вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" лютого 2026 р. Справа № 910/1761/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Євсікова О.О.
Ходаківської І.П.
за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Пустовіт Ю.Ю.
від відповідача: Підлипенський Д.В.
від третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2025 (повний текст рішення складено 02.12.2025)
та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025
у справі № 910/1761/25 Господарського суду міста Києва (суддя Зеленіна Н.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма плюс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство "Комерційний Банк "Глобус",
про стягнення заборгованості у розмірі 1 559 134,80 грн
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Норма плюс" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (відповідач) про стягнення заборгованості (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 23.07.2025) у розмірі 1 559 134,80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прострочення позивача з виконання підрядних робіт було зумовлено форс-мажорними обставинами; роботи за договором № 4600007058 про закупівлю послуг від 12.01.2023 (далі - Договір) виконані позивачем у повному обсязі та прийняті відповідачем, відтак наявні підстави, передбачені ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі", для повернення суми банківської гарантії.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2025 у справі № 910/1761/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма плюс" задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма плюс" грошові кошти у сумі 1 559 134,80 грн, судовий збір у розмірі 18 709,62 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем роботи за Договором виконані у повному обсязі, а відповідачем вказані роботи були прийняті без будь-яких зауважень 16.12.2024, що підтверджується долученими до справи документами; з моменту повного виконання позивачем зобов'язань за Договором та проведення остаточних розрахунків у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення забезпечення виконання Договору, що не було виконано відповідачем у порушення вимог статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 10.9.6 Договору.
Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення
17.11.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма плюс" до Господарського суду міста Києва надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/1761/25, в якій позивач просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма плюс" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 81 000,00 грн та судовий збір у розмірі 21 132,02 грн.
Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі № 910/1761/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма плюс" задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма плюс" 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції оцінив пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, ціною позову та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, враховував незначний рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, велику кількість спорів між сторонами в тих самих правовідносинах, що перебувають у провадженні судів, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору. З огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини принципи та виходячи із засад розумності та справедливості, зважаючи на те, що позов було задоволено, суд дійшов висновку, що обґрунтованим та розумним розміром компенсації позивачеві за надану правову допомогу є 40 000 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Що вимоги позивача про стягнення судового збору у розмірі 21 132,02 грн суд зауважив, що під час ухвалення рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2025 судом здійснено розподіл судового збору шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма плюс" судового збору в розмірі 18 709,62 грн. Разом із тим, враховуючи, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2025 суд прийняв відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма плюс" від 23.07.2025 від позову в частині позовних вимог про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню, судовий збір, сплачений за немайнову вимогу у розмірі 2 422,40 грн, не підлягає присудженню позивачу за рахунок відповідача у зв'язку з відмовою позивача від неї.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2025 та додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі № 910/1761/25, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, а заяву про ухвалення додаткового рішення залишити без задоволення.
За доводами скаржника, рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2025 у справі № 910/1761/25 ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки, враховуючи положення п. 1 ч. 1 ст. 568 та ст. 599 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), банківська гарантія припинила своє існування у зв'язку з належним виконанням підрядником робіт за Договором із суттєвим порушенням строків - сплатою Акціонерним товариством "Комерційний Банк "Глобус" (третя особа) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" коштів в обумовленому банківською гарантією № 30693 від 02.01.2023 (далі - Банківська гарантія) розмірі - 1 559 134,80 грн; суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не врахував висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20.
Скаржник наголошує на тому, що оскільки Банківська гарантія припинила своє існування, підстави для її повернення відсутні, що не суперечить п. 1 ч. 2 ст.27 Закону України "Про публічні закупівлі".
На переконання скаржника, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі № 910/1761/25 підлягає скасуванню як у силу помилковості первинного рішення, так і в силу порушення судом норм процесуального права при його ухваленні, зокрема, судом першої інстанції проігноровано відсутність підстав для врахування долучених до заяви про ухвалення додаткового рішення документів у якості доказів; проігноровано невідповідність судових витрат позивача критерію реальності; позивачем не надано детального опису робіт (наданих послуг); долучені до заяви про ухвалення додаткового рішення докази не мають враховуватись судом на підставі вимог ч. 1 ст. 118, ч. 1 ст. 124, абз. 2 ч. 8 ст. 129, п. 9 ч. 3 ст. 162, ч. 1, 3 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) - у зв'язку із пропуском строку їх подання.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2025 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі № 910/1761/25; розгляд апеляційної скарги призначено на 17.02.2026 об 11:20.
У зв'язку з перебуванням судді Владимиренко С.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2026 для розгляду справи № 910/1761/25 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді: Євсіков О.О., Ходаківська І.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі № 910/1761/25 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Ходаківська І.П.; постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати за раніше визначеними датою та часом - 17.02.2026 об 11:20.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 розгляд апеляційної скарги відкладено на 19.02.2026 о 10:30.
Позиції учасників справи
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги відповідача заперечує і просить суд відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, вказуючи, зокрема, що судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач незаконно утримує кошти позивача в розмірі суми банківської гарантії, тому єдиним ефективним засобом порушених прав у даній справі є стягнення суми банківської гарантії з відповідача на рахунок позивача.
Також позивач наголошує на тому, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 ухвалене з дотриманням вимог статей 126, 129 та 244 ГПК України, містить належну мотивацію, а доводи апеляційної скарги в частині скасування додаткового рішення ґрунтуються на формальному та вибірковому тлумаченні норм процесуального права, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не містять підстав, передбачених статтею 277 ГПК України, для скасування додаткового рішення.
Відповідач подав до Північного апеляційного господарського суду заперечення (відповідь на відзив на апеляційну скаргу), в якому викладено заперечення на доводи відзиву позивача.
Крім того, відповідач повторно наголошує на викладеному в апеляційній скарзі твердженні про те, що судом першої інстанції не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 щодо застосування положень § 4 глави 49 ЦК України, неправильно застосовано положення п. 10.9.5, 10.9.6 Договору та ч. 2 ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі" до спірних правовідносин; а також на тому, що позивачем до закінчення судових дебатів не подано заяву про неможливість подання доказів понесення судових витрат з поважних причин, у зв'язку із чим, у силу ч. 1 ст. 221 ГПК України, суд не повинен був вирішувати питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Також, позивачем подано до Північного апеляційного господарського суду додаткові пояснення у даній справі.
Явка представників учасників справи
У судове засідання 19.02.2026 з'явились представники позивача та відповідача.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився.
Разом із тим, суд враховує клопотання третьої особи, яке надійшло до Північного апеляційного господарського суду 13.02.2026, про розгляд справи без участі представника, в якому третя особа просить суд здійснювати подальший розгляд справи за відсутності представника Акціонерного товариства "Комерційний Банк "Глобус".
Враховуючи, що явка учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а неявка в судове засідання представника третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи аргументи апеляційної скарги і доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного судового акта в апеляційному порядку без участі в судовому засіданні представника третьої особи.
У судовому засіданні представник відповідача (скаржника) вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.
Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 12.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Норма плюс" (підрядник) укладено договір № 4600007058 про закупівлю послуг (Договір): послуг з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Красилів).
Відповідно до п. 1.2 Договору склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені Технічними, якісними та кількісними характеристиками (Додаток № 1), Договірною ціною (Додаток № 2) та Графіком виконання робіт (Додаток № 3), які є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п. 3.1 Договору загальна вартість виконуваних робіт за цим Договором, що є ціною Договору згідно з Договірною ціною (Додаток № 2) становить: 31 182 696,00 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 5 197 116,00 грн.
Місце виконання робіт (надалі - об'єкт): ГРС Красилів, м. Красилів, Хмельницька обл. (п. 4.4 Договору).
Згідно з п. 3.3 Договору оплата за цим Договором проводиться в такому порядку:
Замовник протягом 30 (тридцяти) календарних днів, але не пізніше ніж через 20 (двадцять) календарних днів з моменту прийняття робіт, що підтверджуються актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт, перераховує на розрахунковий рахунок підрядника суму вартості прийнятих робіт.
Відповідно до п. 4.1 Договору підрядник зобов'язався виконати роботи протягом 365 календарних днів з дати укладання цього Договору з обов'язковим дотриманням погодженого із замовником Графіка виконання робіт (Додаток № 3), що додається до цього Договору та є невід'ємною його частиною.
Також, п. 4.2 Договору передбачено, що строки виконання робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у цей Договір у випадках, передбачених чинним законодавством України.
Відповідно до п. 5.1, 5.2 Договору передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін. Акт приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних робіт готує підрядник і надає його замовнику не пізніше 25 числа звітного місяця. Разом з актом приймання виконаних робіт підрядник надає замовнику повний комплект виконавчої документації за звітний період, оформленої належним чином, відповідно до вимог чинних нормативних документів у галузі будівництва.
Роботи вважаються прийнятими замовником в повному обсязі шляхом підписання замовником та підрядником без зауважень останнього акта приймання виконаних робіт та за умови наявності підписаних всіх актів приймання виконаних робіт за цим Договором (п. 6.18 Договору).
Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 Договору закріплено обов'язок підрядника виконати якісно та у встановлені Графіком виконання робіт (Додаток № 3) строки роботи відповідно до Технічних, якісних та кількісних характеристик (Додаток № 1), ДБН та іншої нормативної документації.
Згідно з п. 10.2 Договору у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених Графіком виконання робіт (Додаток № 3), до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1 % від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7 % від вартості несвоєчасно виконаних робіт.
Відповідно до підп. 10.12.1 п. 10.12 Договору замовник має право отримати суму нарахованих штрафних санкцій та збитків, заподіяних невиконанням та/або неналежним виконанням Договору підрядником, з сум, які підлягають виплаті підряднику. Оперативно-господарська санкція застосовується до підрядника після того, як він не сплатив у визначений строк штрафні санкції та/або збитки згідно з розрахунком штрафних санкцій та/або збитків, направленим на його адресу. Про застосування оперативно-господарської санкції замовник зобов'язаний письмово повідомити підрядника.
Відповідно до умов пункту 6 розділу VI тендерної документації процедури закупівлі по предмету закупівлі "Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Красилів)" згідно оголошення про проведення процедури закупівлі № UА-2022-12-05-016887-а, оприлюдненого на веб-порталі Уповноваженого органу "05" грудня 2022 року, підрядник зобов'язується надати замовнику не пізніше дати укладення цього Договору в забезпечення виконання Договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (надалі - Гарантія) на суму 1 559 134,80 грн, що становить 5 % відсотків ціни цього Договору (підп. 10.9.1 п. 10.9 Договору).
Термін дії Гарантії - до "15" березня 2024 року включно (підп. 10.9.3 п. 10.9 Договору).
У підп. 10.9.5 п. 10.9 Договору визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) підрядником своїх зобов'язань за цим Договором замовник має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами цього Договору та чинним законодавством України, на умовах, визначених гарантією.
Відповідно до підп. 10.9.6 п. 10.9 Договору забезпечення виконання Договору повертається у випадках, передбачених ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі", за умови настання граничної дати оплати (остаточному розрахунку) згідно з умовами Договору, протягом 5 банківських днів з дня настання таких обставин. Повернення забезпечення виконання Договору здійснюється шляхом направлення відповідного листа (повідомлення) підряднику або банку-гаранту, у разі надання підрядником забезпечення виконання Договору у вигляді оригіналу банківської гарантії в паперовій формі. Повернення забезпечення виконання Договору, наданого у вигляді електронної банківської гарантії, здійснюється шляхом направлення відповідного SWIFT-повідомлення через банк бенефіціара на адресу банка-гаранта. Моментом належного виконання зобов'язання замовника щодо повернення оригіналу Гарантії є дата, зазначена на відповідному супровідному листі (повідомленні) замовника.
Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє 395 календарних днів. В частині гарантійних зобов'язань Договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (п. 11.1 Договору).
Графіком виконання робіт (Додаток № 3 до Договору) сторони погодили, що: - обстеження, розробка, подання на експертизи, усунення зауважень та отримання результатів експертиз робочої документації (І етап) мають бути завершені протягом 120 днів; - виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажні роботи, електромонтажні роботи (II етап) мають бути завершені протягом 300 днів; - пусконалагоджувальні роботи (III етап) мають бути завершені протягом 365 днів.
02.01.2023 в забезпечення виконання умов договору, що укладається за результатами процедури закупівлі "Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Красилів)" згідно оголошення про заплановану закупівлю № UA-2022-12-05-016887-a, що проводилася Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", між позивачем (принципал) та Акціонерним товариством "Комерційний банк Глобус" (банк-гарант) було укладено договір про надання гарантії № 30693/ЮГ-23 (гарантія виконання) (далі - Договір про надання гарантії), відповідно до умов якого банком-гарантом надана безумовна, безвідклична гарантія у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим електронним підписом з накладеною кваліфікованою електронною печаткою (КЕП) гаранта через програмний комплекс "М.Е.doc", яким накладено КЕП.
Згідно з п. 1.2 Договору про надання гарантії гарантійним випадком є невиконання/неналежне виконання принципалом перед бенефіціаром (Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України") основного зобов'язання, а саме: умов договору, що укладається за результатами процедури закупівлі "Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Красилів)", згідно оголошення про заплановану закупівлю № UA-2022-12-05-016887-а, відповідно до основного зобов'язання.
Сума і валюта гарантії: 1 559 134,80 грн. Строк дії гарантії - з 02.01.2022 до 15.03.2024 включно (п. 2.2 Договору про надання гарантії).
Відповідно до умов банківської гарантії № 30693 від 02.01.2023, виданої на підставі Договору про надання гарантії, банк-гарант надав бенефіціару безвідкличну та безумовну гарантію у розмірі 1 559 134,80 грн.
Відповідно до п. 2.5 Договору про надання гарантії гарантія припиняється у разі:
- закінчення строку дії гарантії, передбаченого п. 2.2 цього Договору;
- своєчасного виконання у повному обсязі принципалом своїх зобов'язань перед бенефіціаром за Договором;
- сплати банком-гарантом на користь бенефіціара повного розміру гарантійної суми;
- відмови бенефіціара від своїх прав за гарантією шляхом подання банку-гаранту письмового підтвердження або повідомлення про звільнення банку-гаранта від зобов'язань за гарантією.
Як зазначив позивач, з огляду на граничну дату оплати виконаних робіт - 15.01.2025 включно, повернення забезпечення виконання Договору (банківської гарантії) повинно було бути здійснено відповідачем до 20.01.2025 шляхом надіслання відповідачем на поштову адресу та/або SWIFT-адресу та/або електронну адресу банку-гаранта та/або поштову адресу принципала (позивача) повідомлення про ануляцію банківської гарантії, однак відповідач зобов'язання щодо повернення банківської гарантії не виконав.
02.02.02024 позивачем був отриманий лист № 1-483 від 02.02.2024 від банку-гаранта, яким останній повідомив, що до нього надійшла вимога SWIFT повідомлення ОUGASUAUKXXX 798 DEM-02022024/2 (SUFFIX 240202230637) про оплату гарантійного платежу за банківською гарантією № 30693 від 02.01.2023, що була надана на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" в розмірі 1 559 134,80 грн, з підстав неналежного виконання позивачем зобов'язання за Договором.
За доводами позивача, підрядні роботи за Договором виконані позивачем у повному обсязі у грудні 2024 року та прийняті відповідачем, а тому у відповідача на сьогодні відсутні правові підстави щодо отримання банківської гарантії № 30693 від 02.01.2023, а є лише зобов'язання повернути банківську гарантію № 30693 від 02.01.2023.
Вказане стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення заборгованості у розмірі 1 559 134,80 грн (розмір банківської гарантії).
Заперечуючи проти позову, відповідач вказував, що підрядником порушено строки виконання робіт за Договором, що є підставою для застосування до нього передбачених Договором штрафних санкцій, у зв'язку з несплатою яких застосовано оперативно-господарські санкції; територія проведення робіт ніколи не включалась до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, а відтак форс-мажорні обставини - відсутні; у зв'язку із відсутністю повного виконання підрядником своїх зобов'язань за Договором у визначені ним строки, замовником реалізовано право звернення до банку-гаранту з письмовою вимогою про сплату гарантійного платежу; гарантом умови банківської гарантії були виконані належним чином та в повному обсязі.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно із частиною першою статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 12.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Норма плюс" укладено договір № 4600007058 про закупівлю послуг: послуг з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Красилів).
Згідно зі ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту
Згідно із ч. 1, 3, 4 ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач виконав умови Договору, що підтверджується такими доказами:
- актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 57 від 29.05.2023;
- актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2023 року;
- довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2023 року;
- актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року;
- довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2023 року;
- актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2024 року;
- актом вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт, який був складений додатково до акта № 2 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2024 року;
- довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2024 року;
- актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2024 року;
- актом вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт, який був складений додатково до акта № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2024 року;
- довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2024 року;
- актом перевірки (акт про недоліки) виконання робіт/наданих послуг за договором № 4600007058 від 12.01.2023 по об'єкту Ремонт пункту вимірювання витрат газу ГРС Красилів від 16.12.2024.
Вказані акти підписані представниками сторін без будь-яких зауважень щодо обсягу та якості виконаних робіт.
Таким чином, роботи за Договором були повністю виконані 16.12.2024,
З огляду на наведене вище та враховуючи умови Договору, суд апеляційної інстанції зауважує, що позивачем роботи за Договором виконані в повному обсязі, однак із порушенням строків.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю:
1) після виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю;
2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;
3) у випадках, передбачених ст. 43 цього закону;
4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Тобто, за змістом вказаної норми, яка безпосередньо регулює відносини суб'єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачений момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, у той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору.
При цьому, невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/4460/19 та від 14.01.2019 у справі № 910/3777/18.
Разом із тим, у підп. 10.9.6 п. 10.9 Договору сторони погодили, що забезпечення виконання Договору повертається у випадках, передбачених ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі", за умови настання граничної дати оплати (остаточному розрахунку) згідно з умовами Договору, протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня настання таких обставин.
Отже, з моменту повного виконання позивачем зобов'язань за Договором та проведення остаточних розрахунків у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення забезпечення виконання Договору, що не було виконано відповідачем у порушення вимог статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" та підп. 10.9.6 п. 10.9 Договору.
Тому, оскільки позивачем у повному обсязі виконано роботи за Договором, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для повернення відповідачем забезпечення виконання Договору про закупівлю послуг після виконання учасником-переможцем Договору, незалежно від доводів відповідача про неналежне виконання позивачем умов Договору в частині строків виконання робіт.
Також колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно взято до уваги висновки Верховного суду, наведені у постановах від 25.09.2024 у справі № 910/12114/23 та від 25.03.2025 у справі № 910/11352/24, в яких колегія суддів виснувала: "До того ж до правовідносин у даній справі підлягає застосуванню не лише Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України, а і спеціальний закон - Закон України "Про публічні закупівлі", відповідно до частини другої статті 27 якого замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю, а також за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин. Тобто вказана норма Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб'єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, у той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору. При цьому, невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.".
Висновки касаційного суду у вказаних постановах стосуються правовідносин сторін, які є подібними до правовідносин у даній справі за змістовним критерієм з огляду на правове регулювання та права й обов'язки сторін саме цих відносин. Тому такі висновки є релевантними до даної справи та обов'язково мають бути враховані.
Колегія суддів зауважує, що усталеним є сформований Верховним Судом узагальнений висновок про те, що підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання договору, а не певне порушення строків його виконання, відповідає змісту такого забезпечувального заходу виконання зобов'язань як гарантія, статті 27 Закону "Про публічні закупівлі", а також загальним засадам цивільного законодавства, таким як справедливість, добросовісність і розумність.
Враховуючи викладене, колегія судів відхиляє доводи скаржника про відсутність підстав для повернення банківської гарантії, оскільки така припинила своє існування.
Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що оскаржуване судове рішення ухвалене без врахування висновків Верховного Суду, викладених об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20, оскільки зазначена справа і дана справа, яка переглядається, не є подібними за критеріями, визначеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19; у наведеній скаржником постанові не міститься протилежних висновків щодо правової природи банківської гарантії та її значення у правовідносинах між принципалом, гарантом та бенефіціаром; під час вирішення спору у справі № 910/17772/20 перед Судом постало питання, чи вправі гарант робити власні висновки щодо наявності чи відсутності обов'язку принципала, чи гарант зобов'язаний платити, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії. При цьому спір у справі № 910/17772/20 виник між гарантом та бенефіціаром.
З огляду на викладене, суд першої інстанції, здійснивши оцінку змісту Договору, дійшов обґрунтованих висновків, що умови підп. 10.9.6 п. 10.9 Договору передбачають повернення відповідачем забезпечення виконання Договору після виконання позивачем зобов'язань у повному обсязі протягом п'яти банківських днів із дня прийняття робіт, натомість підставою для неповернення забезпечувальної суми є саме невиконання позивачем умов Договору (нездійснення підрядником дій, які складають зміст зобов'язання, чого суд не встановив), а не неналежне його виконання.
Як наслідок, протилежні аргументи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, встановлених обставин справи не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом.
З урахуванням усього вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Так само правомірним, з урахуванням ст. 126, 129 ГПК України, є часткове задоволення судом заяви позивача про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача на користь позивача 40 000,00 грн (із заявлених 81 000,00 грн) витрат на професійну правничу допомогу, які відповідають характеру спірних правовідносин та обсягу матеріалів справи, реально витраченому адвокатом часу, зважаючи на заперечення відповідача щодо обґрунтованості заявленої до стягнення суми, а також принципам співмірності та розумності судових витрат.
Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Норма плюс" вказувало, що попередній (орієнтовний) розмір судових витрат складається із судового збору та витрат на правову допомогу, докази в підтвердження розміру останніх будуть подані в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Суд враховує, що заява позивача про ухвалення додаткового рішення у даній справі з доказами понесення відповідних витрат подана 17.11.2025 в межах строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.
У зв'язку із цим, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про відсутність підстав для врахування долучених до заяви про ухвалення додаткового рішення доказів.
Як свідчать матеріали справи, у поданій заяві про ухвалення додаткового рішення позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 81 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат заявником було надано суду копії: договору № 13/23 про надання правової допомоги від 23.12.2023, укладеного між Адвокатським об'єднанням "Міжнародна правова безпека" (адвокатське об'єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Норма плюс" (клієнт), за умовами якого адвокатське об'єднання зобов'язується надавати правову допомогу клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; додаткової угоди № 4 від 27.01.2025, в якій визначено, що 1 година надання послуг коштує 3000,00 грн; актів наданих послуг від 24.02.2025, 28.04.2025, 31.03.2025, 13.11.2025; платіжних інструкцій від 31.03.2025 № 4747 на суму 69 000,00 грн, від 14.11.2025 № 5757 на суму 15 000,00 грн, від 25.02.2025 № 7086 на суму 42 000,00 грн, від 13.02.2025 № 4544 на суму 21 132,02 грн, від 28.04.2025 № 4858 на суму 63 000 грн.
Щодо доводів скаржника про ненадання позивачем детального опису робіт (наданих послуг), колегія суддів зауважує, що відображені в актах надання послуг відомості щодо наданих позивачу послуг містять детальний опис виконаних адвокатським об'єднанням робіт, час, витрачений на надання таких робіт, а також їх вартість.
Відповідач проти покладення на нього понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу заперечував.
При цьому апеляційний господарський суд зважає на те, що відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У той же час, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Апеляційний господарський суд у даному випадку зважає на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 24 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21).
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним із складністю даної справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг. При цьому слід врахувати, що правова позиція позивача щодо спірних правовідносин у даній справі є сформованою до пред'явлення позовних вимог у цій справі і не є відмінною від поточної судової практики.
Вказані висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, такими, що узгоджуються з наданими позивачем доказами та не спростовані скаржником у поданій апеляційній скарзі.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних у даній справі судових рішень відсутні.
За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі № 910/1761/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 27.02.2026.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді О.О. Євсіков
І.П. Ходаківська