16 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 757/43023/25
провадження № 61-15672ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
розглянув касаційні скарги Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича на ухвалу Печерського районного суду міста Києва
від 10 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року у справі за позовом Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича до держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної
та моральної шкоди,
У вересні 2025 року Фермерське господарство Бурки В. В. звернулося до суду
з позовом до держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 10 вересня 2025 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня
2025 року, відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича до держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що зі змісту позовної заяви вбачається, що спір виник між суб'єктами господарювання (юридичними особами), а нормами ЦПК України не передбачений порядок вирішення заявлених спірних відносин між зазначеними суб'єктами, то за суб'єктним складом сторін та сутністю спору вказана справа підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному нормами ГПК України.
12 грудня 2025 року Фермерське господарство Бурки В. В., через підсистему «Електронний суд», звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою
на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 10 вересня 2025 року
та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року, у якій представник заявника, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 10 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року і направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2025 року касаційну скаргу Фермерське господарство Бурки В. В. залишено без руху та запропоновано уточнити вимоги прохальної частини касаційної скарги у справі № 757/43023/25, надіслати
на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги разом з її копіями відповідно до кількості учасників справи, з урахуванням пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України та частини сьомої статті 43 ЦПК України, у якій викласти її прохальну частину таким чином, що вона стосувалася саме оскаржуваних судових рішень
у справі № 757/43023/25.
У січні 2026 року на адресу суду надійшли матеріали на усунення недоліків, з яких вбачається, що представником заявника недоліки касаційної скарги усунуто.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення не ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи
в їх сукупності, тому підлягають скасуванню. Відповідачі у справі не є суб'єктами, наділеними господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснюють організаційно-господарські повноваження щодо фермерського господарства. Позов не стосується обставин, які виникли при укладанні, зміні, розірванні
та виконанні правочинів у господарській діяльності.
За змістом частини першої статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) вирішує колегія у складі трьох суддів після одержання касаційної скарги, оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.
За вимогами частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Вказане правило застосовується судом касаційної інстанції і при оскарженні постанови суду апеляційної інстанції, яка прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову
у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга
є необґрунтованою.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право
в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судами встановлено, що позовна заява подана у спорі, який виник між трьома юридичними особами щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 вказаної Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність
між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06
та № 35548/06).
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе у тому числі таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими
є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Відповідно до вимог частини першої статті 18 Закону України від 02 червня
2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються
на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ,
а також справ про адміністративні правопорушення.
Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє
у відкритті провадження у справі якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, предмет, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору.
Отже, за загальним правилом у порядку цивільного судочинства можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду
за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду,
а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених
до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.
Позов у справі заявлено Фермерським господарством Бурки Віталія Володимировича до держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної
та моральної шкоди.
Фермерське господарство відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи.
Отже позов пред'явлено юридичною особою про стягнення матеріальної
та моральної шкоди, завданої органами державної влади.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі
№ 461/1930/16-ц (провадження № 14-60цс18) зроблено висновок, що фермерське господарство Бурки В. В. заявило вимогу до прокуратури та держави Україна
в особі Державної казначейської служби України лише про відшкодування моральної шкоди, заподіяної діями суб'єкта владних повноважень, така вимога
не об'єднана з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб'єктним складом підпадає під дію статті 4 ГПК України, а тому зазначений спір підвідомчий господарському суду.
Такий правовий висновок викладений і в постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі
№ 454/1668/17 (провадження № 61-15046сво18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі
№ 454/1008/16-ц (провадження № 14-494цс19) вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи (частина перша статті 1 Закону України «Про фермерське господарство»). Вирішуючи спір у зазначеній справі, суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що фермерське господарство Бурки В. В. заявило вимогу до держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, такі вимоги не об'єднані з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб'єктним складом підпадають
під дію статті 4 ГПК України, а тому зазначений спір підвідомчий господарському суду.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду
у постановах: від 15 березня 2018 року у справі № 461/1930/16-ц (провадження
№ 14-60цс18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 464/1874/17 (провадження
№ 14-395цс18), від 05 червня 2019 року у справі № 454/1690/16 (провадження
№ 14-152цс19), від 05 червня 2019 року у справі № 454/2181/16 (провадження
№ 14-226цс19), від 03 липня 2019 року у справі № 454/3304/14 (провадження
№ 14-272цс19), від 18 вересня 2019 року у справі № 757/37226/17 (провадження
№ 14-452цс19), підстав для відступу від такої правової позиції не вбачається.
Крім того, подібні правові висновки про юрисдикцію цього спору викладені
у постановах Верховного Суду: від 17 лютого 2021 року у справі
№ 461/3186/16-ц (провадження № 61-14931св19), від 13 вересня 2022 року у справі № 454/2182/16-ц (провадження № 61-4291св19), від 15 листопада 2023 року
у справі № 461/5197/22 (провадження № 61-9846св23), від 29 січня 2024 року
у справі № 761/2672/23 (провадження № 61-11035св23) та від 02 жовтня 2024 року в справі№ 757/3634/23-ц (провадження № 61-4613св24).
Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року
у справі № 522/3454/16-ц, «вимоги про відшкодування шкоди, як майнової,
так і моральної, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір (частина друга статті 21 КАС України у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року
та частина п'ята статті 21 КАС України у редакції від 03 жовтня 2017 року). Якщо такі вимоги заявлено окремо, вони вирішуються судами у порядку цивільного судочинства або господарського судочинства».
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановивши,
що фермерське господарство Бурці В. В. заявило вимогу до держави Україна
в особі Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України
про відшкодування матеріальної та моральної шкоди і такі вимоги не об'єднані
з іншими вимогами і за своїм суб'єктним складом підпадають під дію статті 4 ГПК України, дійшов обґрунтованого висновку, що зазначений спір підвідомчий господарському суду.
Тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України на законних підставах відмовив у відкритті провадження в справі.
Зазначені у касаційній скарзі доводи Верховний Суд вважає необґрунтованими
та суб'єктивними судженнями заявника, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів. Із предмету спору вбачається завдання шкоди юридичній особі державою, а не ОСОБА_1 як фізичній особі, тому такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Результат аналізу змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.
З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а оскаржувана ухвала ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 10 вересня 2025 року
та постанова Київського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року є законними, постановленими з додержанням норм права, підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 10 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року у справі за позовом Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича до держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська