 01.12.2025) (суддя Щербаков С.О.)
у справі № 910/7523/25 Господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення 15 308 125,89 грн
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС" (далі також - ТОВ "АЛЬТЕС") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі також - ДП "Гарантований покупець") про стягнення заборгованості у загальному розмірі 15 308 125,89 грн, з яких: 13 767 373,68 грн - основного боргу, 715 416,86 грн - інфляційних втрат за загальний період з 16.09.2022 по 30.04.2025 та 825 335,35 грн - 3 % річних за загальний період з 16.09.2022 по 10.06.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 62/01/20 від 28.01.2020 в частині здійснення оплати за поставлену позивачем електричну енергію за "зеленим тарифом" за жовтень 2021 року, за період часу з лютого 2022 по березень 2022 року, за період часу з травня 2022 року по серпень 2022 року, за період часу з вересня 2022 року по грудень 2022 року, за період часу з лютого 2023 року по липень 2023 року, за вересень 2023 року, за період часу з січня 2024 року по грудень 2024 року.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі № 910/7523/25 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС" 13 767 373,68 грн основного боргу, 825 212,41 грн 3 % річних, 715 416,86 грн інфляційних втрат та 183 696,04 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за спірні періоди є таким, що настав, відтак заборгованість Державного підприємства "Гарантований покупець" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС" за договором № 62/01/20 від 28.01.2020 становить 13 767 373,68 грн
Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат та за розрахунком суду, обґрунтованою до стягнення є сума 3 % річних у розмірі 825 212,41 грн, яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за загальний період з 16.09.2022 по 10.06.2025 (нарахування здійснено окремо за кожний місяць, з урахуванням здійснених відповідачем оплат) та сума інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі 715 416,86 грн за загальний період з 16.09.2022 по 30.04.2025.
Розглянувши клопотання ДП "Гарантований покупець" про зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат, що заявлені позивачем до стягнення до 1 грн, місцевий господарський суд, враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, дійшов висновку, що підстави для зменшення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, відсутні.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі № 910/7523/25, Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в задоволеній частині та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
За доводами скаржника, оскаржуване рішення в задоволеній судом частині ухвалено з неповним дотриманням норм матеріального права, зокрема п. 11.4. Порядку № 641, ст. 11, 509, 530 ЦК України, ст.174, 193 ГК України, ч.1 ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.19, 92, 129, 129-1 Конституції України, Наказів № 140 та № 206, ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, та процесуального права, зокрема, ст.2, 7, 13, 73, 74, 86, 202, 236 ГПК України; судом не надано належної оцінки іншим обставинам, які мають істотне значення для вірного вирішення справи по суті, зокрема в частині невірності здійснених нарахувань.
Скаржник вказує, що звертаючись до суду із позовом про стягнення 13 767 373,68 грн основного боргу позивачем не враховано особливостей регулювання зобов'язань сторін під час дії воєнного стану, особливостей здійснення розрахунків, зокрема права Гарантованого покупця на зменшення рівня розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, а також не враховано усі оплати здійснені Гарантованим покупцем, а також рівня розрахунків ОСП з Гарантованим покупцем.
Суд першої інстанції помилково послався на абзац 2 п. 11.4 Порядку № 641, який взагалі не містить вказівок або положень про зобов'язання Гарантованого покупця щодо здійснення 100% оплати за поставлену електричну енергію.
Також, на переконання скаржника, сам лише факт зазначення у рішення суду про те, що місцевий господарський суд здійснив перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3 % не свідчить про належне виконання судом свого обов'язку; суд в оскаржуваному рішенні не навів власний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, які б підтверджували обґрунтованість та законність висновків суду в цій частині; місцевим господарським судом також не було враховано, що нарахування інфляційних втрат здійснюється з наступного місяця.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.01.2026 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі № 910/7523/25; розгляд апеляційної скарги призначено на 17.02.2026 о 09:45; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 23.01.2026.
У зв'язку з перебуванням судді Владимиренко С.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2026 для розгляду справи № 910/7523/25 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді: Євсіков О.О., Ходаківська І.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі № 910/7523/25 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Ходаківська І.П.; розгляд апеляційної скарги призначено на 19.02.2026 об 11:00.
Позиції учасників справи
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги відповідача заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, зазначаючи, зокрема, що наявність в НЕК "Укренерго" заборгованості перед відповідачем за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел має бути підтверджено належними доказами згідно вимог ст.73-74 ГПК України, а не лише посиланням на її наявність в апеляційній скарзі або дані на відповідному сайті відповідача; пункт 11.4 Порядку № 641 не містить положень про те, що у випадку неотримання коштів гарантованим покупцем від ОСП, строк виконання остаточного розрахунку гарантованого покупця з продавцем за "зеленим" тарифом не настає чи відкладається на строк до моменту надходження коштів.
Також позивач наголошує на тому, що положення Постанов НКРЕКП не передбачають автоматичного зарахування боргу, а передбачають право відповідача на вчинення дій зі зменшення рівня розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, а також жодним чином не звільняють Гарантованого покупця від обов'язку здійснення ним повної оплати придбаної електричної енергії за Договором; під час дії Постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 в редакції постанови НКРЕКП № 340 від 03.03.2022 відповідачем жодним чином не реалізоване встановлене нею право.
Також позивач просить суд застосувати до Державного підприємства "Гарантований покупець" заходи відповідальності за зловживання процесуальними правами на розсуд суду.
Явка представників учасників справи
У судове засідання 19.02.2026 з'явились представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні представник відповідача (скаржника) вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.
Представник позивача проти апеляційної скарги відповідача заперечував і просив суд залишити її без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 28.01.2020 між Державним підприємством "Гарантований покупець" (далі - Гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС" (далі - продавець за "зеленим" тарифом) було укладено договір № 62/01/20, відповідно до умов якого продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13 грудня 2019 року № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).
Відповідно до п. 2.1. договору, сторони визнають свої зобов'язання згідно з законами України "Про ринок електричної енергії", "Про альтернативні джерела енергії", Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 307, Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього Договору.
Пунктом 2.3 договору визначено, що продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за "зеленим" тарифом встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Умовами п. 2.4, 2.5 договору сторони погодили, що продавець за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за "зеленим" тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за "зеленим" тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
Згідно п. 3.1 договору, обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Відповідно до п. 3.2 договору, розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.
За умовами п. 3.3 договору, оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюється відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Пунктом 4.5 договору унормовано, що гарантований покупець зобов'язаний, зокрема купувати у продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію.
Якщо продавець за "зеленим" тарифом є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії та регулятором вже встановлено йому "зелений" тариф і продавець за "зеленим" тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01.01.2030 року) - п.7.4 договору.
В подальшому, між Державним підприємством "Гарантований покупець" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС" укладено додаткові угоди № 1/930/01/21 від 26.02.2021, № 1428/07/23 від 29.05.2023, № 1901/07/24 від 12.02.2024 та № 9198/07/24 від 31.12.2024 до договору № 62/01/20 від 28.01.2020.
Зокрема, додатковою угодою № 1901/07/24 від 12.02.2024 до договору № 62/01/20 від 28.01.2020 сторони вирішили умови договору викласти у новій редакції, зокрема:
Пункт 1.1 "За цим Договором продавець зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії, відпущену генеруючими одиницями продавця, включеними до балансуючої групи гарантованого покупця, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок)".
Пункт 2.1 "Сторони визнають свої зобов'язання згідно з законами України "Про ринок електричної енергії", "Про альтернативні джерела енергії", Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 307, Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 308, договором про участь у балансуючій групі гарантованого покупця та керуються їх положеннями і положеннями чинного законодавства України при виконанні цього Договору".
Пункт 2.3 "Продавець здійснює продаж електричної енергії гарантованому покупцю за встановленими регулятором для кожної генеруючої одиниці "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього, та іншими цінами, у випадках, передбачених Законом України "Про ринок електричної енергії" та Порядком, у національній валюті України".
Пункт 2.4 "Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця у розрахунковому місяці, визначається відповідно до Порядку".
Пункти 3.1-3.3 викладено в наступній редакції: "Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається на підставі даних комерційного обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до Порядку.
Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електричну енергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця, з урахуванням ПДВ. Гарантований покупець та продавець при виникненні взаємної однорідної заборгованості мають право за взаємною згодою проводити зарахування зустрічних однорідних вимог, що оформлюється Сторонами в установленому законодавством порядку.
Оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються відповідно до Порядку".
На виконання умов договору № 62/01/20 від 28.01.2020 позивачем у жовтні 2021 року та за періоди лютий 2022 року - березень 2022 року та травень 2022 року - серпень 2022 року було поставлено відповідачу електричну енергію за "зеленим тарифом" на загальну суму 15 416 893, 36 грн, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії за жовтень 2021 року від 31.10.2021 на суму 2 203 881,24 грн; за лютий 2022 року від 28.02.2022 на суму 918 482,81 грн; за березень 2022 року від 31.03.2022 на суму 165,07 грн; за травень 2022 року від 31.05.2022 на суму 3 063 205,08 грн; за червень 2022 року від 30.06.2022 на суму 3 402 971,65 грн; за липень 2022 року від 31.07.2022 на суму 3 017 343,19 грн; за серпень 2022 року від 31.08.2022 на суму 2 570 699,18 грн з урахуванням актів коригування за березень 2022 року від 30.09.2022 на суму 203 605,26 грн; за липень 2022 року від 16.05.2024 на суму 19 730,23 грн та за серпень 2022 року від 17.05.2024 на суму 16 809,65 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.
Проте, відповідач за поставлену електричну енергію розрахувався частково на суму 6 578 448,84 грн, що підтверджується копіями банківських виписок, а саме: за жовтень 2021 року в сумі 2 126 030,45 грн; за лютий 2022 року в сумі 854 738,69 грн; за березень 2022 року в сумі 51 156,12 грн; за травень 2022 року в сумі 529 434,19 грн; за червень 2022 року в сумі 854 241,11 грн; за липень 2022 року в сумі 950 864,60 грн; за серпень 2022 року в сумі 1 211 983,68 грн.
Тож, заборгованість відповідача перед позивачем за актами купівлі-продажу електроенергії за вказаний період (жовтень 2021 року та за періоди лютий 2022 року-березень 2022 року та травень 2022 року-серпень 2022 року) становить 8 838 444,52 грн, а саме за актами купівлі-продажу електроенергії: за жовтень 2021 року в сумі 77 850,79 грн, за лютий 2022 року в сумі 63 744,12 грн, за березень 2022 року в сумі 152 614,21 грн, за травень 2022 року в сумі 2 533 770,89 грн; за червень 2022 року в сумі 2 548 730,54 грн; за липень 2022 року в сумі 2 086 208,82 грн; за серпень 2022 року в сумі 1 375 525,15 грн, що також підтверджується підписаним між сторонами Актом звірки розрахунків ДП "Гарантований покупець" та ТОВ "АЛЬТЕС" станом на 31.12.2024.
Крім того, позивачем за періоди: з вересня 2022 року по грудень 2022 року, з лютого 2023 року по липень 2023 року, з вересня 2023 року по жовтень 2023 року та з січня 2024 по грудень 2024 включно було поставлено відповідачу електричну енергію за "зеленим тарифом" на загальну суму 56 034 528,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами купівлі-продажу електроенергії: за вересень 2022 року від 30.09.2022 на суму 1431415,26 грн; за жовтень 2022 року від 31.10.2022 на суму 1669589,09 грн; за листопад 2022 року від 30.11.2022 на суму 386764,10 грн; за грудень 2022 року від 31.12.2022 на суму 180042,10 грн; за лютий 2023 року від 28.02.2023 на суму 1276243,38 грн; за березень 2023 року від 31.03.2023 на суму 1936690,60 грн; за квітень 2023 року від 30.04.2023 на суму 2291247,23 грн; за травень 2023 року від 31.05.2023 на суму 4350479,27 грн; за червень 2023 року від 30.06.2023 на суму 3683308,44 грн; за липень 2023 року від 31.07.2023 на суму 3952043,47 грн; за вересень 2023 року від 30.09.2023 на суму 3350127,67 грн; за жовтень 2023 року від 31.10.2023 на суму 1451624,48 грн; за січень 2024 року від 25.01.2024 на суму 168215,71 грн; за січень 2024 року від 06.11.2024 (за період 27.01.2024-31.01.2024) на суму 1489,04 грн; за лютий 2024 року від 29.02.2023 на суму 532967,17 грн; за лютий 2024 року від 14.11.2024 (за період 01.02.2024-11.02.2024) на суму 664,09 грн; за березень 2024 року від 31.03.2024 на суму 2259265,52 грн; за квітень 2024 року від 30.04.2024 на суму 2481299,74 грн; за травень 2024 року від 31.05.2024 на суму 4664635,67 грн; за червень 2024 року від 30.06.2024 на суму 4179480,64 грн; за липень 2024 року від 31.07.2024 на суму 4665404,72 грн; за серпень 2024 року від 30.08.2024 на суму 4564032,32 грн; за вересень 2024 року від 30.09.2024 на суму 3452280,43 грн; за жовтень 2024 року від 31.10.2024 на суму 2065483,51 грн; за листопад 2024 року від 30.11.2024 на суму 716937,73 грн; за грудень 2024 року від 31.12.2024 на суму 313436,68 грн, з урахуванням актів коригування до акту купівлі-продажу електроенергії за вересень 2022 року від 30.04.2024 на суму 9359,94 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.
Проте, відповідач за поставлену електричну енергію розрахувався частково, що підтверджується копіями банківських виписок, а саме: за вересень 2022 року у сумі 990220,79 грн; за жовтень 2022 року у сумі 1360488,44 грн; за листопад 2022 року у сумі 386246.10 грн; за грудень 2022 року у сумі 157026,82 грн; за лютий 2023 року у сумі 1222962,89 грн; за березень 2023 року у сумі 1886274,51 грн; за квітень 2023 року у сумі 2190592,77 грн; за травень 2023 року у сумі 4213608,23 грн; за червень 2023 року у сумі 3663755,73 грн; за липень 2023 року у сумі 3928431,38 грн; за вересень 2023 року у сумі 3 243 714,60 грн; за січень 2024 року у сумі 161034,68 грн; за лютий 2024 року у сумі 507297,82 грн; за березень 2024 року у сумі 2216827,37 грн; за квітень 2024 року у сумі 2445639,89 грн; за травень 2024 року у сумі 2844806,77 грн; за червень 2024 року у сумі 2858178,54 грн; за липень 2024 року у сумі 4474715,07 грн; за серпень 2024 року у сумі 4514710,62 грн; за вересень 2024 року у сумі 3408588,60 грн; за жовтень 2024 року у сумі 2014994,11 грн; за листопад 2024 року у сумі 665899,22 грн; за грудень 2024 року у сумі 297959,39 грн.
Тож, заборгованість відповідача перед позивачем за актами купівлі-продажу електроенергії за періоди: з вересня 2022 року по грудень 2022 року, з лютого 2023 року по липень 2023 року, з вересня 2023 року по жовтень 2023 року та з січня 2024 по грудень 2024 складає 4 928 929,16 грн, а саме за актами купівлі-продажу електроенергії: за вересень 2022 року у сумі 450554,41 грн; за жовтень 2022 року у сумі 309100,65 грн; за листопад 2022 року у сумі 518 грн; за грудень 2022 року у сумі 23015,28 грн; за лютий 2023 року у сумі 53280,49 грн; за березень 2023 року у сумі 50416,07 грн; за квітень 2023 року у сумі 100654,46 грн; за травень 2023 року у сумі 136871,04 грн; за червень 2023 року у сумі 19552,71 грн; за липень 2023 року у сумі 23612,09 грн; за вересень 2023 року у сумі 106413,07 грн; за січень 2024 року у сумі 8670,07 грн; за лютий 2024 року у сумі 26333,44 грн; за березень 2024 року у сумі 42438,15 грн; за квітень 2024 року у сумі 35659,85 грн; за травень 2024 року у сумі 1819828,90 грн; за червень 2024 року у сумі 1321302,10 грн; за липень 2024 року у сумі 190689,65 грн; за серпень 2024 року у сумі 49321,70 грн; за вересень 2024 року у сумі 43691,83 грн; за жовтень 2024 року у сумі 50489,40 грн; за листопад 2024 року у сумі 51038,51 грн; за грудень 2024 року у сумі 15477,29 грн, що також підтверджується підписаним між сторонами Актом звірки розрахунків ДП "Гарантований покупець" та ТОВ "АЛЬТЕС" станом на 31.12.2024.
Звертаючись до суду із даним позовом позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленої електричної енергії, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 13 767 373,68 грн.
Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 715 416,86 грн - інфляційних втрат за загальний період з 16.09.2022 по 30.04.2025 та 825 335,35 грн - 3 % річних за загальний період з 16.09.2022 по 10.06.2025.
Заперечуючи проти позову, відповідач, зокрема, вказував, що обов'язок гарантованого покупця щодо оплати 100 % вартості електричної енергії обумовлений 100 % оплатою ОСП послуги перед Гарантованим покупцем у відповідному розрахунковому періоді, оскільки за розрахункові місяці вересень-листопад 2022 року, лютий-липень, вересень 2023 року, травень-грудень 2024 НЕК "Укренерго" не сплатило послуги в повному обсязі перед відповідачем, відтак, на думку відповідача, зобов'язання Гарантованого покупця перед позивачем за вказані розрахункові періоди не виникли.
Також, відповідач зазначав, що має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення.
Крім того, відповідач просив суд у разі прийняття рішення про стягнення з Гарантованого покупця грошових коштів, вирішити питання про зменшення заявлених до стягнення 3 % річних.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно із частиною першою статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно із частиною першою статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.
За частиною першою статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору позивачем у періоди: жовтень 2021 року; з лютого 2022 року по березень 2022 року; з травня 2022 року по серпень 2022 року; з вересня 2022 року по грудень 2022 року, з лютого 2023 року по липень 2023 року, з вересня 2023 року по жовтень 2023 року та з січня 2024 по грудень 2024 було поставлено відповідачу електричну енергію за "зеленим тарифом" на загальну суму 71 451 421, 36 грн, що підтверджується актами купівлі - продажу електроенергії за жовтень 2021 року від 31.10.2021; за лютий 2022 року від 28.02.2022; за березень 2022 року від 31.03.2022; за травень 2022 року від 31.05.2022; за червень 2022 року від 30.06.2022; за липень 2022 року від 31.07.2022; за серпень 2022 року від 31.08.2022; за вересень 2022 року від 30.09.2022; за жовтень 2022 року від 31.10.2022; за листопад 2022 року від 30.11.2022; за грудень 2022 року від 31.12.2022; за лютий 2023 року від 28.02.2023; за березень 2023 року від 31.03.2023; за квітень 2023 року від 30.04.2023; за травень 2023 року від 31.05.2023; за червень 2023 року від 30.06.2023; за липень 2023 року від 31.07.2023; за вересень 2023 року від 30.09.2023; за жовтень 2023 року від 31.10.2023; за січень 2024 року від 25.01.2024; за січень 2024 року від 06.11.2024 (за період 27.01.2024-31.01.2024); за лютий 2024 року від 29.02.2023; за лютий 2024 року від 14.11.2024 (за період 01.02.2024-11.02.2024); за березень 2024 року від 31.03.2024; за квітень 2024 року від 30.04.2024; за травень 2024 року від 31.05.2024; за червень 2024 року від 30.06.2024; за липень 2024 року від 31.07.2024; за серпень 2024 року від 30.08.2024; за вересень 2024 року від 30.09.2024; за жовтень 2024 року від 31.10.2024; за листопад 2024 року від 30.11.2024; за грудень 2024 року від 31.12.2024, з урахуванням актів коригування, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.
У частині посилання Державного підприємства "Гарантований покупець" на особливості здійснення розрахунків, слід зазначити, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку таким доводам відповідача з урахуванням такого.
Так, відповідно до п. 2.4, 2.5 договору сторони погодили, що продавець за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за "зеленим" тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за "зеленим" тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
Пунктом 2.4 договору, в редакції додаткової угоди № 1901/07/24 від 12.02.2024, сторони погодили, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця у розрахунковому місяці, визначається відповідно до Порядку.
За умовами п. 3.3 договору, в редакції Додаткової угоди № 1/930/01/21 від 26.02.2021, оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за "зеленим" тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачам.
Крім того, відповідно до п 3.3 договору, в редакції додаткової угоди № 1901/07/24 від 12.02.2024, оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюється відповідно до Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел від 26.04.2019, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 641 від 26.04.2019.
Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, 100% оплати відпущеної електричної енергії здійснюється з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Відповідно до п. 10.1 глави 10 Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом (у редакції, яка діяла до 26.01.2024) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Відповідно до п. 10.4 глави 10 Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.
Тож, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги НКРЕКП) з посиланням на пункт 10.4 Порядку № 641.
Відповідні правові висновки щодо остаточного розрахунку за електричну енергію з виробником за "зеленим" тарифом викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23.
Суд апеляційної інстанції враховує, що джерелом коштів, якими гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за "зеленим" тарифом, є кошти, які ОСП (НЕК "Укренерго") сплачує гарантованому покупцю за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць. Зазначений механізм розрахунку відображений в главі 12 Порядку № 641.
Так, у пункті 12.5 Порядку № 641 вказується, що ОСП протягом двох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, здійснює остаточний розрахунок із гарантованим покупцем із забезпеченням йому 100 % оплати фактично наданої послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць відповідно до розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, затвердженої Регулятором, з урахуванням попередньо сплачених авансових платежів.
Тобто, за загальним правилом, гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за "зеленим" тарифом, в тому числі й позивачу, в 3 етапи, попередньо отримавши кошти від ОСП (НЕК "Укренерго"):
- до 15 числа розрахункового місяця (абз. 1 пункту 10.1 Порядку №641),
- до 25 числа розрахункового місяця (абз. 2 пункту 10.1 Порядку №641),
- протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці (пункту 10.4 Порядку № 641).
Надалі, п. 11.4 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел № 641 від 26.04.2019 (у редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.01.2024 № 178) унормовано, що гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці. При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за "зеленим" тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Отже, враховуючи затверджені постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг розміри вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець", останній зобов'язаний булв провести з Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС" остаточний розрахунок за поставку електричної енергії:
у жовтні 2021 року, у лютому 2022 року, у березні 2022 року, у травні 2022 року та у червні 2022 року - у строк до 15.09.2022 (включно) та починаючи з 16.09.2022 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленої електричної енергії;
у липні 2022 року - у строк до 26.09.2022 (включно) та починаючи з 27.09.2022 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленої електричної енергії;
у серпні 2022 року - у строк до 20.03.2023 (включно) та з 21.03.2023 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленої електричної енергії;
у лютому, липні, вересні 2023 року - у строк до 08.05.2024 (включно) та з 09.05.2025 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленої електричної енергії.
у грудні 2022 року, березні - червні 2023 року - у строк до 17.05.2024 (включно) та з 18.05.2024 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання;
у вересні - листопаді 2022 року та жовтні 2023 року - у строк до 23.05.2024 (включно) та з 24.05.2024 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленої електричної енергії;
у січні 2024 року та травні-червні 2024 року - у строк до 17.04.2025 (включно) та з 18.04.2025 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленої електричної енергії;
у лютому 2024 року та березні 2024 року - у строк до 27.12.2024 (включно) та з 28.12.2024 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленої електричної енергії;
у квітні 2024 року та серпні 2024 року - у строк до 20.02.2025 (включно) та з 21.02.2025 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленої електричної енергії;
у липні 2024 року - у строк до 30.01.2025 (включно) та з 31.01.2025 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленої електричної енергії;
у вересні 2024 року - у строк до 07.01.2025 (включно) та з 08.01.2025 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленої електричної енергії;
у жовтні 2024 року та листопаді 2024 року - у строк до 26.02.2025 (включно) та з 27.02.2025 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленої електричної енергії;
у грудні 2024 року - у строк до 07.03.2025 (включно) та з 08.03.2025 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленої електричної енергії.
Проте, відповідач за поставлену електричну енергію розрахувався частково, що підтверджується копіями банківських виписок, внаслідок чого за Державним підприємством "Гарантований покупець" утворилась заборгованість у розмірі 13 767 373,68 грн.
Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про не врахування судом першої інстанції усіх оплат здійснених Гарантованим покупцем за недоведеністю.
Щодо доводів скаржника про не врахування позивачем особливостей регулювання зобов'язань сторін під час дії воєнного стану, зокрема, наказів Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії", №206 від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за зеленим тарифом", які фактично дублюють доводи відзиву на позовну заяву, колегія суддів зазначає, що такі доводи були правомірно відхилені судом першої інстанції, оскільки положення Наказів № 140 та № 206 не змінювали порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію за договором, укладеним з виробником електричної енергії за "зеленим" тарифом на час дії особливого періоду, а також не звільняли відповідача від обов'язку повного розрахунку. Відтак для визначення строку виконання грошового зобов'язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію виробника за "зеленим" тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності/відсутності на рахунках ДП "Гарантований покупець" коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено у пункті 10.4 Порядку № 641.
Вказане узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.04.2024 у cправі №910/4439/23.
Доводи скаржника про не врахування судом першої інстанції рівня розрахунків ОСП з Гарантованим покупцем, колегією суддів також відхиляються, оскільки ні умовами укладеного між сторонами договору, ні пунктом 11.4 Порядку не встановлено, що у випадку неотримання коштів гарантованим покупцем від ОСП, строк виконання остаточного розрахунку гарантованого покупця з продавцем за "зеленим" тарифом не настає чи відкладається на строк до моменту надходження коштів.
У зв'язку з викладеним підлягаю відхиленню за неспроможністю і доводи скаржника про помилкове посилання суду першої інстанції на абзац 2 п. 11.4 Порядку № 641.
Як правильно зауважив суд першої інстанції, договором № 62/01/20 від 28.01.2020 саме на відповідача покладено обов'язок здійснювати оплату відпущеної електричної енергії, виробленою продавцем за "зеленим" тарифом. Тобто, договір № 62/01/20 від 28.01.2020 укладений між позивачем та відповідачем є двостороннім, в якому не передбачено можливість невиконання зобов'язання, в тому числі уникнення відповідальності у зв'язку з невиконанням зобов'язання третіми особами перед відповідачем, відтак відсутній причинно - наслідковий зв'язок між діями НЕК "Укренерго" і виконанням своїх зобов'язань відповідачем перед позивачем за договором № 62/01/20 від 28.01.2020.
Доводи скаржника щодо права Гарантованого покупця на зменшення рівня розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, колегією суддів не приймаються до уваги, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів реалізації відповідачем вказаного права на зменшення розрахунків на несплачену позивачем суму частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця.
З огляду на викладене, правильним є висновок місцевого господарського суду про те, що строк виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором у частині оплати наданих у спірний період послуг настав.
За таких обставин, обґрунтовано встановивши, що сума основного боргу в розмірі 13 767 373,68 грн підтверджена належними доказами, і відповідач на момент ухвалення рішення суду не надав документів, які свідчать про погашення вказаної суми перед позивачем, суд першої інстанції правильно виснував про наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині.
Крім основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 715 416,86 грн - інфляційних втрат за загальний період з 16.09.2022 по 30.04.2025 та 825 335,35 грн - 3 % річних за загальний період з 16.09.2022 по 10.06.2025.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, у частині відмови у стягнені 122,94 грн 3 % річних рішення суду не оскаржується, відтак, відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку не переглядається. При цьому, підстав для виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги судом апеляційної інстанції не встановлено.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд першої інстанції встановив, що позивачем допущено помилку у нарахуванні інфляційних втрат, оскільки згідно розрахунку позивача, зокрема при визначені індексу інфляції за період заборгованості з 21.03.2023 по 30.04.2025 позивачем у період розрахунку було включено січень та лютий місяць 2023, в той же час розмір інфляційних втрат вирахувано вірно. Також, позивачем допущено помилку у визначенні розміру нарахування 3 % річних.
Відтак, за розрахунком місцевого господарського суду, обґрунтованою до стягнення є сума 3 % річних у розмірі 825 212,41 грн, яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за загальний період з 16.09.2022 по 10.06.2025 (нарахування здійснено окремо за кожний місяць, з урахуванням здійснених відповідачем оплат) та сума інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі 715 416,86 грн за загальний період з 16.09.2022 по 30.04.2025.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що з огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми інфляційних втрат та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних нарахувань.
Отже процесуальним законодавством не покладено на суд обов'язок наводити в рішенні суду здійсненний ним розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, у зв'язку з чим доводи скаржника про не належне виконання судом свого обов'язку є неспроможними.
Колегія суддів також зауважує, що у випадку не згоди зі здійсненим місцевим господарським судом розрахунком, відповідач не був позбавлений можливості подати суду апеляційної інстанції свій контррозрахунок інфляційних втрат та 3% річних.
Апеляційний господарський суд, у свою чергу, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, встановив його правильність та відповідність умовам чинного законодавства.
Відтак, доводи відповідача щодо помилковості розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, в т.ч. і щодо не врахування судом першої інстанції, що нарахування інфляційних втрат здійснюється з наступного місяця, є необґрунтованими.
Щодо викладеного у відзиві на позовну заяву клопотання відповідача про зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат до 1 грн, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.
Згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України (був чинний до 28.08.2025) у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі № 902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40 % від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів із дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96 % від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.
Отже, відповідне зменшення процентів річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи № 902/417/18, а саме - встановлення процентів річних на рівні 40 % та 96 %, і їх явну невідповідність принципу справедливості, в той час як у справі № 910/2266/25 проценти річних нараховані за встановленою у статті 625 ЦК України ставкою у розмірі три проценти, порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу трьох процентів річних апеляційним господарським судом не встановлено.
Ці висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 06.02.2024 у справі № 910/3323/23, від 07.09.2022 у справі № 910/9911/21, від 21.06.2022 у справі № 910/9905/21 та від 07.03.2023 у справі № 910/17556/21.
Колегія суддів також зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 сформувала висновки про те, що три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних. Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Отже, у суду першої інстанції не було підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення 3 % річних відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.
У свою чергу, інфляційні втрати не відносяться до неустойки, при цьому Велика Палата Верховного Суду не зазначала про можливість зменшення інфляційних втрат, і законом такого права суду не передбачено. Відтак до цих компенсаційних виплат не застосовуються положення ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат.
Розглянувши клопотання позивача про застосування до Державного підприємства "Гарантований покупець" заходів відповідальності за зловживання процесуальними правами, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 12.08.2019 у справі № 905/945/18, від 06.05.2021 у справі № 910/6116/20, від 14.08.2024 у справі № 916/3011/21).
Відповідно до частини 1статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Отже реалізація відповідачем гарантованого йому процесуальним законодавством права на апеляційне оскарження судового рішення не є зловживанням процесуальними правами, відтак колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання позивача про застосування до Державного підприємства "Гарантований покупець" заходів відповідальності за зловживання процесуальними правами.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі № 910/7523/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 27.02.2026.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді О.О. Євсіков
І.П. Ходаківська