Справа №619/2142/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11кп/818/434/26 Доповідач: ОСОБА_2 Категорія: ч.5 ст.407 КК України
26 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
-головуючого ОСОБА_2 ,
-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
-при секретарі ОСОБА_5 ,
-за участю прокурора ОСОБА_6 ,
-захисника ОСОБА_7 ,
-обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 16 жовтня 2025 року, -
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Приколотне Великобурлуцького району Харківської області, громадянина України, військовослужбовця, призваного під час мобілізації, військової частини НОМЕР_1 НГУ, на посаді: стрілець-кухар 3 відділення 2 взводу оперативного призначення 1 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 1 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: -06.06.2025 Новобаварським районним судом м.Харкова за ч.4 ст.402 КК України із застосуванням ст.ст.62, 69 КК України на 2 роки тримання в дисциплінарному батальоні військовослужбовців,
засуджено за ч.5 ст.407 КК України на 5 років позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України з урахуванням пп.а п.1 ч.1 ст.72 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Новобаварського районного суду м.Харкова від 06.06.2025 та ОСОБА_8 визначено остаточне покарання - 5 років 1 місяць позбавлення волі.
Кримінальне провадженні розглянуто в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції
Як установив суд, ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, перебуваючи на посаді стрілець-кухар 3 відділення 2 взводу оперативного призначення 1 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 1 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ, в порушення ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1,2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів і начальників, документального оформлення відпустки чи відрядження та без поважних причин 20.11.2023 не з'явився вчасно з лікування без поважних причин, в умовах воєнного стану до місця несення служби, яке знаходиться у с-ще Золочів Богодухівського району Харківської області, та без відповідних дозволів командирів і начальників, без документального оформлення відпустки чи відрядження, перебував поза межами місця несення військової служби до 18.12.2023 включно, в умовах воєнного стану, проводивши час на власний розсуд не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 посилається на неповноту судового розгляду та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Указав, що під час судового розгляду було встановлено факт добровільного повернення ОСОБА_8 до місця несення служби та його фактичного допуску командиром до виконання бойових завдань. Зауважив, що відомості за фактом нез'явлення вчасно на службу без поважних причин були внесені до ЄРДР лише 23.10.2024, тобто через 10 місяців після події, протягом яких ОСОБА_8 виконував обов'язки за місцем несення служби, що ніким не оспорюється та, на думку захисника, свідчить про надання командиром згоди на продовження ним несення військової служби. Також зауважив, що звернення в той час із клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності було неможливим у зв'язку з відсутністю порушеного кримінального провадження по даному факту.
Крім того указав, що кримінальне правопорушення ОСОБА_8 вчинив 20.11.2023, тобто до постановлення щодо нього вироку Новобаварського районного суду м.Харкова від 06.06.2025, що виключало можливість застосування положень ст.71 КК України при призначенні остаточного покарання, оскільки застосуванню підлягали положення ст.70 КК України.
Просить вирок суду скасувати, звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч.5 ст.407 КК України та закрити кримінальне провадження на підставі ст.44, ч.ч.4. 5 ст.401 КК України та п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
Позиції учасників апеляційного провадження
В судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_7 підтримали свою апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_6 не заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Заслухавши суддю доповідача, доводи обвинуваченого, захисника, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Фактичні обставини кримінального правопорушення і кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.5 ст.407 КК України в апеляційній скарзі не оспорюються, тому згідно положень ч.1 ст.404 КПК України висновки суду першої інстанції щодо цих обставин в апеляційному порядку не перевірялися.
Що стосується доводів апеляційної скарги сторони захисту про наявність підстав, передбачених ч.5 ст.401 КК України, для звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч.5 ст.407 КК України, то колегія суддів зазначає таке.
Згідно зі ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на її основі й повинні відповідати їй.
Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2024, справедливість це одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Суд здійснює розгляд справи з дотриманням принципу справедливості, забезпечуючи об'єктивність, неупередженість та рівність сторін, а також захист прав і законних інтересів учасників провадження.
Згідно з ч.1 ст.7 КПК України зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального процесу, серед яких - верховенство права.
07 вересня 2024 року набув чинності Закон України від 20 серпня 2024 року №3902-IX «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення кримінальної відповідальності за злочини проти встановленого порядку несення або проходження військової служби під час дії воєнного стану».
Указаним Законом, крім іншого, ст.401 КК України доповнено ч.5 такого змісту: особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Також цим Законом внесено зміни до КПК України, зокрема: абз.2 ч.2 ст.286 та абз.2 ч.3 ст.288 КПК, відповідно до яких у разі наявності підстав для звільнення від кримінальної відповідальності за ч.5 ст.401 КК України прокурор або суд повинен також отримати письмову згоду командира (начальника) військової частини про можливість продовження проходження військової служби таким підозрюваним або обвинуваченим, а в разі закриття судом кримінального провадження та звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому ч.5 ст.401 КК України, суд своєю ухвалою зобов'язує після набрання такою ухвалою законної сили невідкладно поновити звільнену особу на військовій службі та звільнену особу не пізніше 72 годин зобов'язує прибути до відповідної військової частини або місця служби для продовження проходження військової служби.
З наведеного вбачається, що ч.5 ст.401 КК України передбачає як матеріальні умови звільнення особи від кримінальної відповідальності, так і процедурний порядок реалізації такого звільнення. Зокрема, питання щодо застосування цієї норми перебуває у взаємозв'язку з абз.2 ч.3 ст.288 КПК, який регламентує порядок закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Отже, умови та процедура, визначені зазначеними нормами, у сукупності утворюють механізм звільнення військовослужбовця від кримінальної відповідальності.
Однією з умов застосування ч.5 ст.401 КК України є добровільне звернення особи з клопотанням до слідчого, прокурора або суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини чи до місця служби для продовження проходження військової служби.
Отже, із зазначеної умови вбачається, що законодавець пов'язує можливість звільнення від кримінальної відповідальності з наявністю добровільного волевиявлення особи на продовження військової служби, що свідчить про її готовність виконувати військовий обов'язок і виправити наслідки попередньої протиправної поведінки.
У цій справі відповідне письмове клопотання ОСОБА_8 про звернення до слідчого, прокурора або суду з наміром повернутися до військової частини чи до місця служби для продовження проходження військової служби відсутнє.
Однак колегія суддів виходить з установлених судом обставин цієї справи, відповідно до яких ОСОБА_8 до того часу коли набув чинності Закон № 3902-IX від 20.08.2024, після самовільного залишення військової частини 20.11.2023 добровільно повернувся до місця несення служби 18.12.2023, був зарахований наказом командира військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення та продовжував проходити військову службу до настання обставин, які унеможливили її подальше проходження (а.с.60).
Таким чином, дії ОСОБА_8 свідчать про реалізацію ним наміру добровільно повернутися на військову службу шляхом продовження її проходження, що за правовою природою відповідає змісту вимоги про добровільне звернення, передбаченої ч.5 ст.401 КК.
Отже, вимога щодо добровільності звернення особи з клопотанням у цій справі вважається виконаною, оскільки волевиявлення ОСОБА_8 було реалізоване через його фактичне добровільне повернення до служби та подальше її проходження.
Іншою умовою для застосування ч.5 ст.401 КК України є наявність письмової згоди командира військової частини на продовження проходження особою військової служби.
При цьому колегія суддів зазначає, що ні вказана стаття, ні статті 286 та 287 КПК України не містять вимог щодо конкретної форми письмової згоди командира на продовження проходження особою військової служби (лист, наказ чи розпорядження).
Оскільки після добровільного повернення до місця несення служби ОСОБА_8 наказом командира військової частини НОМЕР_1 №372 від 18.12.2023 був зарахований на всі види забезпечення, колегія суддів вважає, що цей наказ є належним письмовим підтвердженням згоди командира на продовження проходження військової служби (а.с.60).
Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За приписами ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що встановлені судом умови - добровільне повернення ОСОБА_8 до військової частини та продовження проходження ним військової служби, наявність письмової згоди командира у вигляді наказу №372, а також те, що ОСОБА_8 вперше під час воєнного стану притягується до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, - дають підстави для його звільнення від кримінальної відповідальності відповідно до ч.5 ст.401 КК України.
Наведене відповідає позиції Верховного Суду, відображеній у постанові від 15 жовтня 2025 року у справі №484/3679/23.
Відповідно п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно зі ст.44 КК України та ст.285 КПК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності, у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
За приписами ч.1 ст.417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Обвинувачений ОСОБА_8 підтвердив свій намір повернутися на військову службу та надав згоду на закриття кримінального провадження за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, на підставі ч.5 ст.401 КК України.
Відповідно до ч.3 ст.288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
У разі закриття судом кримінального провадження та звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому частиною п'ятою ст. 401 КК України, суд своєю ухвалою зобов'язує після набрання такою ухвалою законної сили невідкладно поновити звільнену особу на військовій службі та звільнену особу не пізніше 72 годин зобов'язує прибути до відповідної військової частини або місця служби для продовження проходження військової служби.
Разом із тим колегія суддів встановила, що ОСОБА_8 на час апеляційного розгляду не звільнений з військової служби, а відбуває покарання за вироком Новобаварського районного суду м.Харкова від 06.06.2025 у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, що відповідно до вимог кримінально-виконавчого законодавства є особливим порядком проходження військової служби.
За таких обставин обов'язок щодо поновлення особи на військовій службі та зобов'язання прибути до військової частини, передбачені абз.2 ч.3 ст.288 КПК України, фактично реалізуються з огляду на те, що ОСОБА_8 продовжує проходити військову службу, а тому окремого процесуального зобов'язання судом не потребують.
Отже, враховуючи наявність у цьому кримінальному провадженні визначених у КК України умов і підстав для звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності, апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню, а вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 16.10.2025 - скасуванню із закриттям кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
Керуючись ст.401 КК України, ст.ст.405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити.
Вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 16 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_8 скасувати.
На підставі ч.5 ст.401 КК України звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - у той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий:
Судді: