Справа № 629/7223/23 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження апел.суду №11-кп/818/881/26 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч. 3 ст. 307, ч.3 ст. 28 ч. 2 ст. 311
ч. 3 ст. 311, ч.3 ст. 28 ч. 2 ст. 317 КК України
25 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова матеріали за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10 лютого 2026 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022220000000757 від 30.11.2022 частиною 3 статті 307, частиною 3 статті 28 частини 2 статті 311, частиною 3 статті 311, частиною 3 статті 28 частиною 2 статті 317 КК України,
Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10 лютого 2026 року клопотання прокурора - задоволено, продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор», строком до 10.04.2026, без визначення розміру застави. В задоволенні клопотання обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу на більш м'який - у вигляді цілодобового домашнього арешту, відмовлено. Не погодившись з вказаною ухвалою, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, постановити нову ухвалу, якою обрати щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або визначити розмір застави. Апеляційні вимоги захисник мотивує тим, що обвинувачений перебуває під вартою без визначення розміру застави більше двох років, має інвалідність третьої групи. Захисник посилається на те, що ОСОБА_6 має міцні соціальні зв'язки, матір з інвалідністю, у справі всі свідки вже допитані, майже всі докази, які були долучені прокурором, досліджені у судовому засіданні. Стороною обвинувачення не надано конкретних доказів на обгрунтування ризиків.
Захисник звертає увагу на стан здоров'я ОСОБА_6 , який має епілепсію. У 2023 він був доставлений до медичної частини СІЗО із розсіченням брови. Приступи епілепсії із втратою свідомості неодноразово траплялися у ОСОБА_6 протягом 2023-2026 років. Від прокурора ОСОБА_8 надійшла заява про розгляд апеляційної скарги захисника без участі прокурора. Посилаючись на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні 6 епізодів злочинної діяльності, наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, прокурор просить ухвалу суду залишити без змін. Від захисника ОСОБА_7 надійшло клопотання про розгляд поданої ним апеляційної скарги без його участі. Відповідно до частини 4 статті 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін. Враховуючи відсутність відповідного клопотання, розгляд апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 422-1 КПК України здійснюється без участі сторін. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів не встановила підстав для її задоволення, з огляду на наступне. Перевіряючи обгрунтованість ухвали суду про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, апеляційний суд виходить з наступного.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими статтею 177 цього Кодексу.
Згідно із статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , суд першої інстанції врахував кількість інкримінованих йому кримінальних правопорушень та їх тяжкість, дані про особу обвинуваченого, та дійшов обгрунтованого висновку, що ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України не зменшилися, продовжують існувати, у зв'язку із чим застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнє для запобігання вказаним ризикам, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.
Колегія суддів вважає оскаржуване судове рішення обґрунтованим та вмотивованим, мотиви прийнятого рішення є такими, що відповідають вимогам статей 193-194, 196, 199 КПК України, пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_6 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 307, частиною 3 статті 28 частини 2 статті 311, частиною 3 статті 311, частиною 3 статті 28 частиною 2 статті 317 КК України, один з яких є особливо тяжким злочином, а саме у незаконному виготовленні, зберіганні з метою збуту, а аткож незаконному збуті психотропних речовин, вчиненому організованою групою, повторно, та незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні прекурсорів з метою збуту, а також незаконному збуті прекурсорів, вчиненому повторно, у тому числі у великих розмірах, вчиненому організованою групою, а також у організації та у триманні місць для незаконного виробництва психотропних речовин, вчиненому з корисливих мотивів, організованою групою.
З обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_6 створив організовану групу та розробив план її злочинної діяльності, розподілив ролі, контролював поставки прекурсора, керував діями учасників організованої групи. Із журналу судового засідання від 10.02.2026 встановлено, що судом першої інстанції досліджувалися докази, допитано обвинуваченого. Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками місцевого суду про те, що у даному випадку встановлені ризики продовжують існувати та з плином часу вони не зменшилися. Крім того, до завершення судового розгляду відповідно до частини 14 статті 352 КПК України, свідок може бути допитаний повторно в тому самому або наступному судовому засіданні за його клопотанням, за клопотанням сторони кримінального провадження або за ініціативою суду. Враховуючи обставини інкримінованих ОСОБА_6 злочинів, його роль у їх вчиненні, залучення до злочинної діяльності інших осіб, кількість епізодів злочинної діяльності, що значно підвищує суспільну небезпечність інкримінованих йому злочинів, висновки суду першої інстанції щодо наявних ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України продовжують існувати. Суд апеляційної інстанції враховує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»). Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Колегія суддів враховує доводи захисника про наявність у обвинуваченого захворювань та матері з інвалідністю, однак вказана обставина не є достатньою для висновку, що більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або застави забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та утримання ОСОБА_6 від вчинення дій, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України.
Щодо вимог захисника про визначення обвинуваченому розміру застави, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 5 частини 4 статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Враховуючи, що один з інкримінованих ОСОБА_6 злочинів є особливо тяжким злочином у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, судом першої інстанції мотивовано не визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Щодо посилання захисника на незадовільний стан здоров'я обвинуваченого, приступи епілепсії у ОСОБА_6 із втратою свідомості, наявність у нього третьої групи інвалідності, колегія суддів зазначає, що суду апеляційної інстанції не надано належних медичних документів, які б вказували на неможливість отримання ОСОБА_6 необхідної медичної допомоги в умовах слідчого ізолятора, а також про наявність у нього таких захворювань, які перешкоджають утриманню особи під вартою.
Колегія суддів звертає увагу, що сторона захисту не позбавлена процесуальної можливості звертатися до суду першої інстанції із клопотанням про проведення судово-медичної експертизи з метою встановлення у обвинуваченого захворювань, які перешкоджають його перебуванню під вартою, і за наявності відповідних висновків, ставити питання про зміну запобіжного заходу, а також має право оскаржувати у відповідному порядку дії, рішення або бездіяльність посадових осіб адміністрації ДУ «Харківський слідчий ізолятор» у випадках, коли не приймаються заходи щодо звернень обвинуваченого, в тому числі, стосовно його стану здоров'я.
Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує, що наявність у особи, що перебуває під вартою, певних видів захворювань безумовно не виключає застосування до такої особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, за наявності відповідних процесуальних підстав, визначених КПК України. Наявність таких захворювань може бути підтверджена виключно висновком спеціалістів. Поряд з цим, колегія суддів вважає слушними доводи захисника щодо тривалого строку перебування ОСОБА_6 під вартою, та вважає необхідним звернути увагу суду першої інстанції на дотримання вимог статті 28 КПК України, щодо розумних строків розгляду кримінального провадження, за яким обвинувачений перебуває тривалий час під вартою, враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 28 КПК України, проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.
У зв'язку із наведеним, порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та вмотивоване рішення, судом апеляційної інстанції не виявлено, а наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів не вбачає достатніми для скасування оскаржуваної ухвали та застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту або визначення розміру застави.
Керуючись статтями 177, 178, 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10 лютого 2026 - залишити без змін.
Звернути увагу суду першої інстанції на необхідність дотримання розумних строків судового провадження, відповідно до статті 28 КПК України, враховуючи тривалий строк перебування особи під вартою.
Ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до статті 424 КПК України.
Головуючий:
Судді: