Ухвала від 27.02.2026 по справі 913/266/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

27 лютого 2026 року м.Харків Справа № 913/266/20(913/252/25)

Провадження №10/913/266/20(913/252/25)

Господарський суд Луганської області у складі судді Масловського С.В., розглянувши клопотання №20260218_1 від 18.02.2026 ОСОБА_1 про зустрічне забезпечення у справі №913/266/20(913/252/25) за позовом арбітражного керуючого - розпорядника майна боржника Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія» Лецкана Вячеслава Львовича (місцезнаходження: вул.Дегтярівська,буд. 48, офіс АК, м.Київ)

до відповідача 1 - Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія» (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

відповідача 2 - ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 )

відповідача 3 - ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 )

про визнання недійсними правочинів та витребування майна

в межах справи №913/266/20 за заявою кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС-Металл" (місцезнаходження: вул. Чавдар Єлизавети, буд. 13, кв. 37, м. Київ, 02140)

до боржника - Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

про банкрутство.

ВСТАНОВИВ:

Арбітражний керуючий - розпорядник майна боржника Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія» Лецкан Вячеслав Львович звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:

- Визнати недійсним договір іпотеки, укладений між ПАТ “Українська інноваційна компанія» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. 21.07.2017, зареєстрований в реєстрі за №14852;

- Визнати недійсним договір задоволення вимог іпотекодержателя, укладений між ПАТ “Українська інноваційна компанія» та ОСОБА_2 , посвідчений 26.10.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.М., зареєстрований в реєстрі за №23562, предметом якого є передача у власність ОСОБА_2 нежитлової будівлі загальною площею 2072,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- Визнати недійсним договір дарування нежитлової будівлі, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Затварницькою І.П., зареєстрований в реєстрі за №86, предметом якого є прийняття в дар ОСОБА_1 належної ОСОБА_2 нежитлової будівлі, загальною площею 2072,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- Витребувати у ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія» нежитлову будівлю загальною площею 2072,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.10.2025 матеріали справи №913/266/20(913/252/25) передано на розгляд судді Масловському С.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 13.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №913/266/20(913/252/25). Справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

27.10.2025 за допомогою підсистеми “Електронний суд» до Господарського суду Луганської області від ОСОБА_1 надійшло клопотання №20251027 від 27.10.2025 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 03.11.2025 клопотання №20251027 від 27.10.2025 ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволено. Постановлено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №913/266/20(913/252/25) за правилами загального позовного провадження. Розпочато розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 26.11.2025 о 12 год. 45 хв.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 13.01.2026 повідомлено учасників справи про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 28.01.2026 о 15 год. 20 хв.

Судове засідання, призначене на 28.01.2026 о 15 год 20 хв., не відбулось, оскільки суддя Масловський С.В. з 26.01.2026 по 30.01.2026 перебував на лікарняному у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю.

Про те, що судове засідання не відбудеться, учасників справи було повідомлено телефонограмою від 28.01.2026.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 02.02.2026 повідомлено учасників справи про призначення підготовчого засідання на 19.02.2026 об 11 год. 00 хв.

19.02.2026 за допомогою підсистеми “Електронний суд» до Господарського суду Луганської області надійшло клопотання №20260218_1 від 18.02.2026 ОСОБА_1 , в якому відповідач -3 просить суд:

- врахувати при ухваленні рішення, що у разі задоволення позовних вимог про витребування майна, ОСОБА_1 має законне право на притримання нежитлової будівлі ( АДРЕСА_2 );

- у разі ухвалення рішення про витребування майна, зазначити в резолютивній частині, що повернення майна ПАТ «Українська інноваційна компанія» можливе лише за умови попереднього повного повернення: суми первісної позики у розмірі 9500000 грн 00 коп. та справедливих нарахувань за первісним договором позики; відшкодування витрат на утримання майна, включаючи сплачені податки та кошти, залучені на його утримання в розмірі 1000000 грн 00 коп. за договором укладеним з ФК «Євроінвест».

Дослідивши матеріали клопотання ОСОБА_1 про зустрічне забезпечення, господарський суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача та уникнення будь-яких труднощів при виконанні судового рішення у випадку задоволення позову.

Водночас процесуальний закон передбачає також право господарського суду застосувати зустрічне забезпечення до особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, що передбачено ст.141 ГПК України.

Метою зустрічного забезпечення є співмірне вжиття судом заходів, спрямованих на забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача відповідно до ст.146 ГПК України, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. Інститут зустрічного забезпечення спрямований на реалізацію таких основних засад господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та пропорційність, адже забезпечення позову певною мірою обтяжує відповідача і у випадку незадоволення вимог позивача зустрічне забезпечення гарантує можливість відшкодувати збитки.

Відповідно до ч.1 ст.141 ГПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

За положенням ч.2 ст.141 ГПК України зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову.

Частинами 4, 6 ст.141 ГПК України унормовано, що питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення. Строк надання зустрічного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрічне забезпечення, якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення.

З аналізу вищевказаних приписів слідує, що під зустрічним забезпеченням розуміється спосіб гарантування відшкодування можливих збитків, які можуть бути заподіяні одній зі сторін господарського процесу забезпеченням позову. З огляду на те, що зустрічне забезпечення не може бути вжито господарським судом без застосування заходів забезпечення позову, зустрічне забезпечення позову є залежним від інституту забезпечення позову. Умовно кажучи, зустрічне забезпечення є складовою частиною інституту забезпечення позову.

Вищезазначена норма Господарського процесуального кодексу України узгоджується зі змістом Принципу 8 Принципів попередніх і забезпечувальних заходів в міжнародному цивільному процесі, прийнятих Асоціацією міжнародного права у 1996 році: суд повинен мати повноваження вимагати від позивача гарантії відшкодування збитків відповідачу чи третій стороні, які можуть виникнути в результаті відмови у позові. При вирішенні питання про гарантії суд повинен враховувати можливості позивача відповісти на вимогу про відшкодування збитків.

Таким чином, зустрічне забезпечення позову як процесуальний засіб захисту відповідача має ті ж самі ознаки, що і забезпечення позову, і також передбачає дотримання принципів господарського судочинства, зокрема принципів змагальності, рівності і пропорційності, які теж мають місце у разі застосування зустрічного забезпечення. Більш того, саме запровадження цього захисного засобу спрямовано на забезпечення рівності правового статусу сторін; принцип пропорційності фактично виражений в ч. 3 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, під зустрічним забезпеченням позову слід розуміти механізм, що складається із тимчасових процесуальних дій господарського суду, що наділені обмежувальним характером для позивача і спрямовані на забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, завданих забезпеченням позову.

Отже, метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. На відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача.

За змістом диспозитивної норми статті 141 ГПК України, пред'явлення особі, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, вимог забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), є правом, а не обов'язком господарського суду (наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.07.2018р. у справі №916/2851/17).

Звертаючись до суду з поданим клопотанням, відповідачем-3 в обґрунтування необхідності застосування зустрічного забезпечення зазначено про понесення відповідачем реального фінансового тягаря щодо утримання спірної будівлі, який має бути компенсований власником (позивачем) у разі витребування майна.

Щодо правових підстав, відповідачем -3 з посиланням на норми ст.ст. 594, 596 Цивільного кодексу України зазначено, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові, має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання (в тому числі щодо відшкодування витрат на річ), при цьому до кредитора, який притримує у себе річ боржника, не переходить право власності на неї.

Господарський суд зазначає, що у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.04.2024 у справі №916/101/23 викладено висновок про застосування ст. 594 ЦК України (право притримання), у якому зазначено, що:

- для виникнення у кредитора права притримання необхідна одночасна наявність таких умов: 1) притримання можливе лише щодо чужої речі, тобто речі, на яку право власності належить іншій особі, а не кредитору; 2) кредитор має володіти річчю на законній підставі; 3) кредитор має право притримувати річ боржника, якщо інше не встановлено домовленістю сторін у договорі; 4) існує дійсне прострочене зобов'язання боржника перед кредитором, який притримує річ боржника;

- притримання може використовуватися в договірному зобов'язанні, яке виникло між кредитором і боржником щодо речі, яка стає предметом притримання, а також відповідно до частини другої статті 594 Цивільного кодексу України притриманням речі можуть забезпечуватися інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом;

- притриманням може забезпечуватися виконання будь-якого зобов'язання боржника перед кредитором (як договірного, так і позадоговірного);

- зважаючи на широке коло зобов'язань боржника, які можуть забезпечуватися притриманням, та з огляду на неможливість заздалегідь передбачити, за яких саме обставин у боржника може виникнути відповідне зобов'язання, що потребує забезпечення, притримання - це право, а не обов'язок кредитора, скористатися яким, чи ні - цілком залежить від його волі, а тому правочин про притримання належить до односторонніх правочинів, його суб'єктом є кредитор. Такий правочин вчиняється шляхом повідомлення боржника про притримання (частина перша статті 595 Цивільного кодексу України);

- оскільки право на притримання має будь-який кредитор, який правомірно володіє річчю, то право притримання виникає на підставі прямої вказівки статті 594 Цивільного кодексу України за умови повідомлення боржника відповідно до частини першої статті 595 Цивільного кодексу України, і для його реалізації не потрібно домовленості між кредитором та боржником шляхом укладання відповідного двостороннього правочину;

- притримання реалізується тільки тоді, коли кредитор письмово повідомив боржника про фактичні умови застосування притримання та його початок, і таке повідомлення кредитор зробив якомога швидше з моменту виникнення прострочення виконання боржником зобов'язання, проте у будь-якому разі одразу після отримання кредитором першої письмової вимоги боржника (поклажодавця) повернути річ шляхом надання письмової відповіді про застосування притримання. У разі невиконання вказаних умов кредитор зобов'язаний повернути майно боржнику навіть за умови наявності боргу за його зберігання, виготовлення та утримання.

Подібні висновки викладено і у постанові Верховного Суду від 14.05.2024 у справі №922/2786/23.

З урахуванням викладеного, зустрічне забезпечення у розумінні ст.141 Господарського процесуального кодексу України та забезпечення виконання зобов'язання шляхом притримання речі відповідно до ст.594 Цивільного кодексу України мають різну правову природу, різну мету та сферу правового регулювання.

Зустрічне забезпечення є процесуальним інститутом господарського судочинства, який застосовується судом у межах розгляду справи з метою гарантування відшкодування можливих збитків відповідача у разі вжиття заходів забезпечення позову; має тимчасовий характер, існує виключно в межах судового процесу та регулюється нормами процесуального права.

В свою чергу, право притримання, яке передбачене положеннями статті 594 Цивільного кодексу України є способом забезпечення виконання цивільно - правового зобов'язання, що виникає з договорів або інших правочинів укладених між сторонами, а також прямо з вимог закону.

Враховуючи вищевикладене, оскільки нормами ст.141 Господарського процесуального кодексу України не передбачено такого виду зустрічного забезпечення як притримання речі, господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання відповідача -3 про зустрічне забезпечення.

Керуючись ст.ст. 141, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання №20260218_1 від 18.02.2026 ОСОБА_1 про зустрічне забезпечення - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Сергій МАСЛОВСЬКИЙ