Справа № 991/10075/25
Провадження 1-кп/991/123/25
іменем України
23 лютого 2026 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52017000000000802 від 17.11.2017, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Тисівці Сторожинецького району Чернівецької області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.2 ст.364, ч.5 ст.27 ч.3 ст.212, ч.3 ст.27 ч.4 ст.345-1, ч.3 ст.368 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Старий Вовчинець, Глибоцького району, Чернівецької області, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянин України,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 255, ч. 2 ст.364, ч.5 ст.27 ч.3 ст.212 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Чернівці, проживає за адресою: АДРЕСА_3 , громадянин України,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.2 ст.364, ч.5 ст.27 ч.3 ст.212 КК України,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Луковиця, Глибоцького району, Чернівецької області, проживає за адресою: АДРЕСА_4 , громадянин України,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.5 ст.27 ч.3 ст.212, ч.3 ст.27 ч.4 ст.345-1 КК України,
ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця АДРЕСА_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_6 , громадянин України, Румунії та Молдови,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 255, ч.3 ст. 212 КК України,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця смт. Кельменці, Кельменецького району, Чернівецької області, проживає за адресою: АДРЕСА_7 , громадянин України,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.212 КК України,
1. На розгляді у Вищому антикорупційному суді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52017000000000802, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.11.2017, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.2 ст.364, ч.5 ст.27 ч.3 ст.212, ч.3 ст.27 ч.4 ст.345-1, ч.3 ст.368 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.2 ст.364, ч.5 ст.27 ч.3 ст.212 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.2 ст.364, ч.5 ст.27 ч.3 ст.212 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.5 ст.27 ч.3 ст.212, ч.3 ст.27 ч.4 ст.345-1 КК України, ОСОБА_19 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.212 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.212 КК України.
1.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2025 для розгляду кримінального провадження визначено головуючого суддю ОСОБА_1 . Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 01.10.2025 призначено підготовче судове засідання.
1.2. Від потерпілого ОСОБА_20 09.10.2025 надійшов цивільний позов у кримінальному провадженні про стягнення на його користь 70 000 000 грн майнової шкоди і 70 000 000 моральної шкоди.
1.3. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 13.11.2025 відмолено в задоволенні клопотання захисників про повернення обвинувального акта прокурору, а ухвалою від 13.11.2025 відмовлено в задоволенні клопотання про закриття цього кримінального провадження.
1.4. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 20.02.2026 задоволено клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження відносно ОСОБА_19 .
2. У підготовчому судовому засіданні учасники висловили такі позиції:
2.1. Прокурор ОСОБА_4 зазначив, що підстави для прийняття одного із рішень, передбачених пп.1-4 ч.3 ст.314 КПК України, відсутні, та просив призначити судовий розгляд. Заперечив проти задоволення скарг і клопотань сторони захисту.
2.2. Захисники ОСОБА_16 та ОСОБА_18 послідовно зазначали про незаконний склад суду на стадії підготовчого провадження у зв'язку з поданими клопотаннями про колегіальний склад суду. Крім цього, захисники наголошували на неможливості підготовчого судового засідання за відсутності потерпілих.
2.3. Захисник ОСОБА_18 подав 5 скарг на дії та рішення сторони обвинувачення, що мали місце протягом досудового розслідування, зокрема стосовно:
- дій детектива НАБУ, пов'язаних із оголошенням ОСОБА_19 у розшук і міжнародний розшук;
- дій детектива НАБУ, пов'язаних із врученням ОСОБА_19 повідомлення про підозру;
- дій детективів НАБУ і бездіяльність керівника САП, пов'язаних із реєстрацією кримінального провадження (в контексті порушення правил підслідності);
- дій детективів НАБУ, пов'язаних із незаконним доступом до інформаційних масивів абонентів електронних поштових скриньок та незаконним копіюванням інформації без відповідного судового рішення.
Захисник також подав заперечення на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.07.2024 у справі №991/5893/24 про здійснення спеціального досудового розслідування. За його твердженням відповідне судове рішення є незаконним і необґрунтованим з підстав: 1) порушення правил підслідності цього кримінального провадження; 2) декриміналізації діяння, в якому обвинувачується ОСОБА_19 ; 3) відсутності належного повідомлення про підозру та підтверджень про ознайомлення із його змістом; 4) незаконності оголошення ОСОБА_19 в розшук.
Крім цього, захисник подав заперечення на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.09.2024 у справі №991/9666/25 про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність детективів НАБУ та прокурорів, що полягала у неповерненні тимчасово вилученого майна.
2.4. Захисники ОСОБА_13 та ОСОБА_14 подали скаргу на дії детективів НАБУ щодо направлення запитів про міжнародну правову допомогу. Підставою для вказаної скарги визначили порушення механізму звернення із відповідним запитом до уповноважених органів (в контексті неналежного суб'єкта звернення).
2.5. Захисник ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 подав скаргу на постанову детектива від 28.08.2024 про визнання речовим доказом. Скаргу мотивував тим, що постанова не відповідає вимогам процесуального закону в контексті зазначення відомостей, що можуть бути потенційно використані як докази, а також постановлення цього процесуального рішення поза межами розумного строку після вилучення такого майна у 2020 році.
2.6. Захисник ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав скаргу на постанову детектива від 18.07.2023 про призначення судової економічної експертизи. Скаргу мотивував юридичною некоректністю формулювань і недостатністю документів, наданих експерту. Вказане, на думку захисника, унеможливило надання експертом об'єктивного висновку, особливо з урахуванням того, що на момент винесення постанови досудове розслідування тривало вже 6 років.
Крім цього, захисник подав скаргу на рішення посадових осіб НАБУ щодо позапроцесуального порядку отримання відомостей з автоматизованих інформаційних систем і реєстрів. На думку сторони захисту, відповідні відомості охороняються законом, тому їх отримання потребувало судового рішення. Просив врахувати такі мотиви під час розгляду справи по суті при ухваленні кінцевого рішення.
2.7. Захисник ОСОБА_13 подав 2 клопотання про вчинення запитів про міжнародну правову допомогу до компетентних органів республіки Румунія та Турецької Республіки. Клопотання мотивував необхідністю отримати:
- транзитні митні декларації та експортні митні декларації у зв'язку із наявними суперечностями з відомостями, отриманими у порядку міжнародної правової допомоги від компетентних органів інших держав (для Турецької Республіки);
- інформацію про здійснення фізичного огляду вантажних відділень (відсіків) автомобілів на предмет наявності/відсутності вантажу та на предмет відповідності вантажу відомостям в товарно-супровідних документів (для республіки Румунія).
Вказані відомості, на думку захисника, зможуть підтвердити або спростувати здійснення митного оформлення експортних операцій.
2.8. Обвинувачені ОСОБА_9 і ОСОБА_10 заявили клопотання про колегіальний розгляд кримінального провадження № 52017000000000802 від 17.11.2017.
3. Дослідивши обвинувальний акт і заслухавши учасників кримінального провадження, Суд дійшов наступних висновків.
3.1. Відповідно до положень ст.314 КПК України завданням підготовчого судового засідання є вирішення питання про можливість призначення судового розгляду. Суд першочергово з'ясовує чи наявні підстави для прийняття рішень, передбачених п.п.1-4 ч.3 ст.314 КПК України.
3.2. Суд встановив, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52017000000000802 від 17.11.2017 складений відповідно до вимог ст.291 КПК України, оскільки містить всі формальні і змістовні елементи, передбачені законом.
3.3. Угоди у цьому кримінальному провадженні до суду не надходили.
3.4. Суд не встановив підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п.4-8, 10 ч.1 ст.284 КПК України.
3.5. Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці ст.45 КК України, ст.ст. 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених п.п.1-3 ч.5 ст.216 КПК України.
Як вбачається з обвинувального акта, учасники організованої групи №3 з метою одержання неправомірної вигоди для себе та інших учасників злочинної організації за рахунок зменшення розміру митних платежів, які підлягали сплаті до державного бюджету, з використанням влади та службового становища всупереч інтересам служби забезпечувалася реалізація організованими групами № 1 та № 2 трьох злочинних схем ухилення від сплати митних платежів під час незаконного ввезення на територію України комерційних товарів з приховуванням від митного контролю.
ОСОБА_8 , будучи начальником Чернівецької митниці, висловив прохання надати неправомірну вигоду у розмірі 5 000 євро за забезпечення безперешкодного митного оформлення задекларованих очолюваною ОСОБОЮ_1 організованою групою № 2 товарів «групи прикриття», їх випуску у вільний обіг, пропуску автомобілів організованою групою № 2 з товарами під виглядом порожніх, приховування її злочинної діяльності, а також за невчинення ним особисто та забезпечення утримання підпорядкованими службовими особами Чернівецької митниці від вчинення дій, спрямованих на виявлення та документування фактів ввезення групою № 2 товарів на митну територію України з приховуванням від митного контролю.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про підсудність вказаної справи Вищому антикорупційному суду. Сторона захисту в порядку ст.314 КПК України не ставила питання про направлення обвинувального акта для визначення підсудності.
4. Відповідно до ч.5 ст.315 КПК України з метою підготовки до судового розгляду суд:
1) визначає дату та місце проведення судового розгляду;
2) з'ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд;
3) з'ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді;
4) розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів; здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні.
5) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.
4.1. Враховуючи вимоги ч.2 ст.316 КПК України, Суд призначає судовий розгляд на 02 березня 2026 року о 13 годині 45 хвилин.
4.2. За наслідками підготовчого судового засідання Суд не встановив обставин, передбачених ч.2 ст.27 КПК України, які б могли бути підставою для ухвалення рішення про здійснення судового розгляду у закритому судовому засіданні. Відповідні клопотання від учасників також не надходили. Відтак, Суд дійшов висновку про розгляд кримінального провадження у відкритому судовому засіданні із забезпеченням повного його фіксування за допомогою технічних засобів.
4.3. З урахуванням думки учасників про склад осіб, які братимуть участь в судовому засіданні, Суд дійшов висновку про проведення судового розгляду за участю уповноваженого прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, обвинувачених, їх захисників та потерпілих.
Суд зазначає, що на підготовчому провадженні Суд вжив усіх можливих заходів задля забезпечення участі потерпілих з урахуванням наявних відомостей про їх засоби зв'язку та про фактичне місце їх перебування. Протягом підготовчого провадження Суд неодноразово (01.10.2025, 08.10.2025, 03.11.2025, 18.11.2025, 12.12.2025, 05.01.2026, 18.02.2026) направляв повістки про виклик потерпілих ОСОБА_21 та ОСОБА_20 на відомі електронні пошти, у тому числі із зазначенням їх обов'язкової участі. Однак потерпілі в жодне із судових засідань не з'явилися, а в матеріалах справи наявні їх клопотання про розгляд кримінального провадження за їх відсутності.
Суд зазначає, що процесуальний статус потерпілого у кримінальному провадженні обумовлює його зацікавленість у результатах розгляду, оскільки реалізація його процесуальних прав впливає на задоволення його законних інтересів. Втім, на даному етапі Суд обмежений у процесуальних можливостях забезпечити участь потерпілих в судовму засіданні, так само і не вправі зобов'язати прокурора вчиняти відповідні дії з метою задоволення відповідної потреби сторони захисту. Відсутність безпосередньої участі потерпілих на даному етапі жодним чином не вплинуло на права та інтереси обвинувачених.
Суд погоджується, що оцінка мотивів потерпілого як заявника і достовірності повідомлених ним обставин є предметом дослідження під час судового розгляду по суті. Відповідно до положень ст.333 КПК України у разі, якщо під час судового розгляду виникне необхідність у встановленні обставин або перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, і вони не можуть бути встановлені або перевірені іншим шляхом, суд за клопотанням сторони кримінального провадження має право доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії. Отже, питання встановлення місця перебування та забезпечення явки потерпілих може бути вирішене під час судового розгляду.
5. Щодо складу суду
5.1. Відповідно до ч.1 ст.31 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється суддею одноособово, крім випадків, передбачених ч.ч.2, 3 ст. 31 КПК України. Згідно з п.1 ч.2 ст.31 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого щодо, зокрема, злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років.
5.2. Усім обвинуваченим інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України. Санкція ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції до внесення змін Законом №671-IX від 04.06.2020) передбачала покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років. У подальшому в цю частину статті вносились зміни, відповідно до яких санкція містить покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. За таких обставин судове провадження у першій інстанції у кримінальному провадженні № № 52017000000000802 від 17.11.2017 належить здійснювати колегіально у складі трьох суддів, а клопотання обвинувачених про колегіальний розгляд слід задовольнити.
У цьому контексті Суд вважає за необхідне відреагувати на доводи захисту про незаконний склад суду на етапі підготовчого провадження і необхідності колегіального розгляду невідкладно після заявлення відповідного клопотання. Питання про склад суду слід вирішувати з урахуванням розміщення відповідної норми в КПК України за результатами підготовчого судового засідання. Адже положення, що передбачають обов'язок суду роз'яснити обвинуваченому право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально судом у складі трьох суддів, розміщені після ст.314 КК України та є останніми у ст.315 КПК України, яка регулює вирішення питань, пов'язаних з підготовкою до судового розгляду.
За ч.3 ст.314 КПК України встановлюється вичерпний перелік рішень, які суд має право постановити у підготовчому судовому засіданні, серед яких відсутнє окреме рішення про склад суду, який має розглядати кримінальне провадження. Таким чином, саме підготовче судове засідання є «процедурною платформою» для прийняття рішення про склад суду, який розглядатиме справу по суті, а не навпаки.
Одночасно метою підготовчого провадження є вирішення питань виключно організаційного характеру, спрямованих на з'ясування можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду. Суд позбавлений можливості на цьому етапі надавати повноцінну оцінку заявленими доводам сторін та/або досліджувати докази з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності. Одноособове підготовче засідання виконує функцію впорядкування подальшого процесу - воно не спрямоване на встановлення фактичних обставин справи, а готує умови для їх належного і ефективного дослідження в подальшому. Колегія натомість призначена для колегіального прийняття рішень у предметі - це інша процесуальна функція, що вимагає сформованого складу і відповідної правової мотивації. Тому вирішення питань, пов'язаних з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду, суддею одноособово не лише відповідає процедурній логіці, а й жодним чином не звужує прав обвинувачених.
Протягом підготовчого провадження Суд забезпечив можливість усім учасникам реалізувати свої права в межах, визначених ст.314, 315 КПК України для підготовчого судового засідання.
6. Щодо поданого цивільного позову
6.1. Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння (ч.1 ст.128 КПК України).
6.2. В поданій до суду позовній заяві потерпілий ОСОБА_20 стверджує про завдану майнову шкоду у розмірі 70 000 000 грн і моральну шкоду у розмірі 70 000 000 грн.
6.3. Суд не встановив невідповідності позову ст.128 КПК України, ст.175-177 ЦПК України, підстав для його повернення, передбачених ст.185 ЦПК України, або які перешкоджають суду розглянути цивільний позов по суті разом з обвинувальним актом в цьому кримінальному провадженні. Позовна заява наявна в матеріалах судової справи, тому учасники кримінального провадження мають можливість ознайомитись із її змістом.
6.4. Своєю чергою, встановлення наявності/відсутності підстав для задоволення цивільного позову і добровільності його подання буде вирішено Судом в нарадчій кімнаті при ухваленні кінцевого рішення у цій справі, у тому числі з урахуванням позиції потерпілого.
7. Щодо поданих скарг на рішення, дії чи бездіяльність органу досудового розслідування чи прокурора, а також заперечень на ухвали слідчих суддів
7.1. Відповідно до ч.2 ст.303 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які не охоплюються ч.1 ст.303 КПК України, не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді. Вказана норма не містить обов'язку суду одразу вирішити відповідні скарги по суті, а лише вказує на можливість такого розгляду з урахуванням стадії провадження. Чинні норми КПК України також не передбачають повноважень Суду в підготовчому судовому засіданні скасовувати рішення детектива чи прокурора, зобов'язати вчинити їх певну дію чи навпаки припинити дію, яка була вчинена на етапі досудового розслідування.
7.2. Доводи захисту у поданих до Суду скаргах зводяться до:
- неналежного вручення повідомлення про підозру ОСОБА_19 ,
- відсутності підстав за ч.5 ст.216 КПК України для визначення підслідності;
- позапроцесуального отримання відомостей під час досудового розслідування;
- неналежного суб'єкта звернення із запитами про міжнародну правову допомогу;
- невідповідності процесуальних рішень детективів вимогам процесуального закону, у тому числі в контексті їх неповноти.
7.3. Суд відхиляє в задоволенні скарг захисників з огляду на наступне.
7.3.1. Суд під час розгляду клопотання про здійснення спеціального судового провадження надав вичерпну оцінку доводам, пов'язаним із процедурою повідомлення ОСОБА_19 про підозру та оголошення його в розшук. Суд встановив, що органом досудового розслідування вжиті всі можливі заходи, передбачені КПК України, для повідомлення ОСОБА_19 про підозру. Суд також констатував обставини переховування останнього від органів досудового розслідування та суду (див. ухвалу Вищого антикорупційного суду від 20.02.2026).
7.3.2. Ураховуючи завдання і межі підготовчого провадження, Суд дійшов висновку, що вирішення інших питань, порушених стороною захисту, є передчасним на цій стадії. За своїм змістом наведені доводи спрямовані на 1) перевірку законності дій і процесуальних рішень детективів НАБУ і прокурорів САП під час досудового розслідування, а також на 2) перевірку дотримання належної процедури звернення до компетентних органів іноземних держав у порядку міжнародної правової допомоги. Водночас, викладені мотиви потребують детального комплексного дослідження певного блоку доказів, що можливо виключно на етапі судового розгляду по суті з дотриманням принципів змагальності, безпосередності та рівності сторін.
Значна частина доводів захисту фактично зводиться до оцінки доказів з точки зору їх належності, достовірності та допустимості, що виходить за рамки підготовчого провадження. На цьому етапі Суд позбавлений процесуальної можливості здійснити всебічний аналіз фактичних обставин, дослідити докази і надати їм оцінку в контексті наявності чи відсутності істотних порушень прав обвинувачених. Дослідження таких обставин призвело б до передчасних висновків і явного виходу суду за межі визначених повноважень.
За таких обставин, доводи сторони захисту підлягають повному, всебічному та об'єктивному дослідженню під час судового розгляду за результатами оцінки всіх доказів.
Аналогічні мотиви стосуються і поданих заперечень на ухвали слідчих суддів, оскільки порушені в них питання не стосуються можливості призначення судового розгляду, а потребують оцінки в контексті законності процесуальних дій, здійснених на підставі відповідних судових рішень та відповідно належності та допустимості отриманих в їх результаті доказів під час розгляду справи по суті.
8. Щодо поданих клопотань про направлення запитів про міжнародну правову допомогу
8.1. Сторона захисту наполягала на необхідності отримання за допомогою механізму міжнародної правової допомоги 1) транзитних та експортних митних декларацій у зв'язку із виявленими суперечностями у наявній інформації, а також 2) відомостей щодо проведення фізичного огляду транспортних засобів та відповідності вантажу супровідним документам. На думку захисників, такі дані можуть підтвердити або спростувати факт здійснення митного оформлення операцій, що зокрема становить предмет цього кримінального провадження.
8.2. Відповідно до ст. 551 КПК України суд надсилає до уповноваженого (центрального) органу України запит про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні, яке він здійснює.
8.3. Відповідно до п. 1 розділу 2 Інструкції про порядок здійснення міжнародного співробітництва з питань взаємної правової допомоги, видачі правопорушників (екстрадиції), передачі (прийняття) засуджених осіб, виконання вироків та інших питань міжнародного судового співробітництва у кримінальному провадженні під час судового провадження (далі - Інструкція) у разі, якщо під час розгляду кримінальної справи в суду України виникне потреба провести процесуальні дії за кордоном, суд України, який здійснює кримінальне провадження, складає запит (доручення) про міжнародну правову допомогу згідно з вимогами міжнародного договору України, КПК України, цієї Інструкції.
8.4. Згідно з ч. 2 ст. 562 КПК України у разі, якщо при зверненні за допомогою в іноземній державі необхідно виконати процесуальну дію, для проведення якої в Україні потрібен дозвіл прокурора або суду, така процесуальна дія потребує надання відповідного дозволу прокурором або судом у порядку, встановленому цим Кодексом, лише у разі, якщо це передбачено міжнародним договором або є обов'язковою умовою надання такого виду допомоги за законодавством запитуваної сторони. При цьому строк дії такого дозволу не обмежується, а належно засвідчена копія дозволу долучається до матеріалів запиту.
8.5. Отже, надання судом відповідного дозволу із використанням механізму міжнародної правової допомоги передбачає необхідність оцінки певного масиву доказів і перевірки обґрунтованості версій сторін кримінального провадження. Така оцінка, своєю чергою, може бути здійснена виключно за результатами безпосереднього дослідження доказів під час судового розгляду.
8.6. За відсутності процесуальних підстав для використання відповідного механізму та з огляду на те, що наведені аргументи виходять за межі завдань підготовчого провадження, суд на даному етапі відмовляє в задоволенні таких клопотань. Водночас Суд погоджується, що відповідні аргументи захисту потенційно можуть мати суттєве значення для встановлення обставин кримінального провадження. Тому порушені питання підлягають вирішенню під час судового розгляду після дослідження доказів, на некоректності яких наполягає захисник.
9. Щодо клопотань про повернення тимчасово вилученого майна і скасування арешту майна
9.1. Захисник ОСОБА_18 звернувся із клопотанням про повернення тимчасово вилученого майна під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_6 . Аргументи захисника полягають у відсутності судового контролю при перевірці законності вилучення та утримання майна ОСОБА_19 у сукупності з тим, що протягом досудового розслідування детективи НАБУ вчинили всі можливі слідчі і процесуальні дії з вилученим майном.
З цього приводу Суд зазначає, що за загальним правилом статус тимчасового вилученого майно набуває з моменту фактичного позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких воно перебуває, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення питання про арешт майна або його повернення (ч.1 ст.167 КПК України). Згідно з ч.2 ст.168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку.
Частиною 5 ст. 236 КПК України визначено, що обшук на підставі відповідного судового рішення, повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети такого обшуку. При обшуку слідчий має право оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (ч.7 ст.236 КПК України).
Виходячи із положень чинного законодавства, можна зробити висновок про два види тимчасово вилученого майна: (1) майно, яке відповідає критеріям ч.2 ст.167 КПК України, і (2) вилучені під час обшуку речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, відповідно до ч.7 ст.236 КПК України. Згідно з п.6 ч.2 ст.235 КПК України ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна … містити відомості про речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.
З іншого боку, речі і документи, які вилучаються під час обшуку, в залежності від зазначення їх в ухвалі на обшук, можуть мати різний статус. Це обумовлює різницю в його подальшому процесуальному оформленні у кримінальному провадженні і, відповідно, відмінність в питанні повернення власнику.
У відповідності до ст.16 КПК України обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. На підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом, допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення. Очевидно, що ухвала, якою надається дозвіл на обшук, таким судовим рішенням, спрямованим на обмеження права власності, не являється. Адже відповідно до ч.1 ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою:
- виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення,
- відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення,
- встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Положення ст.235 КПК України встановлюють вимоги до ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи. В такій ухвалі, серед іншого, мають зазначатися речі, документи або осіб, для виявлення (прим.: а не вилучення) яких проводиться обшук. Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи з підстав, зазначених у клопотанні прокурора, слідчого, надає право проникнути до житла чи іншого володіння особи лише один раз.
В свою чергу, тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном можливе внаслідок арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження (ч.1 ст.170 КПК України). Арешт може застосовуватися до майна, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Отже, КПК України передбачає єдиний вид судового рішення, спрямованого на обмеження права власності особи під час досудового розслідування, ухвалу про арешт майна (ч.5 ст.173 КПК України). Так, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає перелік майна, на яке накладено арешт; підстави застосування арешту майна; перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.
За таких обставин судовий контроль під час розгляду клопотання про дозвіл на проведення обшуку не може одночасно поширюватися і на вирішення питання про обмеження права власності особи, у якої цей обшук буде проведений. Адже предметом судового контролю в першому випадку є легітимність, необхідність і пропорційність втручання у право особи на приватність (в першу чергу, недоторканність житла чи іншого володіння особи), в той час як обмеження права власності потребує окремого судового вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України. Будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися на умовах, передбачених законом, має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними. Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
До цього слід додати правовий вакуум, в якому опиняється власник майна, вилученого під час обшуку, якщо дозвіл на відшукання відповідних речей і документів прямо наданий слідчим суддею в ухвалі. Адже КПК України містить лише три процесуальні механізми, за допомогою яких володілець може ставити перед слідчим суддею питання про обґрунтованість обмеження права власності:
1) заперечення арешту майна при розгляді відповідного клопотання і обґрунтування своєї позиції в судовому засіданні;
2) звернення з клопотанням про скасування арешту майна з доведенням того, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано;
3) оскарження бездіяльності щодо повернення тимчасово вилученого майна.
Отже, якщо прийняти нормативно запропоновану концепцію, що речі, на відшукання яких надано дозвіл в ухвалі слідчого судді, не є тимчасово вилученим майном, і для подальшого утримання їх органом досудового розслідування не потрібне застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження, власник цих речей залишається без належної правової процедури для захисту свого права власності в межах кримінального провадження. Очевидно, це суперечить завданням кримінального провадження. Крім того, досудове розслідування є динамічним процесом, в рамках якого актуальність та необхідність перебування вилученого на законних підставах майна може змінюватись.
Враховуючи викладене, на вилучене під час обшуку майно, дозвіл на відшукання якого прямо наданий слідчим суддею, необхідно поширювати режим тимчасово визначеного майна з відповідними наслідками накладення арешту або повернення особі, у якій воно було вилучене. В іншому випадку Суд констатує непропорційне втручання у право власності, що, водночас не впливає на можливість використання отриманої доказової інформації.
З урахуванням стадії кримінального провадження відновлення права власника можливе через встановлення такого порядку дослідження доказів, за якого відомості із майна, щодо якого ставиться питання про повернення, можуть бути досліджені без затримки і повернуті власнику.
9.2. Також до суду звернулась ОСОБА_22 з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного під час досудового розслідування і вилученого під час проведення обшуку індивідуального сейфу, розміщеного у регіональному відділенні Акціонерного банку «Південний». За твердженням заявниці, вилучене майно жодного відношення до ОСОБА_9 не має, тому таке майно не може бути предметом спеціальної конфіскації.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням обвинуваченого, їх захисника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Водночас, встановлення наявності/відсутності законодавчих підстав для скасування арешту потребує дослідження обставин обґрунтованості такого обмеження, оцінки відповідних доказів та перевірку їх актуальності на момент вирішення відповідного питання. Така оцінка може бути надана виключно на підставі безпосереднього дослідження доказів, що під час підготовчого провадження не допускається.
Арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, тому не може розглядатися як безстрокове обмеження права власності. Механізм скасування арешту майна передбачений з метою недопущення надмірного чи необґрунтованого втручання у майнові права особи. Втім, розгляд цього питання на стадії підготовчого засідання фактично вимагає передчасної оцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду на цій стадії.
9.3. Тому Суд вбачає за можливе повернутися до вирішення вказаних питань під час судового розгляду.
Керуючись статтями 314-316, 376, 392 КПК України, Суд
1. Призначити у відкритому судовому засіданні судовий розгляд кримінального провадження № 52017000000000802 від 17.11.2017 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.2 ст.364, ч.5 ст.27 ч.3 ст.212, ч.3 ст.27 ч.4 ст.345-1, ч.3 ст.368 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.2 ст.364, ч.5 ст.27 ч.3 ст.212 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.2 ст.364, ч.5 ст.27 ч.3 ст.212 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.5 ст.27 ч.3 ст.212, ч.3 ст.27 ч.4 ст.345-1 КК України, ОСОБА_19 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.212 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.212 КК України, на 02 березня 2026 року о 13 годині 45 хвилин у приміщенні Вищого антикорупційного суду за адресою: місто Київ, вул. Хрещатик, 42-А.
2. Задовольнити клопотання обвинувачених ОСОБА_9 і ОСОБА_10 про колегіальний розгляд кримінального провадження № 52017000000000802 від 17.11.2017. Передати копію ухвали до відділу забезпечення функціонування автоматизованої системи та електронного суду Управління документообігу та організаційного забезпечення Вищого антикорупційного суду для повторного розподілу справи № 991/10075/25 для збільшення складу суду до трьох суддів. Після повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями здійснювати відкритий судовий розгляд кримінального провадження колегією суддів.
3. Судовий розгляд здійснювати за участю уповноваженого прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, обвинувачених, їх захисників та потерпілих.
4. Позовну заяву потерпілого ОСОБА_20 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розглядати в одному провадженні з обвинувальним актом.
5. Відмовити у задоволенні скарг:
5.1. захисника ОСОБА_11 на постанову детектива НАБУ від 28.08.2024 про визнання речовим доказом;
5.2. захисника ОСОБА_12 на рішення детективів НАБУ щодо позапроцесуального порядку отримання відомостей;
5.3. захисника ОСОБА_12 на постанову детектива НАБУ від 18.07.2023 про призначення судової економічної експертизи;
5.4. захисників ОСОБА_13 та ОСОБА_14 на дії детективів НАБУ щодо направлення запитів про міжнародну правову допомогу;
5.5. захисника ОСОБА_18 на дії детектива НАБУ стосовно незаконного доступу до інформаційних масивів абонентів електронних поштових скриньок та незаконне копіювання інформації;
5.6. захисника ОСОБА_18 на дії та рішення детективів НАБУ та прокурорів САП;
5.7. захисника ОСОБА_18 на дії та рішення детективів НАБУ та прокурорів САП, пов'язані із визначенням підслідності;
5.8. захисника ОСОБА_18 на дії детективів НАБУ щодо вручення повідомлення про підозру ОСОБА_19 ;
5.9. захисника ОСОБА_18 на дії детективів НАБУ щодо оголошення ОСОБА_19 в розшук та міжнародний розшук.
5. Заперечення захисника ОСОБА_18 на ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.09.2025 у справі №991/9666/25 та від 15.07.2024 у справі №991/5893/24 долучити до матеріалів справи.
6. У задоволенні клопотань захисника ОСОБА_13 про направлення запитів про міжнародну правову допомогу до компетентних органів республіки Румунія та Турецької Республіки відмовити.
7. У задоволенні клопотання ОСОБА_22 про скасування арешту на майно відмовити.
8. У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_18 про повернення тимчасово вилученого майна відмовити.
9. Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 КПК України.
Суддя ОСОБА_1