вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" лютого 2026 р. Справа № 910/7523/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Євсікова О.О.
Ходаківської І.П.
за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Кравченко С.В.
від відповідача: Курдюмов М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 (повний текст додаткового рішення складено 14.01.2026) (суддя Щербаков С.О.)
у справі № 910/7523/25 Господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення 15 308 125, 89 грн
Короткий зміст клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу
13.11.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС" (позивач) до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/7523/25, в якому позивач просив суд стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (відповідач) на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 107 000,00 грн.
Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі № 910/7523/25 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково та стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС" 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині клопотання відмовлено.
Додаткове рішення мотивовано тим, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю даної справи, часом витраченим адвокатом на надання послуг у даній справі; виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на предмет спору, обсяг поданих позивачем заяв по суті справи, а також часу витраченого у судових засіданнях, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд поклав на відповідача витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі № 910/7523/25, Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в задоволеній частині та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.
При цьому скаржник зазначає, що спеціальним законом, що регулює діяльність адвокатів не передбачено такої форми здійснення адвокатської діяльності як у формі фізичної особи-підприємця; юридичні послуги були надані Кравченко С.В. саме як фізичною особою-підприємцем, а не як адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально та є самозайнятою особою у розумінні приписів Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Також скаржник посилається на необґрунтований розмір стягнутих судом витрат на правничу допомогу, вказуючи, що такий не відповідає критеріям розумності, справедливості, необхідності та реальності, а частина вказаних в акті послуг взагалі не підлягає відшкодуванню та не були обов'язковими; судом першої інстанції під час визначення обґрунтованого розміру витрат на правничу допомогу не була надана оцінка тій обставині, що станом на сьогодні, в період воєнного стану Гарантований покупець бере участь у функціонуванні критичної інфраструктури.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2026 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі № 910/7523/25; розгляд апеляційної скарги призначено на 17.02.2026 о 09:55; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 13.02.2026.
У зв'язку з перебуванням судді Владимиренко С.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2026 для розгляду справи № 910/7523/25 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді: Євсіков О.О., Ходаківська І.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі № 910/7523/25 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Ходаківська І.П.; розгляд апеляційної скарги призначено на 19.02.2026 об 11:05.
Позиції учасників справи
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги відповідача заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення - без змін.
Явка представників учасників справи
У судове засідання 19.02.2026 з'явились представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні представник відповідача (скаржника) вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.
Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 15 308 125,89 грн, з яких: 13 767 373,68 грн - основного боргу, 715 416, 86 грн - інфляційних втрат за загальний період з 16.09.2022 по 30.04.2025 та 825 335, 35 грн - 3 % річних за загальний період з 16.09.2022 по 10.06.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 62/01/20 від 28.01.2020 в частині здійснення оплати за поставлену позивачем електричну енергію за "зеленим тарифом" за жовтень 2021 року, за період часу з лютого 2022 по березень 2022 року, за період часу з травня 2022 року по серпень 2022 року, за період часу з вересня 2022 року по грудень 2022 року, за період часу з лютого 2023 року по липень 2023 року, за вересень 2023 року, за період часу з січня 2024 року по грудень 2024 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі № 910/7523/25 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС" 13 767 373,68 грн основного боргу, 825 212,41 грн 3 % річних, 715 416,86 грн інфляційних втрат та 183 696,04 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
13.11.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС" до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якому позивач просить суд стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 107 000,00 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України однією з підстав ухвалення додаткового рішення є невирішення при ухваленні рішення питання про судові витрати.
Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Суд враховує, що заява позивача про ухвалення додаткового рішення у даній справі з доказами понесення відповідних витрат подана 13.11.2025 в межах строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.
У заяві про ухвалення додаткового рішення позивач просив суд стягнути з відповідача суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 107 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат заявником надано суду копії: договору № 03/25 від 01.06.2025 укладеного між Фізичною особою-підприємцем Кравченко Сергієм Володимировичем (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС" (замовник), відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати юридичне супроводження замовнику, в обсязі і на умовах, передбачених цим договором; додатку № 2 від 01.06.2025 до договору № 03/25 про надання юридичних послуг; додаткової угоди № 2 від 23.07.2025 до договору № 03/25; додатку № 2 від 23.07.2025 до договору № 03/25; акту приймання-передачі послуг № 11 від 12.11.2025; звіту про надання послуг правничої допомоги; платіжної інструкції № 2038 від 12.11.2025 на суму 107 000,00 грн.
Також, у матеріалах справи наявні копії свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 4981 від 29.05.2012 виданого Кравченку Сергію Володимировичу та довіреності № _12/06_ від 01.06.2025 виданої Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС".
Перевіряючи доводи скаржника, що спеціальним законом, що регулює діяльність адвокатів не передбачено такої форми здійснення адвокатської діяльності як у формі фізичної особи-підприємця, колегія суддів зазначає таке.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
За правилами частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат, який здійснює адвокатську діяльність, є самозайнятою особою.
При цьому визначення поняття самозайнятої особи міститься у підпункті 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. Таким чином, аналіз наведеної норми дає підстави для висновку про те, що діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності.
Адвокатська діяльність не передбачена податковим законодавством України як така, що не може здійснюватись особами, що перебувають на спрощеній системі оподаткування.
Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 17.09.2020 у справі № 760/32929/18.
Виходячи з аналізу статті 126 ГПК України можливе покладення на сторони у справі судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що для вирішення питання щодо розподілу судових витрат важливим є те, що послуги були надано саме адвокатом, відтак колегією суддів відхиляються доводи скаржника про те, юридичні послуги були надані Кравченко С.В. саме як фізичною особою-підприємцем, а не як адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально та є самозайнятою особою у розумінні приписів Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Колегія суддів також зазначає, що чинне законодавства України не містить заборон для адвокатів щодо форм реалізації їх права на працю, що правомірно було враховано судом першої інстанції.
Скаржник проти покладення на нього понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу заперечує вказуючи, що такий не відповідає критеріям розумності, справедливості, необхідності та реальності.
Разом з тим, суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Так, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 Європейським судом з прав людини також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі № 914/4/20.
Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, в постанові від 18.05.2021 у справі № 918/917/19.
Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
З урахуванням наведеного, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2021 у справі № 910/9243/20.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним із складністю даної справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг.
Колегією суддів відхиляються доводи скаржника про врахування судом першої інстанції вказаних в акті прийому-передачі наданих послуг робіт, які не підлягали відшкодуванню, оскільки такі доводи відповідають мотивувальній частині оскаржуваного додаткового рішення.
Щодо доводів скаржника про відсутність оцінки судом першої інстанції про те, що в період воєнного стану Гарантований покупець бере участь у функціонуванні критичної інфраструктури, суд апеляційної інстанції зазначає, що допустивши прострочення з оплати отриманої електричної енергії відповідач своїми неправомірними діями тривалий час свідомо порушував права позивача на отримання оплати за поставлену електричну енергію, у зв'язку з чим останній вимушений був звернутися до суду із даним позовом.
Крім того, колегія суддів враховує, що частина зобов'язань з оплати мала бути здійснена відповідачем ще до початку повномасштабної агресії Російської Федерації проти України, а триваюча повномасштабна агресія Російської Федерації проти України є важкою обставиною, яка в рівній мірі впливає на обидві сторони договору.
Відтак доводи скаржника про участь у функціонуванні критичної інфраструктури правомірно не взяті судом першої інстанції до уваги.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі № 910/7523/25 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.
За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати
Виходячи з положень ст. 129 ГПК України, під час оскарження додаткового рішення, яким вирішено питання про судові витрати, судовий збір не сплачується, що виключає необхідність здійснення розподілу судових витрат у вигляді судового збору.
Керуючись ст. 74, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі № 910/7523/25 залишити без змін.
3. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 27.02.2026.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді О.О. Євсіков
І.П. Ходаківська