вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"27" лютого 2026 р. Справа № 911/452/26
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., перевіривши заяву Фізичної особи - підприємця Канського Володимира Петровича про забезпечення позову
до 1. Управління з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради Броварського району Київської області
2. Броварської міської ради Броварського району Київської області
про зобов'язання завершити процедуру приватизації способом викупу нежитлового приміщення шляхом укладення договору купівлі-продажу
установив:
19.02.2026 з використанням підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" у формі електронного документа до Господарського суду Київської області подано позовну заяву Фізичної особи - підприємця Канського Володимира Петровича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) (далі - ФОП Канський В.П./позивач) до Управління з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради Броварського району Київської області (далі - відповідач 1) та Броварської міської ради Броварського району Київської області (далі - відповідач 2) з вимогою про зобов'язання відповідача 1 завершити процедуру приватизації способом викупу нежитлового приміщення окремо розташованої будівлі, площею 59,2 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, місто Бровари, вулиця Київська, будинок 310-Б шляхом укладення з позивачем договору купівлі-продажу в редакції, викладеній в прохальній частині позову.
Позовні вимоги обґрунтовано недобросовісним незавершенням відповідачами процедури приватизації об'єкту, невчиненням формальних дій щодо оформлення договору, що спричинило порушення права позивача на набуття майна об'єкту приватизації.
Господарський суд Київської області ухвалою від 25.02.2026 у справі №911/452/26 прийняв до розгляду позовну заяву Фізичної особи - підприємця Канського Володимира Петровича та відкрив провадження, підготовче засідання призначив на 30.03.2026.
26.02.2026 через канцелярію Господарського суду Київської області від ФОП Канського В.П. надійшла заява про забезпечення позову у цій справі шляхом заборони Управлінню з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради Броварського району Київської області, а також будь-яким іншим особам за його дорученням або з його згоди передавати в оренду, суборенду, користування, управління чи інше тимчасове володіння, вчиняти будь-які дії щодо розпорядження нежитловим приміщенням окремо розташованої будівлі площею 59,2 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Київська, буд. 310-Б, до набрання законної сили рішенням Господарського суду Київської області у даній справі.
У змісті відповідної заяви викладено такі мотиви та обставини:
- предметом спору у цій справі є нежитлове приміщення окремо розташованої будівлі площею 59,2 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Київська, буд. 310-Б, яке належить до об'єктів комунальної власності Броварської міської територіальної громади та включене до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу саме ФОП Канським В.П., відповідно до рішення Броварської міської ради №355-11-08 від 26.08.2021;
- відповідачі тривалий час ухиляються від завершення процедури приватизації, попри наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування;
- відповідачі стверджують, що договір оренди приміщення, який було укладено з позивачем, сплинув, а отже є підстави вважати, що відповідачі можуть передати спірний об'єкт в оренду, користування чи інше володіння третім особам, або вчинити інші дії щодо нього.
Покликаючись на вказане, заявник зазначив, що у разі передачі спірного майна в оренду або користування третім особам у них виникнуть певні права щодо цього приміщення, що може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення у даній справі, а також буде порушено принцип юридичної визначеності та ефективного судового захисту.
За доводами позивача, він фактично буде позбавлений можливості реалізувати своє законне та правомірне очікування на набуття приміщення у власність шляхом його викупу, а тому заявлений захід забезпечення позову полягає виключно у збереженні існуючого фактичного та правового стану об'єкта спору до ухвалення рішення судом.
Оцінивши доводи та аргументи заявника стосовно необхідності вжиття заходів забезпечення до подання позову, суд дійшов таких висновків.
Приписами ст. ст. 136, 140 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Згідно з ч. 4 статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Частина ж 12 статті 137 ГПК України презюмує, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
З огляду на викладені вище норми процесуального закону вжиття заходів щодо забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя та уникнення можливого порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, відтак умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Так, розглядаючи заяву про забезпечення позову у порядку вказаних вище процесуальних норм слід враховувати, що конкретний захід забезпечення позову буде співмірним із позовною вимогою, якщо при його застосуванні забезпечується:
- збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору;
- можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками;
- можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Так, співмірність та адекватність заходу до забезпечення позову передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.
При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Звідси, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відомості про особу відповідача.
Поряд з тим суд зауважує, що заходи забезпечення позову, передбачені пунктами 2, 4 частини першої статті 137 ГПК України визначають широке коло засобів (заходів) забезпечення позову, оскільки не містять чіткого переліку дій, які може бути заборонено вчиняти шляхом постановлення відповідної ухвали, а тому під час вжиття такого заходу забезпечення позову, як заборона вчиняти певні дії (певні дії щодо предмету спору) слід дослідити зміст відповідних заходів забезпечення позову і встановити, чи не є вони за своєю суттю іншим заходом забезпечення позову, передбаченим відповідним пунктом частини першої статті 137 ГПК України і чи відсутні заборони на вжиття заявлених заходів забезпечення позову, передбачені вказаною статтею.
Зі змісту поданої у цій справі позовної заяви слідує, що нежитлове приміщення, вчиняти дії щодо розпорядження яким позивач просить заборонити відповідно до заяви про забезпечення відповідного позову, належить до комунальної власності Броварської міської територіальної громади.
За загальним правилом право розпорядження "jus abutendi" полягає в тому, що власник може визначити правову долю речі, тобто відчужувати усіма дозволеними способами на користь інших осіб тощо.
Звідси слідує, що заборона територіальній громаді, у тому числі і в особі відповідно створених нею юридичних осіб вчиняти будь-які дії щодо передачі належного такій громаді нерухомого майна в строкове платне користування (право оренди чи інше речове право) фактично має своїм наслідком втручання у відповідну публічну конкурсну процедуру.
З огляду на вказане та зміст спірних у цій справі правовідносин і заявлених вимог суд висновує, що обраний позивачем захід забезпечення позову фактично направлений на втручання у організацію і проведення публічних конкурсних процедур від імені територіальної громади стосовно спірного приміщення, що не відповідає наведеній вище ч. 12 ст. 137 ГПК України.
Схожі за змістом висновки сформульовано Верховним Судом у постанові від 14.09.2023 у справі №918/531/23, у постанові від 29.04.2025 у справі №916/4956/24, у постанові від 15.12.2025 у справі №918/360/25.
У розрізі вказаного судом враховано і те, що застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову свідчить як про його неспівмірність предмету позову, так і про порушення балансу між правами й інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права і свободи інших учасників процесу, зокрема відповідачів, які діють від імені власника майна - територіальної громади.
За таких обставин суд висновує, що вжиття обраного заявником заходу забезпечення позову шляхом заборони відповідачу 1 та іншим, неідентифікованим особам розпоряджатися у будь-який спосіб належним територіальній громаді нерухомими майном суперечить ч. 12 ст. 137 ГПК України, а також не відповідає принципам співмірності, розумності та збалансованості інтересів сторін.
Крім того суд звертає увагу на те, що:
- припущення заявника про утруднення виконання рішення та/або захисту чи відновлення порушених прав/інтересів, як і обставини, які свідчать про такі утруднення, мають бути обґрунтованим та доказово доведеним в розрізі заявлених предмету та підстав позову, а не загалом з огляду на всі події, які відбуваються в правовому полі відносно боржника;
- не є безумовною підставою для застосування заходів забезпечення позову і передбачене процесуальним законом право особи подати заяву про скасування таких заходів, оскільки інститут зустрічного забезпечення позову не може слугувати профілактикою попередження вчинення дій та/або санкцією за необґрунтоване застосування заходів забезпечення позову за заявою позивача/заявника.
За іншого ж підходу порушується баланс рівності усіх учасників судового процесу та презюмується абсолютне право заявника на застосування обраних ним заходів забезпечення позову, якими можуть бути порушенні права та інтереси тих інших осіб.
З огляду наведеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця Канського Володимира Петровича про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
У задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця Канського Володимира Петровича про забезпечення позову відмовити.
Ухвала складена та підписана 27.02.2026, набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду у строки та порядок відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.А. Ярема