Провадження № 11-кп/803/1253/26 Справа № 212/11267/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
19 лютого 2026 року м. Кривий Ріг
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі Дніпропетровської області в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_7 , подану в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на ухвалу Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 04 лютого 2026 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту в певний період доби відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні № 12023041750001165 від 27 вересня 2023 року, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, -
ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 лютого 2026 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 04 квітня 2026 року включно, із забороною залишати місце свого проживання з 12:00 години до 10:00 години наступного дня, з продовженням покладених на нього процесуальних обов'язків, у тому числі носіння електронного засобу контролю.
Цією ж ухвалою суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт у нічний час доби - з 22:00 години до 06:00 години наступного дня.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, захисник ОСОБА_7 , діючи в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою змінити запобіжний захід на більш м'який, а саме застосувати до обвинуваченого домашній арешт у нічний період доби без застосування електронного засобу контролю.
В апеляційній скарзі сторона захисту зазначає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, оскільки, на переконання апелянта, ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, стороною обвинувачення належними та допустимими доказами не підтверджені, а висновки суду про їх наявність мають формальний характер і ґрунтуються переважно на тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення.
Захисник вказує, що прокурором не доведено існування реального ризику переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків чи інших учасників кримінального провадження, а також вчинення ним іншого кримінального правопорушення. При цьому, на думку апелянта, саме по собі посилання на тяжкість передбаченого законом покарання не може вважатися достатньою та самостійною підставою для обмеження права особи на свободу пересування шляхом застосування суворого режиму домашнього арешту.
Крім того, у скарзі наголошується, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам особистого та сімейного життя обвинуваченого. Зокрема, захист посилається на те, що ОСОБА_8 раніше не судимий, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, перебуває у зареєстрованому шлюбі, є батьком новонародженої дитини, а також фактично бере участь у догляді за особою похилого віку - ОСОБА_9 , який переніс гострий мозковий інсульт та потребує сторонньої допомоги.
Апелянт зазначає, що зазначені обставини свідчать про наявність у обвинуваченого сталих соціальних зв'язків, що істотно знижує ризик його неправомірної процесуальної поведінки, а отже, дає підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу, достатнього для забезпечення належної процесуальної поведінки.
Також у скарзі вказується, що стороною обвинувачення не доведено неможливість застосування альтернативного запобіжного заходу - домашнього арешту у нічний період доби без використання електронного засобу контролю, який, на переконання захисту, був би співмірним меті кримінального провадження та забезпечував би баланс між інтересами правосуддя та правами обвинуваченого.
Посилаючись на положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталену практику Європейського суду з прав людини, сторона захисту наголошує, що будь-яке обмеження свободи особи повинно бути належним чином вмотивованим, ґрунтуватися на конкретних фактах, а не на припущеннях, та відповідати принципу пропорційності втручання у права людини з урахуванням індивідуальних обставин справи.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисника ОСОБА_7 , який діяв в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та повністю підтримав доводи поданої апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні та просив змінити запобіжний захід на більш м'який, вислухавши обвинуваченого ОСОБА_8 , який підтримав позицію свого захисника, зазначив про відсутність намірів ухилятися від суду, впливати на свідків чи перешкоджати кримінальному провадженню, та просив врахувати його сімейні обставини, а також позицію прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною, обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам кримінального процесуального закону, дослідивши матеріали кримінального провадження, які надійшли до апеляційного суду, перевіривши доводи апеляційної скарги в межах вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів приходить до висновку про таке.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України (далі - КПК) основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При розгляді апеляційних скарг, виконуючи вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Так ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що передусім національні судові органи повинні вивчити всі факти «за» і «проти» наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка, за належного врахування принципу презумпції невинуватості, виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи, та викласти їх у своєму рішенні щодо відхилення клопотання про звільнення (справа «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії»).
Відповідно до положень ст. 177 КПК України запобіжний захід застосовується з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам можливого переховування від суду, незаконного впливу на свідків чи інших учасників кримінального провадження, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином або вчинення іншого кримінального правопорушення.
Згідно з вимогами ст. 331 КПК України під час судового розгляду питання про продовження строку застосування запобіжного заходу вирішується судом з урахуванням того, чи зменшилися раніше встановлені ризики або чи відпали підстави для подальшого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо необґрунтованості висунутого обвинувачення та недоведеності вини обвинуваченого, колегія суддів виходить із того, що на даному етапі кримінального провадження апеляційний суд не вправі надавати оцінку доведеності обвинувачення чи досліджувати докази з точки зору їх допустимості та достатності для постановлення вироку.
Відповідно до вимог ст. 23 КПК України дослідження доказів здійснюється безпосередньо судом першої інстанції під час судового розгляду, тоді як апеляційний перегляд ухвали про продовження запобіжного заходу обмежується перевіркою законності, обґрунтованості та вмотивованості прийнятого рішення в межах доводів апеляційної скарги.
Отже, апеляційний суд позбавлений процесуальних повноважень перевіряти обґрунтованість висунутого ОСОБА_8 обвинувачення по суті та встановлювати фактичні обставини кримінального правопорушення, оскільки такі питання підлягають вирішенню виключно судом першої інстанції під час ухвалення остаточного судового рішення.
Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів зазначає, що вони не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
З урахуванням характеру інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, стадії судового розгляду кримінального провадження, а також необхідності забезпечення безпосереднього дослідження доказів та допиту свідків, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати.
При цьому кримінальний процесуальний закон не вимагає доведення того, що обвинувачений обов'язково здійснить відповідні дії, а передбачає встановлення обґрунтованої ймовірності їх можливого вчинення у майбутньому. Саме така ймовірність, підтверджена матеріалами провадження, і становить зміст поняття «ризик» у розумінні ст. 177 КПК України.
Разом з тим колегія суддів бере до уваги доводи апеляційної скарги щодо наявності у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, сімейного стану, наявності на утриманні малолітньої дитини та виконання ним покладених процесуальних обов'язків, що свідчить про відсутність порушень умов раніше застосованого запобіжного заходу.
Зазначені обставини самі по собі не свідчать про повне усунення встановлених ризиків, однак у сукупності з даними про особу обвинуваченого дають підстави для висновку про можливість досягнення мети запобіжного заходу шляхом застосування менш суворого режиму домашнього арешту.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що подальше застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є необхідним та виправданим, однак встановлений судом першої інстанції часовий період обмеження свободи пересування є надмірним та підлягає зміні з урахуванням принципу пропорційності втручання у права особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу захисника задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою продовжити застосування запобіжного заходу із зміною умов його виконання.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 331, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_7 , подану в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , - задовольнити частково.
Ухвалу Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 04 лютого 2026 року, якою продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із забороною залишати місце проживання з 12:00 години до 10:00 години наступного дня, строком до 04 квітня 2026 року включно, з продовженням покладених на нього обов'язків, - скасувати.
Клопотання прокурора задовольнити частково.
Постановити нову ухвалу, якою:
застосувати до обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, заборонивши залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з 22:00 години до 06:00 години наступного дня.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 строк дії покладених на нього обов'язків, а саме:
-прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
-заборонити залишати місце свого проживання у визначений в ухвалі час за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням випадків необхідності отримання невідкладної медичної допомоги або перебування в укритті під час оголошення повітряної тривоги по місту Кривий Ріг;
-утримуватись від спілкування із свідками у вказаному кримінальному провадженні;
-повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну;
-носити електронний засіб контролю.
Строк дії запобіжного заходу та покладених обов'язків визначити два місяці, тобто до 04 квітня 2026 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на органи внутрішніх справ за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_8 .
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді