27 лютого 2026 року
м. Харків
справа № 646/12839/25
провадження № 22-ц/818/2199/26
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів -Маміної О.В., Пилипчук Н.П.
за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О.
сторони справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут»
відповідач - ОСОБА_1
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Плугатирьова Віталія Вікторовича, який діє в інтересах Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» на ухвалу Основ'янського районного суду Харківської області від 18 грудня 2025 року у складі судді Янцовської Т.М.
У грудні 2025 року ПАТ «Харківенергозбут» звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованість за електричну енергію що утворилась за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.10.2021 по 01.08.2025 року в сумі 140777,36 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що за вказаною адресою між відповідачем та АТ «Харківобленерго», яке виконувало функції постачальника електричної енергії до 2019 року, було укладено Договір про користування електричною енергією від 21.12.2008 року. На виконання постанови №1268 від 26.10.2018 та п.5.1.2. ПРРЕЕ попереднім електричної енергії до ПрАТ «Харківенергозбут» було передано інформацію щодо побутового споживача ОСОБА_1 на якого відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи викладене ОСОБА_1 на якого відкрито особовий рахунок приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії та є побутовим споживачем електричної енергії. У період з 01.10.2021 по 01.08.2025 постачальником проведено нарахування заборгованості за спожиту електричну елегією у сумі 140777,36 грн у зв'язку з чим утворилась заборгованість на вказану суму.
Ухвалою Основ'янського районного суду Харківської області від 18 грудня 2025 року позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості визнано неподаною та повернуто позивачу.
Ухвала мотивована тим, що 16.12.2025 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» про стягнення заборгованості залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом трьох днів з дня отримання ухвали. 17.12.2025 року до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, однак, недоліки вказані в ухвалі суду від 16.12.2025 не виконані. Згідно зі ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. З урахуванням вищенаведеного, суддя вважає, що позовну заяву необхідно повернути позивачу та вважати її неподаною.
Не погодившись з ухвалою суду Плугатирьов В.В. який діє в інтересах ПрАТ «Харківенергозбут» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права просив ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач вчасно усунув недоліки позовної заяви а саме вказавши номер і серію паспорта відповідача, інших недоліків позовної заяви на які посилався суд у своїй ухвалі від 16.12.2025 року позовна заява взагалі не містить. Позивачем до позовної заяви було долучено всі наявні у нього докази на підтвердження заявлених позовних вимог, проте суд не звернув на це уваги та проявив надмірний формалізм та безпідставно відмовив позивачу у доступі до правосуддя.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду не відповідає.
10.12.2025 року представник Плугатирьов В.В. який діє в інтересах ПрАТ «Харківенергозбут» подав позовну заяву.
До позовної заяви представником ОСОБА_2 додано зокрема клопотання про витребування доказів щодо відомостей РНОКПП відповідача (а.с.7), клопотання про витребування доказів щодо відомостей про власників або користувачем квартири АДРЕСА_2 (а.с.11-12), договір про користування електричною енергією від 21.12.2008 року.(а.с.31-32)
Ухвалою судді Основ'янського районного суду Харківської області від 16.12.2025 року позовну заяву ПрАТ «Харківенергозбут» залишено без руху та надано строк 3 дні з дня отримання ухвали для усунення недоліків.
17.12.2025 року від ПрАТ «Харківенергозбут» надійшла заява про усунення недоліків.
За положеннями ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Однією з основних засад судочинства, визначених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99).
Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до ч.3 ст.175 ЦПК України у позовній зазначається 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до ч.3 та 5 ст.177 ЦПК України У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів тощо. Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно зі ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Суд першої інстанції визнав позовну заяву не поданою та повернув її позивачу з причин того що останній не усунув зазначені в ухвалі від 16.12.2025 року недоліки позовної заяви а саме: не зазначив відомості про відповідача та не зазначив підстав звернення з даним позовом саме до ОСОБА_1 з огляду на те що він не є ані користувачем послуг, ані власником квартири.
Колегія судів не може погодитись з даним висновком суду оскільки зі змісту позовної заяви вбачається що позивач зазначив в графі відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП невідомий, адреса проживання - АДРЕСА_1 . (а.с.1)
Зі змісту заяви про усунення недоліків вбачається що позивач зазначив серію та номер паспорта відповідача а саме: серія НОМЕР_2 (а.с.40-42).
Також позивачем до позовної заяви додано договір про користування електричною енергією від 21.12.2008 року зі змісту якого вбачається що ОСОБА_1 є побутовим споживачем електричної енергії. Договір підписано відповідачем власноручно та в ньому в казані паспортні данні відповідача. (а.с.31)
Крім того позивачем до позовної заяви додані клопотання щодо витребування інформації РНОКПП відповідача та клопотання про витребування доказів щодо відомостей про власників або користувачем квартири АДРЕСА_2 .
Отже враховуючи викладене колегія судді вважає що суд зробив передчасний висновок з приводу того що вказаний відповідач ні є а ні власником зазнаної квартири а ні споживачем електричної енергії.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), реалізуючи положення Конвенції необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, у рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
Згідно з п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Оскільки ухвалу від 18.12.2025 постановлено з порушенням норм процесуального права, апеляційну скаргу належить задовольнити, ухвалу суду - скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Оскільки наразі розглядається лише процесуальне питання, а не справа по суті спору, питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.
Керуючись ст. 367, ч. 2 ст. 369, п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Плугатирьова Віталія Вікторовича, який діє в інтересах Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» - задовольнити.
Ухвалу Основ'янського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2025 року - скасувати.
Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий О.Ю.Тичкова
Судді О.В. Маміна
Н.П. Пилипчук