Апеляційне провадження № 33/824/824/2026
Справа № 758/6895/25
Головуючий в суді І інстанції Павленко О.О.
Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц.
Іменем України
23 лютого 2026 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі головуючого судді Кашперської Т.Ц., з участю секретаря судового засідання Діденка А.С., розглянувши апеляційну скаргу захисника Керницької Ілони Романівни на постанову Подільського районного суду м. Києва від 07 листопада 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні п. 2.9а ПДР та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 07 листопада 2025 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за порушення п. 2.9а ПДР і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто судовий збір у сумі 605,60 грн. на користь держави.
ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він 26 квітня 2025 року о 00 годині 12 хвилин за адресою м. Київ вул. Верхній Вал, 28 керував електросамокатом в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився у лікаря нарколога, висновок лікаря результат 0,98 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Захисник Керницька І.Р., не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу 14 листопада 2025 року через систему «Електронний суд», у якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови, порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову Подільського районного суду м. Києва від 07 листопада 2025 року та закрити провадження в справі в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказувала, що 26 квітня 2025 року о 00:12 ОСОБА_1 разом зі своїм товаришем завантажив на свій мобільний телефон додаток, який призначений для користування електросамокатом марки Jet. В зв'язку з тим, що для користування електросамокатом необхідним є реєстрація акаунту, введення власних особистих даних та підключення банківської карти для автоматичного списання коштів, ОСОБА_1 не розпочав процес руху на самокаті. Під час того, як ОСОБА_1 та його товариш йшли пішки із самокатом у руках, працівники патрульної поліції зупинились біля них та склали стосовно ОСОБА_1 протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. На відеозаписах, що долучені до матеріалів справи, відсутній факт керування електросамокатом.
Наводила зміст ст. 251, 256 КУпАП, вказувала, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом». У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 312076 від 26 квітня 2025 року не зазначено марки та моделі самокату, не надано його технічних характеристик та не визначено, який тип двигуна і яким способом він приводиться в рух, що є обов'язковою умовою для визначення цього електросамоката як транспортного засобу в розумінні п. 1.10 ПДР. Встановити, яким саме самокатом, зокрема чи наявний у ньому електродвигун і якої потужності, з долученого до матеріалів справи відеозапису з нагрудної камери поліцейського неможливо.
Зазначала, що діючими Правилами дорожнього руху не врегульовано статус електричного самокату, відсутні норми, які регламентують обов'язок отримання водійського посвідчення у разі керування електричним самокатом. Відповідно до ч. 12 ст. 121 КУпАП, під транспортними засобами у статтях 121-126, 127-1, 128-1, частинах 1 і 2 ст. 129, статтях 132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби. Стаття 130 КУпАП в зазначеному переліку відсутня, а відтак зазначене загальне визначення транспортних засобів для притягнення до адміністративної відповідальності за цією статтею не застосовується.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не керував механічним транспортним засобом, на нього не поширюються обов'язки водія, передбачені розділом ІІ ПДР, а відтак він не є суб'єктом адміністративного правопорушення, що передбачене ст. 130 КУпАП. Таким чином, об'єктивна сторона складу правопорушення за ст. 130 КУпАП відсутня, адже застосування цієї норми можливе лише у разі керування саме транспортним засобом.
Вказувала, що судом першої інстанції не надано належної оцінки, що відеозапис не містить відомостей та доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. На них не зафіксовано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, про що зазначено у протоколі, не вбачається моменту зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , а тому відеозапис не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення. На відеозаписах зафіксовано лише факт спілкування поліцейського з ОСОБА_1 та його товаришем в той час, як вони йшли пішки із самокатом у руках. У своїх поясненнях працівникам поліції ОСОБА_1 зазначає про те, що через те, що почався дощ, вони з другом завантажили додаток, що дозволяє взяти в оренду електросамокат, але не встигли зрозуміти порядок користування самокатом, як їх зупинили працівники поліції. У своїх усних поясненнях ОСОБА_1 зазначає, що за одну хвилину навіть не зняло коштів з карти у додатку.
Також з перегляду відеозапису вбачається, що під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 поводив себе адекватно, висловлював свої заперечення, його поведінка цілком відповідала обстановці.
Водночас відеозапис не містить відомостей, які мають значення для справи, оскільки розпочинається з моменту спілкування біля припаркованого електросамокату працівників поліції з ОСОБА_1 . Відтворити дії співробітників поліції та ОСОБА_1 до цього моменту неможливо, яким чином та які були підстави для проходження тесту на стан алкогольного сп'яніння, не встановлено, так як в порушення вимог закону в даний проміжок часу не зафіксовано.
Посилалася на правові висновки Верховного Суду в постанові від 20 лютого 2019 року в справі № 404/4467/16-а, зазначала, що знаходження біля транспортного засобу або всередині, який не перебуває в стані руху, особи в нетверезому стані, не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Наголошувала, що судом першої інстанції в судовому засіданні відеозапис з місця події не досліджувався, ні 03 жовтня 2025 року, ні 07 листопада 2025 року, оскільки з відеозапису вбачається лише спілкування між поліцейськими, ОСОБА_1 та його товаришем. Відеозаписи не містять факту керування електросамокатом.
Наводила зміст п. 7, 10 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, п. 1.10 ПДР.
Вказувала, що на водіїв мопеда/скутера з електродвигуном потужністю до 4 кВт (транспортний засіб) не розповсюджуються обов'язки, які ставляться до власників механічних транспортних засобів, зокрема здійснення державної реєстрації транспортного засобу в уповноваженому органі МВС у встановлений законом порядок і строк.
Оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення та в матеріалах справи характеристика потужності двигуна моделі електросамоката відсутня, тому встановити, чи належить електросамокат до механічних транспортних засобів, суд не має можливості. Крім того, в протоколі та матеріалах справи відсутні відомості щодо реєстрації електросамоката, тобто його власник не відомий.
Вважала, що не може бути підставою для притягнення водія самоката з двигуном потужністю менше ніж 3 кВт Закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів». Вказувала, що зміни до законодавства України про адміністративні правопорушення можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та інших законів України, що встановлюють адміністративну відповідальність, та/або до законодавства України про кримінальну відповідальність, та/або до кримінального процесуального законодавства України.
Крім того, під час апеляційного перегляду за клопотанням захисника Трубай І.С. було долучено до матеріалів справи відповідь ТОВ «Джет Райдс» від 17 лютого 2026 року на адвокатський запит.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З метою всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи і за неможливості перевірки, чи дійсно судом першої інстанції було відхилено клопотання сторони захисту про приєднання до матеріалів справи доказів, які надані з метою спростування обставин керування ОСОБА_1 транспортним засобом у місці, у дату та час, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приймає надані захисником докази і надає їм оцінку.
В судове засідання в режимі відеоконференцзв'язку ОСОБА_1 та захисник Трубай І.С. підтримали доводи апеляційної скарги і просили її задовольнити.
Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КУпАП.
Складом правопорушення є наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Ухвалюючи рішення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції визнав доведеним те, що останній вчинив правопорушення, яке проявилось у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння у час, місці та за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Суд першої інстанції вважав, що вина ОСОБА_1 в інкримінованому адміністративному правопорушенні підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, карткою обліку адміністративного правопорушення, результатом Драгер, актом огляду, направленням, розпискою, висновком лікаря від 26 квітня 2025 року, результат: перебуває в стані алкогольного сп'яніння, результат 0,98 проміле алкоголю, рапортом, довідкою, відеозаписом, на якому зафіксовані обставини з місця події.
Між тим, такий висновок судом першої інстанції зроблений на підставі неповно досліджених доказів та внаслідок їх неналежної оцінки і погодитись з цим висновком неможливо.
За змістом ст. 254, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, у якому фіксується сутність вчиненого правопорушення і який є підставою для подальшого провадження справи у суді. Для протоколу про адміністративне правопорушення передбачена як спеціальна його форма, так і вимоги, які регламентують його зміст, а саме: викладення об'єктивної сторони вчиненого адміністративної правопорушення із зазначенням усіх складових, які утворюють об'єктивну сторону цього правопорушення, в тому числі часу, місця і способу вчиненні адміністративного правопорушення; зазначення обставин, які дають можливість характеризувати суб'єктивну сторону правопорушення, із зазначенням усіх її складових, необхідних для розгляду справи даних, зокрема щодо особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків; фіксуються вчиненні процесуальні дії, у тому числі і ті, які гарантують забезпечення процесуальних прав особи, яка притягається до відповідальності. При розгляді справи службові особи, що здійснюють розгляд, повинні керуватися виключно даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення.
Наведене дає підстави стверджувати те, що підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення у відповідної службової особи виникають після вчинення адміністративного правопорушення, а також наявності даних, які вказують про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення в цілому та його об'єктивної сторони зокрема.
Відповідно до п. 2.9 (а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Положеннями п. 1, 4, 5, 6, 7, 10 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, передбачено, що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.
Огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.
Установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.
Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння. Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно п. 7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Відповідальність за ст. 130 КУпАП настає виключно за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, однією з умов для притягнення водія до адміністративної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 130 КУпАП є доведення факту керування ним транспортним засобом під час сп'яніння.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що Правилами дорожнього руху не врегульовано статус електричного самокату, відсутні норми, які регламентують обов'язок отримання водійського посвідчення у разі керування електричним самокатом, і що на особу, яка не керувала механічним транспортним засобом, не поширюються обов'язки водія, передбачені розділом ІІ ПДР, а відтак він не є суб'єктом адміністративного правопорушення, що передбачене ст. 130 КУпАП, апеляційний суд виходить із наступного.
Зі змісту ч. 1 ст. 130 КУпАП вбачається, що обов'язковою ознакою зазначеного складу правопорушення є саме керування особою, щодо якої є обґрунтовані підстави вважати, що вона перебуває в стані сп'яніння, транспортним засобом. Тобто зазначене правопорушення може бути вчинено виключно водієм транспортного засобу.
Пунктом 1.10. ПДР передбачено, що транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Однак, при цьому, норма ст. 130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.
Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Отже, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:
- легкий персональний електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт., системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;
- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Такі зміни були також викладені і в Законі України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Підпунктом б) частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Аналіз вказаних норм права вказує, що електросамокат є колісним транспортним засобом призначеним для перевезення людей, а його технічні характеристики не мають правового значення для вирішення питання щодо притягнення особи, яка керувала таким транспортним засобом до відповідальності за ч.1ст.130 КУпАП.
Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Разом із тим, судом першої інстанції під час розгляду справи не звернуто увагу, що з доказів, наявних в матеріалах справи, не вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення.
Так, до протоколу про адміністративне правопорушення долучений оптичний диск, на якому знаходиться відеозапис з нагрудних камер поліцейських, на відеозаписі не зафіксовано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, не вбачається моменту зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , зафіксовано лише факт спілкування ОСОБА_1 та іншою особою в той час, як вони йшли пішки, везучи самокат у руках. При спілкуванні з працівниками поліції ОСОБА_1 пояснював, що завантажив додаток, який дозволяє користуватись електросамокатом, проте фактично не встиг розпочати рух на ньому, і навіть оплата за користування самокатом з нього списана не була.
Вищевикладене підтверджується відповіддю ТОВ «Джет Райдс» від 17 лютого 2026 року на адвокатський запит, у якій повідомляється, що згідно даних програмного забезпечення «Сервіс Jet.Ride» дійсно зареєстровано профіль користувача за номером телефону НОМЕР_1 , та електронною адресою dmitrovenger@gmail.com, однак даний користувач 26 квітня 2025 року не здійснював жодної поїздки на електросамокаті Jet.
Наведених обставин щодо відсутності на відеозаписі з нагрудних камер поліцейських факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, суд першої інстанції не врахував, в зв'язку з чим неправильно застосував ч. 1 ст. 130 КУпАП і безпідставно наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Разом із тим, у справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ, серед іншого, ЄСПЛ зазначив, що суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
При цьому сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, яке ставиться їй в вину, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» ( п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282).
Дослідивши всі докази у провадженні, в їх сукупності, слід визнати, що вони є суперечливими, а тому не можуть бути розцінені як такі, що беззаперечно вказують на доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, з урахуванням положень, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії», відповідно до якого збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутністю сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення, свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, апеляційний суд доходить висновку, що наявною сукупністю доказів у справі не доведена наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, постанова суду - скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
Апеляційну скаргу захисника Керницької Ілони Романівни задовольнити.
Постанову Подільського районного суду м. Києва від 07 листопада 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні п. 2.9а ПДР та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Кашперська Т.Ц.