27 лютого 2026 року
м. Харків
справа № 638/22685/24
провадження № 22-з/818/64/26
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Тичкової О.Ю.,
суддів Пилипчук Н.П., Маміної О.В.
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи заяву Бондаренко Оксани Василівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції,-
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації у розмірі 199 096,50 грн, що становить вартості автомобіля NISSAN, модель X-TRAIL, 2008 року випуску, VIN код НОМЕР_1 та понесені судові витрати, а саме витрати на оплату правничої (правової) допомоги та судовий збір.
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2025 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 вартості автомобіля NISSAN, модель X-TRAIL, 2008 року випуску, VIN код НОМЕР_1 , у розмірі 199096,50 грн та судовий збір у розмірі 1990,97 грн.
Постановою Харківського апеляційного суду від 27 січня 2026 року апеляційну скаргу Колеснікова А.Г., який діє в інтересах ОСОБА_2 залишено без задоволення.
30 січня 2026 року ОСОБА_3 звернулась до Харківського апеляційного суду з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Заява обґрунтована тим, що 20.01.2025 у судовому засіданні стороною позивача до закінчення судових дебатів було подано відповідну заяву про стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати, пов'язані із розглядом справи в суді апеляційної інстанції. Оскільки розгляд справи тривав, об'єктивно в цей день, 20.01.2026, до закінчення судових дебатів, надати суду додаткові докази, що підтверджують розмір понесених Позивачем ОСОБА_1 витрат в суді апеляційної інстанції не було можливо. В матеріалах справи наявні належні та допустимі докази понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи заяви про ухвалення у справі додаткового судового рішення, дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що 02.11.2024 між адвокатом Бондаренко О.В. та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правничої допомоги (т. 1 а.с. 181).
Зі змісту пунктів 2.2., 2.3 договору вбачається, що вартість надання правничої допомоги (адвокатська винагорода) та строки її сплати визначаються Додатковою угодою до цього договору. Розмір гонорару може бути збільшений або зменшений у зв'язку із обсягом наданої правничої допомоги.
05.04.2025 сторони уклали додаткову угоду №2 до договору про надання правничої допомоги від 02.11.2014 в якій визначені перелік послуг, а саме: складання апеляційної скарги, представництво в судовому засідання, загальна вартість яких становить 10 000 грн (т. 2 а.с. 9)
В акті наданих послуг від 29.01.2026 визначені надана адвокатом послуга а саме: представництво в судовому засіданні, вартість 4000 грн (т.2 а.с. 55).
У звіті про суми судових витрат, які позивач фактично поніс у зв'язку з розглядом справи визначені надані адвокатом послуги на загальну суму 10 000 грн (т.2 а.с. 59).
Бондаренко А.В. сплатив Бондаренко О.В. 10 000 грн за договором надання правничої допомоги, що підтверджується квитанцією №2879215 (т.2 а.с. 56)
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною п'ятою статті 137 ЦПКвстановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПКобов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17,№ 329/766/18,№ 178/1522/18.
Матеріали справи свідчать про те, що постановою Харківського апеляційного суду від 27.01.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 залишено без задоволення. Із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу та їх попередній розмір представник відповідача звернувся у відзиві на апеляційну скаргу від 09.04.2025 (т. 2 а.с. 6). 30.01.2025 року через підсистему Електронний Суд, тобто у встановлений вимогами чинного законодавства п'ятиденний строк з дня ухвалення судового рішення подав докази розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу. Зазначена заява разом з копіями доказів була направлена на адресу відповідачки ( т. 2 а.с. 61).
Встановлено, що представником позивача надано всі документи, які підтверджують надання правової допомоги, а саме: договір про надання правничої допомоги від 02.11.2024, додаткову угоду №2 від 05.04.2025 до договору про надання правничої допомоги від 02.11.2014 в якій визначені перелік послуг загальна вартість яких становить 10 000 грн, акт наданих послуг від 29.01.2026, звіт про суми судових витрат, які позивач фактично поніс у зв'язку з розглядом справи визначені надані адвокатом послуги на загальну суму 10 000 грн та копію квитанції № 2879215.
Зазначені доказі підтверджують факт понесення позивачем витрат на правничу допомогу та їх розмір, який є обґрунтованим та співмірним з характером та обсягом виконаних адвокатом робіт та наданих ним послуг.
Таким чином заява про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати на правничу допомогу понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000 грн.
Враховуючи викладене вище, заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст.133,137,141,246,270 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.
Додаткова постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.Ю. Тичкова
Судді: О.В. Маміна
Н.П. Пилипчук