25 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 553/5143/22
провадження № 61-1378св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Дмитро Анатолійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Дмитра Анатолійовича на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 14 лютого 2023 року в складі судді Подмаркової Ю. М., додаткове рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 03 березня 2023 року в складі судді Подмаркової Ю. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року у складі колегії суддів Дряниці Ю. В., Бутенко С. Б., Карпушина Г. Л.,
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області (далі - приватний виконавець) Бабенка Д. А. про стягнення грошових коштів.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 брав участь в електронний торгах у системі setam.net.ua з продажу іпотечного майна - двокімнатної квартири, загальною площею 49,4 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Дата проведення аукціону - 16 лютого 2022 року, лот № 507312.
За результатами проведення аукціону позивача визнано переможцем і на цій підставі він 23 лютого 2022 року перерахував приватному виконавцю Бабенку Д. А. 300 000,00 грн.
Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 10 червня 2022 року № 2343/43 «Про деякі питання примусової реалізації арештованого майна у виконавчому провадженні в період воєнного стану» торги за лотом № 507312 було зупинено, про що повідомлено позивача листом від 21 червня 2022 року, в якому також зазначалося, що за бажанням учасники можуть повернути свої кошти або чекати поновлення торгів.
06 липня 2022 року позивач звернувся до Державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам») із клопотанням про повернення гарантійного внеску, який 08 липня 2022 року йому повернуто. У зв'язку із зупиненням аукціону та неможливістю отримати у власність нерухомість, яка була предметом аукціону, позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів, однак відповіді не отримав.
Таким чином, позивач вважає, що грошові кошти в сумі 300 000,00 грн зберігаються приватним виконавцем Бабенком Д. А. без достатньої правової підстави (підстава набуття коштів відпала) та підлягають поверненню відповідно до положень статті 1212 ЦК України.
Позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 300 000,00 грн безпідставно отриманих коштів та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ленінський районний суд м. Полтави, назву якого відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменування місцевих загальних судів» від 26 лютого 2025 року змінено на Подільський районний суд міста Полтави, рішенням від 14 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 задовольнив.
Стягнув із приватного виконавця Бабенка Д. А. на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 300 000,00 грн, які зберігаються без достатньої правової підстави, та витрати зі сплати судового збору в сумі 3 000,00 грн, а всього 303 000,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 16 лютого 2022 року ОСОБА_1 брав участь в електронних торгах у системі setam.net.ua з продажу іпотечного майна, та за результатами проведення яких став переможцем. Згідно із квитанцією 0.0.2472832658.1 від 23 лютого 2022 року позивач перерахував на рахунок приватного виконавця Бабенка Д. А. грошові кошти за придбання лоту № 507312 у сумі 300 000,00 грн.
Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 10 червня 2022 року № 2343/43 «Про деякі питання примусової реалізації арештованого майна у виконавчому провадженні в період воєнного стану» торги за лотом № 507312 було зупинено, про що повідомлено позивача листом від 21 червня 2022 року, та зазначено, що за бажанням учасники можуть повернути свої кошти або чекати поновлення торгів. Скориставшись правом відмови від сплати за придбане на електронному аукціоні майно, позивач звернувся до організатора аукціону із заявою про повернення гарантійного внеску, який йому було повернуто, та до приватного виконавця про повернення частково внесеної суми вартості придбаного майна, яка повернута відповідачем не була.
Оскільки позивач довів, що спірна сума коштів у розмірі 300 000,00 грн була перерахована ним на рахунок відповідача, а відповідач не довів належними та допустимими доказами відсутності у нього спірної суми, суд стягнув із приватного виконавця Бабенка Д. А. на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 300 000,00 грн, які зберігаються у відповідача без достатньої правової підстави.
Подільський районний суд міста Полтави додатковим рішенням від 03 березня 2023 року стягнув з приватного виконавця Бабенка Д. А. на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 500,00 грн.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позов у цій справі було задоволено повністю, тому є підстави для відшкодування позивачу витрат на правову допомогу, оскільки вони є фактично понесеними, а клопотань про зменшення таких витрат на оплату професійної правничої допомоги та доказів на підтвердження їх неспівмірності від відповідача не надходило.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Полтавський апеляційний суд постановою від 01 серпня 2023 року апеляційну скаргу приватного виконавця Бабенка Д. А. залишив без задоволення, а рішення Подільського районного суду міста Полтави від 14 лютого 2023 року та додаткове рішення Подільського районного суду міста Полтави від 03 березня 2023 року залишив без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що позивачем перераховано кошти у розмірі 300 000,00 грн на рахунок приватного виконавця. Доказів передачі вказаних коштів приватним виконавцем стягувачу у виконавчому провадженні матеріали справи не містять. Відповідач не довів відсутності у нього спірної суми коштів, тому рішення суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 300 000,00 грн, які зберігаються у відповідача без достатньої правової підстави, відповідає вимогам щодо його законності та обґрунтованості. Також законним та обґрунтованим є і додаткове рішення місцевого суду щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
24 січня 2024 року приватний виконавець Бабенко Д. А. через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Подільського районного суду міста Полтави від 14 лютого 2023 року, додаткове рішення Подільського районного суду міста Полтави від 03 березня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року у цій справі, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Подільського районного суду міста Полтави від 14 лютого 2023 року, додаткове рішення Подільського районного суду міста Полтави від 03 березня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року і закрити провадження у справі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається:
- на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку);
- на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується
з підстав, передбачених частиною першою 411 цього Кодексу), а саме вказує, що судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції (пункт 6 частини першої статті 411 ЦПК України); оскаржувані судові рішення ухвалені судом про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Заявник указує, що спір у цій справі є публічно-правовим, у зв'язку із чим має розглядатися судом адміністративної юрисдикції. Крім того, до розгляду цієї справи не залучено стягувача і боржника відповідного виконавчого провадження.
Провадження у суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 05 квітня 2024 року поновив строк на касаційне оскарження судового рішення, відкрив касаційне провадження у справі, витребував справу із суду першої інстанції, надав строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Підставою відкриття касаційного провадження є пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
У травні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
Представник позивача ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків судів, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін. Зазначає, що спір у цій справі стосується захисту майнових прав позивача на спірні кошти, які відповідач утримує у себе без достатньої правової підстави. Крім того, інтереси учасників виконавчого провадження у цьому випадку не порушуються, оскільки суди встановили, що приватний виконавець не перераховував спірні кошти стягувачу в рахунок виконання зобов'язань боржника, тому доводи щодо залучення останніх до розгляду цієї справи є безпідставними.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установили, що ОСОБА_1 16 лютого 2022 року брав участь в електронних торгах в системі setam.net.ua з продажу іпотечного майна - двокімнатної квартири, загальною площею 49,4 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (лот № 507312), та за результатами проведення яких став переможцем.
23 лютого 2022 року позивач перерахував на рахунок приватного виконавця Бабенка Д. А. грошові кошти за придбання лоту № 507312 в сумі 300 000,00 грн.
21 червня 2022 року на електронну адресу позивача надійшов лист від ДП «Сетам» про зупинення торгів № 505652 - двокімнатної квартири, загальною площею 49, 4 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за лотом № 507312, в якому вказано, що за бажанням учасники можуть повернути свої кошти або чекати поновлення торгів. 06 липня 2022 року позивач звернувся до ДП «Сетам» із заявою про повернення грошових коштів, внесених в якості гарантійного внеску за лотом № 507312 у розмірі 38 500,00 грн. 08 липня 2022 року на його картковий рахунок перераховано ДП «Сетам» суму гарантійного внеску (лот № 507312) - 38 500,00 грн, що підтверджується довідкою-витягом банку за карткою/рахунком.
У зв'язку із зупиненням аукціону та неможливістю отримати у власність нерухомість, яка була предметом аукціону, ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця Бабенка Д. А. з вимогою про повернення коштів у розмірі 300 000,00 грн, сплачених за придбання лоту № 507312.
Згідно з листом-відповіддю генерального директора ДП «Сетам» від 26 жовтня 2022 року № 1487/13631-12-22/17, адресованого приватному виконавцю Бабенку Д. А., вказано, що від ОСОБА_1 надійшло звернення про повернення гарантійного внеску і такий внесок повернуто у зв'язку із зупиненням аукціону на виконання положень абзацу 15 пункту 2 Розділу Х «Порядку реалізації арештованого майна». Доказів передання спірних грошових коштів приватним виконавцем стягувачу матеріали справи не містять.
Позивач як переможець аукціону після отримання повідомлення про зупинення аукціону виявив бажання відмовитися від сплати за придбане майно, у зв'язку з чим звернувся до ДП «Сетам» та до відповідача із заявами. Відповідач набув грошові кошти позивача у розмірі 300 000,00 грн та зберігав їх у себе, а згодом після відмови позивача від оплати придбаного нерухомого майна підстава, на якій спірні грошові кошти були набуті, відпала.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та врахувавши позиції усіх учасників справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржувані судові рішення відповідають з огляду на таке.
Відповідно до частин першої-другої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною.
Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 30 мінімальних розмірів заробітної плати. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна.
Відповідно до пункту 2 Розділу 1 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок), реалізація майна здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або аукціонів за фіксованою ціною.
Згідно з абзацом 15 пункту 1 Розділу Х Порядку у разі зупинення електронного аукціону (за винятком зупинення через наявність технічних підстав) після завершення електронного аукціону переможець має право відмовитись від сплати за придбане на електронному аукціоні майно. У такому випадку йому повертається гарантійний внесок. Інші учасники зупиненого електронного аукціону мають право на повернення гарантійного внеску за умови звернення до Організатора із письмовою заявою.
Суди встановили, що позивач 23 лютого 2022 року на виконання наведених вище норм здійснив перерахування коштів у розмірі 300 000,00 грн на рахунок приватного виконавця. Доказів передачі вказаних грошових коштів приватним виконавцем стягувачу матеріали справи не містять.
Позивач як переможець аукціону після отримання повідомлення про зупинення аукціону виявив бажання відмовитися від сплати за придбане майно, у зв'язку з чим звернувся до ДП «Сетам» та до відповідача з відповідними заявами. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, відповідач повернув позивачу спірні кошти.
Відповідно до частини першої-другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, провадження № 12-182гс18; від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17, провадження № 14-32цс19).
За змістом частини першої статті 1213 ЦК України саме набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широку сферу застосування: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею або всупереч його волі, чи є набувач добросовісним або недобросовісним.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: а) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);
б) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності достатньої правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (постанова Верховного Суду від 03 червня 2024 року у справі № 501/1422/21, провадження № 61-16340св23).
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Таким чином, кондикційний позов має відносний характер. Суб'єктами зобов'язань, що виникають у результаті набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, виступають: боржник - особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого); кредитор (потерпілий) - особа, за чий рахунок інша особа (боржник) набула майно або зберегла його у себе.
Сутність зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідносин, та передання майна тій потерпілій особі, яка має належний правовий титул на нього (постанова Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18).
Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується прямо на законі, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19).
Такий висновок про застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2025 року у справа № 643/4629/20 (провадження № 61-7951св25).
У постанові Верховного Суд від 08 серпня 2025 року у справі № 761/18760/22 (провадження № 61-10690св24) зазначено таке: «Європейський суд з прав людини вказав, що підприємство-заявник звернулося з позовом до місцевого відділу Державної виконавчої служби України про повернення сплаченої за автокран суми та посилалося, зокрема, на статті 661 та 1212 ЦК України. Вищий господарський суд України залишив без змін рішення судів нижчих інстанцій. Він зазначив, що підприємство-заявник помилково послалося на статті 661 та 1212 ЦК України, стверджуючи про невиконання Державною виконавчою службою України своїх договірних зобов'язань, тоді як завдана шкода була пов'язана з позадоговірними зобов'язаннями. Неповернення Державною виконавчою службою України коштів за автокран, сплачених підприємством-заявником на прилюдних торгах, після визнання останніх недійсними становить втручання, яке слід розглядати у контексті загального правила, наведеного в першому реченні першого абзацу статті 1 Першого протоколу до Конвенції (CASE OF FORTETSYA, MPP v. UKRAINE, № 68946/10, § 9, 40, ЄСПЛ, від 11 червня 2020 року).
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).
У справі, яка переглядається, встановлено, що позивач як переможець аукціону, проведеного 16 лютого 2022 року, з продажу іпотечного майна (лот № 507312) на рахунок відповідача перерахував грошові кошти у сумі 300 000,00 грн як часткову оплату за придбаний лот.
Після зупинення 21 червня 2022 року торгів щодо лота № 507312 позивач скористався правом відмови від сплати за придбане на електронному аукціоні майно, звернувся до організатора аукціону з відповідною заявою про повернення гарантійного внеску та до приватного виконавця про повернення частково внесеної суми вартості придбаного майна.
Відповідач зберігав спірні кошти і не надав суду доказів їх перерахування стягувачу у виконавчому провадженні.
Установивши у цій справі, що підстава, яка існувала на час набуття відповідачем майна (грошових коштів) позивача, згодом відпала, а переможець торгів у зв'язку з їх зупиненням скористався своїм правом відмовитися від торгів і від сплати вартості спірної квартири, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 1212 ЦК України, а грошові кошти підлягають стягненню з приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д. А., у якого вони перебувають безпідставно (підстава відпала).
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Враховуючи подібність правового статусу державного та приватного виконавця, у цій справі підлягають врахуванню правові висновки про застосування норм права, викладені Верховним Судом, щодо можливості стягнення з виконавця грошових коштів за майно, продаж якого здійснювався під час виконавчого провадження, однак такий продаж не відбувся через його зупинення і подальшу відмову покупця від придбання майна (підстава сплати спірних коштів відпала).
Подібний підхід до застосування норм права щодо можливості стягнення з державного виконавця коштів за майно, продаж якого було здійснено під час виконавчого провадження, однак такий продаж за певних обставин не відбувся, викладено у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 285/3523/18 (провадження № 61-19213св19), від 02 червня 2021 року у справі № 552/5052/20 (провадження № 61-3585св21), від 11 квітня 2024 року у справі № 760/16866/22 (провадження № 61-1038св24), та підлягає застосуванню у справі, яка переглядається.
Доводи касаційної скарги про те, що спір у цій справі є публічно-правовим, у зв'язку із чим має розглядатися судом адміністративної юрисдикції, є помилковими. Предметом спору у цій справі є не оскарження дій/бездіяльності відповідача (приватного виконавця) як суб'єкта владних повноважень, а неправомірність та безпідставність набуття відповідачем грошових коштів, які належать позивачу, що свідчить про приватно-правовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин, оскільки фактично спірні правовідносини стосуються реалізації права позивача на захист майнових прав.
Спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку приватного виконавця, що, відповідно, виключає обґрунтованість доводів касаційної скарги про необхідність розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.
Доводи касаційної скарги про те, що до розгляду цієї справи не залучено стягувача і боржника відповідного виконавчого провадження колегія суддів відхиляє. Характер спірних правовідносин та встановлені фактичні обставини цієї справи свідчать про те, що порушення прав позивача вчинене відповідачем. Спірні грошові кошти не передавалися приватним виконавцем стягувачу або боржнику у виконавчому провадженні, тому доводи касаційної скарги про їх залучення до розгляду цієї справи є безпідставними.
Перевіряючи доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 823/359/18 (провадження № 11-1470апп18), від 03 липня 2019 року у справі № 826/14603/17 (провадження № 11-514апп19), від 20 листопада 2019 року у справі № 805/4199/16-а (провадження № 11-850апп19), від 16 січня 2019 року у справі № 826/7941/17 (провадження № 11-1172апп18), а також постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 640/15952/19 (провадження № 61-9331св20), колегія суддів враховує таке.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 823/359/18 (провадження № 11-1470апп18) позивач звернувся до суду з позовом до приватного виконавця про визнання недійсною і скасування вимогипро заборону продажу зерна кукурудзи, на яке накладено арешт у межах виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області про стягнення коштів з ТОВ «Нові технології агрокультур» на користь ТОВ «Ейпіс Холдинг». Позивач у цій справі, який не є стороною вказаного виконавчого провадження, оскаржує вимогу приватного виконавця, винесену в межах стягнення коштів з інших підприємств.
У постанові Великої Палати від 03 липня 2019 року у справі № 826/14603/17 (провадження № 11-514апп19) розглядався спір про визнання протиправною і скасування постанови про арешт майна боржника.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 805/4199/16-а (провадження № 11-850апп19) розглядався спір за позовом ТОВ «Сайрус ЛТД» до органу державної виконавчої служби про звільнення з-під арешту майна.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 826/7941/17 (провадження № 11-1172апп18) та у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 640/15952/19 (провадження № 61-9331св20) розглядалися заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
Отже, судові рішення Верховного Суду, які заявник зазначає як приклад неоднакового застосування судом апеляційної інстанції норм права, ухвалені за фактичних обставин, відмінних від справи, яка переглядається. Крім того, в указаних заявником постановах Верховного Суду не було застосовано статтю 1212 ЦК України, тобто закон, який застосували суди у цій справі.
Посилання на різні постанови Верховного Суду із вказівкою про неоднакове застосування норм права у різних справах, у неподібних правовідносинах чи у подібних правовідносинах, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом касаційного перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм права.
Інші доводи касаційної скарги висновків місцевого та апеляційного судів не спростовують, значною мірою зводяться до встановлення протилежних зазначеному обставин та переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України не належить до повноважень Верховного Суду.
Водночас встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 88, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
У справі, що розглядається, надано відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин. Наявність у заявника іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятих судами попередніх інстанцій рішень та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь заявника.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд виходить із того, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих і правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Щодо додаткового рішення Подільського районного суду міста Полтави від 03 березня 2023 року, то касаційна скарга не містить доводів про незаконність та/або необґрунтованість вказаного судового рішення. Виключно незгода заявника з ухваленим у цій справі додатковим судовим рішенням без належного обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права судом під час його ухвалення не може бути підставою для скасування такого додаткового судового рішення.
За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають залишенню без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги, на думку колегії суддів, слід відмовити, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Дмитра Анатолійовича залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду міста Полтави від 14 лютого 2023 року, додаткове рішення Подільського районного суду міста Полтави від 03 березня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіВ. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська