Провадження № 11-кп/803/359/26 Справа № 204/7717/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
25 лютого 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_8 на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041030001854 відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, маючого середню спеціальну освіту, не працевлаштованого, не одруженого, на утриманні нікого не маючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.
Вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2025 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, та призначено покарання у вигляді 3 (трьох) років обмеження волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання, з іспитовим строком на 3 роки.
На підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, зобов?язано періодично з?являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирішено питання про речові докази та арешт майна.
Як встановлено судом, 23 травня 2024 року о 23 годині 09 хвилин водій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи технічно справним автомобілем ЗАЗ110206, номерний знак НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_9 , рухався в Чечелівському районі міста Дніпра по вул. Тиловій в напрямку вул. Бориса Кротова. Під час руху водій ОСОБА_10 , порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, не маючи будь-яких перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, при відсутності зовнішніх факторів, що змушували його порушувати ті або інші вимоги Правил дорожнього руху України, не обрав безпечну швидкість руху та не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух свого транспортного засобу та безпечно керувати ним, внаслідок чого втратив контроль над керуванням транспортним засобом ЗАЗ 110206, номерний знак НОМЕР_2 , та в районі будинку № 12 «д» по вул. Тилова м. Дніпро виїхав за межі проїзної частини ліворуч та допустив наїзд транспортного засобу на нерухому перешкоду - огорожу.
Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля ЗАЗ 110206, номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_11 спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, відкритого ангулярного перелому нижньої щелепи зліва (кут нижньої щелепи), травматичної екстракції 11, 12, 21 зубів на верхній щелепі, рваної рани нижньої губи зліва з переходом на підборіддя, які за своїм характером відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовлюють тривалий розлад здоров?я, строком понад 3 тижні. Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилось у тому, що водій ОСОБА_7 , керуючи транспортним засобом - автомобілем ЗАЗ 110206, номерний знак НОМЕР_4 , порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, які свідчать:
п. 10.1: перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху». Порушення вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, водієм ОСОБА_7 знаходиться в причинному зв?язку з настанням даною дорожньо-транспортної пригоди. Дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Прокурор в своїй апеляційній скарзі просить вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2025 року відносно ОСОБА_7 скасувати в частині призначення покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді обмеження волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання, з іспитовим строком на 3 роки.
На підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, зобов?язати ОСОБА_7 періодично з?являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання.
В іншій частині вирок суду прокурор просить залишити без змін.
Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що вирок ухвалений з неправильним застосуванням норм КК України, а саме суд у своєму рішенні на підставі ст. 75 КК України звільнив обвинуваченого не лише від основного, а одночасно і від додаткового покарання у виді по-збавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, що прямо суперечить вимогам кримінального законодавства.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав та мотивів, викладених в ній.
Потерпіла у судове засідання по справі не з'явилась, про місце, дату та час апеляційного розгляду повідомлена належним чином, заяв про поважні причини неявки та про відкладення судового засідання суду не подавала, у зв'язку з чим та відповідно до ч. 4 ст. 405 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), апеляційний розгляд проведений без її участі.
Обвинувачений в судовому засіданні не заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку учасників судового провадження, їх виступи в судових дебатах та з останнім словом обвинуваченого, перевіривши матеріали провадження в межах поданої апеляційної скарги, обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, за обставин, викладених у вироку суду та кваліфікація його дій в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому, відповідно до ст. 404 КПК України, не є предметом апеляційного розгляду.
Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновок суду про винуватість ОСОБА_7 та на кваліфікацію його дій, не виявлено.
Водночас, доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування судом першої інстанції вимог закону України про кримінальну відповідальність при призначенні обвинуваченому покарання, на думку колегії суддів, є слушними.
Так, відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Відповідно до ст. 77 КК України, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
З нормативного розуміння наведених вимог закону вбачається, що частиною 1 статті 75 КК України передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців), обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, тобто лише щодо основного покарання, що має бути належним чином вмотивовано у вироку. Звільнення від відбування призначеного судом додаткового покарання за цією нормою закону не допускається.
Як вбачається з матеріалів провадження, суд призначив обвинуваченому додаткове покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керування транспортними засобами, проте всупереч вимогам ст. 75 КК України звільнив останнього від його відбування.
В силу п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
Згідно з ч. 1 ст. 421 КПК України, обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, не дотримавшись вищевказаних вимог закону та порушивши положення ст. 75, 77 КК України, необґрунтовано звільнив обвинуваченого від відбування з випробуванням не тільки основного, а й додаткового покарання, внаслідок чого неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, через неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту, що є підставою для скасування вироку в частині призначеного покарання, з ухваленням нового вироку.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд апеляційної інстанції погоджується з видом та розміром, як основного, так і додаткового, покарання, призначеного судом першої інстанції за ч. 1 ст 286 КК України, а так само й з тривалістю іспитового строку та обсягом покладених на обвинуваченого судом обов'язків, та вважає за необхідне, на підставі ст. 75 КК України, звільнити обвинуваченого від відбування лише основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням.
Отже, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора та приходить до висновку про необхідність її задоволення та скасування вироку щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання з ухваленням нового вироку, у відповідності з вимогами ст. 420 КПК України.
А тому, на підставі викладеного та керуючись положеннями ст. ст. 404, 407, 409, 413, 421 КПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу прокурора Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_8 - задовольнити.
Вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2025 року відносно ОСОБА_7 , за ч. 1 ст. 286 КК України в частині призначеного покарання - скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити за ч. 1 ст. 286 КК України покарання у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 (три) роки.
На підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, зобов'язати ОСОБА_7 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
В іншій частині вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від від 09 квітня 2025 року відносно ОСОБА_7 , за ч. 1 ст. 286 КК України - залишити без змін.
Копію вироку негайно вручити прокурору та ОСОБА_7 .
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту його проголошення.
Судді Дніпровського
апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4