Іменем України
27 лютого 2026 року
м. Харків
справа № 631/199/24
провадження № 22-з/818/85/26
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів колегії - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроінвест Холдинг Охоче»
заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи та заву Оріщенко Наталії Сергіївни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест Холдінг Охоче» про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест Холдінг Охоче» про виплату орендної плати та розірвання договорів оренди земельних ділянок, -
У лютому 2024 року представник ОСОБА_2 , який є представником ОСОБА_1 з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРОІНВЕСТ ХОЛДИНГ ОХОЧЕ» (далі - ТОВ) про виплату орендної плати та розірвання договорів оренди земельних ділянок.
Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 01 серпня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ на користь ОСОБА_1 орендну плату за 2023 рік у розмірі 34511,75 грн, пеню у розмірі 176, 01 грн, інфляційні втрати у розмірі 138, 05 грн, три відсотки річних у розмірі 144, 67 грн, всього 34970,48 грн.
Стягнуто з ТОВ на користь ОСОБА_1 , понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1165, 15 грн.
Постановою Харківського апеляційного суду від 05 лютого 2026 року апеляційну скаргу ТОВ «Агроінвест Холдинг Охоче» задоволено.
Рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 01 серпня 2025 року в частині стягнення орендної плати, 3% річних, інфляційних втрат, пені за 2023 скасовано та у задоволенні позову в цій частині відмовлено.
В іншій частині рішення залишено без змін.
1 лютого 2026 року Оріщенко Н.С., яка діє в інтересах ТОВ «Агроінвест Холдінг Охоче» звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення. Заява обґрунтована тим, що строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення відповідачем не пропущено, оскільки справа призначена в порядку спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи, постанова від 05.02.2026 завантажена до підсистеми «Електронний суд» та надіслана учасникам справи 09.02.2026. У зв'язку з викладеним, просила визнати поважними причини неподання заяви про ухвалення додаткової постанови у п'ятиденний строк з дня ухвалення постанови. Відповідачем у апеляційній скарзі було заявлено про орієнтовний розмір судових витрат та до заяви про ухвалення додаткового рішення додані всі необхідні докази на підтвердження отримання професійної правничої допомоги у даній справі в суді першої та апеляційної інстанції. Надані докази свідчать про співмірність та обґрунтованість понесених витрат із складністю справи, витраченим часом, обсягом наданих послуг та ціною позову. Просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді першої інстанції у розмірі 10 000,00 грн та понесені у суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000,00 грн.
Відповідно до 3 ч. 1, ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд що ухвалив рішення, ухвалює додаткове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно з п.п. «б, в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції у випадку скасування або зміни судового рішення зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Постановою Харківського апеляційного суду від 05 лютого 2026 року апеляційну скаргу ТОВ «Агроінвест Холдинг Охоче» задоволено.
Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 01 серпня 2025 року
Судові витрати
Постановою рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 01 серпня 2025 року в частині стягнення орендної плати, 3% річних, інфляційних втрат, пені за 2023 скасовано та у задоволенні позову в цій частині відмовлено.
В іншій частині рішення залишено без змін.
Судом апеляційної інстанції здійснено новий перерозподіл судових витрат.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест Холдинг Охоче» судовий збір в розмірі 1 398,19 грн
Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
Згідно з інформацією КП «Д-3», постанова Харківський апеляційний суд була надіслана сторонам у справі та внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень 05.02.2026.
Представник Оріщенко Н.С., яка діє в інтересах ТОВ «Агро Холдінг Охоче», до заяви про ухвалення додаткового рішення надала картку руху документа з електронної системи «Електронний суд», з якої вбачається, що ТОВ «Агроінвест Холдинг Охоче» отримало постанову апеляційного суду, ухвалену 05.02.2026, фактично 09.02.2026.
Враховуючи викладене, судова колегія визнає наявність поважних причин пропуску строку, передбаченого ч. 8 ст. 141, та, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи заяви про ухвалення додаткового судового рішення, дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
При ухваленні оскаржуваного судового рішення у цій справі, суд першої інстанції не здійснював розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, а також в подальшому не вирішував питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Стороною відповідача при розгляді справи в суді першої інстанції не надано доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу (договорів, рахунків, детального обсягу виконаних робіт (наданих послуг), їх необхідність, співмірність з урахуванням складності справи, обсягу виконаних робіт та ціни позову), які він сплатив або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, не вказано на наявність будь-яких поважних причин неможливості подання доказів, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі.
Судом апеляційної інстанції при ухваленні нового рішення здійснено перерозподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції.
Тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення відповідно до ст. 141, 246, 270, 382 ЦПК України щодо розподілу між сторонами судових витрат, понесених у зв'язку з наданням професійної правничої допомоги при розгляді справи у суді першої інстанції.
Зазначений висновок відповідає правовому висновку що викладений у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2024 року у справі № 346/2744/2.
В апеляційні скарзі представник Оріщенко Н.С., яка діє в інтересах ТОВ «Агроінвест Холдінг Охоче» зазначила орієнтовний розмір понесених відповідачем витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000 грн.
На підтвердження витрат на правничу допомогу представником відповідача до заяви на ухвалення додаткового рішення надано: договір про консультування та надання правової допомоги від 25 березня 2019 року (т.2 а.с. 105-106); детальний опис робіт наданих послуг на загальну суму 10 000 грн; додаткова угода №1 від 04.03.2024 до договору №153 про консультування та надання правової допомоги від 25.03.2019 (т.2 а.с. 107); акти надання послуг №109, №91 від 04.08.2025, №14 від 09.02.2026 (т.2 а.с. 108-111)
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивач клопотання про не співмірність понесених витрат на правничу допомогу до суду не подавав.
Встановлено, що представником позивача надано всі документи, які підтверджують надання в суді апеляційної інстанції правничої допомоги, а саме: договір про консультування та надання правової допомоги від 25 березня 2019 року (т.2 а.с. 105-106); детальний опис робіт наданих послуг на загальну суму 10 000 грн; додаткова угода №1 від 04.03.2024 до договору №153 про консультування та надання правової допомоги від 25.03.2019 (т.2 а.с. 107); акти надання послуг №109, №91 від 04.08.2025, №14 від 09.02.2026 (т.2 а.с. 108-111).
Керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, а також реальності понесених адвокатських витрат, апеляційний суд вважає доведеним та обґрунтованим розмір витрат на правничу допомогу у сумі 10 000 грн, що є пропорційним до предмета спору, складності справи та обсягу наданих адвокатом відповідача послуг.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки апеляційна скарга ТОВ «Агроінвест Холдінг Охоче» задоволена, таким чином заява про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, а тому з позивача на користь позивача належить стягнути витрати на правничу допомогу понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000 грн.
Враховуючи викладене вище, заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст.133,137,141,246,270 ЦПК України, суд,-
Заяву Оріщенко Наталії Сергіївни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест Холдінг Охоче» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест Холдінг Охоче» витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.
Додаткова постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.Ю. Тичкова
Судді: О.В. Маміна
Н.П. Пилипчук