Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/4546/2026
11 лютого 2026 року місто Київ
справа № 369/14684/24
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Таргоній Д.О., Голуб С.А.
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника боржника ОСОБА_1 -ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 жовтня 2025року про задоволення подання, постановлену під головуванням судді Янченка А.В., повний текст ухвали складено 21 жовтня 2025року, у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула Івана Івановича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника боржник ОСОБА_1, заінтересована особа: стягувач Акціонерне товариство «Сенс Банк»,-
В серпні 2024 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Крегул І.І. звернувся до суду з поданням, в якому просив:
звернутистягнення на належне боржнику ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме: 1/2 домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, кадастровий номер 3222486201:01:001:0001, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку.
В обґрунтування вимог посилався на те, що у нього на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №369/10609/13-ц від 30 жовтня 2023 року, що видав Києво-Святошинський районний суд Київської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» суми заборгованості по кредиту в розмірі 8317730,64 грн. та судовогозборуу розмірі 3441 грн. В якому, ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 грудня 2022 року задоволено заяву АТ «Альфа-Банк» про заміну сторін виконавчого провадження та видачу виконавчого листа у цивільній справі, а саме: замінено стягувача ПАТ «Укрсоцбанк» на його правонаступника АТ «Альфа-Банк», а також, замінено сторону (боржника) виконавчого провадження із ОСОБА_3 на його правонаступників ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
Вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який був боржником у виконавчому провадженні НОМЕР_2.
07 грудня 2016 року після смерті ОСОБА_3 була заведена Києво-Святошинською районною державною нотаріальною конторою Київської області спадкова справа № 561/2016 до майна померлого.
30 липня 2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» пред'явило до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області претензію №12-83-43 до спадкоємців ОСОБА_3 .
Зазначав, що згідно відповіді державного нотаріуса Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області №3314/02-14 від 17 листопада 2018 року станом на 17 листопада 2018 року свідоцтва про спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 не видавалися, при зверненні спадкоємців з питань оформлення спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 нотаріальна контора доведе до відома спадкоємців про наявність заяви-претензії.
09 грудня 2021 року АТ «Альфа-Банк» направило ОСОБА_1 лист №5420, яким було повідомлено, що ОСОБА_3 не виконав зобов'язань за договором кредиту №18/064-КФ від 14 червня 2007 року, у зв'язку з чим, станом на 08 січня 2016 року заборгованість перед банком становила 1 612 426,57 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на 08 січня 2016 року становить 38 349 455,30 грн. Також просили повідомити про розмір (вид) спадкового майна прийнятого у спадщину з метою встановлення його вартості та задоволення вимого банку, а також запропоновано добровільно погасити заборгованість.
Відповідно до листа відділу реєстрації місця проживання та ведення реєстру територіальної громади виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області №20-05/878 від 29 серпня 2022 року вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 станом на дату відкриття спадщини 08 січня 2016 року за вищевказаною адресою значаться зареєстрованими особи: ОСОБА_3 ; ОСОБА_1 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 .
Посилався на те, що обов'язок спадкодавця ОСОБА_3 щодо сплати заборгованості стягнутої рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської обл. від 22 листопада 2013 року (кредиторові) із спадкодавця за його життя, не припинені внаслідок смерті боржника і перейшов до його спадкоємців ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
Вказував, що у процесі примусового виконання рішення ним було вжито заходів, щодо перевірки майнового стану боржника ОСОБА_1 , однак під час перевірки було встановлено, що за боржниками не зареєстроване рухоме та нерухоме майно, інформація щодо джерел отримання доходів боржниками також відсутня, на розрахункових рахунках у банківських установах, що відкриті на ім'я боржників відсутні грошові кошти у розмірі необхідному для виконання рішення.
Зазначав, що у процесі примусового виконання рішення суду ним було встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем померлого ОСОБА_3 , а тому все майно, що залишилося від померлого фактично належить боржнику ОСОБА_1 , яка зобов'язана задовольнити вимоги померлого в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Вказував, що як вбачається із Державного реєстру речових прав ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину не отримала та не зареєструвала майно, що залишилося після померлого ОСОБА_3 .
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 жовтня 2025 року подання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула І.І. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку задоволено.
Звернуто стягнення на належне боржнику ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме: 1/2 частину домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 3222486201:01:001:0001, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 право власності, на яке не зареєстроване в установленому законом порядку.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила оскаржувану ухвалу скасувати.
На обґрунтування вимог посилалася на те, що як вбачається із Державного реєстру речових прав ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину не отримала та не зареєструвала майно, що залишилось після смерті ОСОБА_3 , аотже, остання не має права власності на 1/2 частину домоволодіння та земельну ділянку.
Вказувала, що суд першої інстанції помилково вважає, що спадкоємці, які проживали разом із спадкодавцем на момент його смерті в силу ст.1268 ЦК України вважаються такими, що прийняли спадщину, автоматично наділяються правом власності на спадкове майно і це є підставою реєстрації такого майна за спадкоємцями.
Зазначала, що ОСОБА_1 не могла отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки спірний об'єкт нерухомості знаходиться підарештом.
Посилалася на те, що подання приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника право власності на яке не зареєстровано, не містять достовірного встановлення належності спірного домоволодіння боржнику ОСОБА_1 , а факт реєстрації ОСОБА_1 за вказаною адресою не є достатньою підставою щоб вважати, що вказане майно належить саме їй.
07 січня 2026 року від представника стягувача АТ «Сенс Банк»надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на її безпідставність та необгрунтованість.
Представник стягувача АТ «Сенс Банк»в судовому засіданні суду апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул І.І. та боржник ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність учасників справи на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника стягувача АТ «Сенс Банк», з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи подання приватного виконавця про звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_1 , яке не було зареєстроване в установленому законом порядку, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що приватним виконавцем доведено обставини, які підтверджують правомірність звернення стягнення на належне боржнику нерухоме майно, право власності на яку не зареєстроване у встановленому законом порядку.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до частин першої-п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За змістом частини першої статті 1, статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, в межах якої виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом (стаття 10 цього Закону).
Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів, щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Згідно з частиною п'ятою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.
Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Частинами третьою, четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи, щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.
Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.
У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
Відповідно до частини десятої статті 440 ЦПК України, питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Застосування судом частини десятої статті 440 ЦПК України та статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» є крайнім заходом виконання судового рішення, який може бути застосований лише тоді, коли виконавець вичерпав усі можливі заходи, які передбачені законом, щодо примусового виконання рішень за рахунок іншого майна боржника.
При розгляді справ цієї категорії необхідно враховувати, що однією з головних засад здійснення судочинства в Україні є обов'язковість судового рішення. Немає сенсу в правосудді, якщо рішення судів не виконуються, а невиконання судових рішень є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 11 грудня 2023 року (справа №522/9079/17), від 30 жовтня 2023 року (справа №755/4511/19).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула І.І перебуває виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №369/10609/13-ц від 30жовтня 2023 року, що видав Києво-Святошинський районний суд Київської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» суми заборгованості по кредиту в розмірі 8 317 730,64 грн. та судового збіру у розмірі 3 441,00 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 боржник ОСОБА_3 , помер.
ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті боржника ОСОБА_3 Києво-Святошинською районною державною нотаріальною конторою Київської області була заведена спадкова справа №561/2016 до майна померлого.
30 липня 2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» пред'явило до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області претензію №12-83-43 до спадкоємців померлого боржника ОСОБА_3 .
Як вбачається з відповіді державного нотаріуса Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області №3314/02-14 від 17 листопада 2018 року, станом на 17 листопада 2018 року свідоцтва про спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 не видавалися.
Відповідно до листа відділу реєстрації місця проживання та ведення реєстру територіальної громади виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області №20-05/878 від 29 серпня 2022 року вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 станом на дату відкриття спадщини 08 січня 2016 року за вищевказаною адресою зареєстрованими є особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Вказані обставини також встановлені у постанові Київського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року у справі №369/14143/23.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 грудня 2022 року задоволено заяву АТ «Альфа-Банк» про заміну сторін виконавчого провадження та видачу виконавчого листа у цивільній справі, а саме: замінено стягувача з ПАТ «Укрсоцбанк» на його правонаступника АТ «Альфа-Банк», замінено сторону (боржника) виконавчого провадження із ОСОБА_3 на його правонаступників ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
Таким чином, за вищевказаним виконавчим документом одним із боржників є ОСОБА_1
31 жовтня 2023 року у межах виконавчого провадження НОМЕР_1, приватним виконавцем Крегул І.І. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості по кредиту в розмірі 8317730,64 грн. та судовий збір у розмірі 3441 грн.
У процесі примусового виконання рішення приватним виконавцем Крегул І.І. було вжито заходів, щодо перевірки майнового стану боржника ОСОБА_1 .
Так, згідно відповіді Пенсійного фонду України №179794636 від 31 жовтня 2023 року про фізичних осіб боржників, які отримують пенсії, розмір їх пенсій та найменування органу Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває боржник, та інформацію про фізичних осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно правовими договорами, про їх останнє місце роботи в ПФУ відсутні дані про отримання доходу.
Відповідно до відповіді на запит №179794640 від 31 жовтня 2023 року до Державної фіскальної служби України про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою через свої відокремлені підрозділи - боржник за вказаним у запиті податковим номером або серією (за наявності) та номером паспорта на обліку в органах ДФС не перебуває.
Згідно відповіді на запит № 179794639 від 31.10.2023 до Державної податкової служби України про джерела та/або суми доходів, нарахованих податковими агентами на користь боржників - фізичних осіб, та розміри утриманого податку з доходів боржників-фізичних осіб, та/або загальну суму річного доходу, задекларованого боржником - фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, та суму утриманого податку (для фізичних осіб, які є самозайнятими особами), та/або загальну суму доходу та суму податку за звітний період, задекларованих боржником - фізичною особою - підприємцем в податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця - інформація щодо джерел отримання доходів в ДРФО відсутня.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта вбачається, що за боржником ОСОБА_1 нерухоме майно не зареєстровано.
Таким чином, в ході проведення виконавчих дій приватний виконавець Крегул І.І. встановив, що у боржника коштів чи рухомого майна, на яке можливо звернути стягнення для задоволення вимог стягувача в повному обсязі, немає.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 вбачається відсутність зареєстрованого права власності на спадкове майно, після померлого ОСОБА_3 , а саме на: житловий будинок, загальною площею 423,8 кв.м. та земельну ділянку загальною площею 0,1297 га, кадастровий номер 3222486201:01:001:0001, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом першої інстанції встановлена відсутність зареєстрованого права власності ОСОБА_1 на спадкове майно після померлого ОСОБА_3 , а саме: житловий будинок, загальною площею 423,8 кв.м та земельну ділянку загальною площею 0,1297 га, кадастровий номер 3222486201:01:001:0001, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Встановлено, що житловий будинок та земельна ділянка, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані за ОСОБА_3 , є спадковим майном та 1/2 частина якого належить спадкоємцю ОСОБА_1 .
Боржником ОСОБА_1 не було вчинено дій, необхідних для державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку та житловий будинок.
Боржник ОСОБА_1 у добровільному порядку рішення суду про стягнення заборгованості не виконала, борг не повернула.
Приватний виконавець, здійснюючи заходи, щодо пошуку майна боржника, за рахунок якого можливо задовольнити вимоги стягувача, встановив, що боржник не має грошових коштів та іншого майна у достатній кількості, на яке приватним виконавцем може бути звернуто стягнення з метою виконання рішення суду, однак виявив належність боржнику житлового будинку та земельної ділянки, право власності на яку нею належним чином не зареєстроване.
А відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що приватний виконавець обґрунтовано звернувся до суду з вказаним поданням, оскільки відсутність державної реєстрації права власності за боржником ОСОБА_1 на земельну ділянку та житловий будинок, які належать боржнику, однак нею не зареєстровані, унеможливлює подальшу примусову реалізацію цього майна, а отже, і виконання судового рішення.
Встановлено, що приватним виконавцем вживалися визначені Законом України «Про виконавче провадження» заходи для виконання рішення суду. Приватним виконавцем було здійснено усі необхідні заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», для належного виконання судового рішення. У ході проведення виконавчих дій приватним виконавцем було встановлено, що у боржника відсутні кошти на банківських рахунках чи інше майно, на яке можливо звернути стягнення для задоволення вимог стягувача у повному обсязі. Крім того, відповідно до частини п'ятої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» боржник не запропонувала види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу з метою виконання судового рішення про стягнення боргу.
Питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця (частина десята статті 440 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Частиною першої статті 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Частина п'ята статті 1268 ЦК України передбачає, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Згідно з частиною третьою статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до статті 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.
Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі №310/5140/14.
Доводи апеляційної скарги про те, що 24 червня 2011 року припинив дію кредитний договір, оскільки банк змінив в односторонньому порядку строк дії договору, направивши боржнику ОСОБА_3 вимогу про дострокове припинення кредиту у 30-ти денний строк з дня її отримання, а тому банк не мав права на подальше нарахування заборгованості (процентів, пені, штрафів) за межами договірних строків, що призвело до неправильного визначення суми заборгованості, не можуть братись до уваги, оскільки вони зводяться до незгоди з рішенням суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, яке набрало законної сили, перебуває на виконанні і не є предметом апеляційного перегляду.
Твердження представника боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про те, що оскільки ОСОБА_1 не отримала свідоцтво про право на спадщину та не зареєструвала майно, то не має права власності на частину домоволодіння та земельну ділянку є безпідставними та суперечать статті 1296 ЦК України.
Інші доводи апеляційної скарги також є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги не встановлені.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу представника боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 23 лютого 2026 року.
Головуючий:
Судді: