Справа № 543/1248/24 Номер провадження 22-ц/814/202/26Головуючий у 1-й інстанції Смілянський Є. А. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
24 лютого 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Одринської Т.В.,
суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Пінг-Понг»
на рішення Оржицького районного суду м. Полтави від 31 березня 2025 року,
У грудні 2024 року ТОВ “ФК " Пінг-Понг " звернулося з позовом до суду про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором № 104061507 від 03.03.2021.
Позов обґрунтовано тим, що 03.03.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір споживчого кредиту № 104061507 шляхом подачі заявки на отримання кредиту, направлення відповідачу електронним повідомленням одноразового пароля та його введення відповідачем чим підтверджується прийняття умов договору про споживчий кредит від 03.03.2021 року № 104061507.
Відповідно умов кредитного договору, відповідач до укладення Договору отримав проект кредитного Договору разом з додатками в електронному вигляді в особистому кабінеті, ознайомився з усіма його умовами та Правилами розміщеними на веб сайті ТОВ «Мілоан» які є невід'ємною частиною цього Договору.
За вказаним договором, відповідач отримав кредит в сумі 13 000 грн шляхом переказу на його банківську картку.
Зазначив, що відповідач не виконав належним чином кредитні зобов'язання.
ТОВ «Мілоан» 23.06.2021 року згідно Договору про відступлення прав вимоги відступило право вимоги за кредитним договором від 03.03.2021 року № 104061507 на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до позивача.
24.01.2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Піг-Понг» укладено договір факторингу № 1/15 згідно якого ТОВ «ФК «Піг-Понг» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором від 03.03.2021 року № 104061507.
У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором зазначав, що відповідач має заборгованість в загальній сумі 55900 грн, яка складається з наступного: 13000 грн - заборгованість за простроченим кредитом; 42900 грн - заборгованість за процентами.
Позивач прохав позов задовольнити, стягнути заборгованість та судові витрати.
Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 31 березня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду обґрунтоване тим, що позивачем не доведено факт укладення кредитного договору між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , оскільки з долучених до матеріалів справи доказів не вбачається, що договір про споживчий кредит № 104061507 від 03.03.2021 року був підписаний відповідачем ОСОБА_1 , а тому, відповідно, позивачем не доведено факту набуття ним права вимоги до відповідача за даним договором.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач, ТОВ «ФК «Пінг -Понг» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення Оржицького районного суду м. Полтави від 31 березня 2025 року - скасувати та ухвалити нове, про задоволення позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому розгляду справи, а тому оскаржуване рішення є незаконним, не обґрунтованим, ухвалене без з'ясування всіх обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Скаржник зазначає, що кредитний договір № 104061507 від 03.03.2021 з додатками до нього, було підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, чим підтверджено укладання між ним та Первісним кредитором такого правочину в електронній формі, оскільки без здійснення входу на сайт кредитора: https://miloan.ua/, за допомогою логіну та пароля до особистого кабінету, внесення своїх персональних даних, номера телефону, електронної пошти договір з додатками до нього між сторонами не було би укладено.
Вказує на те, що наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення № 25752345 від 03.03.2021 є належним та допустимим доказом на підтвердження перерахування первісним кредитором кредитних коштів відповідачу на умовах визначених договором про споживчий кредит № 104061507 від 03.03.2021.
Разом з тим, зауважує, що клопотання про витребування доказів судом першої інстанції було залишено без розгляду, що призвело до порушення процесуальних прав позивача та неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що копія кредитного договору, яка долучена до матеріалів справи не містить підписів сторін, зокрема позичальника, що свідчило б про прийняття ним пропозиції (оферти) укласти електронний договір.
Вказує на те, що позивач у апеляційній скарзі не навів спростувань зазначених вище обставин.
Звертає увагу на те, що зміст кредитного договору не містить реквізитів банківського рахунку, на який ТОВ «Мілоан» мало перераховувати відповідачу кредитні кошти.
Крім того, відповідач заперечує проти задоволення клопотання про витребування доказів, оскільки при зверненні з позовною заявою позивачем дане клопотання завлено не було. Також позивач не зазначив про докази, які, не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин.
Зазначає, що суд першої інстанції вказане клопотання не розглянув, оскільки у суду були відсутні правові підстави для його задоволення.
Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 31 березня 2025 року - залишити без змін.
10.07.2025 від ТОВ «ФК «Солвентіс» надійшла заява, в якій зазначено, що відповідно до рішення №1778 єдиного учасника ТОВ «ФК «Пінг-Понг» від 01.07.2025 року та відповідно до наказу №70-к від 01.07.2025 року позивач ТОВ «ФК «Пінг-Понг» змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс», яке є повноправним правонаступником ТОВ «ФК «Пінг-Понг», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи категорію справи, ціну позову, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
З анкети-заяви на кредит № 104061507 від 03.03.2021 вбачається, що 03.03.2021 року було здійснено авторизацію в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан», заповнено заявку на надання кредиту на ім'я ОСОБА_1 та надано погодження на укладення кредитного договору.
Відповідно до п. 6.1. Договору про споживчий кредит № 102324473 від 28 березня 2021 року, цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією Товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт товариства, мобільний додаток або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах).
Після укладення цей кредитний договір надається позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв'язку, наданими позичальником Товариству (п. 6.2. Договору про споживчий кредит № 104061507 від 03.03.2021 року).
Пунктом 6.3. Договору про споживчий кредит № 104061507 від 03.03.2021 року передбачено, що приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього кредитного договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому та підтверджує, що зокрема він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє і зобов'язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на сайті товариства та є невід'ємною частиною цього Договору.
Укладення кредитодавцем кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки. Цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п.п. 6.4., 6.5. Договору про споживчий кредит № 104061507 від 03.03.2021 року).
У розділі 10 договору «Реквізити сторін» вказано ідентифікуючі відомості ТОВ «Мілоан», а також ідентифікуючі відомості позичальника, зокрема: прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, дані паспорта, адреса місця реєстрації (проживання), електронна пошта та контактний номер телефону.
Сукупний аналіз положень пунктів 1.2-2.2, 2.3 кредитного договору № 104061507 від 03.03.2021 дає можливість зробити висновок, що погоджено наступні умови кредитування: сума кредиту - 13000,00 грн, спосіб надання кредиту - шляхом безготівкового перерахування на електронний платіжний засіб ОСОБА_1 ; строк кредитування - 30 днів з 03.03.2021, термін повернення кредиту та виконання інших зобов'язань - 02.04.2021; стандартна (базова) процентна ставка становить 5% вдень від фактичного залишку заборгованості протягом всього строку користування кредитом; можливість пролонгації строку кредитування на пільгових умовах (із застосуванням пільгової процентної ставки за умови часткової сплати заборгованості) та на стандартних умовах (не більше 60 днів за умови фактичного продовження використання кредитних коштів з застосуванням стандартної процентної ставки у розмірі 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день його використання). Порядок надання кредиту - шляхом безготівкового перерахування погодженої суми грошових коштів на електронний платіжний засіб ОСОБА_1 , що був вказаний ним в особистому кабінеті на сайті miloan.ua.
З платіжного доручення № 25752345 від 03.03.2021 (а.с. 40) вбачається, що 03.03.2021 року ТОВ «Мілоан» здійснило безготівковий переказ грошових коштів у розмірі 13000,00 грн на електронний платіжний засіб № НОМЕР_1 . Призначенням платежу вказано кошти згідно договору № 104061507.
Внаслідок укладення договорів факторингу право вимоги ТОВ «Мілоан» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 25752345 від 03.03.2021 перейшло до ТОВ «ФК «Пінг-Понг» (а.с.13-14, 20-24, 34-36).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про їх недоведеність та необґрунтованість, з огляду на те, що позивачем не доведено наявність договірних відносин між сторонами, адже матеріали справи не містять доказів підписання ними спірного договору про надання споживчого кредиту та відсутність факту перерахування грошових коштів відповідачу.
Колегія суддів погоджується з даним висновком місцевого суду з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд та вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.11ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.ч.1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".
Статтею 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Звертаючись до суду з позовом, товариство посилалося на те, що між сторонами був укладений в електронній формі кредитний договір, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит, однак належним чином взятті на себе зобов'язання за цим договором не виконував, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
На підтвердження позовних вимог позивачем до позовної заяви було долучено договір про споживчий кредит № 104061507 від 03 березня 2021 року укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , графік платежів, як додаток № 1 до договору про споживчий кредит № 104061507 від 03 березня 2021 року, паспорт споживчого кредиту № 104061507, анкету-заяву на кредит 104061507, платіжне доручення № 25752345 від 03 березня 2021 року на суму 13000 грн.
Із анкети-заяви позичальника ОСОБА_1 на кредит № 104061507 від 03.03.2021 року вбачається здійснення процедури верифікації відповідача за телефоном шляхом верифікаційного дзвінка, однак не вбачається здійснення направлення відповідачу даних в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності для підписання заявки електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Разом з тим, відомостей про підписання ОСОБА_1 вказаної анкети-заяви електронним підписом одноразовим ідентифікатором, або будь-яким іншим видом електронного підпису анкета-заява не містить, як не містить і волевиявлення ОСОБА_1 щодо надання йому кредиту, розміру кредиту, розміру процентів за використання кредитних коштів та інших істотних умов кредитного договору.
З кредитного договору №104061507 від 03.03.2021 року вбачається, що він був укладений в електронній формі між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 (а.с. 28-31), відповідно до п. 1.1 якого ТОВ «Мілоан» зобов'язалося на умовах визначених цим договором на строк, визначений п. 1.3 договору, надати ОСОБА_1 грошові кошти у визначеній сумі, а ОСОБА_1 зобов'язався повернути ТОВ «Мілоан» кредит, сплатити проценти за користування кредитом, виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки, що визначені договором.
Вказаний кредитний договір підписаний представником ТОВ «Мілоан» шляхом використання електронного підпису, а з боку ОСОБА_1 відповідно до приписів пунктів 6.1, 6.2 договору підписання повинно було відбутись із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що повинен був бути надісланий Товариством електронним повідомленням на мобільний телефонний номер позичальника.
Індивідуальна частина договору про споживчий кредит № 104061507 від 03.03.2021 року не містить будь-яких відомостей про підписання її відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, або ж будь-яким іншим чином, а містить лише посилання на підписання такої частини Кредитного договору Кредитодавцем.
Невід'ємним додатком до кредитного договору № 104061507 від 03.03.2021 року є графік платежів (а.с.32).
Однак, ані анкета-заява, ані договір про споживчий кредит від 03.03.2021 року № 104061507, ні додаток до договору графік платежів, ні Паспорт споживчого кредиту, не містять інформації про підписання їх ОСОБА_1 .
Зазначення у тексті Анкети-заяви та Договору особистих даних ОСОБА_1 (прізвище, ім'я, по батькові відповідача, адреса його проживання, серія, номер паспорта та ідентифікаційний код, номер мобільного телефону) не підтверджує підписання ним кредитного договору в електронній формі.
Сам текст договору про споживчий кредит від 03.03.2021 року № 104061507 містить інформацію про підписання його представником ТОВ «Мілоан» Вініченком Олексієм Віталійовичем.
Таким чином з долучених до матеріалів справи доказів не вбачається, що договір про споживчий кредит від 03.03.2021 року № 104061507 підписаний відповідачем ОСОБА_1 .
Апелюючи до незаконності висновків суду про відсутність підпису відповідача на кредитному договорі, скаржник указував, що матеріали справи містять докази такого підписання.
Згідно із позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою у справі № 129/1033/13-ц від 18.03.2020, принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Відповідно, цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
Доводи апеляційної скарги про те, що спірний договір про надання споживчого кредиту був підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки, звертаючись до суду із позовом, позивач не надав доказів на підтвердження факту підписання договору, відповідно до вимог закону «Про електронну комерцію», що має істотне значення для розгляду справи та є процесуальним обов'язком позивача.
Надана суду копія кредитного договору не містить доказів його належного підписання відповідачем одноразовим ідентифікатором.
Вищевказане свідчить про відсутність у матеріалах справи належних і допустимих доказів тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 виявив волю на укладення кредитного договору, заборгованість за яким є предметом розгляду судом цивільної справи.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Згідно із позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою у справі № 129/1033/13-ц від 18.03.2020, принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Відповідно, цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
Доводи апеляційної скарги про те, спірний договір про надання споживчого кредиту був підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором W37928, що підтверджується скріншотом преамбули даного договору, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки, звертаючись до суду з даним позовом, позивачем не було надано доказів на підтвердження даного факту, що має істотне значення для розгляду справи та є процесуальним обов'язком позивача.
Апеляційний суд критично відноситься до наявного в матеріалах справи скріншоту преамбули договору про споживчий кредит від 03.03.2021, оскільки він відрізняється від долученого до позовної заяви договору.
Окрім того, судова колегія наголошує, що преамбула договору - це вступна частина договору, яка зазвичай містить інформацію про сторін, що укладають договір, а також короткий опис мети та підстав укладення договору, тому наявність у відповідній частині відомостей про підписання договору, не свідчить про ознайомлення позичальника з його істотними умовами та їх погодження.
Також, позивач на підтвердження факту укладення відповідачем кредитного договору та виконання ТОВ «Мілоан» як позикодавцем його умов в частині передачі грошових коштів позичальнику у сумі 13000,00 грн, посилається на платіжне доручення №25752345 від 03 березня 2021 року.
Дослідивши вищевказане платіжне доручення, колегія суддів зазначає, що воно не відповідає критеріям належності та достовірності, яким повинні відповідати засоби доказування у цивільному процесі, з огляду на таке.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Абзацом 14 п. 3 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, що затверджене Постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 № 75 передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про операцію.
Пунктами 43, 48, 51, 52 Положення № 75 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.
У первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження).
Первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов'язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.
У долученому до матеріалів справи платіжному дорученні № 25752345 від 03.03.2021 взагалі відсутній код банку отримувача, а також рахунок отримувача. Натомість, замість означених обов'язкових реквізитів для здійснення відповідної банківської операції, у платіжному дорученні зазначено відповідно «Mastercard» та кредит рах. № НОМЕР_1 .
Проте, рахунок отримувача має містити усі відкриті цифри (номер рахунку), а не їх частину, що є об'єктивною перешкодою для здійснення грошової операції перерахунку коштів.
Також, згідно умов Кредитного договору (пункт 2.1. розділу 2) кредитні кошти надаються позичальнику на картковий рахунок.
Проте, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на той факт, що ані кредитний договір, ані графік платежів як додаток до нього, ані анкета-заява, ані Паспорт споживчого кредиту не містять реквізитів банківського рахунку, на який ТОВ «Мілоан» мало перерахувати кредитні кошти в сумі 13000,00 грн відповідачу ОСОБА_1 .
Доказів належності відповідачу карткового рахунку на який, згідно платіжного доручення, були перераховані кредитні кошти матеріали справи не містять.
Таким чином, додане до позовної заяви платіжне доручення, що завірене лише підписом уповноваженої особи і печаткою ТОВ «Мілоан», із зазначенням неповного номера банківської картки, належність якої не встановлено, не є належним і достовірним доказом надання відповідачу кредитних коштів на виконання умов саме кредитного договору.
Отже, ТОВ «ФК «Солвентіс» не надало жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження переказу коштів на рахунок ОСОБА_1 на підставі договору про споживчий кредит, а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність відповідних рахунків відповідачу.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. При цьому кожна сторона в силу статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 13 ЦПК України встановлено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, заявлене позивачем в апеляційній скарзі клопотання про витребування доказів, суд не бере до уваги, оскільки згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про не доведенням позивачем факту як укладення між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 кредитного договору, так і факту перерахування останній кредитних коштів.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів укладення спірного договору про споживчий кредит, тому, відповідно, позивач не набув права вимоги до відповідача ОСОБА_1 .
За таких обставин, враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у зв'язку з їх недоведеністю.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди скаржника з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного суду не вбачає.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи немає.
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1,375,382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» (колишня назва ТОВ «ФК «Пінг-Понг») - залишити без задоволення.
Рішення Оржицького районного суду м. Полтави від 31 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, постанова може бути оскаржена протягом тридцяти днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 24 лютого 2026 року.
Головуючий Т.В. Одринська
Судді: О.О. Панченко
В.П. Пікуль