Справа № 308/312/26
Закарпатський апеляційний суд
25.02.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження у кримінальному провадженні №11-сс/4806/31/26, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.01.2026 року,
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.01.2026 року, задоволено клопотання про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, строком до 60 (шістдесят) днів, а саме до - 12 год. 17 хв., 03.03.2026 року.
З внесеного слідчим клопотання, яке погоджене з прокурором, та доданих до нього матеріалів слідує, що в період з 22.09.2025 по 07.01.2026 громадянин України ОСОБА_6 , діючи умисно з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання їх наслідків, під час дії військового стану, вчинив дії, спрямовані на перешкоджання законній діяльності Збройних сил України та інших військових формувань, а саме, забезпечив стале функціонування механізму незаконного ухилення військовозобов'язаних осіб від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, з метою успішної реалізації вказаного злочинного умислу, ОСОБА_6 , будучи обізнаним з вимогами Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: п. 2 ст. 23 - не підлягають мобілізації визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії), розробив та впровадив злочинну схему, спрямовану на незаконне ухилення військовозобов'язаних осіб від призову на військову службу під час мобілізації шляхом оформлення завідомо неправдивих (фіктивних) медичних документів, у тому числі щодо встановлення групи інвалідності з метою подальшого отримання такими особами відстрочки від мобілізації.
Надалі, з метою успішної реалізації свого злочинного задуму та виконання раніше розробленої злочинної схеми, ОСОБА_6 підшукав громадянина України ОСОБА_8 , якому під час спілкування за грошову винагороду у сумі 7 000 доларів США запропонував сприяння у виготовлені документів щодо встановлення групи інвалідності, що в подальшому може стати підставою для отримання відстрочки від мобілізації, на що останній погодився. При цьому, ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_8 про необхідність надати всю наявну медичну документацію та проінструктував щодо подальших дій, а саме: порядку отримання необхідних додаткових медичних документів, а також щодо проходження стаціонарного лікування у медичному закладі.
В подальшому, ОСОБА_6 , з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, передбачаючи настання суспільно - небезпечних насідків, однак бажаючи діяти саме таким чином, керуючись корисливими мотивом, з метою особистого збагачення, 07.01.2026 на виконання попередньої домовленості з ОСОБА_8 о 12 год. 17 хв., прибув за адресою: АДРЕСА_1 , де одержав остаточну частину від раніше обумовленої суми неправомірної вигоди у розмірі 2 000 доларів США за сприяння у виготовленні та використанні завідомо неправдивих (фіктивних) медичних документів, на підставі яких ОСОБА_8 незаконно отримав третю групу інвалідності та відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Внаслідок реалізації ОСОБА_6 зазначеного протиправного механізму, за його сприяння та координації були виготовлені та використані завідомо неправдиві (фіктивні) медичні документи, на підставі яких ОСОБА_8 отримав третю групу інвалідності, що в подальшому стало підставою для отримання відстрочи від призову на військову службу під час мобілізації, тим самим такими діями останнього було заподіяно шкоду інтересам держави та перешкоджання діяльності Збройних сил України та інших військових формувань в період дії воєнного стану.
За таких обставин обґрунтовано підозрюється ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимий.
Правова кваліфікація кримінального правопорушення (злочину) у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 ч.1 ст.114-1 КК України - перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.
08.01.2026 слідчим за погодженням з прокурором складено та вручено письмове повідомлення про підозру громадянину України ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 114- 1 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_6 підтверджується комплексом зібраних в ході досудового розслідування доказів, зокрема допитом свідка ОСОБА_8 , проведеним комплексом НСРД, відповідями на доручення 1 відділом ГВЗНД УСБУ в Закарпатській області та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
07.01.2026 року о 12 год. 17 хв. ОСОБА_6 затриманий в порядку передбаченому ст. 208 КК України.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на цей час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_6 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Ризики настання обставин з метою недопущення яких необхідно застосувати запобіжний захід у виді взяття під варту:
- підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- підозрюваний ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні;
- підозрюваний ОСОБА_6 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- підозрюваний ОСОБА_6 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- підозрюваний ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється.
Кримінальне правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_6 у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду.
Так, ОСОБА_6 вчинив злочин проти основ Національної безпеки України. Закарпатська область межує з 4 Європейськими країнами, а отже останній буде вживати виключних заходів щодо ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та/або суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, який пов'язаний із можливістю знищити, сховати або спотворити підозрюваним будь-яку із речей чи документів (медичні документи тощо), які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, також свідчать вище перелічені обставини.
Також, наявний ризик незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, оскільки в рамках даного кримінального провадження досліджуються обставини вчинення злочинів і іншими спільниками вчинюваного ОСОБА_6 злочину та враховуючи, що в рамках даного кримінального провадження встановлений свідок, якому останній сприяв в ухиленні від мобілізації, а отже, останній може наважитись та вдатись до протиправних дій щодо зазначеного свідка, з метою зміни останнім показів на свою користь, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_6 може наважитись та вдатись до протиправних дій до свідків, тобто наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На даний час ОСОБА_6 , підозрюється у вчиненні злочину у сфері Національної безпеки України, вчиненого в умовах воєнного стану, останній є особою, яка не має сталих соціальних зв'язків та аналізуючи його подальшу діяльність є обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити вчиняти кримінальне правопорушення щодо якого йому повідомлено про підозру, тобто наявний ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Виклад обставин, що дають підстави зробити висновки про наявність вищевказаних ризиків:
- ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочину проти основ національної безпеки України, що само по собі становить підвищену суспільну небезпеку, оскільки такі дії посягають на саме існування України як держави, а тим більше, враховуючи військову агресію російської федерації. За злочин передбачений ч. 1 ст. 114-1 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі від 5 до 8 років позбавлення волі, що саме по собі спонукає людину до вчинення дій спрямованих на перешкоджання об'єктивному досудовому розслідуванню шляхом незаконного впливу на свідків інших підозрюваних, а також на виїзд за межі України з метою уникнути покарання;
- злочини проти основ Національної безпеки України посягають не тільки на безпеку держави, а й на національну безпеку загалом, яка, відповідно до Закону «Про основи національної безпеки України», визначається як рівень захищеності життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якого забезпечується сталий розвиток суспільства;
- саме завдяки своєму особливому значенню злочини проти основ Національної безпеки України й розміщені в розділі І Особливої частини КК.
- для інших злочинів, які також спрямовані тим чи іншим чином проти безпеки держави, на відміну від злочинів проти основ національної безпеки України, не є характерними відверто антидержавницькі мотиви та мета підірвати або послабити Українську державу, змінити її конституційний лад, завдати істотної шкоди її безпеці.
Обґрунтування неможливості запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів:
- реальна загроза одержання покарання у вигляді позбавлення волі спонукає людину, вживати всі можливі заходи спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності, зокрема впливати на свідків та інших підозрюваних, а також виїзд за межі території України, що значною мірою може ускладнити об'єктивне проведення досудового розслідування та судового розгляду у даному кримінальному провадженні та, як наслідок, уникнення відповідальності.
- тримання під вартою є єдиним запобіжним заходом, який унеможливлює вчинення тиску на інших учасників кримінального провадження, а також унеможливить виїзд підозрюваного за межі території України та перешкодить ухиленню від слідчого та суду.
- застосування до підозрюваного більш м'яких видів запобіжних заходів не усуне існування ризиків зазначених в клопотанні, оскільки в такому випадку підозрюваний матиме можливість впливати на свідків, покинути територію України та в такий спосіб перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду.
Підозрюваний ОСОБА_6 на даний час неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, тобто не має сталих соціальних зв'язків, а тому, є ґрунтовні підстави вважати, що існує реальний ризик, що підозрюваний усвідомлюючи, що йому загрожує реальний термін покарання залишить територію України і буде ухилятися від органу досудового розслідування та суду, що перешкодить встановленню об'єктивної істини слідством та судом.
Так, відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Проте, враховуючи, що у ОСОБА_6 сформувалось усвідомлення щодо можливості уникнення від реального покарання, може спровокувати відчуття безкарності у інших осіб та вказує на його байдуже ставлення до притягнення до кримінальної відповідальності за вищевказаний злочин даної категорії.
Отже:
- у кримінальному провадженні № 22025070000000125 відомості про яке внесені 20.08.2025 в ЄРДР зібрано докази, які дають достатні підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі;
- потреби досудового розслідування, а саме: недопущення вчинення підозрюваним дій, спрямованих на переховування, у подальшому, від органів досудового розслідування та суду; недопущення незаконного впливу на свідків; недопущення перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, недопущення вчинення інших кримінальних правопорушень, виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи як обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;
- у результаті обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою органом досудового розслідування будуть проведені всі необхідні слідчі та процесуальні дії, а кримінальне провадження спрямоване до суду в максимально короткі строки тим самим буде дотримано принцип розумності строків.
Ураховуючи викладене, з метою запобігти спробам підозрюваного ухилитися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, або продовжити свою злочинну діяльність, слідчий просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді констатовано, що сукупність фактичних даних, які містяться в наведених доказах, є достатньою для висновку про причетність підозрюваного до інкримінованого йому злочину. Разом з тим, слідчий суддя врахував те, що підозрюваний ОСОБА_6 , добре усвідомлюючи неминучість покарання, може переховуватись від органів досудового розслідування за вчинення злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від п'яти до восьми років та може незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Також існує ризик протиправної поведінки підозрюваного, у зв'язку з чим особисте зобов'язання, особиста порука підозрюваного, домашній арешт та застава будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту. Таким чином, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, тобто у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, дає підстави для обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_6 , у виді тримання під вартою. Крім цього, за допомогою застосування до ОСОБА_6 , заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з'ясування всіх обставин вчиненого ним кримінального правопорушення. При цьому, обставини, які зазначені підозрюваним та його захисником не можуть бути підставою для відмови в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного, оскільки дані щодо наявності у підозрюваного постійного місця проживання не виключають наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також те, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 було вчинено проти основ національної безпеки, слідчий суддя вважав за можливе, у відповідності до вимог абз. 2 ч.4 ст.183 КПК України, не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді ОСОБА_6 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу та доповнення до неї. Вважає оскаржувану ухвалу незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки ОСОБА_6 взято під варту без можливості внесення застави незаконним складом суду, без обґрунтованої підозри, без обґрунтованих ризиків та без належної перевірки не можливості застосування більш м?якого запобіжного заходу. Зазначає, що місцевий суд не врахував належним чином особу підозрюваного та застосував до нього найсуворіший запобіжний захід, без такої необхідності за конкретних обставин справи. Крім того вказує на незаконність не визначення альтернативи тримання під вартою з врахуванням майнового стану ОСОБА_6 . Таким чином стосовно ОСОБА_6 було порушено ст. 5 Конвенції, а саме право свободу та особисту недорканість. Просить перевірити обґрунтованість заявлення відводу слідчому судді ОСОБА_9 та не відводу його від розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу та винесення ним спірної ухвали. Скасувати ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 09.01.2026 року та відмовити слідчому у задоволені клопотання. Обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою АДРЕСА_3 із застосуванням спеціальних електронних засобів контролю. У разі якщо апеляційний суд буде вважати за необхідне то в крайньому випадку визначити розмір застави згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, яка буде забезпечувати належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 ..
На апеляційну скаргу прокурор ОСОБА_10 подала заперечення. Прокурор вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою. Просить залишити ухвалу без змін, а апеляційну скаргу та доповнення до неї без задоволення.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення учасників судового розгляду: обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу; прокурора ОСОБА_5 , яка заперечила щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст. 176 цього ж Кодексу.
Колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про те, що клопотання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_6 подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування і відповідає приписам ст. ст. 177, 183, 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.
При цьому, колегія суддів бере до уваги те, що у провадженні слідчого в ОВС 2 відділення СВ УСБУ в Закарпатській області знаходиться кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 369-2 КК України, процесуальне керівництво у якому здійснюється прокурорами Закарпатської обласної прокуратури.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання слідує, що у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу брали участь підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 , що свідчить про дотримання слідчим суддею і вимог, передбачених ст. 193 КПК України.
Також з матеріалів провадження слідує, що питання щодо законності складу суду було предметом розгляду суду першої інстанції. За наслідками розгляду відповідної заяви підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 місцевий суд постановив ухвалу, якою відмовив у її задоволенні.
Обґрунтованим є й висновок слідчого судді про причетність підозрюваного до інкримінованого йому злочину. Указаний висновок підтверджується приєднаними до клопотання матеріалами (доказами), зокрема допитом свідка ОСОБА_8 , проведеним комплексом НСРД, відповідями на доручення 1 відділом ГВЗНД УСБУ в Закарпатській області та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності. Дослідивши додані до клопотання докази, апеляційний суд вважає, що у них містяться відомості про вчинення ОСОБА_6 діяння, яке підпадає під ознаки передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України кримінального правопорушення. Погоджуючись з указаним висновком, колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини, відображену в п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п. 32, Series A, N 182). При цьому, колегія суддів приходить до висновку про те, що додані до клопотання матеріали (докази) підтверджують на даному етапі досудового розслідування обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, а також підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний має відношення до вчиненого кримінального правопорушення.
Твердження апеляційної скарги про необґрунтованість підозри, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не знаходять свого підтвердження та спростовуються наведеним вище. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд бере до уваги те, що сторона захисту не посилається на будь-які обставини та докази, які б свідчили про необґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення.
Разом із тим, колегія суддів зазначає, що висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що на цій стадії процесу, як слідчий суддя, так і суд апеляційної інстанції, не вправі давати доказам оцінку з точки зору достовірності, достатності та взаємозв'язку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини та кваліфікації дій підозрюваного, розглядати та вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження щодо обвинуваченого по суті.
Обґрунтованим, на думку колегії суддів, що підозрюваний ОСОБА_6 , добре усвідомлюючи неминучість покарання, може переховуватись від органів досудового розслідування за вчинення такого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від п'яти до восьми, може незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Також існує ризик протиправної поведінки підозрюваного.
Приймаючи рішення у цій частині слідчий суддя також врахував, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання, є пенсіонером, розлучений.
Згідно з ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. (тримання під вартою).
Погоджуючись з указаним висновком, колегія суддів вважає, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення та фактичні обставини його вчинення, у своїй сукупності з тяжкістю покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, та даними про особу ОСОБА_6 , повністю підтверджують наявність вищевказаних ризиків та висновок слідчого судді й у цій частині.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання слідує, що слідчий та прокурор під час розгляду клопотання посилалися на вищенаведені обставини, і що слідчим суддею таким дана належна оцінка.
Вищенаведені обставини свідчать і про обґрунтованість висновку слідчого судді про те, що особисте зобов'язання, особиста порука підозрюваного, домашній арешт будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість ризиків, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеним вище.
Із урахуванням наведеного вище, як такі, що не знаходять свого підтвердження, апеляційний суд визнає і твердження апеляційної скарги про те, що місцевий суд не врахував належним чином особу підозрюваного та застосував до нього найсуворіший запобіжний захід, без такої необхідності за конкретних обставин справи.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує і те, що навіть якщо підозрюваний і не має на меті переховуватись від органів досудового розслідування; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, однак, обставини, за яких вчинено кримінальне правопорушення, його тяжкість та інші наведені вище обставини, у тому числі й дані про особу підозрюваного, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення береться до уваги і те, що стороною захисту не вказується на наявність у підозрюваного ОСОБА_6 захворювань, які перешкоджають триманню його під вартою; що підозрюваний із урахуванням захворювань не може триматися під вартою; що тримання ОСОБА_6 під вартою може негативно відобразитись на стані його здоров'я.
Враховуючи ці обставини, вимоги апеляційної скарги про відмову в задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - апеляційний суд визнає такими, що не заслуговують на увагу.
Разом із тим, прийнявши обґрунтоване рішення про необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя залишив поза увагою вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України, якою встановлено, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Прийшовши до висновку про невизначення підозрюваному ОСОБА_6 розміру застави, слідчий суддя послалався на те, що наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також те, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 було вчинено проти основ національної безпеки.
Приймаючи це рішення, слідчим суддею не були належним чином виконанні вимоги ст. 182, 183 КПК України, оскільки слідчий суддя не дослідив та не надав належної оцінки матеріальному стану підозрюваного, не вмотивував своє рішення в цій частині, що призвело до істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, Суд, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, підтвердив, що внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
В рішенні ЄСПЛ у справі «Істоніна проти України» від 13 січня 2022 року суд зазначив, що розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти (див. рішення у справі «Гафа проти Мальти» (Gafа v. Malta), заява № 54335/14, пункт 70, від 22 травня 2018 року). Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим статтею 5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і для вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Тяжкість обвинувачень, пред'явлених обвинуваченому, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави (див. рішення у справі «Хрістова проти Болгарії» (Hristova v. Bulgaria), заява № 60859/00, пункт 111, від 07 грудня 2006 року).
Тому, апеляційний суд вважає за можливе визначити підозрюваному ОСОБА_6 розмір застави як альтернативний запобіжний захід.
При визначенні застави, колегія суддів бере до уваги фактичні обставини, за яких ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, характер та тяжкість інкримінованих йому діянь, наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, дані про особу підозрюваного та його поведінку під час досудового розслідування.
Враховуючи ці обставини, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_6 необхідно визначити заставу в максимальних межах, встановленими п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 гривень.
На переконання апеляційного суду такий розмір застави буде достатнім та справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_6 , а також не порушуватиме права підозрюваного ОСОБА_6 , оскільки відсутні підстави вважати такий розмір застави завідомо непомірним для нього.
За цих обставин, відповідно до положень ч. 3 ст. 407 КПК України, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням нової, якою клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню, із застосуванням щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 гривень, та покладенням на нього передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язків, а саме: прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу, кожного разу у визначений ними час; не відлучатися із населеного пункту у якому він проживає (м. Ужгород), без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали та передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язки на підозрюваного ОСОБА_6 покладаються у межах строку досудового розслідування, а саме до 12 год. 17 хв., 03.03.2026 року.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.01.2026 року - скасувати.
Клопотання слідчого задовольнити частково.
Застосувати відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 60 днів, а саме до 12 год. 17 хв., 03.03.2026 року.
Визначити розмір застави необхідний для виконання підозрюваним ОСОБА_6 процесуальних обов'язків у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який становить 266240 гривень.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_6 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу, кожного разу у визначений ними час;
- не відлучатися із населеного пункту у якому він проживає (м. Ужгород), без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Повний текст ухвали буде проголошено 27.02.2026 року о 10:00 год. у залі Закарпатського апеляційного суду № 2.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: