справа № 357/7105/25
головуючий у суді І інстанції Гребінь О.О.
провадження № 33/824/599/2026
головуючий суддя Мостова Г.І.
Іменем України
11 лютого 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Мостової Г.І., за участю секретаря Лазоренко Л.Ю., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2025 року
у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн у дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
При розгляді адміністративної справи судом встановлено, що 02 травня 2025 року о 08 год. 13 хв. в м. Біла Церква, вул. Івана Мазепи, 55, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Chevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер 7510ARLM 0401», результат позитивний 1,28 проміле, тест номер 1319, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у найближчому медичному закладі у лікаря нарколога, водій відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.9(а) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить: скасувати постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2025 року та закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративних правопорушень.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ознаки алкогольного сп'яніння, зазначені у протоколі не зафіксовані на камеру, а працівниками поліції не перевірена їх наявність або відсутність.
Вказує, що відеозаписом не зафіксовано роз'яснення особі статті 268 КУпАП, не попереджено про зміст статті 40 Закону України «Про національну поліцію».
Зазначає, що огляд водія на місці зупинки транспортного засобу проводився з порушенням вимог інструкції з експлуатації алкотестера «Драгер», де зазначено, що до кожного перевіряє мого повинен використовуватися новий мундштук.
Відеозаписом зафіксовано, що працівник поліції дістав мундштук, особа разів 4-5 робила продуття, але жодного разу працівник поліції не замінив мундштук. Тобто в один мундштук особа продула декілька разів, що впливає на показник та є порушенням процедури огляду.
Калібрування алкотестера відбулося більше ніж 6 місяців тому і результати такого пристрою не можуть бути визнані доказом.
Відеозапис є не безперервним, неповним та ним не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, причину своєї неявки не повідомив.
Згідно з частиною 6 статті 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Зважаючи на належне повідомлення ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.
Дослідивши матеріали за апеляційною скаргою, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями статті 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.9а Правил дорожнього руху визначено, що керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 317648 від 02 травня 2025 року додано:
результат тесту, проведеного з використанням спеціального технічного засобу приладу «Drager», результат 1,28 проміле;
акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів;
постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4636533 від 02 травня 2025 року;
розписка ОСОБА_2 про те, що він зобов'язується доставити автомобіль марки «Chevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_1 , за адресою та не допускати водія до керування цим автомобілем;
рапорт;
відеозапис із нагрудної камери працівника поліції, із якого вбачається, що працівник поліції підійшов до автомобіля, за кермом якого знаходився ОСОБА_1 , та повідомив йому, що він керував транспортним засобом не будучи пристебнутим ременем безпеки. ОСОБА_1 відповів, що щойно відстебнув ремінь коли зупинив автомобіль.
Працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу. ОСОБА_3 погодився на проходження огляду та перевірив цілісність пакування мундштука, який йому надали працівники поліції (02:07 хв. відеозапису).
Працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що у нього наявні ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота: запах алкоголю з порожнини рота та роз'яснив ОСОБА_1 його права (02:30 хв. відеозапису).
ОСОБА_1 повідомив працівнику поліції, що йому відомі його права (02:50 хв. відеозапису).
ОСОБА_1 видихнув недостатній об'єм повітря під час першого продуття технічного засобу «Drager» тому результату не було, ОСОБА_1 продув повторно, результат огляду 1,28 %.
Працівники поліції запитали у ОСОБА_1 чи погоджується він з результатом огляду та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я. ОСОБА_1 відповів, що він запізнюється на роботу.
Також з указаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом та його зупинки працівниками поліції.
ОСОБА_1 не зазначено будь яких заперечень щодо цих обставин у протоколі, де він поставив свій підпис, а також поставив підпис про згоду з результатами огляду на акті огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Таким чином, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про недоведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Доводи апеляційної скарги про те, що відеозаписом не зафіксовано роз'яснення працівниками поліції ОСОБА_1 його прав повністю спростовується указаним відеозаписом (02:30 хв. відеозапису).
Крім того ОСОБА_1 сам підтвердив працівникам поліції, що йому відомі його права.
Захисник ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на те, що інструкцією з експлуатації алкотестера «Драгер» передбачено, що для кожної особи повинен використовуватися новий мундштук, однак у подальшому посилається на те, що працівниками поліції не забезпечено ОСОБА_1 новий мундштук на кожне його продуття алкотестера «Драгер».
Разом із тим, інструкцією з експлуатації алкотестера «Драгер» не передбачено обов'язок використання однією особою, яка проходить огляд, нового мундштука для кожного продуття алкотестера «Драгер» у межах одного огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Посилання захисника ОСОБА_1 на те, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння здійснювався за допомогою приладу «Драгер», з останньої калібровки якого пройшло більше ніж 6 місяців є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби.
Згідно з пунктом 1 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.
Статтею 27 указаного Закону врегульовано питання щодо калібрування засобів вимірювальної техніки.
Так, калібруванню в добровільному порядку можуть підлягати засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері та/або поза сферою законодавчо регульованої метрології. Калібруванню також підлягають вторинні та робочі еталони. Калібрування засобів вимірювальної техніки проводиться: науковими метрологічними центрами; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, акредитованими національним органом України з акредитації; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, які мають документально підтверджену простежуваність своїх еталонів до національних еталонів, еталонів інших держав або міжнародних еталонів відповідних одиниць вимірювання.
Калібрування вторинних та робочих еталонів проводиться в порядку, встановленому нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності.
Калібрування та оформлення його результатів проводяться відповідно до національних стандартів, гармонізованих з відповідними міжнародними та європейськими стандартами, та документів, прийнятих міжнародними та регіональними організаціями з метрології.
Таким чином, виходячи з аналізу положень вищевказаного Закону, повіркою є перевірка засобу вимірювальної техніки відповідності певним стандартам, а калібрування - приведення такого засобу до певних стандартів.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1747 встановлено міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається», який становить 1 рік.
У Державному реєстрі медичної техніки та виробів медичного призначення, дозволених для застосування на території України міститься інформація щодо особи, відповідальної за введення медичних виробів в обіг, а саме ТОВ «АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернешенл», який є офіційним представником виробника, на медичні вироби «Газоаналізатори Drager Alсotest», зокрема газоаналізатор «Drager «Alcotest 7510». На офіційному сайті ТОВ «АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернешенл», який надає послуги сервісного центру для гарантійного та післягарантійного обслуговування приладів алко- та наркодіагностики Drager зазначено, що для використання приладів у професійній діяльності у підрозділах Департаменту патрульної служби та Управління національної поліції, Міністерства охорони здоров'я та службах охорони праці та безпеки підприємств необхідне своєчасне проведення операцій «Сервісне технічне обслуговування», «Градуювання та «Повірка» принаймні 1 раз на 12 місяців. Максимальний інтервал між «Сервісним технічним обслуговуванням», «Градуюванням» та міжповірочний інтервал вказаних приладів, у тому числі Drager Alcotest, становить 1 рік. У пам'яті приладу зберігається інформація про дату останнього градуювання (калібрування).
Як вбачається з чеку приладу Drager Alkotest 7510 ARLM - 0401, за допомогою якого здійснювався огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, останнє калібрування даного приладу здійснене 27 серпня 2024 року.
Таким чином, станом на момент огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння (02 травня 2025 року), інтервал градуювання (калібрування) приладу Drager Alkotest 7510 ARLM - 0401не закінчився, а тому такий прилад міг експлуатуватись.
Відповідно до частини 7 статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Апеляційним судом не встановлено порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення або його події не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, а тому оскаржувана постанова відповідає фактичним обставинам справи та підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтею 294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Г.І. Мостова