Апеляційне провадження № 33/824/669/2026
Справа 755/21598/25
Головуючий в суді І інстанції Омельян І.М.
Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц.
Іменем України
23 лютого 2026 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі головуючого судді Кашперської Т.Ц., за участі секретаря судового засідання Діденка А.С., розглянувши справу за апеляційною скаргою захисника Мельниченка Миколи Сергійовича на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 19 листопада 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні п. 2.3б, п. 10.2 ПДР та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП,
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 листопада 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у порушенні п. 2.3б, п. 10.2 ПДР і вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Водія ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 02 листопада 2025 року, керуючи транспортним засобом Hyundai Santa Fe д.н.з. НОМЕР_1 у м. Києві по вул. Празька, 22 не був уважним та при зміні напрямку руху при виїзді з житлової зони (двору) на дорогу, не переконався, що це буде безпечно, та не надав дорогу автомобілю Audi д.н.з. НОМЕР_2 , що рухався по ній, та скоїв зіткнення з ним, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями водій порушив п. 2.3б, п. 10.2 ПДР, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.
Захисник Мельниченко М.С., не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 28 листопада 2025 року засобами поштового зв'язку подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, незаконність та необґрунтованість постанови, просив скасувати постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 19 листопада 2025 року та ухвалити нову постанову, якою закрити провадження в справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП через відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що 19 листопада 2025 року водій автомобіля Hyundai Santa Fe д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 з'явився до суду та надав наступні пояснення: 02 листопада 2025 року він на своєму автомобілі виїжджав з двору між будинками № 34 та № 22 за адресою м. Київ вул. Празька, на головну дорогу, однак з лівої сторони стояв бус, і тому йому було погано видно інші транспортні засоби, в зв'язку з чим він пізно помітив автомобіль Audi, який рухався на великій швидкості. Для уникнення зіткнення він пришвидшився, однак водій автомобіля Audi звернув ліворуч та вчинив зіткнення з його автомобілем.
Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що визнає свою причетність до ДТП, однак вважає винним іншого учасника ДТП.
Згідно письмових пояснень водія автомобіля Audi д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 , він рухався у напрямку Дарницької площі по головній дорозі. В цей час з прилеглої території (двору) через трамвайні колії і суцільну виїхав автомобіль. З метою уникнення зіткнення застосував відворот керма, але відчув удар і він не зупинився.
Зазначив, що відповідно до схеми місця ДТП автомобілі учасників ДТП знаходяться за межами проїзної частини - в межах зони трамвайних колій. Місце зіткнення автомобілів (умовне позначення № 3) розташоване поза межами смуги руху автомобіля Audi д.н.з НОМЕР_2 , що свідчить про той факт, що автомобіль Hyundai Santa Fe д.н.з. НОМЕР_1 залишив смугу руху автомобіля під керуванням ОСОБА_2 . Схема місця ДТП взагалі не містить відомостей щодо траєкторії та напрямку руху транспортних засобів та їх розташування у смугах та відносно меж проїзної частини до ДТП, орієнтирів напрямку руху.
Вказував, що суд першої інстанції, аналізуючи обставини, викладені в протоколі, оминув увагою той факт, що водій автомобіля Hyundai Santa Fe д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 фактично завершив виїзд і залишив смугу руху автомобіля Audi д.н.з. НОМЕР_2 , тобто не створював жодної небезпеки для руху щодо водія цього автомобіля, та не змушував його вживати контр-аварійних заходів, пов'язаних з гальмуванням, а тим більше змінювати траєкторію руху у напрямку виїзду автомобіля Hyundai Santa Fe д.н.з. НОМЕР_1 .
Тобто, враховуючи кінцеве положення транспортних засобів учасників ДТП та покази водіїв, вважав, що саме ОСОБА_2 , маючи об'єктивну можливість сприймати автомобіль Hyundai Santa Fe д.н.з. НОМЕР_1 , який вже проїхав його смугу і не створював небезпеки, хибно оцінив дорожню обстановку, і як наслідок, безпідставно застосував невиправданий з технічної точки зору відворот керма ліворуч саме в бік напрямку руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , що і є причиною виникнення ДТП.
Посилався на правові висновки, викладені у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» щодо неприпустимості спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників, а також у п. 7 вказаної постанови, яким передбачено, що суди повинні з'ясовувати характер порушень, які допустив кожен із водіїв, а також, чи не було причиною порушення правил одним водієм їх недодержання іншим, і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. При цьому треба мати на увазі, що за певних умов виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила ПДР вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, котра керувала транспортним засобом.
Зауважував, що суд належним чином не оцінив дії іншого водія в частині причин виникнення ДТП, а саме невідповідність дій водія Audi д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_3 вимогам п. 2.3б та п. 10.1 ПДР., яким змінено напрямок руху та виїзд на іншу смугу.
Вважав, що суд дійшов хибного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення на виконання стандарту «поза розумним сумнівом» і як наслідок ухвалив незаконне рішення.
Крім того, з метою повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи в судовому засіданні за клопотанням захисника Мельниченка М.С. до матеріалів справи було долучено копію висновку експерта за результатами проведення судової інженерно-транспортної (автотехнічної) експертизи від 21 лютого 2026 року № 05/26, складеного судовим експертом Григор'євим О.І.
Згідно висновків експерта:
зіткнення автомобілів Hyundai Santa Fe д.н.з. НОМЕР_1 та Audi д.н.з. НОМЕР_2 відбулося в межах зустрічної трамвайної колії, встановити в межах даного дослідження точне геометричне розташування місця зіткнення відносно меж проїзної частини не є можливим;
в даній дорожній ситуацій водій автомобіля Hyundai ОСОБА_1 при виїзді з прибудинкової території повинен був діяти у відповідності до вимог п. та чи вбачаються в його діях порушення п. 10.2 ПДР України;
у ситуації, яка склалася на момент водій автомобіля Hyundai ОСОБА_1 не мав технічної можливості попередити виникнення даної ДТП своїми односторонніми діями з технічної точки зору;
з технічної точки зору дії водія автомобіля Hyundai ОСОБА_1 не перебувають в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП;
оцінити у повному обсязі покази водія ОСОБА_2 в межах даного дослідження не є можливим;
в даній дорожній ситуації, щоб уникнути зіткнення з автомобілем Hyundai, водій автомобіля Audi ОСОБА_2 повинен був керуватися вимогами п. 12.3 ПДР, які не відповідали в повному обсязі даним вимогам;
водій автомобіля Audi ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем Hyundai, шляхом виконання вимог п. 12.3 ПДР України з технічної точки зору;
невідповідні дії водія автомобіля Audi знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП з технічної точки зору.
Захисником Мельниченком М.С. було заявлено клопотання про допит свідка та призначення експертизи, які відповідно до вимог ст. 294 КУпАП залишені без задоволення, оскільки в суді першої інстанції не заявлялись, поважних причин ненадання доказів суду першої інстанції не наведено.
Заслухавши пояснення захисника Мельниченка М.С. та ОСОБА_1 , які подану апеляційну скаргу підтримали, підтвердили її доводи та просили її задовольнити, іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідальність за ч. 1 ст. 124 КУпАП настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Тобто, умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв'язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями.
Згідно п. 2.3б ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Згідно п. 10.2 ПДР, виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з'їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.
Чинне законодавство України та нормативно-правові акти покладають обов'язок на водіїв знати та безумовно виконувати правила ПДР України, а також враховувати особливості та технічний стан транспортного засобу.
Висновки суду першої інстанції про доведеність факту вини ОСОБА_1 в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди стверджуються зібраними у справі доказами, а саме:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 501251 від 02 листопада 2025 року в частині часу і місця вчинення адміністративного правопорушення, даних про особу, яка його вчинила, ідентифікаційних ознак транспортного засобу, яким особа керувала;
схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, в якій зафіксовано місце зіткнення (на трамвайній колії поза межами смуги проїзної частини ліворуч від неї, за виїздом з прилеглої території), напрямок руху автомобілів (автомобіль Hyundai Santa Fe д.н.з. НОМЕР_1 виїжджає з прилеглої території, автомобіль Audi д.н.з. НОМЕР_2 рухається по вул. Празька по крайній правій смузі) та положення транспортних засобів після їх зіткнення (автомобілі розгорнуті ліворуч відносно напрямку руху автомобіля Audi д.н.з. НОМЕР_2 ), пошкодження, які мали автомобілі в результаті дорожньо-транспортної пригоди (автомобіль Hyundai Santa Fe д.н.з. НОМЕР_1 - передній бампер, передні фари, капот і ліве крило, праве крило, лакофарбове покриття правої двері, автомобіль Audi д.н.з. НОМЕР_2 - капот, передній бампер, фара права і праве крило, переднє праве колесо, праві пасажирські двері, радіатор), відомості щодо освітлення (денне); наявність зовнішнього освітлення проїжджої частини в темний час доби (є), наявність зовнішнього освітлення тротуару в темний час доби (є), стан покриття проїзної частини (сухе), наявність дорожнього огородження вздовж проїжджої частини (немає), наявність пішохідного огородження вздовж тротуару або розділювальної смуги (немає), наявність дорожніх знаків пріоритету на другорядній дорозі (немає), наявність наземного пішохідного переходу з дорожніми знаками та розміткою (немає), наявність горизонтальної розмітки проїжджої частини (є), наявність горизонтальної розмітки на пішохідному переході (немає), наявність недоліків в утриманні вулично-шляхової мережі, які стали супутньою причиною ДТП (немає); дана схема підписана уповноваженою особою та учасниками ДТП без будь-яких зауважень та заперечень, щодо розташування зазначених транспортних засобів;
частково підтверджуються поясненнями водія ОСОБА_1 , який зазначив, що 02 жовтня 2025 року о 13:35 він, керуючи автомобілем Hyundai Santa Fe д.н.з. НОМЕР_1 у м. Київ по вул. Празька, виїжджав з двору між будинками № 34 і № 22, завертав праворуч (хотів), в сторону ДВРЗ. З лівого боку було погано видно, бо стояв бус НОМЕР_3 , ОСОБА_1 пізно помітив на своїй лінії авто Audi д.н.з. НОМЕР_2 , хотів оминути зіткнення і дав вперед, але водій звернув ліворуч і так в'їхав в його авто збоку спереду. Він зупинився і інший водій також;
поясненнями водія ОСОБА_2 , який зазначив, що 02 листопада 2025 року о 13:34 він, керуючи автомобілем Audi д.н.з. НОМЕР_2 , їхав у м. Києві по вул. Празькій в сторону Алматинської зі сторони Дарницької площі по головній дорозі, і Hyundai Santa Fe виїжджав з прилеглої території з двору і почав рух через трамвайні колії і суцільну смугу. ОСОБА_2 пізно помітив його і вважав, що водій буде повертати праворуч, в зв'язку з чим почав вивертати кермо в інший бік, щоб уникнути удару. Викрутив кермо ліворуч для запобігання удару, але він не зупинився.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до них матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції.
Доводи апеляційної скарги, що схема місця ДТП взагалі не містить відомостей щодо траєкторії та напрямку руху транспортних засобів та їх розташування у смугах та відносно меж проїзної частини до ДТП, орієнтирів напрямку руху, є хибними та відхиляються апеляційним судом, оскільки на схемі ДТП графічно позначено напрямок руху обох транспортних засобів за допомогою стрілок, згідно яких автомобіль Hyundai Santa Fe д.н.з. НОМЕР_1 виїжджає з прилеглої території, автомобіль Audi д.н.з. НОМЕР_2 рухається по вул. Празька по крайній правій смузі.
В судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_1 частково визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та надав аналогічні пояснення, а саме, що 02 листопада 2025 року він на своєму автомобілі Hyundai Santa Fe д.н.з. НОМЕР_1 виїжджав з двору між будинками № 34 та № 22 за адресою: м. Київ, вул. Празька, на головну дорогу, однак з лівої сторони стояв бус і тому йому було погано видно інші транспортні засоби, у зв'язку з чим він пізно помітив автомобіль Audi. Для уникнення зіткнення він пришвидшився, однак водій автомобіля Audi звернув ліворуч та вчинив зіткнення з його автомобілем.
Дослідивши вказані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення правил дорожнього руху ОСОБА_1 , що перебувало у причинному зв'язку із наслідками даної дорожньо-транспортної пригоди, а також про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на законних підставах наклав на нього стягнення, належним чином мотивувавши своє рішення.
Наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, об'єктивних підстав ставити під сумнів наявні в матеріалах справи докази у суду не має. Сутність вчиненого правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення викладена із належною повнотою та відповідає диспозиції ст. 124 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги, що водій автомобіля Hyundai Santa Fe д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 фактично завершив виїзд і залишив смугу руху автомобіля Audi д.н.з. НОМЕР_2 , тобто не створював жодної небезпеки для руху щодо водія цього автомобіля, та не змушував його вживати контр-аварійних заходів, пов'язаних з гальмуванням, а тим більше змінювати траєкторію руху у напрямку виїзду автомобіля Hyundai Santa Fe д.н.з. НОМЕР_1 , спростовуються як поясненнями водіїв, так і схемою ДТП, долученою до матеріалів справи, з якої вбачається, що водій ОСОБА_1 , виїжджаючи з прилеглої території двору, перетинав напрямок руху транспортного засобу Audi д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , оскільки зіткнення транспортних засобів відбулося фактично в межах радіусу повороту автомобіля Hyundai Santa Fe д.н.з. НОМЕР_1 , тому дії водія ОСОБА_2 , а саме маневр повороту ліворуч, зумовлені саме діями ОСОБА_1 , який, виїжджаючи з прилеглої території двору, не надав дорогу водієві ОСОБА_2 , який рухався по проїзній частині.
В зв'язку з вищевикладеним, доводи апеляційної скарги, що водій ОСОБА_2 хибно оцінив дорожню обстановку, і як наслідок, безпідставно застосував невиправданий з технічної точки зору відворот керма ліворуч саме в бік напрямку руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , що і є причиною виникнення ДТП, є необґрунтованими та відхиляються апеляційним судом.
Крім того, оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо можливої наявності вини іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 , який під час руху, згідно пояснень захисника в апеляційній скарзі, відволікався від керування транспортним засобом і перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, апеляційний суд враховує, що зазначені обставини не виключають обов'язку водія ОСОБА_1 дотримуватися вимог ПДР щодо надання дороги іншим транспортним засобам при виїзді з двору будинку перед проїзною частиною.
Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, з яким погоджується апеляційний суд, про наявність вини водія ОСОБА_1 , зокрема, що невиконання водієм ОСОБА_1 вимог п. 10.2 ПДР, яке полягало у ненаданні дороги при виїзді з двору будинку перед проїзною частиною транспортному засобу Audi д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по ній, перебуває у прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та наслідками у виді спричинення механічних пошкоджень транспортним засобам.
Разом з тим, будь-яка інформація на предмет того, що стосовно іншого водія ОСОБА_2 складався протокол про адміністративне правопорушення за порушення ПДР, відсутня. При цьому доводи апеляційної скарги, що водієм ОСОБА_2 не були дотримані положення ПДР, не виключають факт порушення ОСОБА_1 п. 2.3б, 10.2 ПДР, які призвели до зіткнення з іншим автомобілем.
За даних обставин, висновки судової інженерно-транспортної (автотехнічної) експертизи від 21 лютого 2026 року № 05/26, долученої до матеріалів справи за клопотанням захисника Мельниченка М.С., висновків суду першої інстанції не спростовують.
Апеляційний суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 не оскаржувались дії працівників поліції в зв'язку з нескладенням протоколу про адміністративне правопорушення відносно іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 .
Таким чином, твердження захисника про можливе порушення водієм автомобіля Audi д.н.з. НОМЕР_2 Правил дорожнього руху та його можливу винуватість у ДТП, належить до компетенції органів патрульної служби, які, за результатами перевірки обставин ДТП, адміністративний протокол відносно водія автомобіля Audi д.н.з. НОМЕР_2 не склали та на розгляд до суду не направляли, тому ці обставини не можуть бути предметом судового розгляду адміністративної справи відносно ОСОБА_1 .
За таких обставин, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови за доводами, наведеними в апеляційній скарзі. На переконання апеляційного суду, судом першої інстанції справу розглянуто повно, об'єктивно та всебічно, висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на зібраних по справі доказах.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, незаконність та необґрунтованість постанови не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та відхиляються апеляційним судом.
Наведене вказує на безпідставність апеляційної скарги, доводи якої направлені на уникнення ОСОБА_1 відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року, Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, щоб особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Наявні у справі докази жодних підстав для сумнівів у винуватості ОСОБА_1 не викликають.
Наведене вказує на необґрунтованість поданої апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Апеляційним судом враховується рішення по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Апеляційним судом враховується, що апеляційна скарга захисника Мельниченка М.С. не містить доводів щодо міри відповідальності, призначеної судом першої інстанції, та щодо обставин, які могли бути не враховані судом при накладенні стягнення.
Суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 27, 33 КУпАП при накладенні стягнення врахував характер вчиненого правопорушення, а тому обґрунтовано призначив йому стягнення, передбачене санкцією ст. 124 КУпАП
Накладене адміністративне стягнення відповідає вимогам ст. 33 КУпАП та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети: виховного впливу та запобіганню вчинення нових правопорушень.
Отже, розглядаючи матеріали справи, суд першої інстанції дослідив належним чином зібрані докази по справі, а також з'ясував всі обставини у справі, тобто дотримався вимог ст. 251, 280 КУпАП.
Висновки, які викладені в постанові суду, відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події. При винесення постанови суддею було вжито заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження матеріалів справи.
Підстави для закриття провадження в справі відсутні.
З огляду на сукупність вищенаведених доказів, апеляційний суд вважає постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 19 листопада 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні п. 2.3б, п. 10.2 ПДР та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, такою, що відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не вбачає, у зв'язку із чим залишає цю постанову без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
Апеляційну скаргу захисника Мельниченка Миколи Сергійовича залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 19 листопада 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні п. 2.3б, п. 10.2 ПДР та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Кашперська Т.Ц.