Провадження № 22-ц/803/2217/26 Справа № 215/5850/25 Суддя у 1-й інстанції - Коноваленко М. І. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 32
27 лютого 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Петешенкової М.Ю.,
суддів Макарова М.О., Свистунової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 10 жовтня 2025 року у складі судді Токар Н.В.
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "КЕШ ТУ ГОУ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У липні 2025 року ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» звернулося до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 28 січня 2020 року між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 108983, за умовами якого відповідач тримав кредит у розмірі 2000,00 грн.
28 жовтня 2021 року між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладений договір факторингу №01/28/10/2021, за умовами якого ТОВ «Займер» відступило (передало) ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права грошової вимоги, а ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» прийняло належні ТОВ «Займер» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі за кредитним договором № 108983 від 28 січня 2020 року.
Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кошти, сплатити проценти за користування коштами та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договорами.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника складає 9040,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту у розмірі 2000,00 грн.; прострочена заборгованість по процентам у розмірі 7040,00 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача та вирішити питання розподілу судових витрат.
Рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 10 жовтня 2025 року позов ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №108983 від 28 січня 2020 року, яка становить 2560,00 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту 2000,00 грн.; заборгованість по процентам за період з 28 січня 2021 року по 10 лютого 2020 року у розмірі 560,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2973,45 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 685,98 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для стягнення в примусовому порядку з відповідача суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 2560,00 грн., оскільки договір про надання споживчого кредиту укладений у спосіб, визначений чинним законодавством й фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, що свідчить про порушення прав позивача, як нового кредитора та наявності підстав для стягнення наявної заборгованості. Відмовляючи у задоволенні позову в іншій частині стягнення процентів за користування кредитом, суд першої інстанції виходив із неправомірності проведення нарахування процентів внаслідок спливу визначеного договором строку кредитування.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що було ухвалено внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що суд першої інстанції розглянув справ без належного її повідомлення про дату та час розгляду справи, чим обмежив її права на доступ до правосуддя. Окрім того, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивачем не надано належних доказів та не доведено наявність суми заборгованості за спірним договором. Вказує, що ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» не доведено належними та допустимими доказами підтвердження переходу права грошової вимоги від первісних кредиторів саме до позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позову. Суд першої інстанції безпідставно стягнув витрати на правничу допомогу, оскільки наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на правничу допомогу в зазначеному заявником розмірі, адже цей розмір не відповідає критеріям розумної необхідності та реальності таких витрат.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду в оскарженій частині без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно із ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Судом встановлено, що 28 січня 2020 року між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №108983, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) KL6228 і був надісланий на її мобільний номер телефону. Підписуючи договір ОСОБА_1 підтвердила, що вона ознайомлена з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Згідно з умовами кредитного договору, ОСОБА_1 отримала кредитні кошти в розмірі 2000,00 грн. зі строком кредитування на 14 днів, тобто до 10 лютого 2020 року; стандартна процентна ставка 2% в день або 730% річних, які були перераховані на реквізити платіжної банківської карти № НОМЕР_1 .
У якості додатку №1 до договору про надання фінансового кредиту №108983 від 28 січня 2020 року, сторонами погоджено графік розрахунків та орієнтовна сукупна вартість кредиту.
Отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі Онлайн» №59/06 від 17 червня 2025 року, з якої вбачається, що 28 січня 2020 року о 19:08 год. на банківську карту № НОМЕР_1 було перераховано грошові кошти в сумі 2000,00 грн. за описом видача кредиту №108983.
Відповідно до п.1.3. договору, за користування кредитом клієнт сплачує товариству 730% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2% (процентів) на добу. Тип процентної ставкифіксована.
Згідно п.2.3 кредитного договору, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.
Отже, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування та відповідач погодилась з ними шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
28 жовтня 2021 року між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-28/10/2021 відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 28 жовтня 2021 року до договору факторингу №01-28/10/2021, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №108983 від 28 січня 2020 року на загальну суму 9040,00 грн., з яких: 2000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 7040,00 грн. заборгованість по нарахованим процентами.
З виписки з особового рахунка за кредитним договором № 108983 вбачається, що ОСОБА_1 станом на 16 квітня 2025 року має заборгованість за кредитним договором в розмірі 9040,00 грн., з яких: 2000,00 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 7040,00 грн. прострочена заборгованість по процентам.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
В силу п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст.1077 ЦК України).
Згідно із ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували момент переходу цих прав.
Частиною 1 ст.1078 ЦК України встановлено, що предмет договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори й інші правочини.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; -аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку особа отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або СМС-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.
Так, згідно із ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Закону України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Положеннями ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За змістом ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, передбачені ст.611 ЦК України.
Згідно із ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Кредитний договір № 10898, від 28 січня 2020 року укладено в електронному вигляді із застосуванням одноразового ідентифікатора KL6228, при цьому ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті позивача подала заяву на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки, після чого ТОВ «Займер» надіслало відповідачу за допомогою засобів зв'язку одноразовий ідентифікатор, який відповідач і використав для підтвердження підписання кредитного договору, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до Закону України “Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Отже, встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, цей правочин у розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
Встановивши зазначені обставини у справі, колегія суддів приходить до висновку, що між сторонами у справі укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач зобов'язався прийняти грошові кошти та повернути їх у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення вказаних грошових коштів матеріали справи не містять. Отже, підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, а саме ТОВ «Займер», отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.
З приведеного розрахунку ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» вбачається, що загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів складає 9040,00грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 2000,00 грн.; прострочена заборгованість по процентам у розмірі 9040,00 грн.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст.1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року по справі №910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як ст. 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 28 березня 2018 у справі № 444/9519/12, надає підстави стверджувати про безпідставне нарахування процентів за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору позики.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність достатніх підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеної заборгованості, оскільки кредитний договір укладений у спосіб, визначений чинним законодавством й фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, тому ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» вправі вимагати захисту своїх прав через суд, шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, яка в подальшому перейшла до нового кредитора, саме у розмірі 2560,00 грн., з яких: 2000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 560,00 грн. - заборгованість по процентам за користування коштами за період з 28 січня 2020 року по 10 лютого 2020 року. Пред'явлені до стягнення проценти у розмірі 9040,00 грн. стягненню не підлягають, оскільки нарахування останніх відбувалося поза межами строку договору позики.
Таким чином, наявні підстави стверджувати про порушення позичальником права позивача на повернення йому грошових коштів, наданих у кредит.
З урахуванням вищезазначеного та на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку з яким погоджується колегія суддів про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку не повернуті, що свідчить про порушення прав нового кредитора, який вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення грошових коштів.
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Крім того, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно з ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до ст.137 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі задоволення позову на відповідача, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.
Відповідно до п.8 ч.2 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції врахував складність справи, виконані адвокатом роботи під час розгляду справи в суді, час, витрачений адвокатом на виконання наданих послуг, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, також враховуючи, відсутність клопотання відповідача щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, та дійшов до правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів про стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 2973,45 грн., пропорційно до задоволених вимог та розмір якої є співмірним з наданим адвокатом обсягом послуг та відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції розглянув справ без належного її повідомлення про дату та час розгляду справи, чим обмежив її права на доступ до правосуддя, є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме поштовим конвертом з відміткою “адресат відсутній за вказаною адресою», що у розумінні положень ЦПК є належним повідомленням про розгляд справи й дотримання судом першої інстанції норм процесуального права не порушує доступ скаржника до правосуддя, а навпаки гарантує дотримання процесуальних прав сторін, їх право на справедливий судовий розгляд.
Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на недоведеність позивачем розміру заборгованості за спірним договором та дійшов до помилкового висновку про задоволення позову, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки матеріали справи не містять та скаржником не надано ні суду першої інстанції, ні апеляційної інстанції контеррозрахунок, який би спростував доводи позивача. Окрім того, у разі не згоди із приведеним розрахунком заборгованості, остання мала право на заявлення відповідного клопотання про призначення судом експертизи, для встановлення правильності розрахунку заборгованості, чого скаржником зроблено не було.
Аргументи апеляційної скарги про те, що ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» не доведено належними та допустимими доказами підтвердження переходу права грошової вимоги від первісного кредитора саме до позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позову, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказане спростовується матеріалами справи, а саме договором факторингу №01-28/10/2021 року від 28 жовтня 2021 року, який укладений у відповідності до вимог діючого законодавства.
Доводи апеляційної скарги про те, що витрати на професійну правничу допомогу є завищеними та не відповідають обставинам справи, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд виходив з пропорційності до задоволених вимог та їх необхідності, розумності, виваженості та доведеності й відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання заяви про зменшення заявлених витрат на професійну правничу допомогу.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не в повній мірі встановив дійсні обставини справи та дійшов невірного висновку про задоволення позову, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були подані скаржником до суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно ст. 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 10 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 27 лютого 2026 року.
Головуючий: М.Ю.Петешенкова
Суддя: М.О. Макаров
О.В. Свистунова