СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/1511/26
ун. № 759/15658/23
23 лютого 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , представника потерпілого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву захисника ОСОБА_5 про відвід судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_7 , заявлену у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 62023100120000416 від 26.05.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України,
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2026 року в провадження судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 передано заяву про відвід судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_7 , подану захисником ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №62023100120000416 від 26.05.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України.
Заява обґрунтовується тим, що з 22 серпня 2023 року в провадженні судді Святошинського районного суду м.Києва ОСОБА_8 перебуває вказане вище кримінальне провадження. Захист обвинуваченого здійснюють адвокат ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Обвинувачений ОСОБА_4 в межах провадження за обвинуваченням у тяжкому неумисному кримінальному правопорушенні (ч.3 ст.286-1 КК України), що перебуває на розгляді суду, загалом безальтернативно утримується під вартою з 26.05.2023 року по теперішній час, відповідно - 32 календарних місяців (2 роки 8 місяців), з яких 28 календарних місяців - безальтернативного тримання під вартою саме за рішенням (ухвалами) судді ОСОБА_7 , який розглядає кримінальне провадження.
На думку сторони захисту, застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави здійснювалось суддею ОСОБА_7 всупереч встановленій процесуальним законом процедурі (доведеність стороною обвинувачення ризиків кримінального провадження, встановлена, доведена та мотивована неможливість застосування альтернативних більш м?яких запобіжних заходів).
22.01.2026 року остаточним рішенням ЄСПЛ у справі «Рідкодубський та інші проти України» (Ridkodubskyy and Others v. Ukraine) заява №5430/25 «Олексій Тандир проти України», констатовано порушення ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод в частині надмірно тривалого безальтернативного тримання під вартою ОСОБА_11 за судовими рішеннями (ухвалами) судді Святошинського районного суду м.Києва ОСОБА_12 . Вказане рішення ЄСПЛ 28.01.2026 за клопотанням захисту суддею ОСОБА_13 долучено до матеріалів судового провадження з відповідним перекладом, правильність якого засвідчена нотаріально. Захист вважає, що констатовані ЄСПЛ порушення Конвенції не зведені виключно до потреби визначення альтернативної застави.
28.01.2026 у судовому засіданні прокурор Київської міської прокуратури ОСОБА_3 подав до суду клопотання про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого.
Захисник ОСОБА_14 звертає увагу, що відповідно до тексту попередніх ухвал судді ОСОБА_15 про безальтернативне тримання під вартою ОСОБА_11 , судом було встановлено два ризики кримінального провадження: можливість обвинуваченого ОСОБА_4 ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування), перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (ухвала Святошинського районного суду м.Києва від 12.12.2025 року, ухвала Київського апеляційного суду від 24.12.2025).
28.01.2026 суддя ОСОБА_7 задовольнив клопотання прокурора та продовжив обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто по 28.03.2026 включно, та визначив заставу у розмірі 36 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 119 808 000 грн. 00 коп..
Визначення застави в такому розмірі на думку сторони захисту є проявом зневаги як до наведеного рішення ЄСПЛ, так і до сторони захисту вцілому.
Крім того, захисник зауважує, що в ухвалі суду від 28.01.2026 року суддя ОСОБА_7 самостійно вказав на існування усіх передбачених ризиків кримінального провадження, з якими пов?язав потребу подальшого утримання під вартою обвинуваченого.
На думку сторони захисту, дії судді ОСОБА_15 свідчать про умисне порушення прав людини і основоположних свобод, грубе порушення процесуального закону, що призвело до істотних негативних наслідків, що встановлені та підтверджені рішенням ЄСПЛ у справі «Рідкодубський та інші проти України» (Ridkodubskyy and Others v. Ukraine), такі обставини викликають сумнів щодо упередженості судді ОСОБА_15 , що в свою чергу є процесуальною підставою для відведення останнього від розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 ..
Як на окрему підставу для відводу захисник посилається на те, що в межах розгляду апеляційної скарги сторони захисту на ухвалу судді ОСОБА_8 про продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ухвали Київського апеляційного суду від 15.09.2025 провадження №1-кп/824/5515/2025 було задоволено заяву про самовідвід від розгляду апеляційної скарги судді доповідача ОСОБА_16 , яка відповідно до тексту зазначеного судового рішення мотивована тим, що у провадженні Вищої ради правосуддя з 06.05.2025 перебуває дисциплінарна скарга обвинуваченого ОСОБА_4 ЄУН Т-761/3/7-25 стосовно судді Київського апеляційного суду ОСОБА_16 рішення за якої не прийнято.
За текстом ухвали, з цих же підстав, аналогічна заява судді ОСОБА_16 про самовідвід від розгляду апеляційних скарг, поданих в інтересах ОСОБА_4 , була задоволена ухвалою Київського апеляційного суду від 23.07.2025, провадження №11-кп/824/2676/2025.
Разом з тим, у провадженні Вищої ради правосуддя з 09.02.2026 перебуває дисциплінарна скарга захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ЄУН Ю-1057/0/7-26 стосовно судді Святошинського районного суду м.Києва ОСОБА_15 рішення за якої не прийнято. Окремо, у провадженні Вищої ради правосуддя з 13.02.2026 перебуває дисциплінарна скарга обвинуваченого ОСОБА_4 ЄУН Т-335/2/7-26 стосовно судді Святошинського районного суду м.Києва ОСОБА_8 рішення за якої не прийнято.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 підтримав заявлений відвід судді ОСОБА_7 з мотивів наведених вище та просив його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні зауважив, що під головуванням судді ОСОБА_17 протягом тривалого часу здійснювалося системне порушення його права на свободу та особисту недоторканість, додатковим доказом упередженості судді ОСОБА_7 він вважає поведінку останнього після ухвалення рішення ЄСПЛ у його справі, а саме прийняття суддею рішення про продовження стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з установленням завідомо непомірної застави. На думку обвинуваченого, суддя ОСОБА_7 має прямий інтерес у виправданні своєї професійної діяльності, що є несумісним із вимогою об?єктивного розгляду справи. З метою забезпечення його права на справедливий суд незалежним і безстороннім судом, обвинувачений ОСОБА_4 просив відвести суддю ОСОБА_7 від розгляду вказаного кримінального провадження.
Особа, якій заявлено відвід - суддя ОСОБА_7 , у судове засідання не з'явився, про розгляд заяви повідомлений, пояснень не надходило.
Захисник ОСОБА_18 в судове засідання не прибула у зв'язку з хворобою, заяв та клопотань від останньої не надходило.
Прокурор в судовому засіданні заперечив проти заявленого відводу, зазначив, що розгляд клопотань про продовження запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою стосовно обвинуваченого здійснюється судом відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства, а дії сторони захисту спрямовані на затягування судового процесу.
Представник потерпілого ОСОБА_6 просив відмовити у задоволенні заяви про відвід, зазначив, що протягом судового провадження стороною захисту було заявлено близько 20 відводів судді ОСОБА_7 з метою його усунення від розгляду справи, вважає, що захист створює штучні умови для затягування процесу, а підстави відводу зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями судді.
Заслухавши думку учасників судового засідання, вивчивши заяву про відвід та додані до неї документи, суддя не вбачає підстав для задоволення заявленого відводу виходячи з наступного.
Відповідно до статті 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Вимога законності складу суду в конкретному судовому провадженні спрямована на забезпечення права на справедливий суд, закріпленого в статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства.
Так, згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Підстави для відводу (самовідводу) судді у кримінальному провадженні визначені у статтях 75 та 76 КПК України.
Відповідно до частини першої статті 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості», є оціночними, використання яких залежить від правосвідомості особи, яка їх застосовує та з'ясовує їх сутність, виходячи зі свого внутрішнього переконання.
Частиною п'ятою статті 80 КПК України визначено, що відвід повинен бути вмотивованим.
Пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» передбачає, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Відповідно до частини 1 статті 81 КПК України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.
При розгляді заяви про відвід судді, слід звернути увагу, що відповідно до положень ст.126 Конституції України та ст.48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя є незалежним при здійсненні правосуддя.
Відповідно до п. 1.1. Бангалорських принципів поведінки судді, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від будь-якого стороннього впливу, спонукань, тисків, погроз або втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-чийого боку та з будь-якою метою.
При розгляді заяви про відвід судді інший суддя не є апеляційним чи дисциплінарним органом, а тому не може надавати оцінку процесуальним діям та рішенням судді на предмет дотримання ним норм законодавства, правильності чи неправильності ведення суддею судового процесу або прийнятих суддею рішень, а має лише з позиції стороннього спостерігача визначити існування обставин, які за суб'єктивним чи об'єктивним критерієм можуть викликати сумніви у його неупередженості.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Олександр Волков проти України» зазначається, що як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно із суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі «Білуха проти України»). Тест об'єктивності передбачає встановлення того, чи наявні доказані факти, які можуть викликати сумніви у неупередженості (рішення у справі «Кастільо Альгар проти Іспанії»). При цьому, при визначенні наявності законних підстав сумніватися у безсторонності певного судді позиція особи, яка заявляє відвід, має важливе, але не вирішальне значення, вирішальним є те, чи є відповідні побоювання виправданими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).
У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»).
Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу, в ході об'єктивної перевірки, має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому, враховується думка сторін, однак вирішальним є результат об'єктивної перевірки.
В даному випадку доводи сторони захисту зводяться до незгоди з процесуальними діями та рішеннями судді ОСОБА_7 під час вирішення питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 .
Однак, незгода сторони захисту з процесуальними діями та рішеннями судді, в тому числі з того чи іншого питання, не є підставами для висновку, що суддя, визначений для розгляду цієї справи, проявляє упередженість та необ'єктивність при її розгляді, та не може бути підставою для відводу судді.
При цьому, суд звертає увагу, що вразі незгоди сторони захисту з рішеннями головуючого судді, такі обставини можуть слугувати підставою для апеляційного оскарження такого рішення та може бути предметом дослідженням судом апеляційної інстанції, в тому числі, на предмет дотримання доктрини «належної процедури».
Факт наявності рішення ЄСПЛ у справі «Рідкодубський та інші проти України», заява №5430/25 «Олексій Тандир проти України», яким констатовано порушення ст. 5 Конвенції, не трансформується автоматично у підставу для відводу, оскільки не свідчить про особисту заінтересованість судді, його упередженість чи сформовану позицію щодо винуватості особи.
З приводу подання стороною захисту до Вищої ради правосуддя дисциплінарних скарг щодо судді ОСОБА_7 , суддя враховує наступне.
Рада суддів України у пункті 2 рішення № 13 від 01.03.2019 зазначає, що наявність скарги щодо судді у провадженні Вищої ради правосуддя не породжує конфлікту інтересів у діяльності судді щодо розгляду конкретної судової справи. Тобто випадок подання особою дисциплінарної скарги під час розгляду тієї судової справи, в якій вона є стороною, не розглядається Радою суддів України як підстава для усунення судді від розгляду такої справи.
Таким чином, заявником не доведено наявність підстав для відводу судді, передбачених ст. 75 КПК України, у зв'язку з чим у задоволенні заяви про відвід слід відмовити.
З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 75, 80, 81, 369-372, 376 КПК України, суд
У задоволені заяви захисника ОСОБА_5 про відвід судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_7 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено та оголошено 26 лютого 2026 року.
Суддя ОСОБА_1