Житомирський апеляційний суд
Справа №296/1433/26 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/144/26
Категорія ст.422 КПК Доповідач ОСОБА_2
19 лютого 2026 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі матеріали судового провадження №296/1433/26 в межах кримінального провадження №12026060000000062 від 06.02.2026 за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 07.02.2026,
Зазначеною ухвалою задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 . Застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 05.04.2026 включно, без права внесення застави.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді, як незаконну, та постановити нову, якою застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді - цілодобового домашнього арешту за місцем постійного проживання - АДРЕСА_1 , з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України. При цьому, зазначає, що в судовому засіданні слідчим та прокурором ніяким чином не наведено будь-яких переконливих доказів, не доведено в законний спосіб та не обґрунтовано вказані ними ризики, яким чином підозрюваний ОСОБА_8 буде спробувати: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні при повному визнанні своєї вини, щирому каятті; вчиняти інші кримінальні правопорушення. Наголошує, що ні слідчий ні прокурор не довели в законний спосіб докази про обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення за статтею 348 КК України та про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, що дає слідчому судді право застосувати до підзахисного більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 КПК. Вважає, що в дійсності мало місце кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.345 КК України, яке є нетяжким кримінальним правопорушенням та карається позбавленням волі на строк до трьох років. Слідчим суддею не встановлено про доведеність наданими слідчим і прокурором доказами обставин, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ст.348 КК України, як і відповідних ризиків визначених ст.177 КПК України, наявність таких ризиків фактично базується на припущеннях слідчого судді. Крім того, слідчий суддя не розглянув можливість застосування запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою. Вважаю, що цілодобовий домашній арешт за місцем постійного проживання повною мірою забезпечить мету обрання запобіжного заходу і без застосування виключного запобіжного заходу, як тримання під вартою, при тому, що ОСОБА_8 має постійне місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
Заслухавши доповідь судді, доводи адвоката ОСОБА_7 та підозрюваного ОСОБА_8 в підтримку апеляційної скарги, позицію прокурора на спростування апеляційних доводів, перевіривши матеріали судового провадження та ухвалу слідчого судді в межах ст.404 КПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в порядку Глави 18 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування такого запобіжного заходу, або відмови у його задоволенні.
Відповідно до ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно до вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий та прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику, зазначеного у клопотанні.
Норми ст.177 КПК України передбачають, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність у підозрюваного постійного місця роботи, репутацію підозрюваного, майновий стан підозрюваного, наявність судимостей, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при застосуванні щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу, дотримався вимог ст.ст.132, 176-178, 183, 194 КПК України.
В свою чергу, як убачається з матеріалів судового провадження №296/1433/26, в провадженні CУ ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження №12026060000000062 від 06.02.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.348 КК України.
Згідно змісту клопотання слідчого, досудовим розслідуванням встановлено, що 06.02.2026 близько 13 год., ОСОБА_8 , у стані алкогольного сп'яніння, тримаючи в руках ніж, проходив повз відділення поліції №2 Житомирського районного управління поліції №1 ГУНП в Житомирській області, що в м.Чуднів, вул.Соборна, 5, Чуднівської ТГ, Житомирського району, Житомирської області. У цей час, неподалік вказаного відділення поліції, ОСОБА_8 із ножом у руках виявив випадковий перехожий, який повідомив члену слідчо-оперативної групи - оперуповноваженому СКП відділення поліції №2 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області, капітану поліції ОСОБА_10 , який перебував неподалік у форменому одязі, про виявленого небезпечного чоловіка. В подальшому, 06.02.2026, близько 13 год. 05 хв. до ОСОБА_8 підійшов ОСОБА_11 для припинення протиправної поведінки ОСОБА_8 . В цей час та місці, у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, направлений на вбивство вказаного працівника поліції - ОСОБА_11 , у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вбивство працівника поліції ОСОБА_10 , який перебував навпроти вказаного відділення поліції, ОСОБА_8 , тримаючи в правій руці ніж, почав стрімко наближатися в бік працівника поліції, з метою вчинення вбивства ОСОБА_10 , виражаючи при цьому погрози вбивства. Однак, з причин, що не залежали від волі ОСОБА_8 , останній не довів свій злочинний умисел до кінця, оскільки був затриманий працівниками поліції.
06.02.2026 у відповідності до вимог ст.ст.276-278 КПК України ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.348 КК України.
06.02.2026 слідчий СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 звернувся до відповідного слідчого судді з клопотанням про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За результатами розгляду цього клопотання, слідчим суддею постановлено оскаржуване рішення.
При цьому, на думку апеляційного суду, клопотання слідчого (з доданими до нього матеріалами) є відповідним вимогам ст.184 КПК України, містить всі визначені кримінальним процесуальним кодексом відомості та обставини, які враховуються при обранні міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Істотних порушень вимог КПК України в цій частині не встановлено.
В свою чергу, у відповідності до матеріалів судового провадження, прийняте рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя мотивував наявністю в матеріалах провадження доказів обґрунтованості підозри вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ст.348 КК України, та наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства», № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року).
Наявні у провадженні докази, як вважає апеляційний суд, переконливо вказують на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення, у об'ємі, як того вимагає закон, на момент вирішення питання про обрання запобіжного заходу, виходячи із критеріїв «розумної підозри», тобто наявності фактів і іншої інформації, яка могла б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_8 міг би вчинити вище зазначене кримінальне правопорушення.
На переконання апеляційного суду, обґрунтованість підозри ОСОБА_8 підтверджується сукупністю доказів, які були долучені до клопотання слідчого, та об'єктивно на даному етапі кримінального провадження, свідчать про обґрунтованість підозри, оголошеної останньому, і є достатніми для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа може бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Так, обґрунтованість підозри підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: рапортом - повідомленням на лінію «102»; протоколом огляду місця події від 06.02.2026 за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Чуднівська ТГ, м. Чуднів, вул. Соборна, 5 (в ході якого вилучено речові докази та зафіксовано обставини вчинення кримінального правопорушення); протоколами допиту потерпілого ОСОБА_10 від 06.02.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 06.02.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 06.02.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 06.02.2026; протоколом огляду відео з нагрудної камери працівника поліції від 06.02.2026; протоколом огляду відео з камери зовнішнього спостереження відділення поліції від 06.02.2026; протоколом затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину від 06.02.2026; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Наведене адвокатом в апеляційній скарзі щодо невинуватості ОСОБА_8 в інкримінованих злочинних діях (невірна кваліфікація, відсутність доказів висунутої підозри заме за ст.348 КК України, тощо), не спростовує даних, що останній може бути причетним до інкримінованого кримінального правопорушення. Переконливих доказів на спростування цього стороною захисту не надано. Формальні посилання на недоведеність висунутої підозри не підтверджені відповідними доказами.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає безпідставними посилання захисника на те, що органом досудового розслідування не доведена обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.348 КК України.
При цьому, матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
В свою чергу, як вважає суд апеляційної інстанції, матеріали провадження об'єктивно вказують на наявність ризиків можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування/суду, незаконного впливу на відповідних учасників провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, як і вчинити інше кримінальне правопорушення або його продовжити.
Зокрема, на думку апеляційного суду при застосуванні запобіжного заходу, відповідно до ст.178 КПК України, слідчим суддею належно враховано тяжкість кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_8 , фактичні обставини його вчинення, суспільну небезпеку, тощо.
Так, як убачається з матеріалів провадження, інкриміноване ОСОБА_8 кримінальне правопорушення, передбачене ст.348 КК України, згідно з положеннями ст.12 КК України, є особливо тяжким, санкція котрого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 15 років або довічним позбавленням волі.
Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, тому апеляційний суд погоджується з тим, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного ОСОБА_8 переховуватися від органу від органу досудового розслідування/суду. Крім того, в даному випадку слід взяти до уваги і фактичні обставини інкримінованого підозрюваному правопорушення, зухвалість злочинних дій підозрюваного, суспільну небезпечність вчиненого, як і фактичну відсутність у підозрюваного сталих соціальних зв'язків, що лише підсилює вище зазначений процесуальний ризик.
Також, апеляційний суд погоджується і з наявністю процесуального ризику вчинення підозрюваним спроб протиправного впливу на відповідних учасників провадження - свідків будь яким шляхом для зміни, відмови від показів останніх. Слід врахувати і стадію досудового розслідування у цьому провадженні, яка потребує з'ясування обставин вчинення кримінального правопорушення. При цьому, при встановленні наявності вказаного ризику, апеляційний суд враховує, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від учасників процесу під час судового засідання, крім того, відповідно до ч.4 ст.95 КПК України суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Суд апеляційної інстанції також вважає, що є доведеним ризик того, що ОСОБА_8 може вчинити інше кримінальне правопорушення, з огляду на зухвалість інкримінованих дій підозрюваного, схильність до агресивної, імпульсивної поведінки, шо опосередковано свідчить про підвищену суспільну небезпеку особи останнього.
Апеляційні посилання сторони захисту на не доведеність таких ризиків є об'єктивно безпідставними.
Як вважає апеляційний суд, в даному випадку, слідчим суддею правильно встановлено доведеність органом досудового розслідування, процесуальних ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Докази, які містяться в матеріалах судового провадження, вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра, яка разом з існуючими ризиками, конкретними обставинами провадження та з урахуванням особи підозрюваного, переконливо виключає можливість обрання відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Таким чином, слідчий суддя обґрунтовано зазначив, що з огляду на встановлені в рамках даного кримінального провадження ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які об'єктивно існують, підозру останнього у вчиненні кримінального правопорушення, а також завдання даного кримінального провадження, які зводяться, в тому числі, до притягнення винної особи до кримінальної відповідальності, тому обрання запобіжного заходу підозрюваному у виді тримання під вартою, забезпечить та гарантуватиме належну процесуальну поведінку та буде сприяти забезпеченню досягнення завдань даного кримінального провадження на цій стадії.
При цьому, апеляційні посилання захисника підозрюваного на те, що останній має місце проживання, є раніше не судимий, як і гарантії дотримання підозрюваним належної процесуальної поведінки при застосуванні альтернативного запобіжного заходу, не спростовують вище наведеного, як і не є в даному кримінальному провадженні об'єктивними підставами для обрання підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу.
Тим більше, самі по собі ці обставини не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку може лише застосований винятковий запобіжний захід як тримання під вартою.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На момент апеляційної перевірки матеріалів провадження, вказаний запобіжний захід є необхідним у зазначеному кримінальному провадженні, буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного та забезпечить швидке та повне проведення досудового розслідування.
Таким чином, всі викладені стороною захисту апеляційні доводи були об'єктом дослідження слідчим суддею при обранні запобіжного заходу і ним надана належна оцінка.
Одночасно, за встановлених підстав та обставин, передбачених ст.ст.177 та 178 КПК України, зважаючи на положення ст.183 КПК України (щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування), апеляційний суд звертає увагу на відсутність підстав для визначення в даному випадку відповідного розміру застави у цьому кримінальному провадженні.
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги на зміну запобіжного заходу не встановлено.
Отже, істотних порушень кримінального процесуального закону в частині визначення міри запобіжного заходу, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, апеляційним судом не встановлено.
Одночасно, стороною захисту надано ряд документів стосовно незадовільного стану здоров'я підозрюваного, викликаного пораненнями під час проходження військової служби, ці обставини (хворобливий стан) підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на думку апеляційного суду потребує реагування, в порядку ст.206 КПК України, шляхом зобов'язання відповідної медичної установи надати необхідну медичну допомогу підозрюваному ОСОБА_8 .
Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 07.02.2026, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 05.04.2026 включно, без права внесення застави, - без змін.
В порядку ст.206 КПК України зобов'язати керівників Філії державної установи Центру охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України в Житомирській області організувати надання необхідної медичної допомоги підозрюваному ОСОБА_8 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :