Справа № 299/97/26
25.02.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/132/26 за апеляційною скаргою прокурора Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 09 січня 2026 року,
Ухвалою слідчого судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 09 січня 2026 року у задоволенні клопотання слідчого СВ відділення поліції №1 Берегівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 - відмовлено.
Обрано щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту без засобів електронного контролю, строком на 60 (шістдесят) днів, починаючи з 09.01.2026 року по 09.03.2026 року включно.
Заборонено ОСОБА_7 залишати житло за адресою АДРЕСА_1 цілодобово.
Покладено на ОСОБА_7 певні обов'язки.
З матеріалів за клопотанням вбачається, що слідчий СВ відділення поліції №1 Берегівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 .
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий зазначив, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України наданням засобів, вказівками та усуненням перешкод, вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого та обираючи відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, слідчий суддя врахував тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 та покарання, яке загрожує йому у разі доведення його вини, конкретні обставини справи та дані про особу підозрюваного, а саме: наявність постійного місця проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, на час розгляду справи не судимий, а також те, що прокурор не довів, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою статті 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам,
В апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою у зв'язку із невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому підлягає скасуванню. Зазначає, що слідчим суддею не було враховано ступінь тяжкості кримінального правопорушення, ризики, передбачені ст.177 КПК України та об'єктивні обставини вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 , а також той факт, що на момент звернення до суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_7 вже було оголошено про підозру у іншому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.3 ст.332 КК України. Таким чином, вважає, що судом не було враховано ризик повторності вчинення кримінального правопорушення та можливість уникнення від кримінальної відповідальності шляхом переховування від слідства та суду.
Просить суд, оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвлу, якою обрати щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, у межах строку досудового розслідування.
До початку судового засідання від прокурора Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_5 надійшла заява про те, що у зв'язку із скеруванням обвинувального акту стосовно ОСОБА_7 до Виноградівського районного суду для розгляду по суті, просить розгляд апеляційної скарги провести без його участі.
Судове провадження розглядається за відсутності учасників судового провадження, неявка яких з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає його розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача про суть ухвали слідчого судді, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів приходить до наступного висновку.
При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення колегія суддів бере до уваги приписи таких нормативно - правових актів.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ст. 178 КПК України.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що наведені вимоги законодавства при розгляді клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 слідчим суддею дотримані.
Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що 07 січня 2026 року слідчим СВ відділення поліції №1 Берегівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області, майором поліції ОСОБА_6 , повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 332 КК України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, тимчасово не працюючого, раніше не судимого.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя правильно зробив висновки про те, що прокурор при розгляді справи не довів, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним в клопотанні слідчого, а також, що заявлені ризики в сукупності з тяжкістю кримінального правопорушення та даних про особу підозрюваного можуть служити виключними підставами для його ув'язнення, є обґрунтованими.
Крім того, з ухвали слідчого судді вбачається, що на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього обмежувального заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
З такими висновками слідчого судді погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Так, слідчий суддя, відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовано зазначив, що достатніх підстав для обрання виняткового запобіжного заходу у вигляді взяття під варту немає, та дійшов до висновку, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням обов'язків визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, які будуть пропорційними, помірними, та таким, що не становитимуть надмірний тягар для підозрюваного, тобто не суперечитимуть п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) та «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16 жовтня 2008 р.) терміном на 2 місяці, оскільки саме даний запобіжний захід дасть змогу уникнути встановленим судом ризикам та забезпечити виконання ним покладених процесуальних обов'язків.
Також, у матеріалах клопотання відсутні будь-які об'єктивні дані про те, що підозрюваний може ухилятись від слідства та суду або не виконувати процесуальні дії і таких даних не надано стороною обвинувачення, як у суді першої, так і апеляційної інстанції, а тому за вказаних обставин слідчий суддя місцевого суду дійшов правильного висновку про те, що належну поведінку підозрюваного може забезпечити інший більш м'який запобіжний захід, тобто не пов'язаний із взяттям підозрюваного ОСОБА_7 під варту, зокрема цілодобовий домашній арешт без застосування засобів контролю, поклавши на нього відповідні обов'язки:
Колегія суддів вважає, що з урахуванням обставини кримінального провадження та даних про особу ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов вірного висновку про можливість застосування до останнього більш м'якого запобіжного заходу, а саме цілодобового домашнього арешту. Такий запобіжний захід зможе забезпечити дотримання підозрюваним ОСОБА_7 , покладених на нього процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя поклав на підозрюваного ОСОБА_7 й певні обов'язки, які повинні забезпечити виконання ним процесуальних дій, зокрема: прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, при розгляді в суді першої інстанції клопотання про обрання запобіжного заходу, слідчий та прокурор не довели того, що застосований до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування засобів контролю, не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
У Резолюції Комітету міністрів Ради Європи №11 від 09.04.1965 року «Взяття під варту» і Рекомендації R 11 від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зазначено, що взяття під варту не повинно бути запобіжним заходом, що застосовується в обов'язковому порядку, судовий орган повинен приймати рішення з урахуванням фактів та усіх обставин справи.
Доводи прокурора в апеляційній скарзі про те, що слідчим суддею не було враховано ступінь тяжкості кримінального правопорушення, ризики, передбачені ст.177 КПК України та об'єктивні обставини вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 , колегія суддів вважає такими, що не є обов'язковою підставою для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки підозрюваний після обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та до цього часу виконує покладені на нього обов'язки.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції при обранні запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 , який обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі, у відповідності до вимог ст. ст. 193, 194 КПК України, дослідив та достатньою мірою взяв до уваги фактичні обставини, що підлягають врахуванню згідно ст. 178 КПК України, зокрема особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, вдівець, проживає разом з сином та внуком.
Таким чином, висновок слідчого судді про те, що докази та обставини, зазначені у клопотанні та наведені у судовому засіданні не дають підстав застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 винятковий запобіжний захід - тримання під вартою, ґрунтуються на матеріалах справи. Така позиція слідчого судді відповідає вимогам ст. 176-178,183,193,194 КПК України, що регулюють вирішення питання про обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного.
У ході апеляційного розгляду апеляційним судом також не встановлено, та прокурором не надано будь-яких відомостей про те, що підозрюваний ОСОБА_7 вже після застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, ухилявся від органу досудового розслідування, незаконно впливав на свідків, чи вчинив інше кримінальне правопорушення, а тому висновок слідчого судді про обрання саме такого запобіжного заходу є обґрунтованим.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги повідомлення прокурора про те, що обвинувального акту стосовно ОСОБА_7 скеровано до Виноградівського районного суду для розгляду по суті.
Порушень правових позицій Європейського суду з прав людини чи істотних процесуальних порушень у цьому провадженні не виявлено.
Інші посилання прокурора в апеляційній скарзі також не спростовують висновків слідчого судді про доцільність визначення запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, який є пропорційним тяжкості інкримінованого діяння та достатнім для досягнення завдань досудового розслідування.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має, у зв'язку із чим, беручи до уваги положення ч. 3 ст. 407 КПК України, ухвала слідчого судді як законна та обґрунтована підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 09 січня 2026 року, якою застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , до 09.03.2026 року включно, з покладанням на нього відповідних обов'язків, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: