СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кп/759/592/26
ун. № 760/14693/25
13 лютого 2026 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №12024100000001041 від 18.04.2024 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянин України, українець, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Донецьк, громадянин України, українець, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимий,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець міста Києва, громадянин України, українець, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_6 , раніше не судимий,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець м. Славутич Київської області, громадянин України, українець, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 , проживає за адресою: АДРЕСА_8 , раніше не судимий,
обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець с. Качківка Ямпільського району Вінницької області, громадянин України, українець, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_9 , раніше не судимий,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених чч. 2, 3 ст. 307 КК України,
сторони провадження:
прокурор: ОСОБА_8 ,
обвинувачені: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ), ОСОБА_7 ,
захисники ОСОБА_9 (в режимі ВКЗ), ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (в режимі ВКЗ), ОСОБА_12 ,
інші учасники: представник третьої особи, щодо майна якої вирішено питання про арешт: ОСОБА_13 ,
До Святошинського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024100000001041 від 18.04.2024 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , ОСОБА_15 за ч. 3 ст. 307 КК України та ОСОБА_7 за чч. 2, 3 ст. 307 КК України.
У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_9 заявив клопотання про повернення обвинувального акта прокурору у зв'язку з його невідповідністю вимогам КПК України. В обґрунтування клопотання послався на те, що всупереч вимогам законодавства обвинувальний акт направлений до суду лише в паперовій формі, сторона захисту отримала не копію, а оригінал обвинувального акта, в обвинувальному акті фактичні обставини викладені неконкретно, що не дозволяє суду визначити межі судового розгляду.
Прокурор заперечив проти задоволення клопотання захисника, вказавши, що наведені захисником обставини не є порушеннями вимог КПК України та перешкодою для розгляду справи, обвинувачення в обвинувальному акті викладене в редакції, яка відповідає вимогам КПК України, та подальшому може бути змінене під час удового розгляду.
Інші учасники засідання у вирішенні цього питання поклалися на розсуд суду.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт, додані до нього додатки, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до положень п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору у тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
За приписами п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт, поряд з іншим, має містити виклад обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Разом з тим, обвинувальний акт містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, з посиланням на положення закону і частину статті закону України про кримінальну відповідальність.
З урахуванням такої стадії судового розгляду, як підготовче судове засідання, будь-яка оцінка пред'явленого обвинувачення щодо його фактичного змісту є втручанням в оцінку доказів, що є процесуально неприпустимим.
До того ж, процесуальна оцінка зазначених вище обставин, згідно вимог чинного КПК України, можлива лише при ухваленні остаточного судового рішення, передбаченого ст.373 КПК України, тобто за наслідками лише судового розгляду кримінального провадження з дотриманням вимог, передбачених ст.ст. 318-380 КПК України.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в обвинувальному акті прокурором змістовно та послідовно викладено обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та формулювання обвинувачення, що в повному обсязі дозволяє стороні захисту зрозуміти суть пред'явленого обвинувачення, а також можливість суду роз'яснити його обвинуваченому.
Якщо під час судового розгляду будуть встановлені нові фактичні обставини, то питання зміни обвинувачення можливо вирішити шляхом застосування вимог ст.ст. 337-339 КПК України.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Маттоціа проти Італії» від 25.07.2000) зазначено, зокрема, що обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів.
У ході підготовчого судового засідання суд має перевірити відповідність обвинувального акта вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, яка передбачає формальне з'ясування наявності в такому рішенні прокурора обов'язкових реквізитів, зокрема, наведення правової кваліфікації відносно вказаних обставин (зазначення частини і статті КК, якою передбачено відповідальність за дії/бездіяльність обвинуваченої особи).
Суд позбавлений процесуальної можливості вимагати від сторони обвинувачення зазначати чи не зазначати фактичні обставини, встановлені стороною обвинувачення, у зв'язку з чим, формулювання обвинувачення викладено в обвинувальному акті в тому обсязі, як це вважав за необхідне прокурор.
Водночас, при здійсненні розгляду кримінального провадження в підготовчому судовому засіданні, суд не уповноважений здійснювати оцінку доказів з точки зору їх належності та допустимості, та повертати обвинувальний акт з посиланням на обставини, які підлягають дослідженню та перевірці під час судового розгляду кримінального провадження.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладеної у постанові від 03.07.2019 в справі № 273/1053/17, згідно якої кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг та повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого, визначення ж обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Таким чином, до повноважень суду на етапі підготовчого судового розгляду входить виключно вирішення питання щодо можливості або неможливості судового розгляду кримінального провадження та надання оцінки відповідності форми обвинувального акту.
Обставини, які викладені в обвинувальному акті, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення є предметом дослідження під час стадії судового розгляду кримінального провадження по суті.
Що стосується доводів захисника про те, обвинувальний акт направлений до суду лише в паперовій формі, а також що сторона захисту отримала не копію, а оригінал обвинувального акта, то суд не вбачає в цьому порушень ст. 291 КПК України, які б суттєво порушували права сторони захисту та були перешкодою для призначення справи до судового розгляду.
За таких обставин, вказані доводи сторони захисту не можуть бути підставою для повернення обвинувального акту прокурору та не перешкоджають судовому розгляду кримінального провадження, у зв'язку з чим, у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_9 про повернення обвинувального акта в кримінальному провадженні необхідно відмовити.
Також у підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_9 заявив клопотання про скасування арешту, накладено під час досудового розслідування на автомобіль VOLKSWAGEN JETTA д.н.з. НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_16 . В обґрунтування клопотання послався на те, що власник автомобіля не є учасником даного кримінального провадження, арешт було накладено необґрунтовано, на даний час у подальшому його застосуванні відпала потреба.
Прокурор заперечив проти задоволення клопотання захисника, вказавши, що слідчим суддею під час накладення арешту було надано належну оцінку обставинам кримінального провадження та зазначеним доводам захисту, подальший арешт майна забезпечить належний розгляд справи судом.
Інші учасники засідання у вирішенні цього питання поклалися на розсуд суду.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши клопотання захисника, додані до нього додатки, суд дійшов таких висновків.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05.03.2025 (справа №11-сс/824/1369/2025, унікальний № 760/31754/24) накладено арешт на автомобіль VOLKSWAGEN JETTA д.н.з. НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_16 , з метою збереження речових доказів.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
У частині другій вказаної статті цього Кодексу зазначено про те, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Як встановлено в судовому засіданні, автомобіль марки VOLKSWAGEN JETTA д.н.з. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_16 та визнаний речовим доказом.
На час постановлення ухвали кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання і питання про джерело походження вилученого майна, його належність, зв'язок із пред'явленим обвинуваченням та можливість його використання як доказу належить до предмету дослідження суду по суті.
Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах від 05.04.2022 у справі № 344/2146/21, та від 10.03.2021 у справі № 760/25186/19, суд може відмовити у скасуванні арешту, якщо на момент розгляду клопотання не усунуті підстави, які були підґрунтям для його накладення, або ж такі підстави можуть бути предметом оцінки при вирішенні справи по суті.
Крім того, відповідно до практики ЄСПЛ (рішення у справі "Смирнов проти Росії", заява № 71362/01), утримання речових доказів державою може бути виправданим, якщо існує розумна необхідність та воно не порушує принцип пропорційності.
Захисник ОСОБА_9 не надав належних та достатніх доказів того, що майно вилучене безпідставно або що воно не має жодного значення для кримінального провадження, у тому числі як потенційний речовий доказ.
З огляду на наведене, суд вважає клопотання передчасним, а питання належності, зв'язку вилученого майна із обставинами кримінального правопорушення, підлягає остаточному вирішенню при постановленні вироку згідно ст.ст. 100, 368 КПК України.
Також у підготовчому судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_17 , щодо майна якої вирішено питання про арешт - адвокат ОСОБА_13 заявив клопотання про скасування арешту, накладено під час досудового розслідування на автомобіль марки «BMW 540», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_17 , свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_17 , ключ від автомобілю марки «BMW 540», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , який належать ОСОБА_17 . В обґрунтування клопотання послався на те, що вилучене майно не є предметом злочину; не відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України; в рамках кримінального провадження не доведено причетність власника майна ОСОБА_17 до вчинення кримінального правопорушення; допитана як свідок ОСОБА_17 пояснила про обставини придбання нею вказаного майна.
Прокурор заперечив проти задоволення клопотання захисника, вказавши, що слідчим суддею під час накладення арешту було надано належну оцінку обставинам кримінального провадження та зазначеним доводам захисту, подальший арешт майна забезпечить належний розгляд справи судом.
Інші учасники засідання у вирішенні цього питання поклалися на розсуд суду.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши клопотання захисника, додані до нього додатки, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
У частині другій вказаної статті цього Кодексу зазначено про те, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).
Згідно з текстом обвинувального акта у кримінальному провадженні №12024100000001041 від 18.04.2024 громадянка ОСОБА_17 не є учасником даного кримінального провадження та у статусі обвинуваченої не перебуває.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 13.12.2024 у справі № 760/31798/24 відмовлено у задоволенні клопотання про накладення арешту на автомобіль марки «BMW 540», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , на ім'я ОСОБА_17 , ключ від автомобілю марки «BMW 540», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , які належать ОСОБА_17 , з метою збереження речових доказів.
У той же час, за клопотанням прокурора у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування слідчим суддею Солом'янського районного суду міста Києва постановлено ухвалу від 15.01.2025 у справі № 760/33045/24, відповідно до якої накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та/або користування автомобілем марки «BMW 540», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , на ім'я ОСОБА_17 ключ від автомобілю марки «BMW 540», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , які належать ОСОБА_17 , для запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення спеціальної конфіскації.
Згідно з приписами ст.ст. 96-1, 96-2 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом.
Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Гроші, цінності, в тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, інше майно, зазначені в цій статті, підлягають спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона набула таке майно від підозрюваного, обвинуваченого, особи, яка переслідується за вчинення суспільно небезпечного діяння у віці, з якого не настає кримінальна відповідальність, або в стані неосудності, чи іншої особи безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості, і знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті.
Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.
Спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача.
Як вбачається з наявних матеріалів кримінальної справи та пояснень учасників, після постановлення цієї ухвали про накладення арешту, завершивши досудове розслідування, орган досудового розслідування та прокурор не висунули ОСОБА_17 підозр у вчиненні будь-яких кримінальних правопорушень в межах цього кримінального провадження; також не мало місце виділення матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_17 .
З обвинувального акта не вбачається, що ОСОБА_17 як власник майна була обізнана про використання вказаного автомобілю як засобу чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення. В судовому засіданні стороною обвинувачення суду не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_17 набула це майно від обвинуваченого ОСОБА_5 безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості, і знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини 1 статті 96-2 КК України.
Ухвала слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 15.01.2025 у справі № 760/33045/24 також не містить підтверджень наведених обставин, не пояснює причетність ОСОБА_17 до кримінального правопорушення, не описує, що вона, як власник майна, знала або повинна була і могла знати про використання її майна в злочинних цілях.
Також слід зауважити, що під час накладення арешту не було перевірено чи виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи третьої особи, і чи не порушує це справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом та завданнями кримінального провадження.
Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку про те, що арешт майна, яке належить третій особі - ОСОБА_17 , а саме автомобіля марки «BMW 540», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , на ім'я ОСОБА_17 , ключа від автомобілю марки «BMW 540», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , з метою забезпечення спеціальної конфіскації накладено необґрунтовано. Більше того, передумови для продовжуваного застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження не вбачаються.
Керуючись ст.ст. 314-316, 131, 132, 170-173, 174, 309, 395 КПК України, ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, суд
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_9 про повернення обвинувального акту прокурору - відмовити.
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_9 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні - відмовити.
Клопотання представника третьої особи ОСОБА_17 , щодо майна якої вирішено питання про арешт, - адвоката ОСОБА_13 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 15 січня 2025 року (справа № 760/33045/24, пр. 1-кс/760/774/25) у кримінальному провадженні №12024100000001041 від 18.04.2024 на майно, яке належить ОСОБА_17 : автомобіль марки «BMW 540» чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_17 та ключ від автомобілю марки «BMW 540» чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголошено 23.02.2026.
Суддя ОСОБА_1