Справа № 641/2823/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження апел.суду №11-кп/818/864/26 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч. 1 ст. 306, ч. 2 ст. 397,
ч. 1,2 ст. 308 КК України
23 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Харкова матеріали за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Слобідського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2026 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024221220001542 від 09.10.2024 за частиною 1 статті 306, частиною 2 статті 307, частинами 1, 2 статті 308 КК України, -
Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2026 року клопотання прокурора задоволено та продовжено ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 03.04.2026, без визначення розміру застави.
Не погоджуючись із ухвалою суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу з клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що повний текст оскаржуваної ухвали було надіслано сторонам 11.02.2026.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора залишити без задоволення, застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Обгрунтувуючи апеляційні вимоги, захисник зазначає, що обвинувачений щиро кається, співпрацював зі слідством, причин для переховування у нього немає. Після отримання повідомлення про підозру, ОСОБА_6 самостійно прибув до суду для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Ризики, передбачені пунктами 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, не підтверджені. Захисник посилається на те, що обвинувачений має соціальні зв'язки, проживає з матір'ю пенсіонеркою, просить врахувати відсутність у обвинуваченого судимостей та його стан здоров'я.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали клопотання захисника про поновлення строку та апеляційну скаргу, просили її задовольнити, дослідивши матеріали провадження, перевіривши доводи клопотання про поновлення строку та апеляційної скарги, колегія суддів встановила підстави для поновлення захиснику строку на апеляційне оскарження ухвали суду, однак підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає, з огляду на наступне. Відповідно до частини 1 статті 117 КПК України, пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду. Враховуючи, що повний текст оскаржуваної ухвали захисник обвинуваченого отримала 11.02.2026, клопотання про поновлення процесуального строку для звернення із апеляційною скаргою є обгрунтованим та підлягає задоволенню. Перевіряючи обгрунтованість ухвали суду про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, апеляційний суд виходить з наступного.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими статтею 177 цього Кодексу.
Згідно із статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, суд першої інстанції врахував тяжкість кримінальних правопорушень, інкримінованих ОСОБА_6 та суворість можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, дані про особу обвинуваченого, та дійшов небезпідставного висновку, що ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, які існували на час застосування запобіжного заходу, не зменшилися, продовжують існувати, вважав, що застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання встановленим ризикам, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.
Колегія суддів вважає оскаржуване судове рішення обґрунтованим та вмотивованим, мотиви прийнятого рішення є такими, що відповідають вимогам статей 193-194, 196, 199 КПК України, пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Надаючи оцінку можливості вчинення обвинуваченим дій, передбачених статтею 177 КПК України, суд апеляційної інстанції враховує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству, колегія суддів погоджується з рішенням суду щодо необхідності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 .
Зі змісту оскаржуваної ухвали суду вбачається, що суд першої інстанції, надаючи оцінку наявним ризикам, посилався на те, що ОСОБА_6 , усвідомлюючи тяжкість ймовірного покарання, не маючи законних джерел доходів, зареєстрованого місця проживання, може переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності; може здійснювати вплив на учасників провадження, враховуючи, що свідки в ході судового розгляду ще допитані не були; відсутність у обвинуваченого законних джерел отримання заробітку свідчить про те, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Крім того, колегія суддів приймає до уваги доводи клопотання прокурора про те, що протиправна діяльність ОСОБА_6 мала тривалий, систематичний характер, враховуючи докази, що містяться у матеріалах проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а припинення протиправної діяльності не було добровільним, а є наслідком діяльності правоохоронних органів.
Враховуючи встановлені обставини, кваліфікацію кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , їх тяжкість, стадію судового провадження, висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою є обгрунтованими.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Суд апеляційної інстанції приймає до уваги посилання захисника на те, що обвинувачений має місце проживання та матір пенсійного віку, однак вказані обставини не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявних ризиків та не є достатніми для скасування оскаржуваної ухвали і застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, який на переконання колегії суддів не буде доцільним та достатнім для дотримання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, у випадку звільнення його з-під варти, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків. Посилання захисника на процесуальну поведінку обвинуваченого, який має готовність надавати показання у суді першої інстанції, щиро кається та співпрацював з органом досудового розслідування, заслуговують на увагу, однак поряд із тяжкістю інкримінованих йому злочинів, систематичністю його діяльності, не гарантує утримання обвинуваченого від вчинення дій, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України. У випадку визнання ОСОБА_6 винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів, така поведінка може бути врахована судом при призначені обвинуваченому покарання.
Під час розгляду апеляційної скарги захисником повідомлено про те, що обвинувачений має відкриту виразку та потребує лікування. Враховуючи пояснення захисника, колегія суддів вважає необхідним зобов'язати відповідальну службову особу Харківської міської медичної частини № 27 філії ДУ «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» у Харківській та Луганській областях невідкладно організувати проведення медичного огляду обвинуваченого, з метою надання медичної допомоги.
Крім того, колегія суддів зауважує, що сторона захисту не позбавлена процесуальної можливості звертатися до суду першої інстанції із клопотанням про проведення судово-медичної експертизи з метою встановлення у обвинуваченого захворювань, які перешкоджають його перебуванню під вартою, і за наявності відповідних висновків, ставити питання про зміну запобіжного заходу, а також має право оскаржувати у відповідному порядку дії, рішення або бездіяльність посадових осіб адміністрації ДУ «Харківський слідчий ізолятор» у випадках, коли не приймаються заходи щодо звернень обвинуваченого, в тому числі, стосовно його стану здоров'я. Положеннями статті 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» встановлено, що медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
Приписи пунктів 2.5-2.8 Розділу ІІ Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту №212/20525, затвердженого Наказом МОЗ України № 239/5/104 від 10 лютого 2012 року, передбачають право особи, узятої під варту, на консультування, обстеження і лікування фахівцями закладів охорони здоров'я (якщо воно можливе в умовах медичної частини СІЗО) медичних частинах СІЗО в присутності персоналу медичної частини, право на вільний вибір лікаря, а також можливість, за необхідності, проведення обстеження, яке потребує вивезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я для отримання необхідного лікування. Відповідно до зазначеного Порядку, якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров'я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи. Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує, що наявність у особи, що перебуває під вартою, певних видів захворювань безумовно не виключає застосування до такої особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, за наявності відповідних процесуальних підстав, визначених КПК України.
Наявність таких захворювань може бути підтверджена виключно висновком спеціалістів.
У зв'язку із наведеним, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підстав для застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись статтями 177, 178, 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України,
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 про поновлення строку на подачу апеляційної скарги на ухвалу Слобідського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2026 року - задовольнити, вказаний строк поновити.
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Слобідського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2026 року - залишити без змін.
Зобов'язати відповідальну службову особу Харківської міської медичної частини № 27 філії ДУ «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» у Харківській та Луганській областях невідкладно організувати проведення медичного огляду обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою надання медичної допомоги.
Ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до статті 424 КПК України.
Головуючий:
Судді: